Тому в Україні рекламодавці використовують стратегію широкого обхвату, яка дозволяє охопити і цільову аудиторію також. При цьому на ширину аудиторії просто не звертають уваги і вважають, що процент "браку" (показ реклами нецільовій аудиторії) необхідне зло, з яким треба миритися. Головне, щоб гарантовано була охоплена потрібна рекламодавцю аудиторія. Тут можна провести аналогії з рекламою в звичайному друкарському виданні. Візьмемо популярну газету, розраховану на широку аудиторію, наприклад "Київські Відомості", і популярне спеціалізоване видання, розраховане на покупців комп'ютерів, наприклад "Chip". Складемо таблицю (ціни вказані в американських доларах):
Видання | Ціна однієї шпальти | Тираж | Ціна реклами з розрахунку на одного читача |
| “Київські Відомості” | 1 000 | 110 000 | 0,009 |
400 | 1 500 | 0,26 |
Розділивши ціни реклами на одного читача, ми з'ясуємо, що реклама в популярному спеціалізованому виданні дорожча, ніж реклама в популярному масовому виданні, в 67 раз. Думаю, цілком зрозумілий вибір рекламодавця.
Ціна реклами на одного читача приблизно відповідає (при розумній організації методу показу) ціні показу одного банера. А ціни на банерну рекламу в українській мережі в основному коливаються в межах від 3 до 10 доларів за тисячу показів, тобто 0,003.
Звідси випливає, що на поточному етапі розвитку українських ресурсів Інтернет таргетинг аудиторії неможливий через відсутність популярних спеціалізованих серверів по різних тематиках. Рекламодавцю доводиться провести широкий обхват аудиторії, щоб охопити цільову групу. При умові існування популярних спеціалізованих серверів рекламну кампанію, розраховану на певну аудиторію, доцільніше провести в Інтернет, оскільки ціна з розрахунку на одного читача в цьому випадку істотно нижче, а обхват аудиторії може виявитися істотно вищим (аудиторія популярних серверів по цінах на комп'ютери вже давно перевищує тираж "Chip").
Розділ ІІ. Критерії ефективності реклами через Інтернет
Може здатись дивним, що маленькі картинки викликають велику хвилю обговорень. Однак для більшості серверів банери є основним джерелом рекламних прибутків, тому питання про їх ефективність важливе і для клієнтів, і для власників серверів.
При оцінці ефективності банерної реклами зараз використовуються два основних параметри:
1. Кількість показів: скільки разів був показаний той або інший банер. Вартість банерної реклами в основному визначається тим, скільки коштує тисяча показів банера на даному сервері. Для позначення цієї величини використовується термін CPM[7] (cost per thousand impressions) - вартість тисячі показів. Ціна в українському Інтернет, як я вже зазначав, варіюється від 3 до 10 доларів за тисячу показів.
Кількість проходів (відгуків): скільки разів людина клацнула мишкою на банер, щоб перейти до більш докладного опису товару, що рекламується або на сервер, що рекламується. Для аналізу цієї величини використовується термін CTR[8] (click-through rate) відношення кількості натиснень до кількості показів в процентах банера (коефіцієнт проходження). Звичайний коефіцієнт проходження складає від 0,4% до 4%.
Звичайно тут спостерігається неоднозначність підходу рекламодавця до цих даних внаслідок неправильного розуміння їх суті. Спробуємо розібратися, в чому ж справа.
Кількість переходить в якість. Саме визначення вартості банерної реклами як деякого грошового вираження тисячі показів має на увазі, що чим більше буде показаний банер, тим більший ефект (кількість проходів) це принесе. Таким чином, у рекламодавця виникає повна ілюзія того, що при середньому коефіцієнті проходимість його банера, скажемо в 5%, заплативши за 10 000 показів він отримає 500 відгуків, заплативши за 20 000 показів він отримає 1000 відгуків - і так далі. Що, на жаль, не відповідає дійсності. Чому? По дуже простих причинах.
По-перше, кількість різних відвідувачів будь-якого сервера обмежена. Потенційно воно обмежене загальною кількістю людей, що мають доступ до WWW.
По даним PING (даний сервер є найпопулярнішим рейтинговим каталогом українських Веб-ресурсів), кількість унікальних хостів (комп'ютерів), що звернулися до сайтів за тиждень, складає біля 30 000 хостів для найвідвідуванішого сервера, біля 5 000 для сервера на 10-му місці і 200 для сервера на 25-му місці. При цьому кількість унікальних хостів, що відвідало ці сервери за місяць (або більш), зовсім не обраховується простим множенням тижневої кількості на 4 (або більш), оскільки звичайно люди відвідують цікаві їм сервери декілька разів в місяць (а то і в день). Як ми всі розуміємо, кількість унікальних хостів приблизно відповідає кількості різних відвідувачів сервера (на жаль, більш точне значення отримати практично неможливо).
По-друге, уявіть собі, що відвідуючим сервер людям дають натішитися виглядом Вашого банера. Один раз, другий, третій, десятий, двадцятий... Що відбувається? А відбувається проста річ: в якийсь момент людина перестає звертати увагу на набридлу йому картинку. Таким чином, при обмеженій кількості користувачів із зростанням кількості показів CTR меншає. Це підтверджується і даними компанії Double Click (однієї з ведучих компаній світу в області Інтернет-реклами). На їх думку, коефіцієнт проходимості має наступну закономірність: якщо рекламодавець хоче збільшити кількість натиснень на банер в 2 рази, то йому доведеться заплатити приблизно в 6 раз більше. Таким чином, якщо Ви отримали 500 відгуків на 10 000 показів (звичайно, при кількості відвідувачів сервера менше за 10 000), то для того, щоб отримати тисячу відгуків, Вам доведеться заплатити приблизно за 60 000 показів.
Звідси випливає не менш простий висновок: після того, як рекламодавець затратив певну кількість грошей, щоб показати свій банер всім відвідувачам сервера 1-3 рази, подальші витрати на показ банерів не мають практичного значення з точки зору окупності реклами. Тобто Ви будете тратити все більше грошей, досягаючи все меншого результату на кожну витрачену грошову одиницю. Таким чином, призначення ціни банерної реклами за кількість показів стає помилковою для рекламодавців і не визначає її реальної ефективності. Можливою альтернативою може служити призначення ціни банерної реклами в залежності від кількості унікальних хостів, якій був показаний банер необхідну кількість разів. Тому краще показати банер двом користувачам по одному разу, ніж одному користувачеві два рази.
Головне, щоб тикнули. Даний міф засновується на використанні коефіцієнта проходимості як основного мірила ефективності банерної реклами. Для того, щоб підвищити цей коефіцієнт, використовуються всілякі засоби, починаючи з незрозумілих, але заманюючих слоганів, і закінчуючи малюванням на банерах принадних текстів з смугами прокрутки, на які так і тягне клацнути звиклих до порядку користувачів. Все йде “по плану”. І ради чого? Ради того, щоб людина, що клацнула на банер, виявила, що його кинули на якийсь сервер, зміст якого йому просто-на-просто нецікавий. Плюнувши на все, він повертається зворотно і не підозрює про те, що підступні діячі реклами вже занесли його прохід в свою скарбничку, вміст якої вони завтра пред'являть рекламодавцю з вигуками про те, наскільки ефективна реклама на їх сервері. Більш того за умовчанням передбачається, що розміщення іміджевої реклами в Інтернет просто неефективне. Що будь-яка людина, що не клацнула на Ваш банер, просто не звернула на нього ніякої уваги. Що це не приносить ніякого ефекту торговій марці, що рекламується. Що це пуста витрата грошей.
Аркадій Морейніс (співробітник сервера "Прайс Експрес") говорить про те, що менеджери представництв великих і дуже великих комп'ютерних компаній на пропозицію розмістити свій банер на сервері "Прайс Експрес", де розміщена інформація про ціни на комп'ютерні товари і послуги з достоїнством відповідають: "Але ж ми нічого не продаємо!" А на пропозицію рекламувати свою торгову марку з не меншим достоїнством відповідають, що набагато ефективніше витратити декілька тисяч доларів на газетну чи журнальну рекламу з привабливою блондинкою на фоні фірмового логотипа.
Зіткнувшись з таким же підходом до справи, HotWired (культовий комп'ютерний журнал) і Millward Brown International (експерти в області рекламних технологій) в кінці 1996 року провели дослідження цього питання. Основною метою було з'ясувати, чи може простий показ банера сприяти просуванню торгової марки навіть без обов'язкового проходу на сервер. Схема була надзвичайна проста:
Перший день
Крок 1. Випадковій вибірці з користувачів, що відвідали сервер HotWired в період з 9 по 16 вересня 1996 року, було запропоновано взяти участь в невеликому анкетуванні "щоб краще дізнатися свою аудиторію". Тридцять вісім відсотків з тих, кого попросили, погодилися.
Крок 2. Учасники заповнили невеликі анкети, які навіть не натякали про дослідження .