Найінтенсивніше росте передній пухирь. На третьому місяці ембріонального розвитку формується мозолисте тіло, яке з’єднує праву і ліву півкулі, до шостого місяця внутрішньоутробного періоду півкулі повністю покривають мозок. На цей час всі відділи мозку добре виражені.
Спинний мозок розвивається раніше, ніж інші відділи нервової системи. Коли в ембріона мозок знаходиться на стадії мозкових пухирів спинний мозок досягає вже значних розмірів. На ранніх стадіях розвитку плоду спинний мозок заповнює всю порожнину хребетного каналу. Потім хребетний стовп обганяє в рості спинний мозок і до моменту народження він закінчується на рівні III поперекового хребця. У новонароджених довжина спинного мозку 14-16 см., до 10 років вона подвоюється. В товщину спинний мозок росте повільно. На поперечному зрізі спинного мозку дітей раннього віку відмічається перевага передніх рогів над задніми. Збільшення розмірів нервових клітин спинного мозку спостерігається в дітей у шкільні роки.
Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій. Перші реакції новонародженої дитини мають характер захисних і орієнтувальних рефлексів. Рефлекторне звуження зіниці на світло змінюється з віком. В перший місяць життя дитини воно становить 0,9 мм., в 6-12 місяці 1,2 мм., у віці від 2 років 6 місяців до 6 років – 1,5 мм. і тільки у старшому віці воно досягає величини дорослих – 1,9 мм.
Новонароджені не вміють фіксувати поглядом предмет. Фіксація формується у віці від 5 днів до 3–5 місяців. На кінець першого місяця життя вона стійка протягом 1-1,5 хв., до трьох місяців – 7-10 хв. У віці від 3 до 7 років здатність довільно фіксувати очі вдосконалюється. На другому місяці життя на основі розвитку фіксації у дитини з’являється зорове зосередження.
Новонароджені повертають очі в бік світлового подразника, при дії сильних світлових подразників заплющують очі, в 1,5–2 місяці при швидкому наближенні предмета до ока з’являється мигальний рефлекс.
Новонароджена дитина бачить, але в неї нема ще добре розвинутого чіткого ясного бачення.
В перші дні після народження рухи очей у дітей некоординовані: праве і ліве око можуть рухатися в протилежних напрямках, при непорушності одного ока можна спостерігати рух другого.
Сльози у дітей під час плачу з’являються лише після 1,2-2 місяців.
Зорові умовні рефлекси виробляються з перших місяців життя дитини, проте чим менший вік дитини,тим потрібна більша кількість поєднань умовного здорового сигналу: безумовного подразника.
Незважаючи на ранній розвиток слухового аналізатора, переддверно – завитковий орган у новонароджених дітей ще не цілком розвинутий. Зовнішній слуховий прохід у них короткий і вузький, і спочатку розташований вертикально. У дітей до 1 року зовнішній слуховий хід складається з хрящової тканини, і тільки в наступні роки основа зовнішнього слухового ходу костеніє. Барабанна перетинка товща, ніж у дорослих, і розташована майже горизонтально.
Порожнина середнього вуха у новонароджених заповнена амніотичною рідиною, що утруднює коливання слухових кісточок. Поступово ця рідина розсмоктується, і замість неї із носоглотки через слухову трубу проникає повітря.
Цілком виразним слух у дітей стає на кінець 2-го – початок 3-го місяця. На 2-му місяці життя дитина диференціює якісно різні звуки, в 3-4 місяці розрізняє висоту звуку в межах від 1 до 4 октав, в 4-5 місяців звуки стають умовнорефлекторними подразниками, хоч умовні харчові та оборонні рефлекси на звукові подразники виробляються з 3-5 тижнів життя дитини. До 1-2 років діти диференціюють звуки, різниця між якими становить 1…2, до 4-5 років навіть ¾ і ½ музикального тону.
У дорослої людини поріг чутності дорівнює 10-12 дБ, у дітей 6-9 років - 17-24 дБ, у 10-12 річних дітей – 14-19 дБ. Найбільша гострота слуху досягається з настанням середнього і старшого шкільного віку[8].
Низькі тони діти сприймають краще, ніж високі. Для слуху дітей шкідливі надмірно сильні звуки. Це може привести до стійкого зниження слуху і навіть повної глухоти.
Ріст кісток. В ембріональному періоді розвитку скелет закладається як сполучнотканинне утворення. Ще до народження дитини сполучна тканина замінюється хрящовою, після чого відбувається поступове руйнування хряща і утворення замість нього кісткової тканини.Процес окостеніння дуже тривалий, відбувається протягом усього періоду розвитку організму. В організмі, який росте, кінці довгих кісток – епіфізи тривалий час залишаються хрящовими.
Молоді кістки ростуть у довжину за рахунок хрящів, розташованих між їхніми кінцями і тілом. До моменту закінчення росту кісток хрящі заміщаються кістковою тканиною. За період росту в кістках дитини кількість води зменшується, а кількість мінеральних речовин збільшується. Вміст органічних речовин при цьому зменшується.
Розвиток скелета у чоловіків закінчується до 20-24 років. При цьому припиняється ріст кісток у довжину, а їхні хрящові частини замінюються кістковою тканиною. Розвиток скелета у жінок закінчується на 2-3 роки раніше.
М’язова система нараховує близько 600 скелетних м’язів. У новонародженої дитини маса м’язів становить 23% маси тіла, а в 8 років – 27%. У 17-18 років вона досягає 43-44%, а у спортсменів з добре розвинутою мускулатурою – навіть 50%. За весь період росту дитини маса мускулатури збільшується в 35 разів. Розвиток м’язів триває до 25-30 років. Основними фізіологічними властивостями м’язів є збудливість, провідність і скоротність. Робота м’язів – необхідна умова їхнього існування.
Справжнім внутрішнім середовищем для клітин є тканинна рідина; вона обмиває клітини. Кров міститься в кровоносних судинах і не стикається безпосередньо з більшістю клітин організму.
Кров бере участь в регуляції діяльності організму. Разом з нервовою системою кров встановлює зв’язок між окремими органами, завдяки чому організм функціонує як єдине ціле.
У дорослої людини кількість крові становить приблизно 7-8% маси її тіла. У дітей крові відносно маси тіла більше, ніж у дорослих. У новонароджених кількість крові становить 14,7% маси, у дітей одного року – 10,9%, у дітей 14 років – 7%.У дорослих людей масою 60-70 кг. загальний об’єм крові – 5-5,5 літрів.
Імунітет. Людина живе в оточенні найрізноманітніших мікробів, в тому числі хвороботворних бактерій і вірусів. В боротьбі з інфекцією організм використовує два види факторів захисту: неспецифічні (загальнозахисні) і специфічні.
До неспецифічних факторів можна віднести шкіру в слизові оболонки, що є бар’єром, який затримує сторонні предмети і не допускає їх у внутрішнє середовище організму. Також належать і клітини – пожираючі – фагоцити.
Вирішальним фактором в боротьбі з інфекціями є специфічні фактори, які вробляються в організмі. вони зумовлюють специфічну несприйнятливість організму до тієї інфекції, проти якої вони вироблені. Цю форму захисту називають імунітетом. Специфічність імунітету виражається в тому, що він зумовлює захист лише проти однієї і зовсім не впливає на ступінь сприйнятливості даного індивіда до інших інфекцій.
В ембріональному періоді антитіла в організмі плода не виробляється. В перші 3 місяці після народження діти майже повністю несприйнятливі до інфекційних захворювань. Несприйнятливість пояснюється наявністю імунних тіл, одержаних плодом від матері.
У міру дозрівання організму, його нервової системи дитина поступово набуває все стійкіших імунологічних властивостей. До 2-го року життя виробляється уже значна кількість імунних тіл.
До 10-ти років імунні властивості організму виражені добре, далі вони тримаються на відносно сталому рівні і починають знижуватися після 40 років.
Дихання – життєво необхідний процес постійного обміну газами між організмом зовнішнім середовищем, що оточує його.
В перші дні життя дихання у дітей через ніс утруднене. Носові ходи у дітей вужчі, ніж у дорослих, і остаточно формуються до 14-15 років.
Гортань у дітей коротша, вужча і розташована вище, ніж у дорослих. Найінтенсивніше гортань росте на 1-3 роках життя та у період статевого дозрівання.
В 12-14 років у хлопчиків на місці сполучення пластинок щитовидного хряща починає рости кадик, довшають голосові зв’язки, вся гортань стає ширша і довша, ніж у дівчаток.
У новонароджених трахея вузька і коротка, довжина її 4 см., до 14-15 років довжина трахеї становить 7 см.
Легені у дітей ростуть головним чином внаслідок збільшення об’єму альвеол.До трьох років відбувається посилений ріст легень і диференціювання їхніх окремих елементів. Кількість альвеол до восьми років досягає кількості їх у дорослої людини. У віці від 3 до 7 років темпи росту легень знижуються. Особливо енергійно ростуть альвеоли після 12 років. Об’єм легень до 12 років збільшується в десять разів порівняно з об’ємом новонародженого, а до кінця періоду статевого дозрівання – у 20 разів.
Об’єм дихального повітря у дитини, коли їй 1 місяць, становить 30 мл., 1 рік – 70 мл., 6 років – 156 мл., 10 років – 230 мл., 14 років – 300мл.
Травлення. З їжею організм одержує білки, жири і вуглеводи.
Їжа, подроблена у ротовій порожнині і просочена слиною, через зів, глотку надходить у стравохід. Стравохід – м’язова трубка у дорослої людини близько 25 см. У новонародженого – 10 см., у віці 5-ти років – 16 см., в 15 років – 19 см.