кою;
5) вона дає вiру у долю, у те, що бiльшiсть життєвих подiй є поза
контролем будь-кого, що вони залежать лише вiд випадку та фортуни;
6) високо цiнується також самостiйнiсть та незалежнiсть - потяг
до свободи вiд будь-якого зовнiшнього контролю та примусової влади.
Хоча не всi цi цiнностi обов'язково спрямовують до правопорушної
поведiнки, але їх поєднання створює ситуацiї, у яких протиправна по-
ведiнка стає досить iмовiрною.
Концепцiя культурального передавання . показує, що соцiально несх-
вальна поведiнка може формуватися у таких самих процесах соцiалiзацiї,
як й соцiально схвальнi форми поведiнки. У цьому аспектi цей пiдхiд є
корисним iнструментом для розумiння, чому девiацiя є рiзною у рiзних
соцiальних групах та у рiзних суспiльствах.
Але цей пiдхiд є непридатним для з'ясування тих форм вiдхильної
поведiнки, в яких анi її технiка, анi вiдповiдне ставлення не набува-
ється вiд iнших девiантiв. Прикладом таких форм вiдхилу є порушення
фiнансової довiри, пiдробка чекiв, випадковi та ситуативнi злочини,
непрофесiйнi крадiжки у магазинах, а також так званi "злочини прист-
растi", якi люди вчинюють у станi афекту.
Крiм того, девiанти та недевiанти часто вирастають в одному й то-
му ж оточеннi, в одних обставинах. Не всi люди, що мають перед собою з
дитинства зразки кримiнальної поведiнки, стають злочинцями. Та навпа-
ки. Двi людини можуть зiткатися з однаковими зразками поведiнки, але
сприймати їх по рiзному. I це дає рiзнi наслiдки.
Прихiльники теорiї культурального передавання пiдкреслюють, що
люди рiзних субкультур поводяться по-рiзному, тому що вони соцiалiзу-
вались у традицiях, що орiєнтуються на рiзнi цiнностi та норми. З ць-
ого приводу конфлiкцiонiсти зауважують: "Добре, рiзнi групи мають
рiзнi цiнностi i норми. Але питання полягає в iншому: яка група має
можливiсть перетворювати свої цiнностi у правила суспiльства та приму-
шувати цим правилам дотримуватись ?"
Це запитання, з якого виходять конфлiкцiонiстськi концепцiї
вiдхилу.
7. Кофлiкцiонiстськi концепцiї вiдхилу.
Кофлiкцiонiсти наводять приклади, коли пiд час вiйни, яку Сполу-
ченi Штати вели у В'єтнамi, антивоєннi групи стверджували, що
справжнiми злочинцями є тi, хто ведуть цю вiйну.
Або згадайте тих, хто у колишньому Радянському Союзi засуджував
як злочинну вiйну в Афганiстанi (пригадайте вiдомого академiка Андрiя
Сахарова). Саме цi люди розглядалися як девiанти, їх навіть називали
"дисидентами".
Зараз у Сполучених Штатах об'єднання споживачiв та екологiв
стверджують, що справжнiми злочинцями є керiвництво корпорацiй, чиї
фiрми отруюють людей та забруднюють навколишнє середовище. А активiсти
общин говорять, що дiйсними злочинцями мiських центрiв є землевласни-
ки, що живуть далеко вiд цих центрiв, та жадiбнi власники магазинiв,
що разорюють мешканцiв центрiв.
Конфлiкцiонiсти звертають увагу на те, що iнтереси основних
соцiальних груп - класiв, статей, расових та етнiчних груп, бiзнесових
органiзацiй, профспiлок - часто протирiчать однi одним. Й тому
кофлiкцiонiсти говорять, що ми мусимо запитати: "Хто одержує левову
частку прибуткiв вiд iснуючого соцiального устрою ?" Або по-iншому це
питання формулюється таким чином, що деякi мають з цього користь та
зиск, а iншi - шкоду та втрати i навiть тавруються як девiанти - пра-
вопорушники.
В останнi десятирiччя кофлiкцiонiстський пiдхiд дав багато нових
напрямкiв, але його корiння, як ми вже згадували, прослiджуються у
марксистськiй традицiї. У вiдповiдностi з ортодоксальним марксизмом
правлячий клас капiталiстiв експлуатує та обкрадає маси, але уникає
покарання за свої злочини. Жертви капiталiстичного гноблення ( з точки
зору марксизму) у своїй боротьбi за виживання доходять до таких
вчинкiв, якi правлячий клас розцiнює як злочиннi.
Iншi форми вiдхилу - алкоголiзм, наркоманiя, сiмейне насильство,
сексуальна аморальнiсть, проституцiя - розглядаються як наслiдки
соцiального устрою, заснованого на безпринципному прагненнi до прибут-
ку та на пiдкореннi бiдних, жiнок, чорних та iнших меншин.
Розумовi та емоцiйнi проблеми є загальними, тому що при такому
соцiальному устрої люди стають вiдчуженими один вiд одного та вiд себе
самих. Це вiдчуження, у кiнцевому рахунку, випливає iз вiдокремлення
людей вiд тих засобiв, якими вони створюють свої засоби iснування, за-
соби до життя.
Сучасний конфлікціоністський пiдхiд до девiацiї був розроблений
головним чином у 7-х роках американським соцiологом Рiчардом Квiннi
(Quinney). Він вважає, що капiталiстична правнича система робить про-
типравною таку поведiнку, що є наступальною по вiдношенню до можнов-
ладцiв та загрожує їх привiлеям i власностi. Навiть звичайна вульгарна
поведiнка - азартнi iгри, недозволений секс, пияцтво, неробство, гуль-
тяйство, прогули - загрожують iнтересам можновладцiв своїм викликом
щодо основних капiталiстичних цiнностей, таких як врiвноваженiсть,
особиста вiдповiдальнiсть, вiдстрочене винагородження, стараннiсть,
працьовитiсть, працелюбнiсть.
Квiннi стверджує, що капiталiзм здiйснює злочини панування
(crimes of domination): "Одне з протирiчь капiталiзму, - пише вiн, -
полягає в тому, що його закони мають порушуватись саме для того, щоб
зберегти iснуючу систему". До цих злочинiв належать тi, що здiйснюють-
ся корпорацiями - вiд фiксування високих цiн до забруднення навко-
лишнього середовища.
Крiм того є злочини керiвництва . (crimes of government), що
здiйснюються офiцiйними особами - такі як, наприклад, Уотергейт у 7-х
роках та Iран-контрас у 8-х роках, або як вбивства демонстрантів у
Тбілісі, Вільнюсі, та Баку у 1989-91 роках.
На вiдмiну вiд цього, бiльшiсть випадкiв кримiнальної поведiнки
звичайних людей або грабiжницькi злочини . (predatory crimes) - пограбу-
вання, крадiжки, торгiвля наркотиками i таке iнше - це, за Квiннi, ви-
никає з потреби виживання в умовах капiталiстичного соцiального уст-
рою.
А злочини проти особистостi . (personal crimes) - вбивство, насиль-
ство, згвалтування - вони здiйснюються тими, хто вже понiвечений умо-
вами капiталiзму.
I є ще особливi злочини опору . (crime of resistance), в якi утягу-
ються робiтники, коли починають сачкувати та здiйснювати акти саботажу
проти своїх роботодавцiв.
Конфлiкцiонiстський пiдхiд спонукав соцiологiв дослiджувати, як
створення та виконання законiв контролюється можновладцями. Багато
соцiологiв звернули увагу, що злочини визначаються переважно в
термiнах провини проти власностi (крадiжка, пограбування, вандалiзм i
таке iнше) в той час, як корпоративним злочинам - злочинам, що вчиня-
ються фiрмами та iншими бiзнесовими органiзацiями - не надається тако-
го наголосу.
На це у серединi 8-х рокiв звернув увагу вiдомий соцiолог Джеймс
Кулмен - президент Американської соцiологiчної асоцiацiї 1991-199
рокiв. Вiн пiдкреслив також, що в той час, коли покаранням за злочини
проти власностi є ув'язнення, найбiльш поширеною формою покарання за
корпоративнi злочини є грошовi штрафи.
Соцiолог Амiтаi Етцiонi знайшов, що мiж 1975 та 1984 роками 6
вiдсотки з 5 найбiльших американських корпорацiй були причетними що-
найменше до однiєї форми протиправної дiяльностi, 4 вiдсотки - щонай-
менше до двох її форм, а 15 вiдсоткiв корпорацiй щонайменше до п'яти
форм протиправної практики. До цих провин належать . фiксування цiн та
їх завищення, виплата хабарiв в своїй країнi та за кордоном, шахрайс-
тво, введення в оману, порушення патентного права й таке iнше. Але на
вiдмiну вiд грабiжникiв та крадiїв, корпорацiї та їх службовцi вiдбу-
валися досить легко (хоча вони вiдбирали у людей протиправним шляхом
набагато бiльше грошей нiж крадiї та грабiжники).
Наприклад, фірма "Смiт Клайн Бекман Корпорейшн" не . надала не-
обхiдну за законом iнформацiю в Управлiння харчових та медичних то-
варiв США про несприятливу побiчну дiю "селакрину" - нового медичного
препарату, що знижував тиск кровi. Через вживання цього препарату 36
людей загинуло . та близько 5 попали до лiкарнi, тяжко хворiли, понес-
ли великi збитки. Але в результатi компанiя була оштрафована та троє
її службовцiв були засудженi лише до виконання громадських робiт.
Американськi соцiологи звертають також увагу на те, що Федеральне
Бюро Розслiдувань Сполучених Штатiв веде облiк кожного вбивства, пог-
рабування, крадiжки автомобiлiв й подiбних злочинiв, але жодна держав-
на служба оцiолог не веде облiк злочинiв, що вкоюють корпорацiї.
Оцiнка конфлiкцiонiстського пiдходу до вiдхилу.
Вважається, що цей пiдхiд висвiчує чимало реальних процесiв
девiацiї. Очевидно, що закони створюються та застосовуються групами,
що мають владу. В цьому розумiннi закони не є нейтральними, вони вира-
жають iнтереси певних соцiальних груп та їх цiнностi. Але критика, що
спирається на такi iнтуiтивнi бачення не може бути визнаною за таку,
що вiдповiдає канонам наукового дослiдження. Багато конфлiкцiонiстсь-
ких формулювань щодо вiдхилу, злочинностi та соцiального контролю пот-
ребують уточнення.
Не завжди ясно, якi конкретнi групи пiдпадають пiд такi термiни
як "керiвна елiта", "правлячi класи", "можновладнi групи".
Конфлiкцiонiстськi гiпотези потребують перевiрки. Наприклад, перевiрка
твердження, що безробiття спонукає до злочинностi, привела до супереч-
ливих результатiв .. Багато чого залежить вiд типу злочинiв ., яким займа-
лися дослiдники, а також вiд того, на яких саме наслiдках безробiття
вони бiльше зосереджувалися - на мотивацiї до злочинiв чи на можливос-
тях їх вчинити.
Крiм того, дослiдження показали, що хоча дiйсно корпорацiї справ-
ляють вплив на законодавчу та виконавчу полiтику, але вони не завжди
беруть гору над iнтересами iнших соцiальних груп.