Місцеві податки й збори
Законодавчо-нормативна база:
1. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХП із змінами та доповненнями.
2. Закон України від 21.12.00 р. № 2181 - III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки й збори" від 20.05.1993 року № 56-93 із змінами та доповненнями.
4. Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затверджена наказом Мінстату України від 07.07.95 р. № 171 за погодженням Мінекономіки України, Мінпраці України, Мінфіном України, зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 07.08.95р. № 287/823.
Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку, встановленого статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" і статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" та в межах установлених Декретом граничних розмірів ставок, крім збору на проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.
В межах своєї компетенції, органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.
Платники зобов'язані сплачувати місцеві податки і збори, відповідно до вимог рішення органу місцевого самоврядування про впровадження платежу і тільки після набрання чинності цього рішення.
Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.
Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.
Іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.
Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.
Комунальний податок
Комунальний податок - це обов'язковий місцевий податок, який нараховується на основі неоподаткованого мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих.
Таблиця 1
| Комунальний податок | |
| Платники | Юридичні особи, за виключенням бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств |
| Об'єкт | Фонд оплати праці, розрахований виходячи з офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян (незалежно від фактично сплаченої заробітної плати), помноженого на середньоспискову чисельність працюючих за звітний місяць |
| Ставка | Граничний розмір ставки не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, розрахованого виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян |
| Джерело | Для юридичних осіб - собівартість |
При розрахунку сум комунального податку враховується середньооблікова (середньоспискова) чисельність працівників та встановлений на дату розрахунку розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Зайнятий працівник враховується тільки один раз (по місцю основної роботи), незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу, тобто сумісники в розрахунок чисельності не входять.
Середньооблікова чисельність працівників за звітний період (місяць) розраховується підсумком чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, з 1 по ЗО або 31 число, включаючи святкові (неробочі) та вихідні дні, та діленням розрахованої суми на число календарних днів звітного місяця.
Щодо сплати цього податку підприємствами, які тимчасово не ведуть виробничу діяльність, але при цьому подають до статистичних органів звітність про середньоспискову чисельність штатних працівників спискового складу за відповідний період, то питання сплати ними, звільнення їх від сплати або надання відстрочки у сплаті цього податку таким підприємствам, з урахуванням їх виробниче - фінансового стану, відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, що впроваджують місцеві податки і збори. Теж саме стосується і неприбуткових організацій.
Рішенням органу місцевого самоврядування може бути встановлено базовий податковий (звітний) період для комунального податку, який дорівнює календарному кварталу, тому розрахунок податку повинен подаватися протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Сплата комунального податку здійснюється щомісяця авансовими внесками до 15 числа наступного місяця. . , .
Сума комунального податку у повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний квартал (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за місяці цього кварталу), повинна бути внесена платником протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Якщо рішенням органу місцевого самоврядування передбачено, що розрахунок комунального податку подається і сам податок сплачується щомісяця, то базовий податковий (звітний) період для податку у такому випадку дорівнюватиме місяцю. Розрахунок комунального податку повинен подаватися платниками до податкових органів протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного періоду, а сплачуватися податок повинен протягом 10 календарних днів після граничного терміну подання розрахунку. У разі неподання розрахунку в цей термін платник сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Приклад
На підприємстві середньооблікова чисельність штатних працівників за 1 півріччя 2001 р. становила:
- січень - 5 чол., лютий - 4 чол., березень - 5 чол., квітень - 6 чол., травень - 6 чол., червень- 5 чол.
Середньооблікова чисельність становить: (5+4+5+6+6+5)=31 чоловік. ?. Середньомісячна чисельність дорівнює : 31 чоловік : 6 місяців = 5,17=5 чоловік. Розрахунок суми комунального податку за І півріччя 2001 р.
| № пп | Показники | Одиниця виміру | Значення показника |
| Середньооблікова чисельність штатних працівників спискового складу | |||
| Розмір неоподатковуваного мінімуму доходу одного працівника на місяць | грн. | ||
| Фонд оплати праці працюючих за звітний період, обчислений виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів (п.1 х п.2) грн. х 6 місяців | грн. | ||
| Ставка комунального податку (% від місячного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходу) | |||
| Сума комунального податку, що підлягає нарахуванню за звітний період (п.Зхп.4) | грн. |
Таблиця 2
| Податок з реклами | |
| Платник | Всі юридичні та фізичні особи, які сплачують податок з реклами за встановлення та розміщення її |
| Об’єктами | Вартість послуг за встановлення та розміщення реклами, а випадку, коли рекламні роботи виконуються власними силами рекламодавця, - вартість фактично здійснюваних витрат |
| Ставка | 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами;0,5% вартості послуг за розміщення багаторазової реклами |
| Джерело | Для юридичних осіб – собівартість продукції (робіт, послуг);Для громадян – власні кошти |
Підприємства, що сплачують податок з реклами, щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним подають до державних податкових органів розрахунок суми податку з реклами, сплачується податок під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
У разі, коли рекламне агентство тільки встановило або розмістило рекламу, але ще не отримало оплату за свої послуги й одночасно не отримало податок з реклами до закінчення періоду, за який зобов'язане перерахувати всю суму отриманих податків до місцевого бюджету, то ніякого податку з реклами, пов'язаного з наданням цих послуг, рекламне агентство перераховувати не повинне - адже воно ще не отримало податок з реклами на свій поточний рахунок або у свою касу від замовника реклами.
У разі безоплатно наданої рекламним агентством рекламної продукції або безоплатно наданих послуг податок з реклами дорівнює нулю, оскільки у цьому разі взагалі відсутня вартість (тобто немає об'єкта оподаткування) і не функціонує механізм справляння і перерахування податку (немає факту оплати).
Ринковий збір — це плата за право зайняття місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, зокрема, у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків.
| Ринковий збір | |
| Платники | Юридичні особи усіх форм власності, їх філіалів, відділень, представництв та громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари на ринках |
| Об’єкт | Плата за торгові місця на ринках та у павільйонах, на критих і відкритих столах. майданчиках торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків за кожний день торгівлі |
| Ставка | Для фізичних осіб – від 0,05 до 0,15 нмдг:Для юридичних осіб – від 0,2 до 2 нмгд. |
| Джерело | Для юридичних осіб – собівартість продукції (робіт. послуг)Для громадян – власні кошти |
Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.