Ритмічна педаль в танцювальних п’єсах в більшості випадків є неглибокою, але завжди пряма. Якщо мелодія починається з затакту, то педаль треба брати не одночасно, а майже одночасно із звуком на сильній долі такту, якби “слідом за звуком”, так, щоб педаллю не захопити останній затактовий звук.
П.Чайковський. Вальс
Це вимагає спеціальної роботи і загостреної слухової уваги учня. Корисно вчити, зупиняючись на сильній долі такту без натиску педалі і слухати, чи зник останній затактовий звук, чи чисто звучить інтервал на “раз”, тільки після цього натиснути педаль. Корисно також зупинитись, взявши педаль на сильну долю і слухати, що звучить на педалі.
Виразові можливості педалі.
Педаль – душа фортепіано.
Антон Рубінштейн.
Ці слова говорять про те, які величезні художні можливості педаль відкриває піаністу.
Дуже важлива роль педалі як зв’язуючого засобу. продовжуючи фортепіанний звук, вона дозволяє з’єднати різні елементи музичної тканини, що знаходяться на віддалі один від другого. Використання цих властивостей педалі викликало колись цілий переворот в фортепіанній фактурі і послужило основою для створення специфічного фортепіанного стилю, який затвердився в період романтизму. Значення педалі як зв’язуючого засобу особливо велике при поєднанні різних звуків в єдиний гармонічний комплекс – для поєднання мелодії і супроводу, баса з віддаленого від нього акордами. Дуже важлива роль правої педалі як забарвлюючого засобу. Педаль продовжує звук, забарвлює його, придає звучанню повноту. Це має велике значення для досягнення співучості виконання і наближає фортепіано до “співаючих” інструментів. Натиск педалі після видобуття звука “оживляє” фортепіанних звук. Це дещо нагадує вібрацію при співі і грі на смичкових інструментах.
Педалізація кантиленних п’єс.
Легкі, співучі п’єси на ранніх етапах слід вчити без педалі, щоб красивий звук, плавне легато і виразовість фразування осягались перш за все пальцями, а потім починати роботу над педалізацією. Пізніше, коли учень грає більш складні п’єси і розбирає їх не по “складах” треба прагнути щоб він чув відразу гармонічні риси, тому не завжди варто вчити педальну п’єсу без педалі. Звичайно педальні мелодії неминуче зв’язані з педалізацією гармонії супроводу. Тому слухати треба одночасно весь комплекс педального звучання.
Як один з перших зразків можна запропонувати педалізацію кульмінаційних звуків музичних фраз, або просто відносно більш довших звуків мелодії.
П.Чайковський. Старовинна французька пісенька
Звук “ре” другої октави відтінить кульмінацію мотиву, забарвить його обертонами басового звуку “соль” і допоможе створити безперервне звучання органного пункту в басі.
В повільних співучих п’єсах педаль можна брати на кожний довгий звук мелодії, вслуховуючись в чисте звучання.
А.Хачатурян. Андантіно
У цьому випадку педаль не тільки забарвлює обертонами звучання гармонії і мелодії, але і грає роль зв’язуючого засобу.
Співучі п’єси, більш ніж інші, допускають можливість різних варіантів педалізації в залежності від здібностей учня, його слухового розвитку і музикальності.
Р.Шуман. Перша втрата.
П.Чайковський. Солодка мрія.
В цих прикладах перший варіант доступний таким учням, які майже зовсім не мають практичних навичок педалізації, не зможуть швидко засвоїти потрібні прийоми. Другий варіант може виконати учень середніх здібностей. Третій варіант найбільш цікавий, але складний. Виконати п’єси з такою педалізацією зможуть тільки дуже здібні і музикальні учні.
Співвідношення звуку і педалі! Це вже художня проблема. Знову і знову увагу учня треба привертати до виразності п’єси, до створення художнього образу. Одне із завдань педагога заключається в тому, щоб розвинути в учня вміння слухати і шукати. Пояснення помилок дасть учневі змогу самому розібратись в невдачах, шукати і знаходити гармонічно мелодичної лінії, її виразність. Якщо намічена педаль складна для учня, то труднощі педалізації відвертають його увагу від музики і слід показати йому педаль саму просту і доступну. Педагог повинен передбачити можливості просування кожного учня, враховуючи індивідуальні здібності у всьому комплексі його розвитку, в тому числі і в умінні педалізувати.
В деяких, навіть легких п’єсах роль педалі в створенні художнього образу така велика, що без педалі вони просто не звучать.
М.Осокін . Колискова
Всі 8 тактів цієї п’єси виконуються на одній педалі. Високий регістр і широке роз положення звуків не допускають педальне “засмічення”. Звук “ре”, що безперервно повторюється, забарвлює своїми обертонами весь діапазон верхньої половини клавіатури. Це ніби передзвін “годинника з музикою”, що нагадує – “час спати”.
М.Любарський. Вечір
В цій п’єсі забарвлює і мелодію і гармонію, відтіняє плавний “колисковий” ритм і створює легато подвійних нот. Педаль тут протягом всієї п’єси являється самостійним і значним виразовим засобом. Без педалі ця п’єса не звучить.
Р.Глієр. В полях
Поезія п’єси – в змінах звукового колориту, що вимагає різних прийомів педалізації: то педалізується мелодична фраза, то хвиля звуків, що створюють гармонію. При цьому виникають різні барви – то далекі і прозорі, то близькі і густі. На початку цієї п’єси можна натиснути педаль перед звуковидобуттям, щоб перший акорд прозвучав вже при піднятих демпферах. В цьому випадку “піано” прозвучить м’ягко і жоден звук акорда не пропаде.
Тяжким моментом для уснів є педалізація таких побудов, де мелодія у верхньому голосі повинна звучати легато, а в супроводі віддалений бас, основа гармонії береться форшлагом.
І.Беркович. Варіації ре-мінор
Заключна фраза варіацій повинна прозвучати “підсумково”, прощально, дуже сумно, густо гармонічно, широко і розспівано в мелодії і цільно по формі, якби “на одному диханні”.
Корисно повчити цю фразу з педаллю, виконуючи партію правої руки тільки з басами. Тут багато залежить від ступені насиченості. Звучання в басі і мелодії, від виразовості фразування, великого дихання в “співі” мелодії і вміння передавати ваготіння від слабої долі до сильної в момент ритмічної відтяжки при взятті форшлагу.
Ліва педаль
Лівою педаллю в перші роки навчання краще взагалі не користуватись, щоб не штовхнути учня на легкий шлях досягнення “піано” за допомогою лівої педалі. Техніка педалізації лівою педаллю дуже проста, треба тільки привчити учня натискати педаль перед звуковидобуттям. Натиск лівої педалі позначається терміном “unacorda”, а зняття лівої педалі позначається терміном “trecorde”.
В старших класах можна спеціально зайнятися лівою педаллю. Найкраще це зробити на творах клавесиністів, пояснивши в загальних рисах будову клавесину, наявність двох клавіатур даючих різне звучання та ефекти клавесинних регістрів.
Застосування півпедалі та поступового зняття педалі.
В репертуарі ДМШ зустрічаються і такі твори, які вимагають застосування вже більш тонких прийомів педалізації: пів педалі, поступового зняття педалі.
Дія пів педалі обґрунтована тим, що басові звуки затихають повільніше, ніж високі. Тому при виконанні фігурацій, що ідуть знизу вверх, після появи не акордових звуків, потрібно зробити невеликий рух ногою – трошки підняти, а потім знову натиснути педаль. Так з’являється можливість зберегти звучання басу і приглушити гармонічно чужі звуки. Рух ноги повинен бути швидким і дуже незначним.
Для “прочищення” звучання можна використовувати прийом поступового зняття педалі. (П.Чайковський. Солодка мрія. – Третій варіант). Ці прийоми вимагають застосування підготовчих вправ.
Педаль в поліфонічних творах
Мистецтво гнучкого нюансування гучності звуку, без якого сьогодні не можна уявити собі виконання поліфонічної музики, стало специфічною особливістю інтерпретації музики І.С.Баха на фортепіано. Ще своєріднішу сферу фортепіанної інтерпретації складає педалізація, яка сьогодні вже стала невід’ємним елементом бамівської музики. Сухий звук без педального фортепіано дуже поступається в порівнянні з дзвінким, багатим обертонами клавесин ним та незатихаючим, тривалим органним звуком. Тому педалізація потрібна піаністові для компенсації втрат у багатстві і різноманітності тембру.
Різні жанри творів І.С.Баха й варіанти трактування клавірної фактури – поліфонічної чи фігураційної – допускають різні способи педалізації. Але у всіх випадках слуховий контроль не повинен допустити “замазування” лінеарного розгортання, важливого для Баха навіть в гармонічних фігураціях. Для цього служать часті контрольовані слухом підміни педалі і варіювання глибини натиску лапки. У фугах педаль стає не замінимою при труднощах голосоведіння, короткі педальні натиски можуть зробити більш випуклим ритмічний рисунок чи артикуляційний штрих. Саме артикуляційна насиченість музики Баха вимагає від піаніста точного вибору прийомів педалізації.
На ранніх етапах навчання більшість поліфонічних творів в ДМШ виконуються без педалі. Цим досягається важлива педагогічна ціль – ясне прослуховування учнем двох-трьох відносно самостійних мелодичних ліній одночасно. В п’єсах, де поліфонія наближається до хорального типу (класичні сарабанди), або в поліфонічних творах російських авторів застосування педалі потрібно там, де вона необхідна – для досягнення легато, для потрібного звукового забарвлення.