Система Кеттера складалася з семи таблиць зростаючого наповнення, призначених для бібліотек різного об’єму і інтенсивності зростання. Перша таблиця розрахована на 100 томів; кожна подальша таблиця «розтягується», із збереженням тих же позначень, але із збільшенням числа ділень. Остання, сьома таблиця, досить детальна, розрахована на саму велику бібліотеку. Від цієї здатностізростання виникла назва «розтяжна класифікація».
Ідея Кеттера полягала в створенні єдиної класифікації для американських публічних бібліотек з різним об’ємом фондів.
Графічні схеми були виконані ефектно і зразково. До шостої схеми був даний предметний покажчик.
Основний ряд Кеттера (3-я схема)
А – Загальний відділ
У – Філософія і релігія
Е – Біографії
Р – Історія
П – Географія і подорожі
Н – Суспільні науки загалом
I – Соціологія
J – Політика
D– Право
L– Точні науки
М– Природна історія
Q– Медицина
R– Прикладні знання і техніка загалом
S– Інженерна справа. Будівництво. Транспорт
Т– Виробництва і ремесла
U – Військові мистецтва
V– Цікаві мистецтва: гра, спорт, театр, музика
XV – Витончені мистецтва
Х– Мовознавство
Y– Література
YF– Художня література
Z– Книгознавство
Перша схема складалася з 8 класів, друга включала 15, третя 22, сьома 26 класів.
Загальнеугрупування і послідовність класів відрізнялося наступним: історія і географія винесені уперед і зближені з іншими суспільними науками. Філологія віднесена назад і зближена з літературою. Військова справа зсуспільних наук перенесена в прикладний цикл. Ветеринарія, на відміну від колишніх систем, зближена не з медициною, а з тваринництвом. До складу класу «Техніка загалом »віднесені гірництво і металургія, енергетика, хімічна технологія.
Примітно поява класу книгознавства, що об’єднав все, що відноситься до виробництва книг і користування ними: авторство, писемність і палеографія; видавнича справа і книготоргівля; бібліотечна справа і бібліографія.
У ряді випадків Кеттер намагався застосовувати в схемі принцип діалектичних природних переходів, але вони розумілися їм по-гегельянському, як розвиток ідей, а не самих об’єктів. У сьомій таблиці Кеттер здійснив еволюційний принцип розгортання схеми.
Одночасно із змістом враховувалася форма видань, причому ті і інші розподілу не змішувалися між собою. Кеттеруперше застосував формальні підрозділи, відділені від змісту і одноманітно що використовуються у всіх класах і відділах. Таким чином, саме Кеттер був основоположником типізації, про необхідність яку вже думали його попередники.
Розподіл системи Кеттера:
1. Теорія
2. Вивчення
3. Бібліографія
4. Історія
5. Словники, енциклопедії
6. Керівництво, таблиці
7. Періодичні видання
8. Товариства
9. Колекції
Новим в структурі була введена Кеттером географічна таблиця з цифровими індексами. Особливість географічної сітки в тому, що вона поєднуваларозподілу географічні, політичні і етнографічно. Ряд рубрик застарів, але спосіб такого поєднання і метод його здійснення треба визнати зручним і економним.
Географічна таблиця – найважливіша складова частина системи. Одноманітні позначення, що застосовуються і раніше, входили до складу основного індексу. Географічні розподілуу Кеттера виділені в окрему схему, не захаращують основну таблицю повтореннями і дозволяють більш зручно маневрувати ними.
Заслуговують уваги цінні вказівки Кеттера по методиці систематизації з численними прикладами, приведеними безпосередньо в таблицях.
Суть своєї системи Кеттер убачав в двох типах позначень. Перший використання як символи 26 букв латинського алфавіту для позначення основної таблиці. Це дозволяло вже на третьому рівні притрибуквеному індексі (26х26х26) визначити більше за 17 тисяч рубрик, тобто набагато більше, ніж десяткова база, де за допомогою трьох цифр (10х10х10) можна визначити лише 1000 рубрик. Буквені символи створювали можливість використати велике число для позначень з меншим числом знаків.
Другий тип індексу цифровий для позначення країн. Таким чином, були взяті різні, типи символів, що не змішуються: для всіх понять букви, для географічних цифри Наприклад, якщо Р – історія, а 45 – Англія, то Р45 – історія Англії. Локальні позначення вживалися з кожною рубрикою будь-якої дрібності.
Індексація в системі Кеттера однорідна, буквена в основних діленнях, цифри в діленнях за формою і географічна таблиця. Застосування різних позначень важливе практично, оскільки однакові символи в позначеннях створювали б плутанину. Кеттер наполягає на наступному правилі: припобудові двох таблиць різного призначення треба користуватися для них двома різнорідними типами позначень.
Між позначеннями зберігався інтервал. Така переривиста індексація дозволяла легко розгортати систему для подальшого накопичення матеріалу. Разом з тим індекси зберегли іншу важливу межу: вони вказували послідовність рубрик.
На відміну від десятеричних позначень Дьюї індекси Кеттера не були ступінчастими, не володіли повною логічною виразністю, тобто число знаків в позначеннях не завжди вказувало рівні класифікації. Відмовившись від послідовної ступінчастості понять, пожертвувавши нею заради стислості індексу і більшої місткості, він досяг значних результатів.
У зв’язку з комбінаційними можливостями системи Кеттера її місткість збільшується колосально. Це досягалося тим, що бралася не сума індексів, як у попередніх авторів, а можливість їх поєднання з основної і допоміжної таблиць, т. е. їх твору. Крім того, вигода комбінаційного методу в тому, що, наприклад, запам’ятавши 20 основних індексів і 20 географічних, отримуємо комбінацію в 400 позначень, тобто в 10 раз більше.
У питанні про співвідношення класифікації і індексації Кеттер дотримувався погляду, що хоч теоретично це різні речі, але практично зв’язок між ними великий. Тому позначення він вважав важливим елементом своєї системи: прості, короткі, еластичні. Десятеричний метод він визнавав найбільш простоєм, але для бібліотечної класифікації вважав його хорошим чоботом, надітим не на ту ногу. Спростовуючи думку, що цифри легше запам’ятовуються, ніж букви, Кеттер посилався на те, що ініціали друзів запам’ятовуються легше, ніж номери їх будинків і квартир. Вирішуючи проблему індексації, він мав на увазі потреби публічних бібліотек лише в національному масштабі, і тому питання про язиковий бар’єр не виникало.
Структурна реформа Кеттера забезпечувала краще вираження взаємозв’язків (буквена база індексації, уривчастість позначень, «ініціалізм», комбінаційність і оборотність індексів) і позначилася на архітектоніці системи. Виступаючи проти «жорсткої» класифікації, за систему гнучку, розтяжну, він передбачав необхідність нових включень, пов’язаних з розвитком науки, на логічно властиве ним місце. Застосування незалежних класифікаційних сіток, поєднання рубрик основної таблиці і допоміжних схем значно розширювали місткість системи. Комбінаційний метод побудови, введений Кеттером і сприйнятий подальшими системами (включаючи УДК), був найбільшим внеском в систематику книг.
За змістом ідейними джерелами системи Кеттера були: Гегель (принцип природних переходів), Ампер (принцип незалежних сіток) і еволюційне вчення Дарвіна (пронизливе систему Кеттера у всьому її наповненні). Він уперше ввів в систему класифікації книг такі, зараз безперечні, але тоді ще незвичні наукові поняття, як комунізм, дарвінізм і ряд інших.
Хоч класифікація Кеттера застаріла, але для свого часу вона була найбільш науковою за змістом. Угрупування відділів, їх наповнення, прагнення до природних переходів виводило її в ряд передових бібліотечних класифікацій. У поєднанні прогресивних ідей з потребами практики і складається значення класифікації Кеттера.
Системи Дьюї і Кеттера, що виникли одночасно, відображали два підходи до бібліотеки. У одному випадку бібліотека добре організована майстерна і стандартизована контора, в іншому вона є вогнищем культури, помічником науки, організатором знань. Обидві системи представляли два розуміння бібліотекознавства: одне – підхід до нього як корисного ремесла, і інше як до наукового знання. Звідси дві системи бібліотечної класифікації, що створили два напрями в систематиці книг: Дьюї штучна, безвідносна до системи знань; Кеттера, що базується на класифікації наук.
Протягом майже сторіччя систематика книг розвивалася під впливом класифікаційних ідей або Дьюї (жваве розставляння, десяткова індексація) або Кеттера (розтяжність схеми, поєднання букв і цифр, «ініціалізм»).
Незважаючи на пізнішу розробку різних нових методів, загалом подальший розвиток класифікації йшов по цих двох принципово різних лініях. Одназ них (УДК) зі значним удосконаленням і модифікацією успішно розвивалася в міжнародному масштабі сучасною документалістикою. У другому напрямі при всій глибокій відмінності змісту систем йшло формування класифікації в найбільших світових бібліотеках, як в Радянському Союзі, так і за рубежем.
Питаннями класифікації займалися не тільки філософи, але вчені різних галузей знання. Особливо залучали питання класифікації основоположника російської науки М.В.Ломоносова (1711-1765), який, вивчаючи філософію за кордоном, слухав лекції X. Вольфа по енциклопедії знань.
Відомо, що Ломоносов збагатив багато які області знання. Він займався різними галузями природознавства, виходячи при цьому з єдності досвідченого знання і теоретичного мислення, науки і практики, будучи поборником, їх єднання. Діяльність Ломоносова була пов’язана і з бібліотечною справою. Він виявляв велику турботу про Бібліотеку Академії наук, прагнучи до збереження її книжкових фондів і домагаючись їх доступності широкому колу читачів. Інтерес Ломоносова до класифікації був зумовлений його енциклопедизмом і різносторонністю наукових інтересів.