Смекни!
smekni.com

Соціологія конфлікту 3 (стр. 1 из 2)

Міністерство Аграрної Політики

України

Прилуцький агротехнічний технікум

Соціологія конфлікту

Виконав:

студент 3-го курсу

відділення електрифікації с.г.

Коваленко Григорій

Прилуки 2003 р.

План.

1. Конфлікт – соціальне явище.

2. Класифікація конфліктів за структурою

3. Умови виникнення конфліктів. Основні Стадії розвитку

4. Концепції соціального конфлікту

5. Позетивні функції конфлікту

6. Соціологічні методи вирішування конфлікту

Конфлікт як соціальне явище вперше був сформульований і визначений ь роботі Адама Сміта „Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776р.). В ній були висловлені думки, що в основі конфлікту лежить поділ суспільства на класи та економічна боротьба, які розглядаються як важлива рушійна сила розвитку суспільства і тим самим виконують Корисні функції. Цю ж думку у 1821 році зауважив Гегель в праці „Нариси філософії права”.

Своє подальше теоретичне обгрунтування проблема конфлікту знайшла в кінці XIX та на початку XX ст.

Так, англійський соціолог Герберт Спенсер (1820-1903рр.) вважав соціальний конфлікт неминучим явищем в історії су-пільства, стимулом суспільного розвитку. Такої ж думки дотримувався німецький соціолог та соціальний філософ Макс Вебер (1864-1920рр.).

В сучасній зарубіжній теорії конфліктів найбільш відомі концепції; „позитивно-функціонального конфлікту” Л.Козера (США), „конфліктна модель суспільства” Р-Дарендорфа (Німеччина) та „загальна теорія конфлікту” К.Боулдінга (США). ,

Американський соціолог Льіоіс Козер під соціальним конфліктом розуміє „боротьбу за цінності та претензії на певний статус, владу, ресурси, боротьбу, в якій метою. супротивників є нейтралізація, нанесення шкоди або знищення супротивника”. Л.Козер доводить, що конфлікти це продукт внутрішнього життя суспільства, існуючого в ньому порядку речей, самих відносин між окремими особами та групами”.

Німецький соціолог Ральф Дарендорф в середині б0-х років виступив з поясненням нової теорії соціального конфлікту, яка отримала назву „конфліктна модель суспільства”. Суть цієї концепції:

будь • яке суспільство в кожний момент свого буття змінюється, соціальні зміни охоплюють всі сфери його життєдіяльності; кожне суспільство в кожний момент буття має соціальний конфлікт; кожне суспільство спирається на примушування деяких його членів іншими. ‘

Автор нової моделі хоче підкреслити нерівність соціальних позицій, які займає особа по відношенню до розподілу влади, а звідси витікає різниця іі інтересів, цілей, що й викликає непорозуміння, антагонізм, а як наслідок цього структурні зміни самого суспільства. Але структурні зміни суспільства, як наслідок конфлікту, це не є революція. Суспільства різняться одне від одного не наявністю конфлікту, а лише різним відношенням до нього вл&ди Тому у демократичному суспільстві конфлікти також мають місце, але раціональні методи регулювання роблять іх иевибуховими.

Американський соціолог Кеннет Боулдінг в роботі „Конфлікт і захист. Загальна теорія” довів суть концепції” загальної теорії конфлікту”. На його думку конфлікт невід’ємний від суспільного життя. В самій суті особи лежить поривання до постійної ворожнечі і боротьби з собі подібними. Однак конфлікти можливо і потрібно долати чи хоча б суттєво обмежувати. Якраз в цьому „загальна теорія конфлікту” повинна відігравати важливу роль. Вона дозволяє контролювати конфлікти, управляти ними, передбачати їх наслідки.

Російські вчені Бородкіна Б.М. і Коряк Н.М. розкрили анатомію конфлікту. Вони вважають, що для того, щоб відбувся конфлікт потрібні дії з боку опонентів, які направлені на досягнення мети, такі дії вони називають інцидентами. Таким чином, конфлікт - це конфліктна ситуація, інцидент. Конфліктна ситуація може існувати задовго до того, як відбувалося пряме зіткнення опонентів.

Заслуговує уваги організаційний конфлікт та його причини. Головним елементом будь • якої організації виступають люди, які відрізняються за професійною підготовкою, життєвим досвідом, індивідуальною підготовленістю і рисами характеру та темпераменту. Ці розбіжності неминуче накладають свій відбиток на оцінки і думки щодо питань, які мають значення для групи або колективу, породжують нерідко протидію, яка призводить до емоційного збудження і одержує видимість конфлікту. В деяких ситуаціях зіткнення оцінок і думок заходять так далеко, що інтереси справи відсуваються на другий план, а боротьба стає самоціллю, дезорганізуючи діяльність усього колективу.

В дослідженнях вітчизняних вчених до останнього часу підкреслювалась перш за все об’єктивна, матеріально-економічна та

- класова суть конфлікту, згідно з якою вся сусцільно-економічна діяльність, в гому числі і ііоредінка людей, обумовлена їх місцем в системі суспільного виробництв.! та їх конкретними економічними інтересами. Ця позиція не викликає заперечень, але не пояснює всього різиомаїття такого соціального явища як конфлікт. Ми впевнені, що категорія конфлікт - поняття широкого значення, яке нживасться в фізичному, біологічному, філософському і соціальному світі і тому суть соціального конфлікту можна визначити так:

соціальний конфлікт е соціальне зіткнення суспільних сил, окремих груп чи осіб, які мають на меті придушити чи знищити протилежні (ворожі) сгорони. Які ж причини соціальних конфліктів в світі сучасної соціальної науки?

Перш за все слід відмітити, що кожний конкретний конфлікт має свої специфічні причини. Основними причинами конфліктів можуть бути неоднакове чи протилежне сприйняття людьми цілей, цінностей, інтересів та поведінки; нерівноправне становище людей та інше. -

Універсальним джерелом кон4ілікту є неспівпадання претензій сторін за умов обмежених можливостей їх^ задоволення. Безсумнівно, якби всі потреби людей задовольнялися, конфліктів не було б. Але тоді зупинився б і сам розвиток суспільства. Життя складається з суперечностей, які і лежать в основі будь - якого конфлікту. Виходить конфлікт вічний, тому що неможливо створити таку суспільну систему, при якій всі потреби могли б бути задоволеними.

При вивченні другого питання необхідно підкреслити, що в теорії соціальних конфліктів іх типологія виступає однією з центральних проблем. Її важливість зумовлена потребою контролю і рсгулюван.ія пропасу протікання, еволюції конфлікту.

Відомі різні класифікації. В зарубіжній соціології соціальні конфлікти класифікуються по вертикальних і горизонтальних рівнях. Основою класифікації на вертикальному рівні служать субєкти конфлікту (тобто, сгорони , які вземодіють між собою). Виділяють чо.гпріїдінні:

1) к’.ін4’лікт між окремими особистостями;

?) конфлікт між особистісгю і суспільством;

З) конфлікт між соціальними групами;

4) міжнаціональний і міждержавний конфлікти великих соціальних спільностей, цілих суспільств. На цюму ріені аналіз конфліктів проводиться політологією.

В основі класифікації на горизонтальному рівні лежить мета конфліктуючих сторін, якої кони намагались досягти в ііроцг.сі взаємодії, але не змогли, в результаті чого виник предмет конфлікту. На горизонтальному рівні виділяють три чини конфіїікгіь’

1) конфлікт в сфері праці та розподілу. ПричніЮіо іх служать відносини в процесі праці та ролподілу в результаті спільної діяльності людей та їх стосунків; •

2) конфлікти в сфері влади та політичної структури суспільства. Причиною служать відносини з приводу влади;

3) конфлікти в сфері культури. Причиною можуть служити зіткнення представників різних культур, рівнів розвитку окремих націй і народів.

Як же відноситися до виникнення конфлікту, який є складовою частиною розвитку суспільства?

„Мета полягає не в тому, - вважає М.Доич, - щоб усунути чи запобігти конфлікт, а в тому, щоб зробити його продуктиііііим”.

В західній соціологічній науці давно існує поняття „соціальний порядок”, яке виражає ідею організованості суспільного життя, упорядкованості соціальної дії чи соціальної системи. Ісчу’ї концепція ціннісної згоди. Суть іі зводиться до того, ііі.о внутрішній порядок заснований на внутрішній згоді ііюдей та деякому мінімумі суспільних інтересів, цінностей чи норм. Досягнення згоди розглядається як результат переговорів між людьми чи колсктиі;ноі свідомості, взятої як самостійна реальність. При вирішенні найгостріщих проблем, з якими нині стикає’іься незалежна Україна -це згода всіх народів, які іі населяють, всіх, кому дорогіїй чаїїі спільний дім. Людина, яка перебуває в стані розгубленості, потребує духовної опори, їй конче потрібна соціальна надія.

Соціальна надія - важливий елемент миротворчої діяльності, особистого влаштув.ання життя, такого роду діяльності, кони людина Думає не тільки про власні інтереси і бажання, але турбується про майбутнє держави.

Природа соціальної надії складна. Сцодінатися - не їньчить бути просто оптимістом, не надати духом. Головне її ••іад’і - прагнення

- знайти вихід з сьогоднішньої кризової ситуації, не втратити здатність діяльно ставитися до життя, не піддатися тиску несприятливих обставин, не стати маргіналом, бомжем, „не випасти” з життя. Така соціальна функція надії особливо значима в кризові періоди життя суспільства.

Таким чином, конфлікт та згода виступають як дві сторони розпитку суспільства. Конфлікт стає фактором, впливаючим на розвиток суспільства тільки тоді, коли він завершується взаємною згодою. І навпаки, для згоди спочатку треба пройти через конфліктну ситуацію. Досягнення Консенсусу - це оптимальний шлях вирішення соціального конфлікту.