(causal attribution), тобто приписування причин, або просто атрибуцiї.
Розрiзняють два основнi види атрибуцiї - диспозицiйну i ситу-
ацiйну.
Атрибуцiю називають диспозицiйною , якщо причини певної поведiнки
людини пов`язують з внутрiшнiми факторами, такими як особистi риси i
якостi людини.
Атрибуцiю називають ситуацiйною , якщо причини певної поведiнки
людини пов`язують iз зовнiшними обставинами, такими як умови та обста-
вини поведiнки.
Те, як саме пояснюється поведiнка людини, може мати далекосягаючi
наслiдки. Наприклад, зовсiм по-рiзному будують поводиться щодо учня
його батьки в залежностi вiд того, як вони розумiють причини того, чо-
му вiн погано вчиться у школi. Одна справа, якщо вони це пояснюють че-
рез нестачу здiбностей або мотивацiї ( диспозицiйнi .фактори), i друга
справа - якщо причину вони вбачають у вадах самої школи, невмiлостi
вчителiв, або злиднiв (тобто ситуативних . факторiв).
Дослiдженнями встановлено, що коли люди витлумачують поведiнку
iнших .людей, вони найчастiше переоцiнюють .ту мiру, у якiй ця поведiнка
випливає з їх особистих якостей. Це явище дiстало назву фундаменталь-
ної помилки атрибуцiї (fundamental attribution error). Причини ж влас-
ної . поведiнки люди найчастiше схильнi вбачати у ситуацiйних . факторах.
Люди найчастiше вважають, що свої власнi . дiї вони обирають вiдповiдно
до того, як їх виховали, а що iншi . люди дiють певним чином через їх
особистi якостi, якi їм притаманнi.
З попередньої теми "Соцiальна взаємодiя" одне питання залишається
на самостiйну роботу. Це "Спiлкування з iншими" ("Communication with
Others", р.176-18).
ТЕМА 11. СОЦIАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ, ВIДХИЛИ ТА ЗЛОЧИНИ.
1. Поняття вiдхилу (девiацiї, deviance).
У стабiльному суспiльствi бiльшiсть людей притримуються бiльшостi
соцiальних норм у бiльшостi випадкiв. Саме тому у стабiльному
суспiльствi або, точнiше, у стабiльнiй фазi суспiльного розвитку,
соцiальне життя має досить регулярнi та передбачуванi форми.
Але така картина соцiального життя навiть у стабiльному
суспiльствi не є повною. Якщо придивитися до нього уважнiше, то можна
побачити, що люди не тiльки притримуються соцiальних норм, але й пору-
шують їх. Люди крадуть, грабують, згвалтовують iнших людей. Люди вжи-
вають наркотики, бунтують, беруть участь у заколотах. Вони приймають
чужi релiгiї, виголошують абсурднi гасла або проповiдують чудернацькi
iдеї.
Все це означає, що повна картина життя суспiльств . повинна включа-
ти як дотримання соцiальних норм, так й вiдхилення вiд них.
Що таке вiдхил ? Якщо казати дуже строго, це поняття має охоплю-
вати будь-яку поведiнку, що не вiдовiда .є соцiальним нормам .. Але у
практицi життя багато якi норми не вважаються дуже важливими.
Невiдповiднiсть поведiнки таким нормам може сприйматися досить толе-
рантно або навiть iгноруватися.
Соцiальне реагування на те, що людина запiзнюється на побачення,
або не їсть тричi на день, або випадково одягла непарнi шкарпетки буде
дуже вiдрiзнятися вiд реакцiї на на участь в оргiї, або на стверджен-
ня, що вона Наполеон.
Невеликi вiдхилення (deviation) вiд норми, або вiдхилення вiд
норм, про якi нiхто особливо не турбується, мають - якщо взагалi мають
- дуже незначнi соцiальнi наслiдки й тому не становлять особливого
iнтересу для соцiологiв. Соцiологiя вiдхилу (deviance) займається го-
ловним чином тими порушеннями ., якi значна кiлькiсть людей сприйма .є як
образливi або гидкi, чи дуже поганi.
З цiєї точки зору, вiдхил (deviance) - це поведiнка, що порушує
суттєвi соцiальнi норми та засуджується значною кiлькiстю людей.
. Соцiальнi властивостi вiдхилу.
Вiдхильнiсть не .є такою властивостю, що належить самiй соцiальнiй
поведiнцi. Це властивiсть, яку поведiнка може мати або не мати лише
стосовно певних соцiальних норм .. Визначення певних дiй як вiдхильних
дуже рiзнi у рiзнi часи, у рiзних мiсцях та у рiзних соцiальних гру-
пах.
Наприклад, те, що вважалося єретичним в однi часи, може вважатися
святим у наступнi; "борець за свободу" з точки зору однiєї групи може
бути "терористом" для iншої групи; консервативнi погляди в одному
суспiльствi можуть вважатися небезпечно радикальними для iншого
суспiльства.
У 1776 роцi Джордж Вашингтон був затаврований британськими мож-
новладцями як зрадник. Але через рокiв . вiн став першим президентом
Сполучених Штатiв i увiйшов в iсторiю як "батько нацiї". А якщо б аме-
риканцi не виграли вiйну за незалежнiсть, Вашингтон мiг би стати в'яз-
нем або бути розстрiляним.
Пригадайте як ув'язнювали у колишньому Радянському Союзі тих, хто
боровся за незалежність України - Левка Лук'яненка, Вячеслава Чорново-
ла, братів Горинів та інших національно орієнтованих політиків.
обраною у груднi.
Саме тому, що вiдхильнiсть визначається в залежностi вiд соцiаль-
них обставин та владних вiдносин, визначення певних форм поведiнки як
вiдхильних, може змiнюватися.
Наприклад, за останнi роки у Сполучених Штатах деякi групи, зок-
рема гомосексуалiстiв та лесбiянок, вийшла на полiтичну арену та до-
моглися того, щоб офiцiйно бути визнаними як "соцiальнi проблеми". Хо-
ча значна кількість населення ще затавровує (або стигматизує
(stigmatize)) їх.
Стигматизовані ( " Затаврованi " ) меншостi - це люди, що мають такi
властивостi, через якi iншi люди вiдмовляють їм у повному соцiальному
прийняттi. . Це можуть бути ув'язненi, алкоголiки, наркомани. Але це мо-
жуть бути й калiки, слiпi, глухi, хворi на СНIД, або душевно хворi,
гомосексуалiсти чи лесбiянки.
Стигматизованi ("затаврованi") меншостi часто вiдчувають невпев-
ненiсть у тому, як iншi люди будуть на них реагувати. Глухий, слiпий
або калiка нiколи не знає як поставиться до нього новий зустрiчний, чи
не знехтує ним. Через це стигматизованi меншостi виробляють спецiальнi
прийоми взаємодiї з iншими людьми. Вони можуть приховувати ознаки, що
вiдкривають їх статус (такi як калiцтво). Iншi ховаються у групи
подiбних до них людей. Ще iншi вдаються до агресивної бравади. А деякi
активно борються проти соцiальної дискримiнацiї.
В цiлому ясно, що не всiм людям кориснi тi соцiальнi стандарти,
якi виробляє суспiльство. Але чому ж тодi очикується, що вони будуть
поводитись у вiдповiдностi до стандартiв ?
Це питання переносить нас до проблеми соцiального контролю ..
3. Соцiальний контроль та вiдхил (девiацiя).
Для того, щоб суспiльство, бiльшiсть людей могли задовольняти
свої потреби, вони мусять дотримуватись певних правил. Без соцiального
порядку нам було б важко взаємодiяти, тому що ми не знали б чого очи-
кувати. Щоб забезпечити дотримання членами суспiльства його основних
норм, суспiльства виробляють спецiальнi форми соцiального контролю.
Соцiальний контроль - це сукупнiсть методiв i засобiв, що забез-
печують вiдповiднiсть поведiнки людей соцiальним нормам ..
Соцiологи позначають три основнi процеси соцiального контролю.
Перший - це процес соцiалiзацiї . .
Спочатку вiдповiднiсть поведiнки дитини соцiальним нормам забез-
печується зовнiшним контролем. Але коли дитина стає дорослiшою, збiль-
шується та частина її поведiнки, що регулюється внутрiшнiми регулято-
рами. Вiдбувається так би мовити "внутрiшнiзацiя" соцiальних стан-
дартiв поведiнки, або як її звичайно називають психологи і соціологі -
"iнтерналiзацiя" (перетворення "екстернальних", зовнiшних регуляторiв,
у "iнтернальнi", внутрiшнi щодо особистостi iндивiда).
Найчастiше людина приймає цi стандарти без роздумiв або коливань,
вони становляться "другою натурою". Коли людина утягується у життя
групи, вона розвиває таке саморозумiння, яке регулює її поведiнку у
вiдповiдностi до норм цiєї групи. Роблячи те, що роблять iншi . члени
групи, вона набуває відповідної iдентичностi та вiдчуття задоволення.
Група стає її . групою, а норми групи - її власними . нормами. Соцiальний
контроль стає, таким чином самоконтролем ..
Другий процес соцiального контролю - це процес, що структуру . є наш
соцiальний досвiд. .
Найчастiше людина позасвiдомо будує свої поняття про реальнiсть
тим шляхом, яким її суспiльство упорядковує соцiальнi альтернативи.
Доки вона залишається замкненою у соцiальному середовищi, що забезпе-
чує її культурою, вона звикає до дещо обмеженого свiту. Звичайно, лю-
динi навiть не приходить у голову, що iснують альтернативнi стандарти
поведiнки. В цьому розумiннi кожна людина є, так би мовити, "культурно
обмеженою". Досить часто нонконформiстськi форми поведiнки не виника-
ють у певному суспільстві тому, що вони просто невiдомi цьому
суспiльству.
Третiй процес соцiального контролю - це процес покарання за пору-
шення норм суспiльства та винагородження за дотримання цих норм. .
Тих, хто порушує правила, зустрiчає незадоволення, ворожнеча та
остракiзм - або навiть ув'язнення чи смерть. Конформiст отримує схва-
лення, популярнiсть, престиж та iншi соцiально визначенi переваги.
4. Соцiальнi наслiдки вiдхилу.
Бiльшiсть людей вважають, що вiдхилятися вiд соцiальних норм та
стандартiв "погано", тому що це створює для суспiльства додатковi
проблеми. Ця точка зору не є дивною. Вона концентрується на негативних
або руйнiвних наслiдках вiдхилу, що соцiологи називають дисфункцiями ..
Але девiацiя має для соцiального життя також i позитивнi
наслiдки.
Розглянемо спочатку основні дисфункції відхилу.
а) Дисфункцiї вiдхилу .. Бiльшiсть суспiльств можуть поглинути доб-
ру частину вiдхилiв без серйозних наслiдкiв. Але стiйкi та поширенi
вiдхили можуть погiршувати або навiть пiдривати органiзацію суспiльне
життя. Справа в тому, що соцiальнi органiзацiї виникають з органiзова-
них дiй чисельної кiлькостi людей. Якщо деяка частина людей не зможе
дiяти у вiдповiдний час у вiдповiдностi до прийнятих очикувань, -