Назва реферату: Природоохоронна діяльність у Вінницькій області
Розділ: Екологія
Природоохоронна діяльність у Вінницькій області
ЗМІСТ
1. Екологічна ситуація у Вінницькій області 3
2. Антропогенний вплив на природне середовище 6
2.1. Атмосферне повітря 6
2.2. Водні ресурси 7
2.2.1. Загальна характеристика 7
2.2.2. Характеристика стану поверхневих водойм області 10
2.2.3. Створи річки Південний Буг. 12
2.2.4. Створи річки Дністер. 12
2.3. Земельні ресурси та ґрунти 13
2.4. Надра 17
2.5. Відходи 18
2.6. Рослинний світ 19
2.7. Тваринний світ 21
2.7.1. Загальна характеристика 21
2.7.2. Ведення рибного господарства. 23
2.8. Території та об`єкти з особливим статусом охорони 24
3. Мережа державного моніторингу області. Основні тенденції забруднення природного середовища 25
3.1. Мережа державного моніторингу області 25
3.2. Основні тенденції забруднення природного середовища 27
3.2.1. Водний басейн 27
3.2.2. Притоки ріки Південний Буг 27
3.2.3. Притоки ріки Дністер 28
3.2.4. Повітряний басейн 29
3.2.5. Грунти 30
3.2.6. Підземні води 31
3.2.7. Характеристика стану поверхневих водойм області 32
3.2.8. Створи річки Південний Буг 34
3.2.9. Створи річки Дністер 34
4. Вплив факторів довкілля на здоров`я населення 36
4.1. Демографічна ситуація по Вінницькій області за 2001 рік 36
4.2. Захворюваність населення Вінницької області 39
4.3. Епідемічна ситуація в регіоні 40
4.4. Стан здоров’я населення репродуктивного віку. 43
4.5. Захворюваність населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС 44
5. Характеристика основних екологічних проблем області та м.Вінниці 44
5.1. Рослинний світ 44
5.2. Земельні ресурси 44
5.3. Екологічні проблеми на територіях природно-заповідного фонду. 44
5.4. Промислові відходи 45
5.5. Водні ресурси 45
5.6. Атмосферне повітря 46
6. Екологічна (природо-техногенна) безпека 46
6.1. Екологічна безпека Вінницької області 46
6.1.1. Екологічна безпека оборонної діяльності 48
6.2. Ядерна та радіаційна безпека 49
7. Державний контроль у галузі охорони 49
8. Управління у галузі охорони довкілля 53
8.1. Вдосконалення системи управління в галузі охорони довкілля у Вінницькій області, стан фінансування екологічної галузі 53
9. Виконання загальнодержавних та національних програм 54
10. Наукові дослідження в галузі екології 54
11. Екологічна освіта, інформування громадськості, громадські рухи 54
11.1. Стан екологічної освіти всіх рівнів 54
11.2. Інформування громадськості 55
11.3. Громадські рухи 57
12. Міжнародне співробітництво у сфері екології 58
13. Висновки 59
14. Додатки 60
14.1. Додаток 1 60
14.2. Додаток 2 61
Екологічна ситуація у Вінницькій області
Вінницька область розташована в лісостеповій зоні. Північно-східна частина області зайнята Придніпровською височиною (висотою 322 м), південно-західна – Подільською височиною (висотою до 362 м). Поверхня області – хвиляста рівнина, полого нахилена у південному і південно-східному напрямах, розчленована глибокими долинами річок, подекуди – ярами та балками. Значна глибина розчленування в Придністров’ї.
В геоструктурному плані основна частина території області припадає на південно-західну окраїну Українського кристалічного масиву, складеного архей-протерозойськими метаморфічними породами і тільки її південно-західна окраїна розташована на Волино-Подільській плиті, де породи фундаменту перекриті відносно потужною товщею більш молодих, переважно осадових відкладів.
Клімат помірно континентальний з м’якою зимою й теплим вологим літом. Пересічна температура січня -4, -6 °С, липня +18,6, +20,5 °С. Річна кількість опадів 520 –590 мм, з них близько 80% припадає на теплий період року.
Область займає площу 26,5 тис.кв.км, що становить 4,5% території України.
Вінниччина межує з республікою Молдова. Державний кордон проходить на південному заході області, по річці Дністер, на ділянці довжиною в 202 кілометри. Крім того, вона межує з 7 адміністративними областями України: Житомирською з півночі, Київською із північного сходу, Черкаською з сходу, Кіровоградською з південного сходу, Одеською з півдня, Чернівецькою з південного заходу та Хмельницькою з заходу.
Вінниччина багата на різноманітні корисні копалини. Найбільше господарське значення мають родовища каолінів та будівельного каменю.
Ґрунти переважно опідзолені (до 65%). На північному сході переважають чорноземи. В центральній частині – сірі, темно-сірі й світло-сірі лісові, на південному сході і в Придністров’ї – глибокі чорноземи та опідзолені грунти. Близько 70% території області розорано.
Загальна площа лісового фонду області – 356,5 тис.га (13,5% території області). Переважають широколисті ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в’яза; рідше змішані – сосна, дуб, береза граб.
На території області протікає близько 3,6 тис. річок і струмків загальною довжиною 11,8 тис.км, в т.ч. 230 річок завдовжки понад 10 км. Вони належать до басейнів Південного Бугу, Дністра та Дніпра. На річках створено 74 водосховища та понад 4 тисячі ставків сумарна площа яких становить близько 32 тис.га.
Чисельність населення області (станом на 01.01.2001 р.) 1799,3 тис.чол., в т.ч. міського - 877,1 тис.чол. (48,7%) сільського - 922,2 тис.чол. (51,3%) Щільність населення на км2 — 69,0 чол.
В структурі промислового виробництва провідне місце належить переробній промисловості - 70,5%, в т.ч. харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів - 46,8%, машинобудування -11,9%. На долю виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла, води припадає 28,3%. На добувну промисловість – 1,2%.
Площа сільськогосподарських угідь складає 2020,1 тис.га, або 4,8% угідь України, з них: ріллі 1730,6 тис.га - 5,2% ріллі України; багаторічних насаджень - 51,9 тис.га.
Сучасний стан навколишнього природного середовища у Вінницькій області характеризується як відносно стабільний.
Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в 2001 році зменшилась в порівнянні з 2000 роком з 80,1 до 71,7 тис.тон. Це пов’язано, в основному, з покращенням якості твердого палива, особливо на Ладижинській ТЕС, на долю якої припадає 76, 9% викидів. Друга причина - газифікація ряду підприємств, зокрема цукрових заводів на долю яких приходиться 5,2% викидів. Так з 28–ми заводів, що переробляли цукровий буряк в 2001 році – 17 працювали на природному газі.
Разом з цим спостерігається ріст викидів від автомобільного транспорту. Зокрема у м.Вінниці кількість викидів від автотранспорту в 2000 році становила 19, 5 тис. тонн, що значно перевищує викиди від стаціонарних джерел (2,14 тис. тонн). В результаті, середньорічні концентрації оксиду вуглецю в повітрі в м. Вінниці за даними автоматичних постів обласного центру гідрометеорології становили 1,33 ГДК, а максимальні концентрації – 5,33 ГДК.
Якість води у поверхневих водоймах області в цілому, за основними показниками, знаходилася на рівні 2000 року. За органолептичними показниками якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідала нормам. Але у цілому вода поверхневих водойм Вінниччини за більшістю хімічних показників безпечна. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.
Сумарний забір води в порівнянні з 2000 р. в області зменшився з 711,5 до 708,4 млн.м3. Нормативно очищених вод скинуто на 3,156 млн.м3 менше.
Кількість скинутих забруднених вод збільшилась з 63,10 млн.м3 в 2000-му до 67,86 млн.м3 в 2001-му році. Найвагомішим фактором забруднення водойм є незадовільна робота очисних споруд каналізації.
На території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн.м3/ рік. В 2001 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,838 млн.м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн.м3 стоків. При цьому необхідно зазначити, що минулий рік був несприятливим для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час льодоламу (листопад – грудень 2000 р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, активний мул загинув.
Стан будівництва, реконструкції, модернізації ОСК викликає занепокоєння. В 7 - ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації.
Для виділення в натуру прибережних захисних смуг річок і водойм, виготовлено і виноситься в натуру проект прибережної захисної смуги ріки Південний Буг. На стадії розробки знаходиться аналогічний проект для ріки Дністер. Однак, через відсутність коштів на виконання проектних робіт стримується розробка та винесення в натуру проектів прибережних захисних смуг малих річок і водойм.
Найбільш проблемними об’єктами Вінницької області в поводженні з відходами є полігон твердих побутових відходів м.Вінниці, що знаходиться в селі Стадниця Вінницького району, золовідвал Ладижинської ТЕС у с.Заозерному Тульчинського району, відходи фосфогіпсу на виробничому об’єднанні “Хімром” у м.Вінниці, могильник непридатних та невизначених отрутохімікатів біля с.Джурин Шаргородського району.
Існуючий полігон твердих побутових відходів м.Вінниці вичерпав свій ресурс ще в 1987 році, його експлуатація офіційно заборонена з 1994 року.
Золовідвал Ладижинської ТЕС, що займає територію 186 га, вичерпав свій ресурс у 1984 році. Ладижинською ТЕС замовлено проект реконструкції золовідвалу, який знаходиться на стадії розробки.
Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища стають накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. В процесі попередньої інвентаризації, проведеної в листопаді-грудні 2001 року виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів. Враховуючи 1023,7 т пестицидів, що заскладовано в Джуринському отрутомогильнику (Шаргородський район) у 1978 р., існування такої великої кількості токсичних речовин на території області є небезпечним для довкілля. Відомі випадки, коли непридатні пестициди виявляли за межами складів – на смітнику, в лісосмузі і навіть на березі річки. У Чечельницькому районі склад отрутохімікатів, внаслідок підпалу, було повністю знищено вогнем.