Головний мозок 2

Реферат

На тему:

„ГОЛОВНИЙ МОЗОК”

План.

1. Визначення.

2. Будова.

3. Мозочок.

Головний мозок (еncephalon) людини є не лише субстратом психічної діяльності, а й регулятором усіх процесів, які відбуваються в організмі. Прогресивний розвиток головного мозку у вищих приматів, зумовлений трудовою діяльністю й виразною мовою, дав змогу людині якісно виділитись у тваринному світі.

Серед приматів абсолютна маса мозку людини є найбільшою. Велике значення має відносна маса мозку, тобто відношення абсолютної маси мозку до маси тіла. Відносна маса мозку найбільша в людини (винятки: дрібні співучі птахи та деякі мавпи Нового Світу).

Індивідуальні коливання маси головного мозку сучасної людини, незалежно від її обдарованості, досить значні (найчастіше 1100 — 1700 г.). У таких межах була маса мозку І. П. Павлова (1653 г.), Д. І. Менделєєва (1571 г.) та інших великих людей. Поряд з цим маса мозку І. С. Тургенева (2012 г.), Байрона (1807 г.), І. Ф. Шіллера (1785 г.) перевищила максимальну масу, а мозок Анатоля Франса (1017 г.) мав мінімальну масу, відому для сучасної людини.

Головний мозок міститься в порожнині черепа і в цілому повторює його форму.

У головному мозку людини розрізняють три частини, відмінні щодо еволюційного минулого та функціонального значення: найдавнішу — стовбур головного мозку (truncusensephali) (охоплює довгастий мозок, міст і середній мозок); мозочок, черв'як якого також належить до стародавніх утворів, і передній мозок, який у процесі еволюції хребетних сформувався найпізніше.

Головний мозок розсікають дві глибокі щілини: поздовжня, яка ділить великий мозок (cerebrum) на праву й ліву півкулі (hemisphcriumcerebri), і поперечна, яка відокремлює півкулі великого мозку від мозочка (cerebellum).

У кожній півкулі розрізняють лобовий, потиличний і скроневий полюси та верхньобічну, присередню и нижню поверхні, верхній, нижньоприсередній і нижньобічний краї. Поверхня півкуль мас велику кількість борозен (sulcicerebri) та зви вин (gуricerebri).

Мал. Головний мозок.

Верхньобічна поверхня кожної півкулі відповідно до рельєфу склепіння черепа випукла, а присередня плоска, що добре видно при розрізі головного мозку вздовж поздовжньої щілини В глибині цієї щілини помітно велику спайку головного мозку — мозолисте тіло (corpuscallosum).

Нижня поверхня головного мозку нерівна і є ніби відбитком внутрішньої основи черепа. Задня частина її - це поверхня стовбура головного мозку (головним чином моста й довгастого мозку) передня — поверхня лобових часток, роз ділена поздовжньою щілиною, з боків її виступають донизу і вперед скроневі частки півкуль.

На нижній поверхні лобових часток помітні веретеноподібної форми нюхові цибулини (bulbi оlfасtorii), що назад продовжуються спочатку в нюхові шляхи, а ще далі — в нюхові трикутники Позаду кожного нюхового трикутника визначається передня продірявлена речовина (substantiaperforataanterior), яка має багато маленьких отворів для проходження дрібних судин у речовину мозку (це добре видно під час видалення м'якої оболонки мозку). Між правою та лівою пронизаною речовинами розташоване зорове перехрестя (chiasmaopticum), нервові волокна якого ззаду переходять у правий та лівий зорові шляхи, що діляться на присередній і бічний корінці.

Позаду зорового перехрестя міститься сірий горб (tubercinereum), що нижче і спереду переходить у лійку (infundibulum), на кінці якої ніби підвішений hypophysis. На основі черепа він міститься в гіпофізарній ямці турецького сідла.

Далі, прилягаючи одне до одного, лежать соскоподібні тіла (corporamamillaria), вкриті білою мозковою речовиною. Всередині їх містяться ядра нюхового мозку. Безпосередньо за соскоподібними тілами розташована міжніжкова ямка (fossainterpeduncularis), обмежена з боків ніжками великого мозку (pedunculicerebri). Дно ямки пронизане багатьма отворами і дістало назву задньої продірявленої речовини (substantiaperforataposterior). З присередньої борозни кожної ніжки мозку виходить окоруховий нерв.

Ще далі розташований міст (pans) — масивний утвір чотирикутної форми з поперечною посмугованістю й обмежений спереду від ніжок великого мозку і ззаду від довгастого мозку глибокими борознами. З боків міст поступово переходить у середні мозочкові ніжки. З кожної мозочкової ніжки виходять корінці трійчастого нерва. Огинаючи ніжки мозку згори донизу і ззаду наперед, справа та зліва виходить дуже тонкий стовбур блокового нерва.

Позаду моста розташований довгастий мозок (medullaoblongata), який продовжується в спинний мозок. По середній лінії довгастого мозку проходить передня серединна щілина, яка відділяє одну від одної праву й ліву піраміди довгастого мозку. Назовні й назад від кожної піраміди розташований овоїдної форми утвір — олива (oliva). У борозні між пірамідою довгастого мозку та мостом з кожного боку виходить відвідний нерв, назовні від нього — лицевий та присінково-завитковий нерви. За оливою видно корінці язико-глоткового, блукаючого й додаткового нервів. Нарешті, з передньої латеральної борозни між оливою та пірамідою виходить під'язиковий нерв.

Позаду і з боків від моста й довгастого мозку розташований мозочок. Бічні відділи мозочка — півкулі мозочка (hemi-spheriumcerebellidextrumetsinistrum) — детально можна вивчити з боку нижньої поверхні головного мозку. Півкулі мозочка ніби порізані багатьма щілинами, які ділять поверхні півкуль на масу листочків.

Щоб легше зрозуміти будову й краще оцінити взаємозв'язок окремих частин головного мозку, доцільно розглянути утворення цих частин в онтогенезі.