щоб вiдбивати можливих претендентiв.
I, по-трет є, у таких органiзацiях рядовi члени мають нахiл до по-
літичної апатiї.
В цiлому можна сказати, що хоча складнiсть сучасного життя вима-
гає великомасштабних цiльових органiзацiй, бюрократичнi структури по-
роджують серйознi проблеми. I деякi соцiологи вважають, що немало
проблем сучасного життя взагалi не може бути вирiшено, а деякi ор-
ганiзацiйнi i урядовi функцiї не можуть виконуватись добре.
ТЕМА 9. СОЦIАЛIЗАЦIЯ.
З цієї теми ми починаємо знайомитись з мiкросоцiологiчними за-
садами мiкросоцiальних теорiй. Перше питання:
1. Поняття та значення соцiалiзацiї.
Вiд народження людське немовля є, так би мовити, незакiнченою
iстотою i тому - безпорадним, безпомiчним органiзмом. Новонародженний
нiчого не знає, майже нiчого не вмiє, i не може прожити бiльш нiж
кiлька годин без допомоги iнших людей. На вiдмiну вiд iнших живих
iстот, людське немовля має навчатися фактично усiм формам його наступ-
ної поведiнки. Тим чи iншим шляхом ця первiсно бiологiчна iстота по-
винна трансформуватися у людську iстоту, у особу, що може ефективно
брати участь у суспiльному життi.
Iнакше кажучи, ми не народжуємось людьми, ми стаємо людьми тiльки
у ходi взаємодiї з тими, хто вже став людьми раніше. Сукупність проце-
сів, через які вiдбувається ця трансформацiя,- тобто наше олюднюван-
ня,- дiстала назву " соцiалiзацiя ".
За Вандер Занденом, соцiалiзацiя - це процеси, через якi людина
набуває знання, ставлення, цiнностi та форми поведiнки, суттєвi для
ефективної участi у суспiльному життi.
Але виникає запитання: чи вiдносяться до соцiалiзацiї процеси,
через якi людина набуває знання, ставлення, цiнностi, форми поведiнки,
що не є суттєвими . для ефективної участi у суспiльному життi? Або є
суттєвим для неефективної . участi у суспiльному життi? Хiба це не ре-
зультат соцiалiзацiї .? Безумовно, це те ж результат соцiалiзацiї, i то-
му точнiшим видається визначення Робертсона:
Соцiалiзацiя . - це тi процеси соцiальної взаємодiї, через якi лю-
дина набуває особистiсть та опановує спосiб життя у своєму
суспiльствi.
Соцiалiзацiя є поєднуючою ланкою мiж iндивiдом та суспiльством.
Ця ланка настiльки суттєва,що анi iндивiд, анi суспiльство не можуть
вижити без неї. Iндивiду . соцiалiзацiя дає володiння соцiальними норма-
ми, цiнностями, мовами, вміннями, навичками, вiруваннями та iншими
формами мислення, вiдчування та дiї, що необхiднi для соцiального жит-
тя. Для суспiльства . соцiалiзацiя - це не тільки процес транслювання
своєї культури вiд поколiння до поколiння, це невід'ємна складова про-
цесу свого вiдтворення, а саме - процес "виробництва" основних елемен-
тів суспільства - людей як соціальних істот, людських особистостей ..
Особистість - утворення дуже багатогранне. Для соціолога головне
значення має те, що особистість - це система внутрішньої регуляції (і
в цьому розумінні - саморегуляції) соцільної активності людини, зі
становленням якої людина стає суб'єктом цієї активності, а через це -
і суб'єктом тих соціальних відносин, в які вона вступає.
Особистість людини виявляється для інших людей в її діяльнісних
проявах, і тому виявляється як певна сукупність соціально значущих рис
особи. В цьому аспекті особистість - це відносно стала сукупність
людських якостей, відповідно до формування яких в процесі дорослішання
індивід стає соціально визнаним суб'єктом поведінки.
В правовому аспекті це виявляється в тому, що індивід стає соці-
ально відповідальним суб'єктом своєї поведінки.
В соціально-психологічному аспекті це виявляється в тому, що ін-
дивід набуває вiдносно сталих форм мислення, вiдчування та дiй, які
стають для нього типовими. В цьому аспекті особистiсть розглядається
як утворення яке складається з трьох основних видiв компонентiв:
1 - когнитивних (розумових) (cognitiv) компонентiв: думок, пере-
конань, сприйняття, пам'ятi;
- емоцiйних компонентiв: любовi, ненавистi, заздрощiв, сим-
патiй, гнiву, гордостi та iнших почуттiв,
3 - поведiнницьких . (behavioral) компонентiв: вмiнь, навичок,
здiбностей, здатностей та iнших спроможностей.
Жодна людина не народжується видатним математиком, полiтичним
дiячем чи вмiлим теслярем. Люди можуть народжуватись з потенцiалом, що
дозволяє стати ким-небудь з цих, але ким вони дiйсно стають залежить
вiд їх унiкального життєвого шляху.
Соцiальна взаємодiя завжди має мiсце вiдповiдно до норм i цiннос-
тей культури кожного суспiльства. Тому змiст соцiалiзацiї та типи осо-
бистостей, що є найбiльш поширеними у рiзних суспiльствах, помiтно
вiдрiзняються. В той же час спроби достеменно визначити "нацiональнi
характери" мали тiльки вiдносний успiх.
Одна з труднощiв полягає в тому, що досить важко виробити науково
обгрунтованi способи вимiру характеристик особистостi, особливо -
такi, що дозволяють проводити адекватнi мiжкультурнi порiвняння.
Iнша з труднощiв пов'язана з тим, що сам наш пiдхiд до людей
iнших суспiльств, напрямок пошуку їх типових рис часто знаходиться пiд
впливом етноцентризму або навiть домiнуючого клiмату у мiжнародних
вiдносинах.
Зробимо маленький експеримент. Будь ласка, приготуйте ручки i на
рахунок "три" напишить слова, якi першими спадають на думку, коли за-
питується про те, якими є нiмцi. На це дається 1 секунд.
Тепер подивимось, якi риси ви записали ви. [ Один називає - всi
iншi, хто написав те саме, пiднiмають руку. Дивимось - якi риси німців
типовi, з точки зору нашої аудиторiї].
А пiд час другої світової війни для мешканців України слово
"нiмець" було синонiмом таких слiв, як "фашист", "вбивця", "бузувiр",
"недолюдок".
І це не випадково. Наприклад, за даними досліджень американських
соціологів пiд час другої свiтової вiйни американцi найчастіше вважали
японцiв жорстокими та вiроломними, а зараз американцi найчастiше вва-
жають японцiв винахiдливими та працьовитими.
Тим не менш очевидно, що в кожному суспiльствi є характеристичнi
особистi риси - що є результатом спiльного досвiду соцiалiзацiї в
особливiй культурi вiдповiдного суспiльства.
Але в кожному суспiльствi кожна особа є вiдмiнною вiд iнших, i цi
вiдмiнностi також є продуктом процесiв соцiалiзацiї. Адже ми народжує-
мось та живемо не тiльки у певному суспiльствi, але й у його спе-
цифiчнiй частинi, i тому кожен з нас з народження знаходиться пiд
впливом особливих субкультур того чи iншого класу, раси, релiгiї,
регiону, також як й таких особливих груп як родина, сусiди, друзi.
Особливий новий досвiд у цих контекстах завжди поєднується з особливим
старим досвiдом, так що бiографiя кожної особи та її особистiсть завж-
ди унiкальнi. І дослiдження процесу соцiалiзацiї допомагає з'ясувати
як загальнi подiбнiстi, схожостi особистостей та соцiальної поведiнки
у певному суспiльствi, так й багатство вiдмiнностей, що iснують мiж
рiзними особами.
Соцiализацiя вiдбувається упродовж усього життєвого шляху . (life
course) - бiологiчної та соцiальної послiдовностi народження, дитинс-
тва, зрiлостi, старостi та смертi. На кожнiй стадiї життєвого процесу
ми постiйно зустрiчаємо новi або змiненi обставини, як персональнi так
й соцiальнi, й мусимо навчатися, пристосовуватися до них.
Найважливiша фаза соцiалiзацiї вiдбувається у дитинствi, починаю-
чи з народження, коли закладаються емоцiйнi основи майбутньої особис-
тостi. Хоча вже отриманi даннi про вплив на формування психiки також й
пренатального перiоду, коли ще до народження дитини поведiнка матерi
та її оточення впливають на розвиток психiки ембрiону. Але дослiдження
цiєї фази знаходиться поки що на самому початку.
Основну увагу соцiологи придiляють перiоду так званої первiсної
соцiалiзацiї - вiд народження до того перiоду, коли складається осо-
бистiсть, як вiдносно самостiйна система внутрiшньої регуляцiї
соцiальної поведiнки людини .. Тобто,- до того часу, коли її визнають
соцiально вiдповiдальною, а тому й дiєздатною у правовому вiдно-
шеннi.
. Природа та виховання ("Nature" and "Nurture").
З середини минулого сторiччя вченi дискутують з приводу того, чим
визначається людська особистiсть - спадковiстю ("природою") чи вихо-
ванням (суспiльством).
Формулювання проблеми у формi "або...або..." подiбно до дискусiї
про те, кисень або водень важливiший для утворення води. Або - довжина
чи ширина важливiша у визначеннi площини прямокутника. Сьогоднi
бiльшiсть вчених схиляється до того, що обидва фактори - природний та
соцiальний - визначають особистiсть людини, що цi два фактори тiсно
пов'язанi й не можуть бути вiдокремленi один вiд одного. . Людина є
спiльним продуктом природи . і суспiльства ., продуктом їх взаємодії.
Загалом, складається уява, що спадковiсть . робить людину 1прихiль-
1ною до певної поведiнки i встановлює межi 1цієї поведінки , а оточення . -
1формує вияв 1спадкових можливостей . Наприклад, iнтелект частково визна-
чається генами, успадкованими вiд батькiв. Але сiм'я, в якiй iндивiд
виховується, і де його iнтелектуальна активнiсть може стимулюватися
різною мірою, кiлькiсть та якiсть шкiльної освiти, вплив кола друзів,
та особистий вибiр, що саме робити, - все це впливає на розвиток iнте-
лекту.
Переконливим аргументом на користь великого значення соціального
оточення для формування людської особистості дають численні описи по-
ведінки дітей, яких знаходили після довготривалої ізоляції від інших
людей (знайдений в лісі на півдні Франції у 18 році хлопчик 11-1
років; діти різного віку знайдені у різні часи в лісах Індії; знайдені
у Сполучених Штатах дві дівчини, які утримувалися в ізольованих примі-
щеннях на протязі всього або майже всього життя - Анна віком 6 років
та Джіні (Genie) віком 13 років; та ін.). Усі ці діти не володіли на-