Пiзнiше, особливо у 7-х роках, функцiоналiзм втративприхiльнiсть багатьох соцiологiв. Але у 8-х роках iнтерес до робiтПарсонса та iнших функцiоналiстiв вiдродився ( у роботах Хабермаса(1981), Алекзандера (1984), Сцiулi та Герстейна (1985) та iнших).
Розглянемо основнi iдеї функцiоналiстського пiдходу. Основну iдею цього пiдходу коротко можна сформулювати так; Суспiльство як соцiальна система. Що мається на увазi? Функцiоналiсти виходять з погляду на суспiльство як певнусистему, поєднання таких частин, що складають єдине цiле.
Функцiоналiсти намагаються зробити двi речi:
-- встановити зв'язки частин суспiльства iз суспiльством у цiлому,
-- та встановити зв'язки кожної окремої частини суспiльства з iншими його частинами. Такi iнститути як сiм'я, релiгiя, економiка, держава,освiта належать до найважливiших складових частин кожного суспiльства.
Функцiоналiсти розглядають структурну побудову соцiальних iнститутiв подiбно до того, як бiологи розглядають структурну побудову органiв тiла.
Далi вони визнають соцiальнi функцiї, що здiйснюються iнститутами. Наприклад, говориться, що головними функцiями сiм'ї є вiдтворення,соцiалiзацiя, пiдтримка дiтей, самореалiзацiя її членiв.
Одна з найважливiших особливостей будь-якої системи, що пiдкреслюється функцiоналiстами, є взаємозалежнiсть її частин. Змiни в одномуiнститутi суспiльства створюють вплив на iншi iнститути та насуспiльство в цiлому.
Наприклад, коли у Сполучених Штатах жiнки почали залучатися дороботи в економiцi, вони стали пiзнiше виходити замiж та мати меншедiтей. У свою чергу це вело до скорочення кількості дiтей шкiльноговiку i школи у деяких мiсцевостях зачинялись. Тепер у Сполучених Штатах вiйськовi вiдмiчають нестачу молодих хлопцiв для служби в армiї у9-х роках.
Другий важливий принцип функцiоналiзму - це принцип рiвноваги.
Функцiоналiсти вважають, що всi суспiльства мають тенденцiю дорiвноваги - тобто здатнi до самопiдтримки iснуючого порядку. Соцiальна система, з точки зору цього пiдходу, досягає певноїстабільності через врівноваження рiзних сил. Такi компенсуючi механiзми дають можливiсть суспiльству вiдновлюватися пiсля вiйни аболихолiття.
Цi ж сили спрацьовують у тому випадку, коли члени суспiльства намагаються повернути людей з девiантною поведiнкою до загального порядку.
Але кожна система змiнюється, й динамiчна або рухома рiвновагаскла-дається в мiру того як всi частини системи постiйно змiнюютьсясамi та змiнюють свої взаємозв'язки.
З точки зору функціоналізму соцiальнi змiни вiдбуваються безпринципових порушень системи та без переворотiв.
Два ключових поняття функцiоналiзму, про якi необхiдно сказатиособливо, це -
Функцiї та дисфункцiї
Функцiоналiсти звертають особливу увагу на те, якi функцiї виконуються складовими соцiальної системи, перш за все її цiнностями, нормами, iнститу-тами та групами.
Функцiї - це процеси у системi, якi мають те чи iнше позитивнезначення для її iснування, служать збереженню її цілісності, її адаптацiї або упорядку-ванню.
Якщо такi процеси не здiйснюються - система руйнується та гине.
Наприклад, щоб забезпечити людей засобами до iснування, цi засобита засоби їх виробництва мають вироблятися та розподiлятися. Для того,щоб люди були захищеними у повсякденному життi, вони мають органiзувати соцiальний контроль.
Для пiдтримання життя суспiльства необхiдно народжувати дiтей,виховува-ти їх, захищати, надавати їм певної соцiальної позицiї.
Мають забезпечуватись також соцiальна згода та солiдарнiсть, здоров'я та добробут, багато iнших потреб.
Головнi структури, що органiзують, спрямовують виконання та спрямовують цi завдання - це соцiальнi iнститути. Кожен iнститут потрiбендля нормативного вирiшення ряду проблем.
Але iнститути та iншi складовi суспiльства можуть не тiлькипiдтримувати цілісність соцiальної системи, але й, навпаки, порушувати її.
Таким процесам, що зменшують адаптивнiсть системи або її упорядкованість вiдомий американський соцiолог Роберт Мертон дав назву дисфункцiй.
Наприклад, процеси вiдтворення населення можуть бути дисфункцiональними, коли економiка не може забезпечити засобами доiснування швидко зростаючу кiлькiсть населення, як це вiдбувається у найменш розвинутих країнах свiту.
Iнодi певний компонент соцiальної системи може бути функцiональним в одному вiдношеннi та дисфункцiональним в iншому. Американськiсоцiологи вважають, наприклад, що їх промисловiсть функцiональна зточки зору забезпечення людей товарами, вiд яких залежить життясуспiльства, але також дисфункцiональна з точки зору забруднення навколишнього середовища.
Iнший приклад - це значення для суспiльства такого явища, якбiднiсть.
Деякi американськi соцiологи (наприклад, Герберт Ганс), аналiзуючи роль бiдностi у американському життi, прийшов до висновку, щобiднiсть забезпечує виконання деяких життєвих функцiй. Перш за все,виконання того, що у суспiльствi розцiнюється як "чорна робота" - мається на увазi робота, яка фiзично є брудною, або тимчасовою, тупiковою, малооплачуваною або лакейською. Дослiдження показали також, щоармiя мирного часу може iснувати як професiйна саме завдяки тому, щобiднi люди виявляють бажання нести вiйськову службу.
Але значна кiлькiсть бiдних людей для суспiльства є дисфункцiнальним фактором. Бiднiсть загострює багато соцiальних проблем тих, що пов'язанi iз здоров'ям, освiтою, злочиннiстю та схильнiстю донаркотикiв. Бiльш того, бiднi часто вiдчувають вiдчуженiсть вiдсуспiльства та вiдмовляються вiд вiдданостi iснуючiй соцiальнiй системi.
Явнi та латентнi функцiї .
Роберт Мертон запропонував також розрiзняти явнi функцiї та латентнi функцiї.
Явнi функцiї - це функцiї, виконавцi яких здiйснюють їх свiдомота цiлеспрямовано (з намiром).
Латентнi - це функцiї, що часто не усвiдомлюються й можуть виконуватись без намiру.
Це пов'язано з тим, що усвiдомленi мотиви поведiнки людей необов'язково збiгаються з об'єктивними наслiдками цiєї поведiнки.
Наприклад, школи у суспiльствi мають явну функцiю забезпеченняосвіченості населення, що є суттєвим для сучасного iндустрiальногосуспiльства. В той же час, школи виконують деякi латентнi функцiї, якiвони не мали намiру виконувати i навiть не завжди усвiдомлюються. Наприклад, вони завантажують дiтей навчальною роботою й тим самим взначнiй мiрi вилучають їх з вулиць та займають аж до того, поки вонистануть досить дорослими, щоб працювати.
Подiбним чином система соцiального забезпечення має явну функцiюзахисту бiдних вiд голодування, але вона має також i латентну функцiюзапобiгання соцiального безпорядку та заворушень, що можуть статися вразi, якщо мiльйони людей не будуть мати джерел забезпечення свогоiснування.
Важливим поняттям функцiоналiзму є також
соцiальна згода
Функцiоналiсти вважають, що для суспiльства суттєвою є згодабiльшостi його членiв, вiдносно того, що є бажаним (вартим) та моральним, та є небажаним, невартим та аморальним (злим), тобто, необхiдно,щоб люди мали згоду щодо суттєвих цiнностей та вiрувань.
Бiльшiсть американцiв, наприклад, подiляють цiнностi та вiрування,що притаманнi демократичним переконанням, вiру у рiвнi можливостi та узначення особистих досягнень.
Функцiоналiсти вважають, що високий ступiнь згоди з'єднуєсуспiльство, перетворюючи його у добре згуртовану одиницю, тому що забезпечує основу для соцiальної iнтеграцiї та стабiльностi. А устабiльному суспiльствi бiльшiсть людей шляхом процесу соцiалiзацiїприходить до прийняття правил свого суспiльства, й переважна частиначленiв суспiльства звичайно живе за цими правилами.
Оцiнка функцiонального пiдходу
У сучаснiй захiднiй соцiологiї функцiональний пiдхiд найчастiшеоцiнюється як, корисний засiб опису суспiльства, iдентифiкацiї йогоскладових частин та їх функцiй. Але також пiдкреслюється що функцiоналiзм дає переважно статичнукартину суспiльства - картину соцiального життя у певний iсторичнийчас. Тобто, звертається увага на те, що функцiоналiзм не дає картинурозвитку суспiльства.
З точки зору цього напрямку важко дослiджувати соцiальнi змiни, атому - i iсторичнi процеси в цiлому. Цей пiдхiд не дає можливостi з'ясувати, як складалися тi соцiальнi форми, що iснують зараз.
Тому функцiоналiстiв нерiдко звинувачують у консерватизмi, як таких iдеологiв, що укрiплюють iснуючий соцiальний устрiй.
В цьому вiдношеннi протилежним є конфлiкцiонистський пiдхiд, якийдає зовсiм iншу картину соцiального життя.
3. Конфлiкцiонiзм в сучаснiй соцiологiї .
Головною альтернативою функцiоналiзму у аналiзi основних структурсуспiльства - є конфлiкцiонiзм.
В той час, коли функцiоналiсти розглядають конфлiкт як дещо ненормальне, як ознаку розладу у суспiльствi, конфлiкцiонiсти, навпаки,розглядають конфлiкт як цiлком нормальний i невiд'ємний елементсоцiального життя, а саме - як головне джерело суспiльного розвитку.
З точки зору конфлiкцiонiзму, суспiльство завжди знаходиться устанi змiн, а джерелом цих змiн є конфлiкт.
Там, де функцiоналiсти знаходять у суспiльствi взаємозалежність iєднiсть, конфлiкцiоналiсти знаходять боротьбу рiзних соцiальних групза владу, багатство або престиж. А те, що функцiоналiсти називають "контролюванням" конфлiктiв,конфлiкцiоналiсти розглядають як здатнiсть однiєї соцiальної групипiдкорити на якийсь час своїх суперникiв.
Наприклад, функцiоналiсти вважають цивiльне право засобомзміцнення соцiальної iнтеграцiї у суспiльствi.
Конфлiкцiонiсти ж розглядають цивiльне право, як засiб встановлення та пiдтримання такого порядку, при якому однi соцiальнi групимають можливiсть здобувати для себе вигоду за рахунок iнших груп.
Наочний приклад протилежностi функцiоналiстського iконфлiкцiоналiстсь-кого пiдходiв - це та рiзниця мiж картинами соцiального життя аеропорту, якi дають цi два пiдходи.
Функцiоналiстський пiдхiд показує, яким чином рiзнi служби аеропорту забезпечують його роботу.
Конфлiкцiонiстський же пiдхiд виявляє суперництво мiж рiзнимигрупами працiвникiв та адмiнiстрацiєю, а також намагання кожної з группокращити своє становище.