- По-перше, зниження прибутковості на ринках ГКО/ОФЗ і ОГСЗ примусило банки звернути увагу на більш высокодохідніцінні папери.
- По-друге, банки не могли не враховувати запити клієнтів, а також активно
використовують їх для взаєморозрахунків. Крім того, отримуючи від використання векселів прибуток, банки розширюють тим самим спектр що пропонуються клієнтам послуг.
Негативним чинником у використанні векселів українськими банками є їх непомірний випуск. Ризикована політика багатьох банків у використанні векселів поставила їх у важке фінансове положення.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесенням її власника коштів і підтверджуюча зобов'язання емітента відшкодувати власнику її номінальну вартість у встановленийтермін з сплатою фіксованого відсотка ( якщо інше не передбачене умовами випуску).
Облігації випускаються в серії, що складається з однорідних цінних паперів з рівною номінальною вартістю і однаковими умовами випуску і погашення. Облігація має ряд обов'язкових елементів:
- номінал - грошова сума, позначена на лицьовій стороні сертифіката
облігації, її отримує власник в день настаннятерміну погашення;
- купонну ставку - зумовленийвідсоток від номінальної вартості, яку повинен виплачувати емітент щорічно. Хоч купонна ставка встановлюється як річна, але виплачуватися вона може по частинах, наприклад, раз в квартал або півроку;
- дату погашення - календарну дату, день, в який компанія повертає власнику облігації суму, рівну номіналу і припиняє виплату відсотків;
- договір емісії - контракт на публічний випуск облігаційної позики, він виконується між позичальником і компанією - ділером, що розповсюджує дану позику;
- положення про виплату - пункт договору про емісію, згідно з яким емітент створює спеціальний фонд погашення, з якого проводиться виплата відсотків і номінальної вартості;
- забезпечення - активи або майно компанії, службовці заставою при випуску облігацій;
- рейтинг - оцінку їх інвестиційних якостей спеціалізованими організаціями.
Бланківські облігації повинні міститинаступні реквізити:
¨ найменування "облігація";
¨ фірмове найменування і місцезнаходження емітента;
¨ фірмове найменування (або ім'я) покупця або напис, що облігація на пред'явника;
¨ номінальну вартість облігації;
¨ розмір відсотків (якщо передбачені відсотоки);
¨ порядок і терміни погашення облігації і виплати відсотків;
¨ місце і дату випуску, номер державної реєстрації, серію і порядковий номер облігації;
¨ зразки підписів уповноважених облич емітента;
¨ права, витікаючі з облігації.
Рішення про випуск облігацій приймається правлінням банку (кредитної установи) в порядку, передбаченому його статутом. Таке рішення
обов'язковоповинномістити:
¨ виклад мети випуску;
¨ вказівка виду облігацій (іменні або на пред'явника);
¨ загальну суму випуску;
¨ номінальну вартість облігації;
¨ порядок виплати відсотків;
¨ порядок і терміни розміщення облігацій;
¨ порядок оплати облігацій і т.д.
Банк може випускати облігації лише при умові повної сплати всіх раніше випущених ним акцій (для акціонерного банку) або повної сплати пайовиками своїх часток в статутному капіталі банку (для пайового банку). Одночасний випуск банком акцій і облігацій забороняється.
Облігації повинні бути розміщені не пізніше ніж через 6 місяців після реєстрації їх випуску. Мінімальної оплаченої частки випуску облігацій, досягнення якої вважалося б необхідним для реєстрації підсумків випуску, не встановлений. При реалізації облігацій не потрібно також відкриття банком-емітентом спеціального накопичувального рахунку в Національному Банку.
Облігації підприємств (корпоративні облігації) випускаються підприємствами з метою фінансування витрат на придбання елементів основного і, більш рідко, оборотного капіталу.
По суб'єктах облігації поділяються на іменні і на прид’явника.
На іменних облігаціях вказується найменування держателя. На Україні корпоративні облігації можуть бути іменними і пред'явницькими. Власникам іменних облігацій видається сертифікат - документ, що свідчить про право тієї або іншоїособи на володіння вказаними в ньому борговими зобов'язаннями. Компанія що випустила іменні облігації, доручає спеціальному агенту, частіше за все комерційному банку, вести облік їх руху, фіксуючи перехід зодних рук в інші. При продажу іменних облігацій сертифікат колишнього власника гаситься, а новому власнику видається новий сертифікат.
По методу забезпечення облігації підприємств бувають заставними і без заставними.
Заставні облігації забезпечуються фізичними і фінансовими активами (цінними паперами) компанії. Беззаставні, або незабезпечені, облігації являють собою прямі боргові зобов'язання, що не створюють майнових претензій до корпорації. Їхнім забезпеченням служить загальна платоспроможність компанії. По умовах виплати відсотків розрізнюють облігації з фіксованим і плаваючим відсотком.
Фіксований відсоток звичайно визначається як частина номінальної вартості облігації. Плаваючий відсоток встановлюється періодично в відповідності із змінами ставок грошового ринку і ринку капіталів. Відсотоки розраховуються по відношенню до номінала облігацій незалежно від їх курсової вартості. Відсоток може виплачуватися чеком, платіжним дорученням, поштовим або телеграфним переказом. Виплата чергових відсотків держателеві облігації засвідчується шляхом погашення або відрізання купона на облігації. Оплата може здійснюватися у формі цінних паперів, перерахування грошових сум, в тому числі у іноземній валюті, товарами або іншими майновими правами. Виплата відсотків по облігації є юридичним зобов'язанням підприємства. У разі відмови у виплаті емітент може бути оголошений неплатоспроможним і підлягати ліквідації. Джерелом виплати відсотківє чистий прибуток, а у разі її недостатності - спеціальні резервні фонди емітента.
По способах погашення облігації класифікуються на відзивні і безвідзивні.
Відзивні облігації дають емітенту право їх дострокового погашення.
При відзиві видається премія, облігації купувалися з деякою добавкою до номінальної вартості. Безвідзивні облігації гасяться по номіналу в зазделегідь встановленийтермін погашення.
За характеристиками резервних фондів розрізнюють облігації з відкладеним
фондом і з викупним фондом.
Відкладений фонд створюється для погашення частини або всієї суми позики
шляхом періодичних фіксованих відрахувань з чистого прибутку. По мірі формування відкладеного фонду здійснюється дострокове гасіння частини випуску по номінальній вартості без виплати премії. Гасіння проводиться шляхом прямого звернення до держателів облігацій. Викупний фонд також формується за рахунок відрахувань від прибутку. Однак використовується він для придбання (викупу) облігацій на ринку, якщо викуп можна зробити по зазделегідь встановленій ціні або нижче. Така можливість з'являєтьсяпри зростанні ставки позичкового відсотка. Звичайно шляхом викупу на ринку гаситься менша частинапозики. Різновидом випусків з відкладеним фондом єсеріальні облігації. По цих облігаціях частинаборгу підлягає обов'язковому погашенню щорічно.
По наявності конверсійного привілею облігації поділяються на конвертовані, обмінні, неконвертовані.
Конвертовані облігації дають їх держателеві право на купівлю звичайних акцій цієї ж компанії по певній ціні у визначений термін. Обмінні облігації дають право придбання по фіксованій ціні звичайних акцій інших компаній (крім акцій компанії-емітента даних облігацій). При цьому акції інших компаній служать заставою для забезпечення прав держателів обмінних облігацій. Неконвертовані облігації не володіють конверсійним привілеєм, тобто правом купівлі звичайних акцій.
Крім вже вказаних, існують наступні особливості облігацій підприємств:
- емітуються в основному великими компаніями;
- при ліквідації підприємства погашення облігацій (виплата коштів їх
держателям) здійснюється тільки після розрахунків з працівниками по оплаті праці, тобто перед розрахунком з бюджетом і акціонерами;
- при виплаті відсотків по облігаціях принестачі прибутку для цієї цілі підприємства ( на відміну від банків) не мають права виплачувати їх з резервного фонду;
- випуск облігацій можливий тільки після оплати всього випуску акцій, але не більше за 25% статутних капітали.
На даний момент на ринку боргових зобов'язань ці облігації відсутні.
Держателі облігацій не користуються правами власників акціонерних товариств, якими наділені власники акцій. Проте особи, що мають на руках облігації, володіють певними перевагами перед акціонерами.
До того, як акціонерне товариство нараховує дивіденди по акціях, воно повинно забезпечити виплату відсотоків по облігаціях. Якщо акціонерне товариство стає банкротом, то насамперед гасяться його зобов'язання перед держателями облігацій і іншими кредиторами, а тільки потім активи, що залишилися, розподіляються між акціонерами. Таким чином, боргові зобов'язання володіють старшинством перед пайовимицінними паперами.
Комерційні організації, розміщуючи облігації і інші боргові зобов'язання, зобов'язуються виплатити їх номінальну вартість. У США найчастіше облігації випускаються з номінальною вартістю в розмірі 1000 доларів. Проте на ринку зустрічаються облігації з номіналом 10000 доларів, 500 і навіть 100 доларів. Облігації вартість яких складає менше за 1000 доларів, називають облігаціями з низькою ціною. Відповідно облігації з вартістю понад 1000 доларів називаються дорогими облігаціями. Банки звичайно віддають перевагу облігаціям великого номінала, оскільки по них зручніше платити відсотоки. Котирування облігацій дається в відсотках від їх номінальної вартості.