віть елементарними навичками, необхідними в соціальному житті.
Що ж стосується формування особистоті у звичайному соціальному ото-
ченні, то ліше у деяких крайнiх випадках генетичнi фактори, так би мо-
вити, "гарантують" певнi наслiдки. Наприклад, незалежно вiд соцiально-
го впливу, усi iндивiди, що отримали при зачаттi залишкову 47-му хро-
мосому (три замiсть двох хромосом 1-iй пари) мають хворобу Дауна -
одну з форм уродженого недоумства, олiгофренiї. Хвороба виявляється у
розумовiй недостатностi, нейромоторних неспроможностях та iнших
фiзiологiчних аномалiях. Пiдтримка соцiального оточення поки ще не мо-
же змiнити обставини такої спадковостi, але це оточення може забезпе-
чити компенсуючу iнституалiзацiю хворого, допомогти йому в певнiй мiрi
брати участь у соцiальному життi.
Найкращi докази певного 1генетичного впливу на формування особис-
тостi дають дослiдження однояйцевих близнюкiв, що мають вiд народження
точно однакову генетичну спадковiсть. Якщоб гени були єдиним фактором,
що визначає особистiснi риси, то однояйцевi близнюки мали б абсолютно
iдентичнi особистостi. Однак цього нiколи не буває, . хоча однояйцевi
близнюки завжди з бiльшою вирогiднiстю подiляють особистiснi риси, нiж
двояйцевi близнюки або iншi брати чи сестри. Навiть тодi, коли однояй-
цевi близнюки ростуть окремо, у рiзних сiм'ях, вони найчастiше мають
бiльш подiбнi особистостi, нiж двояйцевi близнюки, що виховуються ра-
зом, в однiй сiм'ї. В той же час однояйцевi близнюки, що виховувалися
у різних сім'ях набагато менше подiбнi нiж тi, що виховувались разом.
Здебільшого, проте, генетичні фактори забезпечують тільки вихідні
потенції. Людина навчається розвивати та задовольняти свої потенції у
соціальному оточенні. І головним чином саме її соціальний досвід виз-
начає, чи реалізує вона свої потенції, чи занедбають їх. Тобто, можли-
во саме соціальне оточення - за нормальних генетичних передумов - ві-
діграє вирішальну роль в тому, чи стає людина з деякого ступеню свого
розвитку продуктом не тільки природи та суспільства, але й також i са-
мої себе ., тобто ще й продуктом самовиховання, продуктом дiї тiєї осо-
бистостi, тільки перші підвалини . якої формуються у взаємодiї одних ли-
ше спадковостi та соцiального оточення.
Здатнiсть створювати, використовувати та змінювати культуру є спе-
цифiчною особливостю людських iстот. У людський природі немає, наприк-
лад, крил або органів для вiдчуття електричних полiв, як у деяких риб.
Тільки завдяки створенню культури люди набули здiбностей для того, щоб
лiтати та виробляти чутливе обладнання для виявлення електричних
полiв. Справа в тому, що у людський природi є здатнiсть видозмiнювати
своє середовище . так, щоб неможливе вiд природи ставало можливим на ос-
новi культури. Людина здатна до творчості - створення того, що раніше
не існувало. Тобто, люди не є такими пасивними iстотами, що запрогра-
мованi внутрiшними генетичними програмами та сформованi зовнiшним се-
редовищем. Люди створюють, руйнують, змiнюють та перетворюють
зовнiшний свiт своєю власною дiяльнiстю. З цiєї причини люди не замк-
нутi у незмiнному тiлi або у незмiннiй соцiальнiй системi. Люди є ак-
тивними суб'єктами, що формують i самих себе, й своє отчення.
Але люди змiнюють не тільки свiт, у якому живуть. Внаслiдок своїх
власних дiй вони також і самі формуються i трансформуються. Саме взає-
модiя мiж людьми та їх оточенням є основою людського iнтелекту, знань
та всiєї культури. Адекватним прикладом того, як це вiдбувається є
процес навчання.
3. Теорiї навчання.
Коли дiти ростуть, їх поведiнка з часом стає все менш залежною
вiд визрiвання (maturation) - тобто вiд змiн в органiзмi, що вiдбува-
ються бiльш або менш автоматично внаслiдок певних фiзiологiчних про-
цесiв .. Вiдповiдно до цього поведiнка дiтей стає все бiльш залежнною
вiд навчання . (learning).
Навчанням . соцiологи називають бiльш або менш постiйну модифiкацiю
поведiнки, що спричиняється набуттям досвiду дiй у тому чи iншому се-
редовищi. . Саме у навчаннi . людська iстота, реагуючи на своє середовище,
у значнiй мiрi 1видозмiнюється .
Навчання вiдбувається протягом усього життя у сiм'ї, серед од-
нолiток, у школi, на роботi, а також у багатьох iнших сферах життя.
Навчання дозволяє людинi пристосовувати свою поведiнку до обставин, що
змiнюються. Це може робити поведiнку людини достатньо гнучкою для до-
сягнення певних результатiв. Крiм того, це означає, що набуте навчання
може бути замiнено шляхом нового навчання - це припущення є пiдгрунтям
психотерапiї, порад-рекомендацiй та процедур соцiальної реабiлiтацiї.
Навчання вiдбувається двома основними шляхами:
1) - шляхом вправляння, тренування (conditioning), що можна назвати
поведiнковим . навчанням; та
) - шляхом спостерiгання .поведiнки iнших осiб, так званого спостереж-
ницького навчання ..
а) Теоретики поведiнки, біхевіористи, як їх часто називають, ос-
новну увагу придiляють тому, що люди роблять та говорять. Вони стверд-
жують, що людина навчається безпосередньо через переживання окремих
подiй та через дiяння та бачення наслiдкiв своїх дiй .. Що у таких про-
цесах людина встановлює зв'язок мiж двома або кiлькома подiями.
Наприклад, дуже ймовiрно, що у людинi сформується асоцiацiя мiж
горячою плитою та болючим вiдчуттям опiку, або мiж грубими словами, що
сказанi своєму товаришу та його образою, або мiж пiдготовчою роботою
до семiнару та вiдчуттям готовностi виступати на семiнарi й таке iнше.
Процеси, у яких встановлюються такi зв'язки, в англiйськiй мовi дiста-
ли назву conditioning (ми будемо називати цi процеси тренуванням). . Пе-
реважною формою такого навчання у людей є дiєве тренування . (operant
conditioning) - навчання, у якому поведiнка змiнюється через вплив на
неї її наслiдкiв. . Цей вид навчання дiстав назву дiєвого тренування то-
му, що при цьому людина вдається до дiєвого впливу на середовище, щоб
отримати бажане або уникнути неприємного.
Процес, у якому одна подiя збiльшує ймовiрнiсть здiйснення iншої
подiї, називають пiдкрiпленням .. Взагалi пiдкрiплення пов'язано iз за-
доволенiстю, комфортом, винагородою або iз зняттям якоїсь неприєм-
ностi, незручностi або неспокою.
Значна частина людського життя, як показують дослiдження, струк-
турується пiдкрiпленнями. Так, пiдприємцi винагороджують вiдповiдну
трудову поведiнку своїх робiтникiв пiдвищенням заробiтної плати. При-
ватний лiкар намагається зробити для пацiєнта таке, щоб той вiдчув ко-
риснiсть вiзиту до нього, щоб спонукати пацiєнта звертатися до нього й
надалi. Водiй автомобiля знижує швидкiсть, коли помiчає iнспекцiю, щоб
не бути оштрафованим.I таке iнше.
б) Інший, також поширений серед людей шлях набуття досвiду - це
спостережницьке навчання ., процеси під час яких людина навчається через
взаємодiю з iншими людьми у конкретному соцiальному контекстi. .
Якщо б дитина навчалася тiльки шляхом особистого досвiду - через
винагороджуючи або караючи наслiдки своєї поведiнки - то можливо, що
вона б не доживала до дорослостi. Наприклад, якщо б дiти вчилися тiль-
ки через безпосереднiй особистий досвiд, як перетинати вулицi iз жва-
вим транспортним рухом, немала частина їх просто гинула б.
Не менш небезпечним було б навчання лiкуванню хвороб тiльки через
власний особистий досвiд. Можете собi це уявити.
Але спостерiгаючи за iншими людьми, а також спiлкуючись з ними,
людина навчається новим способам дiй без того, щоб спочатку випробува-
ти цi способи дiї самостiйно. Саме такий процес здобуття досвiду отри-
мав назву спостережницького . навчання. Це навчання новим способам дій
без попереднього випробування цих способів.
Люди уникають стомливих, коштовних, кримiнальних або просто по-
милкових випробувань через застосування соцiально перевiрених зразкiв
поведiннки. Саме таким чином людина навчається вставляти електричну
лампу у патрон, грати у волейбол або користуватися телевізором.
Такимо ж чином люди навчаються виказувати кохання, турботу або
повагу, а також - і ненавiсть або агресивнiсть.
Пiдгрунтям спостережницького навчання є здатнiсть людини використо-
вувати знаки для розумiння свого середовища та для поводження в ньому.
Вербальнi та ментальнi (тобто словеснi та розумовi) знаки дозволяють
нам уявляти подiї, аналiзувати усвiдомлений досвiд, спiлкуватися з
iншими людьми, проектувати, конструювати, уявляти будь-якi дiї та ви-
конувати заплановане.
Безумовно, стимули та пiдкрiплення справляють значний вплив на
поведiнку людини, але спочатку . вона уявляє собi їз розумово за допомо-
гою знакiв, саме з їх допомогою має можливість зрозумiти зв'зок мiж
двома або кiлькома подiями. Наприклад, як правило сама людина не пов'-
язує перші алергiчнi реакцiї свого органiзму з впливом певного подраж-
ника. Це допомагає зробити лiкар або iншi, вже досвiдченнi, люди.
Пiсля цього людина намагається уникнути контактiв зі своїм алергеном.
Тобто у цьому аспектi навчання вiдбулося.
4. Теорiї розвитку особистоті.
Процеси, що лежать в основi тренування та спостережницького нав-
чання, є однаковими для дитини й для дорослого. Але це не можна сказа-
ти про всi аспекти поведiнки. Досить чiтки змiни у поведiнцi, що
вiдбуваються зi змiною певних фаз життя, примушує припускати, що у
рiзному вiцi вступають до дiї суттєво рiзнi процеси. Спираючись на
такi споглядання деякi вченi запропонували стадiйний пiдхiд до розвит-
ку особистостi.
Стадiйна концепцiя . припускає, що хiд розвитку може бути подiлений
на якiсно рiзнi фази ..
Найбiльш поширеними теорiями стадiйного розвитку є теорiя розумо-
вого розвитку .вiдомого швейцарського психолога Жана Пiаже . (Jean