3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
Виходячи з необхідності вступу України в систему міжнародних економічних відносин, перебудови економіки з використанням досвіду інших країн відносно ринкових перетворень, проблеми розвитку страхового ринку тісно пов’язані з соціально-економічною ситуацією в державі, фінансово-кредитною політикою, законодавчим та організаційним забезпеченням економічних реформ в Україні.
Держава зацікавлена в розвитку страхової справи в Україні, як в механізмі підтримки рівня народногосподарського виробництва і можливості покриття непередбачених втрат і збитків підприємств та окремих громадян з мінімальною участю державних ресурсів і коштів державного бюджету.
Як відомо, перехід до ринкових відносин передбачає появу великої кількості суб’єктів господарювання, зацікавлених в забезпеченні захисту своєї діяльності, майна і прибутків від різних наслідків і непередбачених ризиків. Тому в цей період страхування повинно розвиватися особливо інтенсивно. Це обумовлюється такими причинами.
Так, існуюче законодавство про страхування не враховує сучасного стану економіки держави (наприклад, інфляції, яка швидко змінює всі страхові фонди і резерви). Інфляція по суті є проблемою номер один, оскільки непередбачуваність цінової динаміки суттєво затруднює розрахунок ставок страхових премій і визначення обсягів виплат страхових відшкодувань і в кінцевому результаті може нанівець звести страховий захист. Відповідно страховим компаніям важко прогнозувати рентабельність страхової діяльності. Вони постійно змушені шукати компроміси між збереженням реальної вартості страхових фондів, їх антиінфляційним захистом та ліквідністю. Катастрофічне обезцінення грошей підриває основу довгострокового страхування. Невідповідність виплат страхового відшкодування фінансовим витратам відштовхує клієнтів від страхових організацій, недивлячись на необхідність захисту від різних ризиків.
Разом з тим, державна політика в галузі страхування не враховує того, що в країні немає страховиків, які б могли б конкурувати із західними фірмами.
Згідно діючого законодавства, фактично заборонено страховим компаніям займатися любими видами діяльності, крім страхової. Це призводить до того, що страховики не можуть ефективно страхувати під заставу, так як невідомо, що з цією заставою робити. Продати її не можна і використати по призначенню також не можна.
Необхідно відзначити, що держава недооцінює значення і роль страхового ринку в економіці. Так, страхові компанії, які займаються страхуванням життя (пенсійне, нагромаджувальне страхування, медичне) акумулюють грошові кошти населення і є найбільшими інвесторами в різні галузі народного господарства. Страхові компанії, які займаються ризиковими видами страхування допомагають підприємцям відшкодовувати виробничі витрати і витрати від стихійного лиха.
Дозволяється займатися страхуванням життя лише спеціалізованим компаніям, таким, як страхове медичне АТ “Надія”, АСТ “Астро-Дніпро”, АСК “Грантсервіс”, ЗАСТ “ Новий Дніпро”, АТЗТ “АСК “Інтер-Поліс”, АТЗТ “Українська СК АСКА –Life”.
В силу змін форм власності в процесі реформування окремих галузей народного господарства виникло багато акціонерних товариств, страховий захист яких практично не вирішений в законодавчому плані. Не вирішеним залишається також питання про правовий захист національного страхового ринку від зарубіжних страхових компаній тощо. Все це вимагає внесення відповідних змін і доповнень до Закону «Про страхування».
Останнім часом піднімається питання про проведення приватизаційного страхування. Так, спеціалістами СК «Алькона» розроблена концепція приватизаційного страхування. Проте одного бажання мало, оскільки не вирішеним залишається питання банкрутства інвестиційних фондових компаній та підприємств, які підлягають приватизації. Вітчизняне страхування ще досить слабке, щоб брати на себе великі ризики.
Недоліками страхової справи на сучасному етапі розвитку страхового ринку є те, що відсутня широкомасштабна роз’яснювальна робота з питань страхування серед населення і в першу чергу серед потенційних страхувальників. Значним гальмом в розвитку страхової справи є нерозвинутість інфраструктури страхового ринку, до основних елементів якої відносять правове і нормативне забезпечення, інформаційну мережу, кредитно-фінансову систему, підготовку кадрів (сюрвейери, андерайтери, страхові комісари), наукове обслуговування, аудиторську мережу, професійну етику і мову. Саме інфраструктура забезпечує можливості реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, сприяє координації дій суб’єктів ринку, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір. Разом з тим розвиток вітчизняного страхового ринку необхідно розглядати як крок до зміцнення національної безпеки України.
Назріла необхідність створення цілком нових для нас, але давно створених за кордоном інститутів, які обслуговують і контролюють страховий бізнес. Перш за все назріла необхідність організації експертних служб: сюрвейерів, менеджерів і консультантів по ризиках та інспекторів по позову. Створення таких служб і органів, координуючих їх роботу, а також закладів по навчанню профільних спеціалістів вимагають участі і сприяння держави. Це дозволить сформувати інфраструктуру страхового ринку на рівні світових вимог, проводити аналіз і розробляти заходи по зменшенню і запобіганню ризиків, розвантажити суди і арбітражні заклади від чисельних позовів за страхове відшкодування, створити нові робочі місця та залучити висококваліфікованих спеціалістів, які часто не знаходять застосування своїм знанням і досвіду.
Експертні служби повинні відповідати сучасним вимогам по рівню технічного оснащення, спеціалізованих і експертних методик. Нині страхові організації мають гостру потребу в спеціалістах по актуарних розрахунках, юристах-спеціалістах в галузі страхування, спеціалістах по статистиці. Розвиток вітчизняного страхування викликає також необхідність розвитку сфери страхових посередників — брокерів. Це буде сприяти встановленню здорової конкуренції, розширенню можливості клієнтів для вибору оптимальної схеми страхування, створенню безконфліктних відносин між страховиками і страхувальниками.
Можливість купити не самий кращий і дешевий страховий поліс цілком реально для українських клієнтів. В західно-європейських країнах ця проблема давно вирішена — аналізом послуг на страховому ринку за дорученням клієнта займається професійний страховий брокер. Так, у Німеччині і Франції при посередництві брокерів укладається 18-20% всіх договорів страхування, у Великобританії — 70%, в США — не менше 80%. При цьому 100 найбільших страховиків США укладають угоди тільки при посередництві брокерів.
Разом з тим, відбуваються процеси інтеграції страхового ринку України до світового ринку страхування і створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами. Інтеграція необхідна українському ринку з позицій перестрахування. На превеликий жаль, ємність нашого страхового ринку нині невелика. Багато крупних ризиків необхідно перестраховувати за межами України. Це має і позитивний характер, оскільки у випадку настання страхової події в економіку держави гарантоване вливання коштів іноземного страховика. Чим швидше економіка України буде відповідати загальним світовим стандартам, тим швидше будуть відбуватися інтеграційні процеси в страховому бізнесі.
В умовах економічної і фінансової кризи безумовно знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, зменшення інфляції, завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах нормального функціонування фінансової системи. Проте і самі страхові компанії можуть зробити чимало, щоб їх страхові технології і продукти відповідали європейським стандартам.
Визначені проблеми страхового ринку дозволяють визначити ті основні напрями його розвитку, які повинні бути здійснені, щоб підняти страхову справу в Україні на належний рівень. Основні з цих напрямів такі:
1. Законодавче забезпечення дальшого розвитку страхової діяльності.
1.1. Внесення змін і доповнень до Закону «Про страхування» (постанова ВР №86/96-ВР від 07.03.96). Це перш за все чітке регламнтування організаційно-економічних питань розвитку страхування і посилення ролі Укрстрахнагляду в цьому процесі через відповідні повноваження, надані законом. Проводити класифікацію видів страхування згідно загально прийнятої міжнароднох методології, тобто визначити розподіл його на дві галузі: страхування і страхування інше, ніж страхування життя (особисте страхування, медичне страхування майнове страхування, страхування відповідальності). Необхідне також збільшення максимальної межі статутного капіталу до рівня 0,5-1,0 млн. ЕКЮ з постійним досягненням цього розміру протягом кількох років, а також більшого корегування економічних статей закону (Ст.30 “Страхові резерви”, Ст. 31 “Прибуток страховика”) та визначення фінансових результатів роботи страховиків і посилення методологічної роботи Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.
1.2. Розробка нових законів:
— «Про державне регулювання страхової діяльності, який передбачав би весь комплекс заходів, пов’язаних з організацією страхування, формами і методами підтримки страхового підприємництва;
— «Про страхові підприємства як специфічну форму підприємницької діяльності»;
— розробка законодавчої бази і методології проведення медичного страхування.
2. Податкова політика