На тему:
“Сучасний стан парку стерилізаційного обладнання в Україні”
1. Стерилізація виробів медичного призначення – важлива ланка в комплексі мір неспецифічної профілактики.
2. Засоби стерилізації:
а) парові;
б) повітряні.
3. Експлуатація стерилізаторів.
4. Стерилізаційні коробки (бікси).
5. Проблеми стерилізації.
Всім відомо, що стерилізація виробів медичного призначення є важливою ланкою в комплексі мір неспецифічної профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій.
Дозвольте зупинитися на засобах стерилізації, центральне місце, серед яких займає стерилізаційна апаратура.
На сьогоднішній день в медичних закладах України є 58223 одиниць стерилізаторів, які складають від 70% до 80% їх необхідності. Сільські участкові лікарні, лікарські амбулаторії, ФАПи забезпечені стерилізаційним обладнанням лиш на 45-60%.
Серед наявних стерилізаторів 10944 одиниць (18,8%) займають парові стерилізатори і 47279 одиниць (81,2%) – повітряні. Співвідношення 1:5 вказує на значне відставання в забезпеченні медичних закладів паровими стерилізаторами.
Що стосується газових стерилізаторів, то їх в Україні немає. Хоча необхідність в них дуже велика, так як з їх допомогою можна було би вирішити проблему стерилізації виробів медичного призначення з термолабільних матеріалів і перш за все ендоскопів.
Серед парових стерилізаторів переважають апарати об’ємом 75, 100 дм3. Серед повітряних стерилізаторів переважають апарати об’ємом 20, 40, 80, 200 дм3. Необхідно звернути увагу на той факт, що на долю фізично і морально застарілих марок стерилізаторів, якими є сушильно-стерилізаційні шафи, які складають 40% загального числа повітряних стерилізаторів. Вони не гарантують якості стерилізації, так як в цих апаратах не забезпечується температурний об’єм стерилізації із-за конструктивних недоробок.
Вчені і практики вважають, що їх недоцільно використовувати в медичній практиці для цілей стерилізації.
Стерилізаційне обладнання, яке є в лікувально-профілактичних установах, в більшій частині зношено, технічно застаріле, і часто виходить з ладу. При нормативному строці експлуатації 7-8 років, стерилізатори експлуатуються 15-20 і більше років. Це не дозволяє належним чином забезпечити необхідний режим стерилізації.
В рівній ступені це стосується стерилізаційних коробок (біксів) для стерильного матеріалу. Більшість з них деформовані, з порушеною герметичністю. В результаті цього проходить повторна контамінація мікроорганізмами простерилізованих матеріалів. Дуже бракує стерилізаційних коробок з бактеріальними фільтрами і самих фільтрів.
Розширення мережі амбулаторно-поліклінічних закладів, збільшення числа лікарських амбулаторій, які пов’язані з запровадженням нового направлення в охороні здоров’я “сімейної медицини”, вимагає оснащення цих закладів малогабаритними стерилізаторами об’ємом 4, 10, 20, 40 дм3.
Кількість стерилізаторів, які списуються, значно більше числа отриманих. В основному списуються парові стерилізатори. В той же час, більшість регіонів отримують головним чином повітряні стерилізатори. Головне значення тут відіграє ціновий фактор, тому що конструктивні особливості парових стерилізаторів, пов’язані з застосуванням вакуумування і програмного управління стерилізаційними процесами передбачають більш високі ціни на них.
Витрати на купівлю сучасних марок парових стерилізаторів окупаються в процесі їх тривалої експлуатації.
Недостатня забезпеченість стерилізаційним обладнанням приводить до того, що діючі стерилізатори постійно працюють з перевантаженням (при нормі 5 загрузок в зміну для парових стерилізаторів, і 3 загрузки в зміну для повітряних стерилізаторів). Внаслідок цього погіршується якість стерилізації. Білизна і перев’язочний матеріал дуже часто після стерилізації буває вологим, що недопустимо.
Все це вимагає покращення оснащення медичних закладів стерилізаційним і допоміжним обладнанням. Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні не дозволяє швидко вирішити ці проблеми, які веж назріли.
Недостатнє фінансування ремонту і технічного обслуговування діючого парку стерилізаційного обладнання знижують ефективність його використання.
“Вестник Ассоциации” № 4 (серпень 2002 р.