Мелвiна) у 7-тi роки виявив, що, батьки, зайнятi розумовою працею
("бiлi комiрцi", як кажуть американцi) намагаються розвинути у своїх
дiтей внутрiшнi критерi .ї .поведiнки. Вiдповiдно, вони частiше реагують
на вчинки дiтей, виходячи з 1iнтерпретацiї їх намiрiв, мотивiв цих
вчинкiв. А батьки, зайнятi фiзичною працею ("синi комiрцi") роблять
бiльший наголос на слухняностi (конформностi), i схильнi бiльше реагу-
вати на наслiдки . поведiнки дiтей.
У останнi десятирiччя соцiологи вiдзначають зближення форм повод-
ження з дiтьми в рiзних соцiальних класах американського суспiльства.
Але - це статистично. У кожному конкретному випадку стосунки батькiв i
дiтей дуже вiдрiзняються: навіть якщо порiвняти стосунки однiєї дитини
окремо з батьком i окремо з матiр'ю, або батька чи матерi з рiзними
дiтьми. Вiдрiзняються дуже i стосунки у рiзних сiм'ях одного соцiаль-
ного класу або однiєї етнiчної групи.
Наприклад, виявлено, що на соцiалiзацiю дитини значний вплив має
те, якої вона статi, i якою по порядку вона народилася. Наприклад,
єдина дитина у сiм'ї, найстарша дитина, середня за народженням дитина,
наймолодша дитина, - усi вони набувають досвiду у дещо рiзному свiтi,
у рiзних соцiальних зв'язках .. Цi вiдмiнностi вiдзеркалюються у тому,
що у порiвняннi з питомою вагою серед населення 3першонароджених
помiтно бiльше серед студентiв ., серед людей з пiдвищеним IQ, серед
тих, хто потрапляє до довiдника "Хто є хто в Америцi" ., серед космо-
навтiв та серед американських президентiв . (першонароджених 5 . вiдсот-
ки).
) Важливi функцiї у соцiалiзацiї вiдiграють також групи од-
нолiток, - осiб, що мають приблизно однаковий вiк.
По-перше, групи однолiток забезпечують арену, на якiй дiти можуть
набувати досвіду незалежностi вiд контролю дорослих. У юностi групи
однолiток стимулюють пошук молодими людьми бiльшої свободи.
По-друге, групи однолiток дають дiтям досвiд таких взаємовiдно-
син, у яких вони можуть спiлкуватися як рiвнi. В протилежнiсть цьому,
у свiтi дорослих дiти займають позицiю пiдлеглих, активнiсть яких до-
рослi спрямовують i контролюють, дiяльнiстю яких дорослi керують.
По-трет є, групи однолiток являють собою таку соцiальну сферу, у
якiй позицiя дитини не .є маргiнальною .. Тобто, у цих групах дiти можуть
набувати такого статусу, у якому їх активнiсть i їх iнтереси не є дру-
горядними або несуттєвими ., а, навпаки, є головними ., i не тiльки для
них самих, але й для оточуючих.
I по-четверте, групи однолiток є механiзмом передавання нефор-
мальних знань, сексуальної iнформацiї, традицiй порушення соцiальних
норм, забобонiв, фольклору, анекдотів, жартiв, iгор i такого iншого.
3) Школа.
Звичайно школи характеризують як агенцiї, що забезпечують
офiцiйне, свiдоме i систематичне навчання. Але школи навчають бiльшо-
му, нiж вмiнням та знанням, зазначеним у навчальнiй програмi. Навмисно
чи ненавмисно, школи передають дiтям також так звану приховану програ-
му.
Прихованою програмою 3 (hidden curriculum) соцiологи називають той
комплекс неформулюємих цiнностей, ставлень та форм поведiнки, що
вiдзеркалюють 1 домiнуючи неформальнi орiєнтацiї певної спiльноти.
Справа в тому, що учнi навчаються не тiльки пiд час офiцiйних за-
нять, але i у взаємодiї з усiм шкiльним оточенням - з фiзичним середо-
вищем, з тими ставленнями вчителiв та iнших учнiв, якi вони виявляють
один до одного, i з бюрократичною органiзацiєю школи.
Змiст прихованої програми здебiльше формується вчителями i прово-
диться ними у їх поводженнi з учнями. Такi програми найчастiше мiстять
у собi цiнностi середнього класу i його мораль. Вони заохочують такi
якостi, як працьовитiсть, вiдповiдальнiсть, свiдомiсть, надiйнiсть,
стараннiсть, самоконтроль, ефективнiсть i емоцiйна сталiсть.
(Про функцiї засобiв масової iнформацiї, подивиться за пiдручниками
самостiйно).
ТЕМА 1. СОЦIАЛЬНА ВЗАЄМОДIЯ.
1. Поняття соцiальнної вза є модiї.
Основна одиниця . людської поведiнки - це дiя .. Все, що ви можете
зробити - є дiєю: встати ранком з лiжка, одягтися, поснiдати, увiйти в
аудiторiю, прочитати речення i таке iнше. Деякi нашi дiї не виконують-
ся нi для кого крiм нас самих, але бiльшiсть наших дiй зачепає нашi
стосунки з iншими людьми, i таким чином, складають елементи взаємодiї
з ними.
Дiї, що зачiпають будь-якi iнтереси хоча б однiєї iншої людьми,
(тобто впливають на умови задоволення якої-небудь її потреби), назива-
ють . соцiальними . дiями ..
Це широке .визначення, тому що суб'єкт дiї може iнодi не знати, що
наслiдки його дiї зачiпають iнтереси iнших людей (опосередкована дiя
через невiдомi суб'єкту змiни у природному навколишньому середовищi).
Тому на мiкросоцiологiчному рiвнi вживають iнше, бiльш вузьке визна-
чення соцiальної дiї.
Соцiальна дiя, у мікросоціологічному розумінні, - це поведiнка,
що або зорiєнтована на iнших людей, або вiдбувається пiд їх впливом.
Навiть якщо людина просто поводиться так, щоб не заважати iншим
людям, тобто щоб не зачiпати їх iнтереси, - це соцiальна дiя. Наприк-
лад, людина у читальному залi намагається працювати тихо (або - навпа-
ки) це теж соцiальна поведiнка.
Коли люди у своєй поведiнцi беруть до уваги один одного, тодi їх
соцiальнi дiї складаються у соцiальну взаємодiю . у мікросоціологічному
розумінні цього терміну. В цьому розумінні соціальна взаємодія . - це
обопiльний та взаємний вплив двох або бiльше людей на поведiнку один
одного.
Саме тому соцiальна взаємодiя складається iз взаємного впливу мiж
дiями рiзних людей, це так би мовити, "будiвельна цеглинка", з якiй
складаються всi процеси соцiального життя. Без соцiальної взаємодiї
людина не може одержати анi знань, анi вмiнь, якi необхiднi їй, щоб
стати дiючим членом суспiльства. Без соцiальної взаємодiї були б не-
можливi будь-якi соцiальнi iнституції чи групи.
Коли ми вивчаємо соцiальну взаємодiю у зазначеному розумінні ми
дослiджуємо поведiнку на мiкросоцологiчному рiвнi. Саме мiкро-
соцiологiя займається детальним вивченням того, що люди роблять, про
- -
що думають та говорять в їх повсякденному життi - хвилина за хвилиною.
У сучаснiй соцiологiї є кiлька пiдходiв до вивчення соцiальної
взаємодiї, й кожен з них дає додаткове, вiдмiнне від інших, розумiння
цього поняття. Ми розглянемо чотири основнi пiдходи:
1) iнтеракцiонiстський, ) драматургiчний, 3) етнометодологiчний,
та 4) соцiального обмiну. Всi цi пiдходи вiдносяться до мiкросоцiально-
го рiвня.
. Соцiальна взаємодiя як знакова взаємодiя.
Iнтеракцiонiсти звертають увагу на те, що люди живуть вiдночас у
двох середовищах - фiзичному та знаковому. Те, що вiдбувається навколо
людини, вона вiдбиває у думцi та витлумачує.
Людина не реагує безпосередньо на те, що бачить, чує або вiдчуває
iншим чином - вона спочатку намагається оцiнити, що отриманi вiдчуття
означають, що стоїть за ними.
Наприклад, сорчка це не є просто поєднання певних вiзуальних та
тактильних впливiв на вiдповiднi органи чуттiв. Ми надаємо їм певного
значення, коли визначаємо сорочку саме як предмет одягу, а не, наприк-
лад, як "простирадло" або "прапор". Крiм того, виходячи з фасону та
якостi сорочки, в яку одягнута людина, ми можемо зробити деякий висно-
вок щодо соцiального стану самої людини. А якщо людина одягнута у пев-
ну форму, то ми можемо зробити висновок про її професiю, а iнодi також
i про її ранг.
Взагалi можна сказати, що ми спрямовуємо свою поведiнку саме тими
значеннями, якi ми надаємо подiям, людям та речам, взагалi всьому, що
вiдбувається навколо нас. Якщо б ми не визначали цих значень, нашi дiї
були б випадковими та хаотичними. I тому iнтеракцiонiсти говорять, що
нашi визначення ситуацiй є вирiшальними для соцiальної взаємодiї ..
Визначення ситуацiї - це те тлумачення, яке ми даємо нашому без-
посередньому (найближчому) оточенню.
У своїй думцi ми уявляємо собi наше середовище, репрезентуємо йо-
го собi за допомогою знакових засобiв, складаємо про нього певне вра-
ження та оцiнюємо можливий для нас напрямок дiй.
З точки зору iнтеракцiонiстiв, те, що ми називаємо "фактами", са-
мостiйного iснивання не має, незалежного вiд людей, якi їх спостерiга-
ють та надають їм певного значення. Так званi "дiйснi" факти це, з
точки зору iнтеракцiонiстiв - способи визначення людьми рiзноманiтних
ситуацiй.
- 3 -
Як можна витлумачити значення того, що робить чоловік, коли він
косить газон. Цей чоловік може виглядати як такий, що прикрашає своє
подвiр'я, або
- що займається фiзичними вправами, або
- що пiдтримує свiй iмiдж в очах сусiдiв, або
- що пiдтримує репутацiю своєї мiсцевостi, або
- що уникає своєї дружини, або
- що досаждає сусiду, який хоче спати, або
- що заробляє грошi.
Стародавня притча про трьох каменярiв. На питання, що робите, во-
ни вiдповiдали по рiзному: один - я заробляю грошi, другий - я кладу
цеглу, третiй - я будую храм Божий, стояти якому вiки.
Хоча визначення певної ситуацiї рiзними людьми можуть бути неод-
наковими, але коли люди приходять до спiльного розумiння потреби поєд-
нати свої дiї з дiями iнших людей, вони швидко досягають однакового
визначення спiльної для них ситуацiї.
Якщо Вам потрiбно купити хлiба, перетнути вулицю iз жвавим транс-
портним рухом або спiвати у хорi, Ви мусите надати вiдповiдальнiй си-
туацiї таке саме значення, як надають їм продавець хлiба, водiї транс-
порту або iншi спiваки хору. Тiльки таким шляхом Ви можете виконати
разом з iншими людьми вiдповiдну спiльну дiю.
Можна сказати, що взагалi нам вдається вести спiльне життя з
iншими людьми саме завдяки тому, що у бiльшостi випадкiв нашi визна-
чення ситуацiй спiльної дiї в основному спiвпадають.
З цiєї точки зору, культура виступає як погодженi значення ., або