роль у значнiй мiрi сприяє зростанню правопорушень. Що зараз спос-
терiгається у країнах, що звiльняються вiд соцiальних норм комунiстич-
ного тоталiтаризму.
Подальший розвиток теорiя Дюркгейма отримала у працях вiдомого
американського соцiолога Роберта Мертона. Мертон вважає, що причиною
вiдхилу (девiацiї) є розрив мiж цiлями суспiльства та соцiально прий-
нятними засобами їх досягнення. Мається на увазi така ситуацiя, коли у
бiльшостi випадкiв соцiально прийнятнi засоби не дають можливостi до-
сягнути мети, що визначається цiннiстю культури.
Мертон це пояснює на прикладi американського суспiльства. В Аме-
рицi бiльшiсть американцiв iх захопленням ставляться до фiнансового
успiху - досягнення багатства є культурною метою.
Соцiально прийнятнi засоби досягнення цiєї мети - це такi тра-
дицiйнi шляхи, як отримання вiдповiдної освiти та влаштування на робо-
ту у торговельну або юридичну фiрму. Але й практика життя, й
спецiальнi дослiдження показують, що для бiльшостi населення цi шляхи
до багатства неможливi. Багато людей не можуть сплачувати за дiйсно
хорошу вищу освiту, а найперспективнiшi фiрми приймають на роботу
тiльки обмежену кiлькiсть фахiвцiв.
Мертон показав, що коли люди переконуються, що фiнансового успiху
неможливо досягти соцiально схвальними засобами - вони можуть вдавати-
ся до багатьох незаконних засобiв досягнення цiєї цiлi - наприклад,
зайнятися рекетом, торговлею наркотиками або спекуляцiєю на скачках.
Мертон iдентифiкував п'ять типiв реагування на дiлему цiлi та за-
собiв, чотири з яких є вiдхильними пристосуваннями до умов аномiї:
1. Перший - це конформiзм . Вiн iснує, коли люди приймають мету
матерiального успiху та культурно схваленi засоби .її досягнення .. Така
поведiнка є основою стабiльного суспiльства.
. Друге - це iновацiя , коли люди швидко просуваються до культур-
но визначеної цiлi, в той час коли вони вiдмовляються вiд культурно
схвалених шляхiв її досягнення. . Люди можуть вдаватися до пiдробки
чекiв, проституцiї, обдурювання, шахрайства, крадiжок, пограбувань,
привласнення чужих грошей або до їх вимагання та шантажу.
3. Третє - ритуалiзм . Цей шлях включає вiдмову вiд фiнансового
успiху або рiзке зниження його суб'єктивної значущостi. Але тут
зберiгається вiрнiсть соцiально схваленим засобам дiї. Наприклад,
кiнцева мета органiзацiї може бути недоречною для багатьох її служ-
бовцiв - чиновникiв, клеркiв. Замiсть цього вони культивують засоби
своєї дiяльностi, роблять фетiш з процедур управлiння та канцелярщини.
4. Четверте - це рiтритизм "вiдмова вiд суспiльства". На цьому
шляху люди вiдмовляються як вiд цiлей ., що пропонує культура, так й вiд
схвалених суспiльством засобiв . їх досягнення й не замiнюють їх новими
нормами .. Алкоголiки, наркомани, бродяги й такi iншi - вони залишаються
у суспiльствi, але вони "не з ним".
5. П'яте - це повстання, бунтарство . Бунтарi вiдкидають цiлi та
засоби, що пропонує суспiльство та замiнюють їх для себе новими норма-
ми .. Вони переносять свою лояльнiсть вiд iснуючого соцiального устрою
до нових груп з новими iдеологiями. Радикальнi соцiальнi рухи дають
хорошу iлюстрацiю цьго типу адаптацiї до соцiальної реальностi.
------------------T-------------------T--------------------¬
¦ Способи ¦ Культурнi ¦ Iнституцiйнi ¦
¦ адаптацiї ¦ цiлi ¦ засоби ¦
+-----------------+-------------------+--------------------+
¦ 1. Конформiзм ¦ + ¦ + ¦
+-----------------+-------------------+--------------------+
¦ . Iновацiя ¦ + ¦ - ¦
+-----------------+-------------------+--------------------+
¦ 3. Рiтуалiзм ¦ - ¦ + ¦
+-----------------+-------------------+--------------------+
¦ 4. Рiтритизм ¦ - ¦ - ¦
+-----------------+-------------------+--------------------+
¦ 5. Бунтарство ¦ 1+ . ¦ 1+ . ¦
L-----------------+-------------------+---------------------
Способи iндивiдуальної адаптацiї стосуються не особистостi, а ро-
левої поведiнки. Таж сама особа - в залежностi вiд ситуацiї - може
вдаватися до того чи iншого шляху реагування.
Концепцiя Мертона має важливе значення перш за все тому, що вона
розглядає конформiзм та девiацiю в одному контекстi, в однiй системi
спiввiднесення, а не як непов'язані категорiї. Крiм того, ця концепцiя
показує, що вiдхил не обов'язково є продуктом абсолютно негативного
ставлення до загальновизнаних стандартiв, як часто припускали ранiше.
Так крадiй не заперечує соцiально схвалену мету досягнення соцiального
успiху. Вiн може ставитися до неї з такимо ж захопленням, як й молодий
службовець, що робить службову кар'єру. Чиновник, культивуючий риту-
алiзм, не вiдмовляється вiд загальновизнаних засобiв дiй ., але доводить
їх виконання до абсурду. В цьому розумiннi - поведiнка i вора i чинов-
ника - девiантна, вiдхильна.
Теорiї структурної напруженостi . привертає увагу до тих процесiв, яки-
ми суспiльство породжує девiацiю, вiдхили. Це дуже привабливий пiдхiд,
тому що вiн дає пiдставу для оптимiстичного погляду на людську приро-
ду. Злодiї, з цiєї точки зору, здiйснюють злочини пiд суспiльним тис-
ком i вони можуть притримуватись законiв, якщо дати їм шанс. Вирiшення
проблеми злочинства, з цiєї точки зору полягає у реформуваннi
суспiльства так, щоб наблизити його до iдеалiв демократiї та рiвноп-
равностi.
Критики цього пiдходу мають досить пiдстав. Наприклад, якщо ця
теорiя коректна, правопорушнiсть має бути найбiльшою, коли дамагання
(aspirations) є високими, а очикування - низькими. Це характерно для
низчих соціальних класів, але правопорушення необов'язково концентру-
ються у нижчих класах. Взаємозв'язок мiж соцiальною належнiстю та ба-
гатьма видами правопорушень дуже слабкий.
Бiльш того, Мертон виходить з того, що в американському
суспiльствi iснує консенсус . щодо цiнностей та цiлей. Але критики за-
уважують, що американське суспiльство є плюралiстичним з досить ве-
ликою кiлькiстю рiзних субкультур ..
Є значна кiлькiсть прикладiв iснування мов би "вiдхильної" по-
ведiнки, що можуть бути поясненi через непридатнiсть застосування до
них тих же самих норм, якi спрямовують поведiнку бiльшостi населення
США (наприклад, деякi норми iндiанцiв стосовно шлюбу).
6. Концепцiя культурального передавання.
На протязi -х та 3-х рокiв цього столiття соцiологи Чикагсько-
го унiверситету були вражеi концентрацiєю високих рiвней показникiв
пiдлiткових правопорушень у деяких районах Чикаго. Вони здiйснили
декiлька серiй дослiджень та знайшли, що у певних округах показники
правопорушень були стабiльними, не дивлячись на те, що етнiчний склад
змiнювався. Соцiологи прийшли до висновку, що вiдхильна та злочинна
поведiнка передається вiд одного поколiння до iншого через субкультуру
округів.
З цiєї точки зору виглядає досить природним те, що молодь, яка
живе у районах з високим рiвнем злочинностi, набуває правопорушного
стилю життя. Бiльш того, коли новi етнiчнi групи оселюються у такому
районi, їх дiти навчаються правопорушним (делiквентним) формам по-
ведiнки вiд тих, якi там вже є. Отже, стверджували Чикагськi соцiоло-
ги, пiдлiтки стають правопорушниками тому, що спiлкуються та товаришу-
ють з юнаками, якi вже є правопорушниками.
Спираючись на цi висновки, Едвiн Сатерленд (Edvin Satherland) -
наприкiнцi 3-х рокiв розробив концепцiю диференцiйованого зв'язку
(differential association).
Сатерленд висловив думку, що люди стають вiдхильними тiєю мiрою,
якою вони входять у оточення, де вiдхильнi iдеї, мотивацiї i вмiння
розглядаються як сприятливi. . Там вони можуть навчатися, наприклад, то-
му, як використовувати та здобувати забороненi наркотики, як здiйсню-
вати гомосексуальнi контакти, або як красти та продавати крадене.
Чим ранiше, чим частiше, чим iнтенсивнiшi й чим тривалiшi контак-
ти мають люди з таким оточенням, тим iмовiрнiше, що цi люди також ста-
нуть вiдхильними. I в цих контактах люди бiльше уплутаються у вiдхиль-
ну поведiнку, утягуються до неї, нiж просто наслiдують їй. Вiдхильнiй
поведiнцi не тiльки навчаються - їй навчають .. Тому пiдхiд, запропоно-
ваний Сатерлендом, зосереджується на двох питаннях: що . вивчають та вiд
кого . навчаються.
Пізніше, у 7-х роках, Рональд Ейкерс (R. Akers), застосував фор-
мулювання Сатерленда як принципи зумовлення низку форм вiдхильної по-
ведiнки. Ейкерс показав, що поведiнку людини у вiдхильному або
невiдхильному напрямках формують тi винагородження та покарання, що
вона отримує у своїх зв'язках з iншими людьми.
Концепцiя диференцiйованого зв'язку дає науково розроблену версiю
старовинному вислову "з яким пристаєш, таким сам стаєш" або "з ким по-
ведешся, вiд того й наберешся". Коли батьки змiнюють мiсце проживання,
щоб забрати свого сина як кажуть американцi "геть вiд поганих друзiв",
вони фактично застосовують принцип диференцiйованого зв'язку.
До речi, з цiєї концепцiї виходить, що ув'язнення може бути
суспiльно шкiдливим для молодi, коли вона ув'язнюється разом з
досвiдченими злочинцями.
Iнший представник чикагської школи Вальтер Мiллєр (Walter B.
Miller), побудував свої дослiдження, виходячи з того, що у плю-
ралiстичному суспiльствi з багатьма субкультурами соцiальнi групи
вiдрiзняються одна вiд одної за їх цiнностями та нормами. Вiн
дослiджував протиправну активнiсть пiдлiткiв з нижчого соцiального
класу (lower-class). Вiн показав, що їх поведiнку можно розглядати не
як вiдхил, не як девiацiю, а як конформiзм до тих культурних форм, що
переважають у гетто.
Культура нижчого класу, на погляд Мiллера, надає високої цiнностi
шести "головним справам":
1) вона вiтає сутички з полiцейськими, iз шкiльною
адмiнiстрацiєю, з мунiципальними iнспекторами та iншими агентами
офiцiйних iнституцiй суспiльства;
) вона високо оцiнює здiбностi до фiзичних бiйок та вмiння
"приймати їх";
3) високо оцiнюється вмiння перехитрити та обдурити iнших;
4) вона цiнує пошук гострих почуттiв, ризикування, гру з небезпе-