РОЗПОДІЛ СТВОРЕНИХ ЗРАЗКІВ НОВИХ ТИПІВ ТЕХНІКИ В УКРАЇНІ у 1994—1997 pp., %*
| 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | |
| Створено зразків, технічний рівень яких у порівнянні з кращими вітчизняними і зарубіжними аналогами: | 100 | 100 | 100 | 100 |
| вищий | 3,9 | 0,6 | 1,7 | 1,7 |
| відповідає | 88,9 | 63,5 | 62,2 | 65,0 |
| нижчий | 0,3 | 0,8 | 0,5 | 0,5 |
| не відповідає | 6,9 | 35,1 | 35,6 | 32,8 |
* Статистичний щорічник України за 1997 рік — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 105.
Розміщення наукових закладів, безперечно, впливає і на розміщення галузей господарства (в першу чергу наукомістких та невиробничої сфери). Водночас характер розвитку і розміщення продуктивних сил впливає на спеціалізацію наукових підрозділів, що сприяє розв'язанню нагальних економічних і соціальних проблем цих регіонів.
Розміщення наукових закладів має такі особливості. Інститути теоретичного профілю розташовані у великих науково-культурних центрах. Мережа галузевих науково-дослідних інститутів прикладного профілю, що тяжіють до виробничих баз, розміщена більш рівномірно. Переважна їх частина знаходяться в центральних районах, а на периферії — їх філії, відділення й лабораторії. Посилення інтеграційних процесів сприяло створенню науково-виробничих об'єднань.
Важливу роль у розміщенні об'єктів народного господарства відіграють провідні проектні інститути, що займаються проектуванням великих промислових підприємств, транспортних магістралей, гідротехнічних споруд, а також ті, що складають генеральні плани міст і районні плани.
РОЗМІЩЕННЯ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ І-II РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ у 1997-1998 pp.*
| Кількість закладів 1997/1998, од. | В них студентів 1997/1998, тис. чол. | |
| Україна | 660 | 526,4 |
| АР Крим | 24 | 14,6 |
| Вінницька область | 26 | 22,7 |
| Волинська | 13 | 10,0 |
| Дніпропетровська | 45 | 38,7 |
| Донецька | 66 | 47,9 |
| Житомирська | 19 | 16,1 |
| Закарпатська | 14 | 8,4 |
| Запорізька | 23 | 18,5 |
| Івано-Франківська | 23 | 18,9 |
| Київська | 15 | 17,2 |
| Кіровоградська | 18 | 10,4 |
| Луганська | 38 | 29,7 |
| Львівська | 40 | 33,1 |
| Миколаївська | 17 | 12,9 |
| Одеська | 28 | 25,7 |
| Полтавська | 23 | 16,8 |
| Рівненська | 13 | 12,5 |
| Сумська | 20 | 15,0 |
| Тернопільська | 13 | 11,3 |
| Харківська | 40 | 33,7 |
| Херсонська | 19 | 13,8 |
| Хмельницька | 16 | 11,0 |
| Черкаська | 20 | 16,1 |
| Чернівецька | 17 | 12,7 |
| Чернігівська | 20 | 14,7 |
| м. Київ | 46 | 42,4 |
| м. Севастополь | 4 | 3,6 |
* Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 440.
У 1997 p. в науці і науковому обслуговуванні України було зайнято 142,5 тис. чоловік, у т. ч. 4,3 тис. докторів наук і 20,6 тис. кандидатів наук.
В академічному секторі науки зосереджено понад 7% наукових працівників. Найбільшим сектором науки в Україні за чисельністю зайнятих працівників є вузівський сектор, а в ньому — вищі заклади освіти І—II рівнів акредитації (табл. 5).
Значного розвитку в Україні досягли галузевий і заводський сектори науки. Останній зосереджений переважно на великих підприємствах. Цей сектор найбільш повно представлений у великих містах Донбасу, індустріального Придніпров'я, а також у Києві, Харкові, Одесі, Львові.
З метою удосконалення управління наукою в Україні створено шість територіальних наукових центрів: у Києві, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Одесі та Львові, які координують роботу академічного, вузівського, галузевого і заводського секторів, проводять дослідження з урахуванням місцевої специфіки.
В цілому профіль закладів науки і наукового обслуговування збігається з спеціалізацією галузей матеріального виробництва невиробничої сфери по регіонах.
3. ПРОБЛЕМИ РЕКОНСТРУКЦІЇ НАРОДНОГО
ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ
ЗАВДАНЬ ПРИСКОРЕННЯ
В перспективі необхідно значно посилити виробничий потенціал при його якісному перетворенні на основі прискорення науково-технічного прогресу, широкої інтенсифікації економіки. З цією метою розроблена нова структурна та інвестиційна політика.
Капітальні вкладення (інвестиції) як фінансове джерело нарощування основних фондів є найважливішим економічним інструментом, що забезпечує зрушення в розміщенні продуктивних сил. В умовах формування ринкових механізмів господарювання головним джерелом розширеного відтворення основних фондів є власні кошти підприємств, а також банківський кредит. Централізовані державні капіталовкладення спрямовуються переважно на фінансування великих народногосподарських програм. ;
Основний шлях розширення виробничого потенціалу — йогд інтенсивний розвиток через технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств.
У ході нової реконструкції народного господарства доцільно перепрофілювати окремі великі підприємства відповідно до галузевих факторів і регіональних умов (знизити металомісткість виробництв, віддалених від металургійних баз, і т.п.), розчленити технологічні цикли з передислокацією їх частин, вивести з великих міст шкідливі в екологічному відношенні підприємства тощо.
Великі масштаби капітального будівництва на найближчі десятиліття визначаються пріоритетністю розвитку галузей, що забезпечують науково-технічний прогрес. Серед них виділяють такі наукомісткі галузі, як електроніка, точне верстатобудування тощо.
Нині першочергові заходи щодо широкого оновлення техніки і технології, докорінного покращання якості продукції плануються на великих підприємствах і в об'єднаннях провідних промислових районів. Встановлення таких пріоритетів щодо інтенсифікації саме за цими районами пояснюється тим, що вони мають потужний виробничий і науково-технічний потенціал, великі індустріальні (особливо машинобудівні) центри з наукомісткими виробництвами і великими контингентами кваліфікованих, досвідчених кадрів. Це дозволяє одержувати більш високу віддачу капіталовкладень за рахунок реконструкції підприємств, швидке та ефективне нарощування виробництв.
Література
1. Бесчасний Л. Про механізм мотивації до науково-технічної діяльності в умовах ринкової економіки // Економіка України. — 1995. — №8. —С. 15—23.
2.Гуревичов М. Ринок інтелектуальних продуктів України // Економіка України. — 1994. — № 5. — С. 30—37.
І.Дорогунцов С. І., НейковаЛ. Сучасні проблеми технічного розвитку промисловості України // Економіка України. — 1996. — № 9. — С. 4—11.
4.Заблоцький Б. Ф., КокошкоМ.Ф., СмовжепкоТ. С. Економіка України. — Львів: Львівський банківський коледж Національного банку України, 1997. — 587 с.
5.Лукінов І. Пріоритетна політика держави й технологічних перетвореннях // Економіка України. — 1997. — № 2. — С. 4—19.
6.МарущакВ. Проблеми інтеграції науки України у світову наукову структуру // Економіка України. — 1994. — № 10. — С. 62—66.
7.Научно-технический прогресе: словарь / Под ред. АбалкинаЛ. Й. — М.: Политиздат, 1987. — 168 с.
Я.ОлександроваВ., ЧусоваЕ. Обгрунтування державних науково-технічних програм // Економіка України. — 1996. — № 12. — С. 21—26.
9.Размещение производительньїх сил / Под ред. В. В. Кистанова, Н.В.КопьІлова. — М.: Зкономика, 1994. — 589 с.
10. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998. — 376 с.
11.ШкворецьЮ., ВаргатюкА. Державне стимулювання науково-технічної діяльності в Україні // Економіка України. — 1994. — № 8. — С. 20—24.
12.Щедрина Т. Науково-технічна активність в Україні крізь призму якості продукції // Економіка України. — 1994. — № 3. — С. 42—46.
І3. Яковлев В. Інновації та оновлення продукції в машинобудівному комплексі України//Економіка України.— 1994.—№ 12. — С. 70—73.