Конфлiкцiонiсти, наприклад, показують, що диспетчери повiтряногоруху домагаються збiльшення штату диспетчерiв та додаткового дорогогообладнання; що пiлоти, з iншого боку, постiйно намагаються ускладнитивходження до їх професiйної групи, для того, щоб зберегти свою високузарплату; що вантажники, мийники, iнший допомiжний персонал, належатьдо войовничих профспiлок; i що всi цi групи конфлiктують задмiнiстрацiєю авiалiнiй та термiналiв аеропорту, яка намагається знизити витрати та збiльшити прибутки.
Таким чином, основну увагу конфлiкцiонiсти придiляють змiнам убалансi сил суперницьких груп, а не їх взаєможалежностi таспiвробiтництву.
Б.1 Ця загальна конфлiкцiонiстська орiєнтаццiя базується в основному на трьох взаємопов'язаних припущеннях.
Перше полягає в тому, що люди мають сукупнiсть основних "iнтересiв", i що предмети цих iнтересiв завжди є дефiцитними, такими, попит не якi перевищує пропозицiю. До предметiв цих iнтересiв найчастiшевiдносять владу, богатство i престиж.
Друге - i центральне - з основних припущень конфлiкцiонiзму - цеприпущення про особливе значення влади, як стрижня суспiльних вiдносин.
Конфлiкцiонiсти розглядають владу як те, що доступне тiльки длянебагатьох членiв суспiльства i що подiляється мiж ними дуже нерiвно.I тому, - з точки зору конфлiкцiонiстiв, - влада, по-перше, - є джерелом конфлiкту, i по-друге, - вона базується на насильствi.
Ций висновок орiєнтує конфлiкцiонiстiв на аналiз розподiлу усуспiльствi тих ресурсiв, якi дають тим, хто їми володiє, ту чи iншувладу.
Наприклад, конфлiкцiонiсти вважають те, що вiдбулося з американськими аборигенами, було невiдворотним, тому що бiлi поселенцi буличисельнiшими, багатшими i мали набагато бiльш досконалу зброю. При такому спiввiдношеннi ресурсiв, бiлi поселенцi - з точки зору
конфлiкцiонiстiв - були просто приреченi на те, щоб захопити землi iнадра iндiанцiв i мало що дати їм натомiсть.
З позицiй конфлiкцiонiзму дивно не те, що релiгiйнi та моральнiпереконання бiлих поселенцiв їх не зупинили, а дивно те, що iндiанцiне були знищенi повнiстю.
Трет є з основних припущень конфлiкцiонiзму полягає втому, щоцiнностi та iдеї розглядаються не як засоби солiдарiзацiї усьогосуспiльства, а як знаряддя певних соцiальних груп, що використовуютьїх для досягнення своїх власних, групових цiлей.
З точки зору конфлiкцiонiстiв консенсус стосовно цiнностейсуспiльства є функцiєю. Вони вважають, що ожновладцi примушують тештунаселення до поступливостi i згоди.
У бiльшостi випадкiв конфлiкцiонiсти характеризують iдеї яквiдображення групових iнтересiв. Особливо це стасується iдей економiчних, полiтичних та правових.
Двi течi ї у конфлiкцiонiзму: "критична" та "аналiтична".
Окресленi вище основнi елементи конфлiкцiонiстських теорiй є загальними практично для усiх їх прибiчникiв.
В той же час серед конфлiкцiонiстських концепцiй вирiзняються двiдосить рiзнi традицiї.
Найбiльш суттєвi вiдмiнностi цих традицiй полягають у двох аспектах.
По-перше, у їх уявленнях про суспiльнi науки. По-друге, у їх поглядах, що до можливостi або неможливостi викорення соцiальних конфлiктiв. Детальнiше це можна охарактеризувати таким чином. Представники однiєї з цих течiй у конфлiкцiонiзмi вважають, що у кожного спецiалiста у галузi суспiльних наук є моральнийобов'язок займатися критикою суспiльства. Одночасно вони вважаєть, щоу суспiльних науках неможливо вiдокремити аналiтичнi судження вiдоцiнних суджень або факти вiд цiнностей.
Крiм того, теоретики цього напрямку у бiльшостi подiляють ту точку зору, що може скластися суспiльство, у якому вже не буде iснуватипiдгрунтя для соцiальних конфлiктiв. У цьому вiдношеннi цих теоретикiвнерiдко називають утопiстами.
Представники другої течiї у конфлiкціонiзмi, навпаки, вважаютьконфлiкт невiд'ємною та постiйною властивостю суспiльного життя.
Вони також вiдкидають iдею про те, що висновки суспiльних наукзавжди цiнностно навантаженi. Прибiчники цiєї течiї у конфлiкцiонiзмiспрямовують свої зусилля на побудову суспiльних наук за тими самимиканонами об'єктивностi, за якими функцiонують природничi науки.
Цю течiю у конфлiкцiонiзмi найчастiше називають аналiтичною.
Спецiалiсти з iсторiї соцiологiї, що дослiджують походження сучасних теоретичних концепцiй, вiдзначають, що перша - критична - течiяу конфлiкцiонiзмi має своїм джерелом працi Карла Маркса. До цiєї течiїнайчастiше вiдносять сучасний захiдний марксизм, теорiї франкфуртськоїшколи та працi американського соцiолога Райта Мiлса.
До другої течiї у конфлiкцiонiзмi - аналiтичної - найчастiше зараховують таких вiдомих соцiологiв як нiмець Ральф Дарендорф, та американцi Л'юiс Козер i Рендел Колiнз.Iсторики соцiологiї вважають, щовплив Маркса на цю течiю також безсумнiвний, але найглибша наступнiстьтут виявляється до праць Макса Вебера.
Оцiнка конфлiкцiонiстського пiдходу
З сучасної точки зору конфлiкцiонiстський пiдхiд збалансовуєфункцiоналiстськi теорiї. Тобто функцiоналiзм i конфлiкцiонiзм розглядаються як додатковi пiдходи, в тому розумiннi, в якому додатковим єпроцеси функцiонування та розвитку.
Як вiдомо, - функцiонування це таке здiйснення процесiв у системi, яке забеспечує збереження її iстотних якостей.
I навпаки, розвиток - це таке здiйснення процесiв у системi, якезабезпечує змiну її iстотних якостей.
З погляду таких соцiологiв, як Ральф Дарендорф та Герхард Ленскiфункцiоналiстська та конфлiкцiоналiстська теорiї - це два "обличчя"однiєї й тiєї ж реальностi, iї двi сторони. Одна - це стабiльнiсть,гармонiя та згода, а iнша - це змiна, конфлiкт та примус.
Соцiологи прикладають немало зусиль для поєднання цих двохпiдходiв, тому що обидва вони є макросоцiологiчними.
Суттєвим доповненням цих макросоцiологiчних пiдхдiв є пiдходимiкро-соцiологiчнi.
Основний з них - iнтеракцiонiстський.
4. IНТЕРАКЦIОНIЗМ.
Крiм тих питань, що розглядаються у макросоцiологiчних концепцiях, соцiологiв турбує й зовсiм iншi питання.
Наприклад, " Як iндивiд та суспiльство зв'язанi один з одним ? Яклюди можуть створювати, зберiгати та змiнювати суспiльство, й в той жечас формуватися цим суспiльством ? I яким чином люди впливають один наодного, безпосередньо об'єднуються та роз'єднуються один з одним ?"
Такi питання знаходяться у центрi уваги iнтеракцiонiстськогопiдходу, який ще називають знаковим, символiчним (Symbolic) iнтеракцiонiзмом.
Його головний архiтектор - вiдомий американський соцiолог ДжорджГерберт Мiд. Лекцiї, якi вiн читав у Чикагському унiверситетi мiж 1893та 1931 роком були зiбранi iз студентських записiв у книгу "Розум, Я(самiсть) та Суспiльство" ("Mind, Self and Society") в 1934 роцi.
Основнi поняття iнтеракцiонiзму
Знаки
Знаки - Людськi iстоти здатнi створювати та використовувати знаки(символи (Symbols))
Визначити, що таке знаки, дуже коротко можна таким чином:Знаки - це що-небудь, що суто соцiально стає чимось iншим. Знакиможуть мати рiзнi форми - слова, жести, медальйони,предмети одягу,татуювання та iнше. Наша можливiсть користуватися символами має принциповезначення. За допомогою символiв ми можемо уявляти свiт у думцi,чисто розумово, й тому ми не обмеженi умовами "тут" i "тепер", як обмеженi звiрi.
Ми можемо упорядковувати свою поведiнку на основi того, що було уминулому або передбачається у майбутньому.
Символи (знаки) дають можливiсть нам спiлкуватися один з одним.
Суспiльство як взаємодiя.
Iнтеракцiонiсти звертають особливу увагу на те, що суспiльство неiснує "десь там", воно постiйно створюється та вiдтворюється вiд моменту у процесах наших дiй та взаємодiй один з одним.
Вони вважають, що реально iснують взаємодiючи iндивiди. I що деяким своїм - певним чином взаємодiючим сукупностям - ми даємо iмена типу: "Україна", "Росiя", "Сполученi Штати". I поводимось з ними як зоб'єктами.
З точки зору iнтеракцiонiзму - суспiльства виникають саме завдякицьому (що ми з чимось поводимось як iз таким об'єктом). Ми робимо їхреальними.
Це стосується також усiх груп,усiх органiзацiй, громад. Ми з нимиповодимось як з об'єктами повсякденно.
Вiдночас повсякденна дiя кожної особи з iншими - перетворює її усоцiальну iстоту з певною особистiстю.
Люди вiдносяться один до одного та поєднують свою активнiсть тому, що вони є членами суспiльства й як такi набувають здiбностi це робити. В той же час iнтеракцiонiсти усвiдомлюють, що суспiльство передує iндивiдуальним членам: дiти народжуються у родинах, йдуть до школи, потiм до коледжей, потiм працюють у органiзацiях, бiльшiсть якихстворена до того, як вони в них прийшли.
Суспiльство та iндивiд фундаментально пов'язанi один з одним. Кожен передбачає iншого, потребує його, й не iснує без iншого. Це двiсторони однiєї медалi.
Значення. Конструювання реальностi.
Саме ми, люди придаємо людям, об'єктам, подiям певного значення.I оскiльки ми iнтерпретуємо реальнiсть й те, що вiдбувається в нiй,iнтеракцiо-нiсти вважають, що реальнiсть виробляється нами.
Iнтеракцiонiсти зауважують, що наш досвiд не має сенсу, поки нашрозум його не знаходить.
Вiдомий нiмецький фiлософ i соцiолог Альфред Шютц писав так: "Усiфакти - як факти - ми створюємо шляхом iнтерпретацiї подiй".
З точки зору iнтеракцiонiстiв ми реiфiкуємо (уречовляємо)соцiальне життя. I тому вони стверджують, що наш соцiальний свiт є сконструйованою реальнiстю.
" Кар'єра, що вимагає на нас". " Кар'єра " не є реальнiстю, але,дiючи, людина перетво-
рює її у реальнiсть (мотивацiя). Iнший приклад - ставлення клеркiв довстановлених процу-
дур дiї ("плюси (+)" та "мiнуси (-)" бюрократiї - адекватнiсть абонеадекватнiсть процедур).
Уречевленi процедури стають на шляху постепу, коли вони перестають бути функцiональними.
Оцiнка iнтеракцiонiстського пiдходу.
Найбiльш поширеною позитивною оцiнкою iнтеракцiонiзму є визнанняйого заслуги, як кажуть, у поверненнi до соцiологiї людини.