Через довгий період часу блукання по пустелях в пошуках примарних оазисів благополуччя і достатку, які нам обіцяли комуністи, Україна прийшла на вірний шлях ринкової економіки, яким вже давно йшли до успіху розвинуті країни світу. Прийшла наша держава до приватної власності, до цивілізованого вільного ринку (якщо це можна так назвати) і економічних регуляторів суспільного життя. Так, саме ринок дає відповідь на запитання які товари виготовляти, для кого і як їх виготовляти.. Адже саме в умовах ринкової економіки виживає лише той, хто найбільш грамотно і компетентно оприділить потреби ринку, створить і організує виробництво продукції, яка користуватиметься попитом, і при цьому найбільш повно використовуватиме надані йому ресурси.
В таких умовах вивчення попиту виходить на першочерговий план при функціонуванні підприємства. Постійне відслідковування попиту і можливість моментально реагувати на його зміни – все це оприділяє виживання і успішну роботу підприємства.
Зараз для любої фірми не так важливо виготовити продукцію, як продати її, найти конкретну нішу на ринку для свого товару. Тому зараз на перший план виходять маркетингові відділи, які і займаються питаннями збуту і реалізації товарів. Там добре знають, що таке попит і як він міняється з часом. “Клієнт завжди правий” – цей принцип, прийнятий на озброєння більшістю процвітаючих фірм, лишній раз доказує першочерговість значення такого економічного фактору, як ринковий попит.
Попит зображається у вигляді графіка, який показує кількість товару, яку споживачі хочуть і можуть купити по деякій ціні на протязі деякого періоду часу. Попит показує кількість продукції , яку покупці будуть купляти по різних можливих цінах. Ціна попиту – максимальна ціна, по якій споживач готовий купити данну родукцію.
Величини попиту повинні визначати значення і відноситись до певного відрізку часу. Основна властивість попиту полягає в наступному: при підвищенні ціни, при всіх інших незмінних умовах, відповідно спаде величина попиту. Бувають випадки, коли практичні дані суперечать закону попиту, проте це не значить про його порушення, а лише про помилковість припущень щодо незмінності інших умов.
Існування закону попиту підтверджують деякі фактори:
1. Звичайно люди насправді купують більше товару по нижчій ціні, ніж по високій . Вже той факт, що фірми регулярно використовують трюк “розпродаж”, служить очевидним фактом їх віри в цей закон. Підприємства скорочують свої товарні запаси шляхом зниження ціни, а не підвищення.
2. В любий даний період часу кожен споживач продукту отримує менше задоволення, вигоди чи корисності від кожної наступної одиниці продукції. Оскільки споживання підпадає під дію закону спадної корисності – тобто закону, згідно якого наступна одиниця спожитого продукту приносить все менше і менше задоволення , користувачі купляють додаткову одиницю продукту лише при умові, що ціна буде меншою.
3. На більш високому рівні аналізу закон попиту можна пояснити ефектами доходу і заміщення. Ефект доходу вказує на те, що при нижчій ціні споживач може купити більше даного продукту, не відказуючи собі в покупці інших альтернативних продуктів. Тобто зниження ціни підвищує купівельну спроможність грошового доходу споживача, і тому він в стані купити більшу кількість даного продукту ніж до цього. Вища ціна призводить до зворотнього результату. Ефект заміщення виражається в тому, що при більш низкій ціні у споживача появляється стимул купити дешевий товар замість чуть дорожчих. Споживачі схильні заміняти дорогі продукти більш дешевими . Ефекти доходу і заміщеняя суміщаються і приводять до того , що в споживачів виникає можливість і бажання купляти більшу кількість продукту по нижчій ціні.
Обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту можна зобразити у вигляді простого двовимірного графіка, який показує величину попиту на горизонтальній осі, а ціну по вертикальній.
Розміщення ціни на вертикальній осі і величини попиту на горизонтальній осі – економічна традиція, хоча математично вірно було б зробити навпаки: ціну показати на горизонтальній осі, а величину попиту – на вертикальній осі тому, що ціна – незалежна зміна, а величина попиту – залежна змінна.
Кожна точка графіка являє собою конкретну ціну і відповідну кількість продукту, яку споживач вирішив купити по даній ціні. Графік відображає всі можливі варіанти співвідношеня ціни і величини попиту в своїх межах. Закон попиту находить відображення в нисхідному напрямку кривої попиту. Графік дозволяє чітко уявити певний зв’язок ціни і величини попиту, а також маніпулювати різними її комбінаціями.
На любому ринку виступає багато покупців, тому є сенс говорити про ринковий попит. Перехід від шкали індивідуального попиту до ринкового попиту можна здійснити шляхом сумування величин попиту кожного споживача при різних можливих цінах. Ми просто суміщаємо криві індивідуальних попитів по гоизонталі, щоб вивести загальну криву попиту.
Підвищення ціни на товар приводить до зменшення попиту на цей товар і збільшення пропозиції цього товару. Зниження ціни, в більшості випадків, дає протилежний результат – попит збільшується і пропозиція зменшується. Це говорить про те, що попит і пропозиція залежать від ціни, і змінюються зі зміною ціни. Проте кожен окремий товар по іншому реагує на зміну ціни. Скажімо, при зміні ціни на хліб попит не дуже зміниться так, як населення все рівно буде купляти хліб; якщо ж змінити ціну на побутову техніку, то попит на деякий час сильно знизиться. Потрібно дослідити цю залежність попиту від ціни товару щоб зпрогнозувати зміну попиту при зміні ціни і , відповідно, побудувати цінову політику для просування цього товару.
Показник, який характеризує зміну попиту від зміни ціни, носить назву цінова еластичність або еластичність попиту за ціною. Позначається Ed, і визначається як відношення відносної зміни величини попиту до відносної зміни ціни.
Ed=
Для прикладу розрахуємо цінову еластичність тієї ж побутової техніки: при зміні ціни на 1% покупці реагують зменшенням попиту на 2%. Отже
Ed= -2% / 1% = -2.
Коли ж змінюється ціна на макарони на 1%, то покупці реагують на це менше і попит падає лише на 0,2%. Отже,
Ed= -0,2% / 1% = -0,2.
Величина попиту знаходиться в оберненій пропорційності до ціни, тому цінова еластичність попиту буде мати завжди від’ємне значення. Але знак “мінус” при обчисленні опускають і беруть до уваги лише абсолютне значення цінової еластичності доходу.
Вимірювання еластичності попиту. Для того щоб знайти еластичність товару потрібно знати точні значення зміни величини попиту, з якої розрахувати потім відносну зміну величини попиту і відносну зміну ціни. При визначенні еластичності найчастіше використовують концепцію дугової еластичності попиту. Дугова еластичність попиту визначається реагуванням величини попиту на зміну ціни на окремій ділянці кривої попиту на зміну ціни на окремій частині кривої попиту D (на дузі). Розглянемо це графічно. Візьмемо на кривій Dдві точки А і В, які відповідають підвищенню ціни від Р1 до Р2
, де Р1 – попередня ціна (до зміни);
Р2 – нова ціна (після зміни);
Q1 – попереднє значення величини попиту (до зміни ціни);
Q2 – нове значення величини попиту (після зміни ціни).
Відносна зміна у величині попиту визначається як частка фактичної різниці у величинах попиту, що спостерігається на відрізку між точками Аі В – (Q2-Q1), на середнє значення між двома величинами попиту, що відповідають цим точкам, (Q2+Q1)/2.
Аналогічно, відносна зміна в ціні визначається діленням фактичної різниці в цінах, що спостерігається на відрізку між двома точками А і В – (Р2-Р1), на сережнє значення між двома цінами, які відповідають цим точкам, (Р2+Р1)/2.
Підсумовуючи сказане, зводимо це все у формулу дугової еластичності попиту:
| Ed = | фактична різниця у величині попиту |
| середнє значення величини попиту | |
| фактична різниця в цінах | |
| середнє значення ціни |
або відповідно до прийнятих позначень:
| Q2 – Q1 | |||
| Q2 + Q1 | Q2 – Q1 | ||
| Ed= | 2 | = | Q2 + Q1 |
| P2 – P1 | P2 – P1 | ||
| P2 + P1 | P2 + P1 | ||
| 2 |
Еластичний і нееластичний попит. Залежно від абсолютного значення еластичності попиту можна виокремити три його категорії:
1. Якщо Ed >1, то попит є еластичним. Відносна зміна у величині попиту є більшою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D1 – відносно еластична.
2. Якщо Ed <1, то попит є нееластичним.
Відносна зміна у величині попиту є меншою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D2 – відносно нееластична.
3. Якщо Ed = 1, то попит має одиничну еластичність.
Відносна зміна у величині попиту дорівнює відносній зміні в ціні. Крива попиту D3 – одинично еластична.
Поряд з вищеназваними трьома випадками , можливі екстремальні випадки:
1. Якщо Ed = 0 , то маємо нульову еластичність. Величина попиту абсолютно не залежить від зміни ціни. Тобто незалежно від того, що відбувається з ціною, величина попиту не змінюється. Крива попиту D4 – абсолютно нееластична і набирає вертикального вигляду. Це лише теоретичний випадок, бо фінансові ресурси завжди обмежені, хоча в певній ціновій категорії (реальній) такі випадки можливі.
2. Якщо Ed = ¥, то маємо безмежну еластичність.