тати ще не вмiє. На цiй стадi .ї дитина ще не викону .є ролi, але готу .є ть-
ся сприймати стани iнших людей та дiяти так, як вони дiють .. Тому це
стадiя є також пiдготовчою до прийняття соцiальних ролей ..
На другiй стадi .ї - стадi .ї "гри в когось" ., так би мовити акторсь-
кої гри - дiти грають в "дочки-матерi", "лiкаря та пацiєнтiв", "вчите-
ля та учнiв", "полiцейських та розбiйникiв" та iншi - тобто дiти нама-
гаються брати на себе певнi соцiальнi ролi. В час такої гри дiти впер-
ше навчаються бачити навколишнiй свiт з точки зору, яка не є їх влас-
ною.
Особливо часто дитина приймає ролi людини, що є центральною у її
життi. У соцiологiї така людина називається "значущий iнший". У нор-
мальних сiм'ях "значущим iншим" для дiтей на цiй стадiї є звичайно
матiр або батько. Наприклад, дiвчинка намагається поводитись iз своєю
лялькою так, як мати поводиться з нею самою.
Третя стадiя .- iгор за правилами .- починається звичайно з раннь-
ого шкiльного вiку, коли дiти починають брати участь у спортивних та
iнших iграх, що органiзуються за певними правилами. Це вже вступ до
iгор життя . - тобто до iгор, в яких .ї х ролi .є реальними . та в яних вони
мусять враховувати ролi та очiкування всiх учасникiв гри .. Особливо це
помiтно у спортивних командних iграх, таких як футбол, баскетбол та
iнших. В таких iграх iндивiд повинен враховувати одночасно ролi та дiї
багатьох гравцiв, а також ту систему правил, за якою йде гра.
В колективних iграх дiти мусять абстрагувати узагальнену роль,
виходячи з конкретних ролей окремих учасникiв. Уявлення про них поши-
рюються, щоб охопити всiх людей в однiй ситуацiї - тобто "команду" ..
Iнакше кажучи, дiти формують образ "узагальненого iншого" . (generalized
other) - вони приходять до бачення своєї поведiнки з точки зору досить
великої групи. I це готує їх до бачення своєї поведiнки з точки зору
тих чи iнших соцiальних груп i спiльнот. I думати про свою поведiнку
таким чином - це означає взаємодiяти у думцi з самим собою з точки зо-
ру певної спiльноти людей.
"Узагальнений iнший" це той механiзм, через який iндивiд стає
суспiльством у мiнiатюрi. До складу його особистостi входять доминуючі
ставлення його суспiльства. Соцiальнi психологи та соцiологи називають
цей процес iнтерналiзацiєю .(internalization). У цьому процесi
зовнiшний соцiальний контроль стає внутрiшнiм само-контролем .. Без цих
iнтерналiзованих ставлень неможлива анi самiсть . людини, анi спiльне
життя . людей.
З точки зору концепцiї, що розробив Мiд, особистість . виступає як
структура .тих статусiв та ролей, якi, - коли вони iнтерналiзуються, -
стають самостю . людини. Тобто, iнградiєнти з яких формується самiсть -
це основнi компоненти соцiальної структури.
Водночас саме суспiльство постiйно вiдтворюється людьми через ди-
намiчну взаємодiю мiж "Я" i "Мене" та поведiнку, що є результатом цiєї
взаємодiї. Тобто, не тільки суспiльство формує самiсть людини, але й
самостi людей формують суспiльство.
8. Типи соцiалiзацi ї .
Соцiалiзацiя, як ми вже казали, продовжується все життя. Ми муси-
мо змiнюватися все життя, тому що змiню .є ться свiт навколо нас .. Усюди,
де ми приймаємо нову роль або приєднуємося до нової групи, ми навчає-
мося новим очикуванням та новим iдентичностям.
У раннi роки дитина знайомиться з 1основними засобами соцiального
1життя - 1засобами формування соціальних зв'язків та протиставлень, со-
1ціальних з'єднань та роз'єднань - мовою, нормами, цiнностями та вiру-
ваннями .. Процес опанування дитиною iнформацiї i вмiннь, суттєвих для
участi у тих звичайних дiях, з яких складається повсякденне життя, i
для розвитку її самостi, одержав назву первинно .ї соцiалiзацi .ї (primary
socialization).
Рання соцiалiзацiя вiдрiзняється вiд подальшої в декiльках аспек-
тах. По-перше, первинна соцiалiзацiя спрямована головним чином на такi
елементарнi справи, як вмiння користуватися мовою та туалетом. Доросла
соцiалiзацiя, навпаки, спрямована на синтез . iснуючих елементiв та до-
давання нових. Далi, доросла соцiалiзацiя бiльше базується на реалiзмi
нiж на iдеалiзмi. Дiтей вчать бути чесними i не брехати. Пiзнiше вони
навчаються тому, що так званi "маленькi невиннi неправди" також є
прийнятною поведiнкою.
Крiм того, якщо первинна соцiалiзацiя концентрується на переда-
ваннi основоположних суспiльних цiнностей та мотивiв, то доросла
соцiалiзацiя звичайно задовольняється тим, щоб те, що iндивiд говорить
та робить, було прийнятним.
Пiд час нашого руху по життєвому шляху вiд дитинства до похилого
вiку, ми час вiд часу опановуємо новi ролi та втрачаємо старi. Такi
змiни соцiологи називають ролевим перехiдом . (role transition). У пе-
рехiднi перiоди людина звичайно переживає непевнiсть щодо того, що її
очикує далi, та вiдчуває деяку напругу мiж її самостю та роллю. Але
вона навча .є ться ролевим вимогам, прийма .є або перевизнача .є .ї х . так, щоб
досягнути комфортної вiдповiдностi мiж самiстю та новою роллю. Коротко
кажучи, людина корегу .є цiнностi, вiрування, поведiнку та свiй образ
себе ..
Рольова соцiалiзацiя має звичайно три основнi моменти ..
Перший .- це набуття ново .ї ролi ., що вимагає роздуму над нею, екс-
периментування з новою роллю та пробної поведiнки, пов'язаною з нею.
Цю фазу називають попередньою . (anticipatory) соцiалiзацiєю. . Приклад
цього - рольовi iгри дiтей в "дочки-матерi" та подiбнi. Але крiм ць-
ого сучасне суспiльство пропонує багато спецiалiзованих органiзацiй,
що готують до виконання багатьох соцiальних ролей. Школи, коледжi,
унiверситети допомагають опанувати рiзнi вмiння та знання. Створюються
також рiзнi курси пiдвищення квалiфiкацiї. Органiзуються семiнари та
конференцiї для обмiну досвiдом та новим знанням.
Другий момент . - це пристосування старих ролей до обставин, що
змiнюються .. Наприклад, це необхiдно робити тим, хто одружується вдруге
(або в енний раз), тому, що попередня роль чоловiка (або дружини) не
може бути повнiстю адекватна у стосунку з новою дружиною (або чо-
ловiком).
Третiй момент . - це звiльненя iндивiда вiд певних ролей або вихiд
з них ..
Деякi рольовi переходи потребують того, що має назву ре-
соцiалiзацi ї - навчання новим формам поведiнки, що йдуть всупереч тим
формам, якi були опанованi ранiше ..
Досить часто студентський досвiд примушує переглядати деяку час-
тину цiнностей, уявлень та звичок, що сформувалися ранiше у родинi та
в школi. Iнший приклад: коли людина потрапляє в аварiю, втрачує ногу
чи руку i тому вимушена кардинально змiнювати свої ролi, iдентичностi,
виробляти новi очикуваня та нові самовизначення. Це, зрозумiло, екс-
тремальна форма ресоцiалiзацiї.
Оригiнальну теорiю ресоцiалiзацiї запропанував наприкiнцi 7-х
рокiв американський психолог Роджер Гоулд (Rodger Gold). Вiн розглядає
соцiалiзацiю дорослих не як продовження дитячої соцiалiзацiї, а як
процес зживання, викорiнювання . психологiчних ознак дитинства.
Дорослi, з точки зору Гоулда, звiльняються, перш за все, вiд
мiфiв дитинства - шляхом логiчного мислення та споглядання реального
життя. Дорослi усвiдомлюють, що їх батьки недосконалi i не всемо-
гутнi,що навколишньму свiту дiла не ма .є до .ї х бажань та жахiв . (хоча в
дитинствi вони думали навпаки), а також що будь-який авторитет можна
оспорювати або заперечувати. (Треба мати на увазі, що такий висновок
був би неможливим у тоталiтарному суспiльствi).
Успiшна . соцiалiзацiя дорослого за Гоулдом - це швидке подалання
дитячих уявлень . про всемогутнiсть авторитету . та про те, що оточуючi
повиннi задовольняти його потреби .. Тут формується бiльш реалiстичне
бачення свiту, здоровий критицизм i недовiра до авторитетiв та
усвiдомлення того, що усi люди мають свої достойностi та свої вади. В
цьому процесi людина стає толерантнiшою та досягає того чи iншого сту-
пеню внутрiшньої свободи.
9. Фактори соцiалiзацiї.
Фактори соцiалiзацiї .- це тi, хто перетворює народжену дитину у
соцiальну iстоту та оснащує її усiм необхiдним для життя у суспільстві.
Чотири фактори є особливо важливими для передачi культури:
1) родина (сiм'я), ) група однолiток, 3) школа та 4) засоби масової
iнформацiї.
1) У бiльшостi випадкiв первинна соцiалiзацiя дитини вiдбувається
в сiм' .ї. Сiм'я впливає на формування особистостi дитини пiд час її
проходження через найпластичнiшу фазу становлення, але часто також i
пiсля досягнення зрiлостi, коли людина зберiгає постiйнi i iнтенсивнi
зв'язки зі своєю батькiвською родиною.
Жоден соцiальний iнститут не може серйозно конкурувати з родиною
у справi формування особистостi людини у дитинствi. Саме у родинi ди .-
тина набуває головних рис своєї особистостi, .таких, що визначають тi
вiдносно стали способи, за якими людина поводиться з iншими людьми у
широкому дiапазонi ситуацiй (такі, наприклад, як приязнiсть, щедрiсть
чи агресивнiсть).
Сiм'я є посередником мiж великим суспiльством i дитиною, i вона є
головною дiючою силою з передаваннi культури, її трансляцiї у часi.
Сiм'я вiдiграє ключову роль у соцiалiзацiї дiтей також через те,
що у багатьох сферах життя iншi люди поводяться з нею по-рiзному, в
залежностi вiд того, яке мiсце посiдає її сiм'я у соцiальнiй структурi
суспiльства. Як ми бачили, коли розглядали поняття приписного статусу .,
значна кiлькiсть таких статусiв - таких як соцiальний клас, етнiчна
група або раса, - задають певний пiдхiд до людини, до її оцiнювання
iншими людьми. I тому не дивно, що у деяких вiдношеннях, члени рiзних
соцiальних класiв зазнають рiзних умов життя i приходять дещо до
рiзного бачення свiту, набувають рiзних уявлень про соцiальну ре-
альнiсть i готуються до рiзних кар'єр.
Вiдомий американський соцiолог Мелвiн Кон (кiлька слiв про