процеси схрещування, внаслiдок яких генетичнi лiнiї зробились нечiтки-
ми. За кожною ознакою - кольором шкiри, формою волосся, зрiстом та
формою голови - категорiї населення можуть бути проранжованi у досить
широких iнтервалах. Внаслiдок цього досить часто неможливо сказати на-
певно, де закiнчується одна категорiя i починається iнша.
У Сполучених Штатах 8 вiдсоткiв чорних американцiв мають євро-
пейських предкiв, не менш 5 вiдсоткiв мексиканських американцiв мають
як iндiанських, так й європейських предкiв, й близько вiдсоткiв
"бiлих" американцiв мають, за оцiнками дослiдникiв, африканських або
iндiанських предкiв.
Вченi сьогоднi далекi вiд загальної згоди про подiл усiх людських
популяцiй на раси. Але те, що вивчають соцiологи - це тi соцiальнi
значення, якi люди надають рiзним фiзичним рисам. Саме через соцiальнi
визначення колiр шкiри або iнша фiзична риса стає "знаком" або "поз-
начкою" певного соцiального (в цьому випадку - соцiально-расового)
статусу.
3. Етнiчнi групи.
Групи, що iдентифiкуються головним чином за культуральними
пiдставами - за мовою, народними звичаями, одягом, жестикулюванням,
манерами, - отримали назву етнiчних груп. .
Iз соцiологiчної точки зору, етнiчна група - це категорiя людей,
соцiальна вiдмiннiсть яких є результатом культурної спадщини, яку вони
подiляють. .
В Українi на початку 1989 року (на час останнього перепису) за
офiцiйними даними мешкали: 7,6 . вiдсоткiв українцiв i . вiдсотки
росiян. Євреї і білоруси складали близько ,9 вiдсотка, молдавани -
близько ,6 вiдсотка, болгари і поляки - близько ,5 вiдсотка, іншi -
менш ніж пів відсотка. Серед останніх найбільш - угорців, румун, гре-
ків, татарів, вiрменiв, циган, кримських татар, нiмцiв, гагаузів і ще
багото інших.
Але треба зауважити, що це спрощене зображення етнiчного складу
України. Справа в тому, що офiцiйна статистика зовсiм не бере до уваги
людей, що належать до мiксантiв ., тобто до людей, що є нащадками двох
або бiльше етнiчних груп.
За даними репрезентативного опитування дорослого населення Украї-
ни, що було проведене у листопадi 1991 року Київським мiжнародним
iнститутом соцiологiї разом з дослiдницьким iнститутом Радiо Свобода,
вважали себе належними тiльки до однi .єї нацiональностi . лише 76
вiдсоткiв опитаних ., в тому числi до українцiв - 61 вiдсоток . (а не
73%), а до росiян - 1 вiдсоткiв . (а не %).
Частка мiксантiв серед населення в основному визначається часткою
мiжетнiчних шлюбiв, а їх в Українi наприкiнцi 8-тих рокiв було близь-
ко 3 вiдсоткiв.
Дуже часто, як показують дослiдження, етнiчнi групи вiдчувають
почуття своєї єдностi. їх члени вiрять, що вони мають спiльне поход-
ження. Це переконання нерiдко злите з глибоким почуттям "спiльностi"
та викликає прагнення не належити до будь-якої iншої групи.
Багато європейських країн мають неоднонацiональний склад населен-
ня. У Великобританiї є англiйцi, шотландцi, уельсцi, iрландцi; у
Бельгiї мешкають фламандцi та валони; у Швейцарiї - нiмцi, французи,
iталiйцi; в Iспанiї - кастiльцi, iспанцi, каталонцi, баски, галисiйцi.
У зв'язку з етнiчною неоднорiднiстю, багато у яких країнах
перiодично загострюються мiжетнiчнi суперечки, та навiть спалахи на-
сильства, що спричиняються низьким статусом деяких груп. I тому су-
часнi держави, народи яких складаються з багатьох або кiлькох етнiчних
груп, негативно ставляться до надмiрного виславляння будь-якої
нацiональностi.
Емпiрична база аналiзу, результати якого подаються у тут - це
данi соцiологiчних опитувань, репрезентативних для дорослого населення
України, якi провiв Київський мiжнародний iнститут соцiологiї у
спiвробiтництвi з кафедрою соцiологiї Києво -Могилянської Академiї у
груднi 1993 - сiчнi 1994 та у травнi-червнi 1994 рокiв. Опитування бу-
ли проведенi методом наочного iнтерв'ю за мiсцем проживання респонден-
та у 183 мiстах, селищах мiського типу та селах усiх 4-х областей i
Криму. У першому, зимовому опитуваннi iнтерв'ю були взятi у 1833 рес-
пондентiв, а у трьох лiтнiх опитування - у 338 респондентiв у вiцi 18
рокiв i бiльше. Крiм цих даних - для бiльш точної оцiнки параметрiв
лiнгво-етнiчних складових соцiально-етнiчноi структури - використаний
об'єднаний масив даних шести опитувань, репрезентативних для дорослого
населення України, якi були проведенi Київським мiжнародним iнститутом
соцiологiї мiж 16 квiтня i 4 липня цього року також методом наочного
iнтерв'ю за мiсцем проживання респондентiв у мiстах, селищах мiського
типу та селах усiх 4-х областей i Криму i охоплювали в цiлому 7166
респондентiв.
Проведенi дослiдження показали, що соцiально-етнiчний склад Украї-
ни є бiльш складним, нiж це виглядало за даними переписiв населення.
По-перше, це пов'язано з тим, що пiд час переписiв, якi проводилися у
колишньому Радянському Союзi, будь-яка полiетнiчнiсть респондентiв - в
тому числi їх бiетнiчнiсть - жодного разу не фiксувалися. Спосiб виз-
начення нацiональної належностi, що використовувався в усiх переписах,
вимагав виключно моноетнiчної iдентифiкацiї кожного опитуваного, за
принципом #або..або...#. По- друге, пiд час переписiв населення жодно-
го разу не фiксувалася мова, якою респондент реально спiлкувався, або
спiлкуванню якою вiн фактично вiддавав перевагу. У переписах фiксува-
лася та мова, яку респондент вважав рiдною, незалежно вiд того, чи
спiлкувавався вiн цiєю мовою, чи вiн сам користувався iншою, а рiдною
вважав, наприклад, ту мову, якою з ним спiлкувалися обидва його батьки
або, навiть, одна тiльки мати.
Проведенi нами дослiдження свiдчать, що в Українi досить пошире-
не явище бiетнiчностi, тобто такi ситуацii, коли людина вважає себе
належною не до одного етносу, а, тiєю чи iншою мiрою, - до двох.
Бiетнiчнiсть може бути зафiксована на рiзних рiвнях її усвiдомлення
особю. Зокрема, крiм саморефлектованоi бiетнiчностi пiд час дiалогу
респондента з iнтерв'юером виявляється також ситуацiйно-рефлектована
латентна бiетнiчнiсть, коли респондент рефлектує щодо експлiкованої
соцiологом можливостi неоднозначно тi (кiлькаварiантностi) етнiчної
самоiдентифiкацiї. В цiлому за нашими даними вважають себе виключно
українцями близько 57% дорослого населення нашой країни, виключно
росiянами - близько 11%, а близько 5-6% дорослих вважають себе одно-
часно i українцями, i росiянами. При цьому, соцiально-етнiчна структу-
ра ускладнюється її додатковою - лiнгво-етнiчною - неоднорiднiстю.
Навiть серед тих, хто вважає себе виключно українцями, близько 36-37%
- це українцi росiйськомовнi, котрi, коли мають вибiр, якою мовою
спiлкуватися, вживають росiйську мову. В цiлому ж зараз в Українi, за
даними КМIС`у, спiлкуються українською мовою менше половини дорослих
людей (вiд 44 до 47%), а бiльше їх половини (53-56%) - спiлкуються
звичайно росiйською мовою. При цьому є пiдстави припускати, що досить
поширеним є так ж явище бiлiнгвiзму. На запитання iнтерв'юера до рес-
пондентiв про те, якою мовою iм зручнiше з ним розмовляти - українсь-
кою чи росiйською (пiдкреслимо, що це запитання завжди формулюється
двома мовами), 17-18% вiдповiдає, що їм однаково зручно розмовляти
будь-якою з цих мов. Хоча, правда, з них тiльки 5-6% дає таку
вiдповiдь українською мовою, а 1-13% - росiйською. В першому набли-
женнi, - ще без врахування явищ бiетнiзму i бiлiнгвiзму, - можна ска-
зати, що у соцiально-етнiчному аспектi населення України приблизно на
94% складається зараз з трьох великих лiнгво-етнiчних груп. Перша з
них, вiдносно найбiльша - це україномовнi українцi, котрi складають
близько 4% дорослого населення; друга за чисельнiстю група - росiйсь-
комовнi українцi, котрi складають приблизно 33-34% дорослого населен-
ня; i третя група - це росiйськомовнi росiяни, - близько -1% дорос-
лого населення. По територiї нашої країни лiнгво-етнiчнi групи роз-
подiленi дуже нерiвномiрно. Так, на Заходi України (якщо взяти ком-
пактну групу iз семи найзахiднiших її областей - Волинської, Рiвненсь-
кої, Львiвської, Iвано-Франкiвської i Тернопiльської, Закарпатської i
Чернiвецької) україномовнi українцi складають бiльше 89% вiдсоткiв на-
селення, росiйськомовнi українцi - -3%, а росiйськомовнi росiяни -
близько 3%. В той же час, наприклад, в Криму росiйськомовнi росiяни
складають близько 6%, росiйськомовнi українцi - трохи бiльше %, а
україномовнi українцi - тiльки 4-5%. А у Днiпропетровськiй областi
найбiльша лiнгво-етнiчна група - це росiськомовнi українцi, вони скла-
дають тут приблизно 57% населення; росiйськомовних росiян тут близько
3%, а україномов их українцiв - близько 13%. З використанням кластер-
ного аналiзу можна побудувати декiлька варiантiв угруповань областей
за ступенем близькостi їх лiнгво-етнiчних структур. Але, з точки зору
практичних завдань розбудови державностi України, особливо важливим
видається взяти до уваги неоднорiднiсть у розподiлi лiнгво-етнiчних
груп мiж, умовно кажучи, правобережною, або захiдною, i лiвобережною,
або схiдною, частинами України, якщо до правобережноi частини вiднести
Київщину, Черкащину, Кiровоградщину i усi областi захiднiшi в даних, а
до лiвобережної - усi iншi територiї України. Справа в тому, що на те-
риторiї Правобережної України абсолютну бiльшiсть - майже 78% - скла-
дають україномовнi групи населення, а на територiї Лiвобережної Ук-
раїни абсолютну бiльшiсть - близько 84% - складають росiйськомовнi
групи. При цьому 73% дорослого населення
Таблиця 1
ДЕЯКI ПАРАМЕТРИ ЛIНГВО-ЕТНIЧНИХ СТРУКТУР
ПРАВОБЕРЕЖНО° ТА ЛIВОБЕРЕЖНО° УКРА°НИ
------------------------------------------- -------------------------
Правобережжя Лiвобережжя
---------------------------------------------------------------------
% україномовних українцiв 73. 15.3
% росiйськомовних українцiв 14.1 47.8
% росiйськомовних росiян 6. 3.
% iнших груп 6.9 6.9
---------------------------------------------------------------------