Саме тому люди здатнi жити у будь-яких регiонах Землi, убудь-яких її клiматичних умовах i таке iнше.
В той час, як бiологiчна еволюцiя вiдбувається повiльно, культурна еволюцiя вiдбувається дуже швидко та порiвняно легко поширюютьсяз однiєї громади на iншу.
Чому саме? В чому секрет культурної еволюцiї? Щоб вiдповiсти наце питання, розглянемо процес.
2 . Виникнення культури.
По-перше вiдзначим, що проблему спiввiдношення бiологiчної такультурної еволюцiї можна поставити таким чином.
Якщо порiвняти пiдстави вiдмiнностей соцiальних вiдносин у рiзнихугрупованнях людей - з одного боку, i пiдстави вiдмiнностей вiдносин урiзних угрупованнях тварин - з iншого боку, то можна чiтко зафiксуватиту якiсну межу, яка їх роздiляє.
Як випливає з даних бiологiї та етнологiї суттєвi вiдмiнностiвiдносин у рiзних угрупованнях тварин пов'язанi з вiдмiнностями у природних властивостях, у бiологiчнiй органiзацiї цих тварин, або звiдмiнностями у природних умовах їх життя.
В той же час, - як випливає з даних етнологiї i соцiологiї, -суттєвi вiдмiнностi вiдносин у рiзних угрупованнях людей можуть iснувати навiть тодi, коли цi угруповання не вiдрiзняються одже вiд одногоанi природними умовами свого життя, анi бiологiчними властивостями тихiндивiдiв, з яких вони складаються.
Бiльш того, вiдносини у людських угрупованнях змiнюються навiтьбез усяких змiн у бiологiчних якостях членiв цих угруповань, тобто -поза зв'язком з бiологiчною еволюцiєю.
Цей факт, який говорить про надбiологiчну iсторичнiсть суспiльнихвiдносин, примушує замислитися над тим, що саме зумовлює можливостiрозвитку цих вiдносин.
Пошук вiдповiдi на це питання призвiв свого часу до розгляданнявiдносин мiж людьми у взаємозв'язку з вiдношеннями людей до природи.Тобто - до розглядання соцiальних суспiльних вiдносин як стороницiлiсної системи вiдношень людей з навколишнiм свiтом.
Яким же чином вiдношення людей до природи зумовлюють розвитокїхнiх вiдносин мiж собою?
Основна iдея полягає в тому, що джерелом цього розвитку є праця ., - та практична дiяльнiсть людей, якою вони забезпечують себе засобами життя ..
Механiзм впливу вiдношень з природою на вiдносини мiж людьми узагальному виглядi може бути окреслений таким чином.
На певному станi розвитку взаємодiй з природою стародавнiх пращурiв людей, вони прийшли до виготовлення знарядь . своєї дiяльностi, автiм i до зберігання цих знарядь для багаторазового використання.
Мiж iндивiдами й їхнiми знаряддями складався тривкий зв'язок:зовнiшнiй, щодо iндивида, предмет ставав органом його дiяльностi, свогороду додатковою частиною природних органiв його тiла.
З розвитком первісної виробничої дiяльностi наших пращурiв, вонистворювали навколо себе дедалi складнiшi штучнi неорганiчнi елементисвого безпосереднього оточення - знаряддя, одяг, житло та iн.
Через це, залежнiсть способiв взаємодiй мiж iндивидами вiд їхньоїбiологiчної, тілесної структури зменшувалася, а - вiд небiологiчних,створених самими iндивiдами структур - зростала.
Розвиток цих штучних, по сутi надбiологiчних структур iндивiдiвта їхнiх угруповань в кiнцевому пiдсумку вiв до змiни способiв .їхньоївзаємодiї, а тим самим - й до розвитку їхнiх вiдносин мiж собою.
Найстародавнiшнi небiологiчнi органи нашого пращура - це знаряддяполювання. А такi знаряддя є засобами дiї не тiльки на природу, але йна iнших iндивiдiв, тобто - є одночасно i зброєю.
Створюючi в процесах працi новi види зброї, iндивиди змiнювалитим самим способи силової взаємодiї одним з одним, змiнювали своївiдповiднi вiдносини. Тому - в часи, пiсля появи перших знарядь - розвиток форм цих вiдносин безперечно залежав уже не тiльки вiд бiологiчної еволюцiї iндивiдiв, але й вiд первисної культурної еволюцiї - вiд розвитку створених не природою, а працею предметiв, щоопосердковували цi вiдносини.
Необхiдно зауважити, що мова йде про дуже давнi часи, коли ще неiснувало не тiльки неоантропiв (людей сучасного фiзичного типу), але йнавiть i пiтекантропiв. Справа в тому, що первиснi знаряддя вироблялися гомiнiдами (найстарiшими нашими пращурами), не менш нiж ,6 мiльйонiв .рокiв тому, а неоантропи сформувалися тiльки приблизно 4-5 тисяч .рокiв тому. Тобто, пiсля появи перших знарядь бiологiчна еволюцiягомiнiдiв тривала, принаймi, ще близько ,5 мiльйона рокiв, але в цiчаси вже разом та у взаємодiї з культурною еволюцiєю, яка на цьомуетапi була в основному еволюцiєю матерiальної культури.
Не виключено, що виникнення та поступовий розвиток первісноїкультурної еволюцiї вiдiграв певну роль у прискореннi темпiвбiологiчної еволюцiї гомiнiдiв. Найважливiшим, однак, є те, що створення знарядь працi зрештою привело до перетворення i тих вiдносин, вяких iндивiди не руйнують, а виробляють, вiдтворюють особистiснi i речовi складовi своїх суспiльств - самих себе, своє потомство, предметнiумови свого iснування.
На певному етапi укладнення знарядь працi їх ефективне використання почало вимагати розширення рамок первiсного, ще природного,подiлу працi, який виникає внаслiдок вiдмiнностей статi й вiку, тобтов основному - на фiзiологiчному грунтi. На якомусь етапi подальше ускладнення знарядь дiяльностi стало неможливим без переходу до такої диференцiацiї соцiальних функцiй, розвиток якої не обмежувався б рамкамибiологiчних вiдмiнностей iндивiдiв.
Але доки розподiл функцiй грунтується лише на природнихвiдмiнностях iндивiдiв, вiн може мати застиглий характер незмiнновiдтворюваних форм сумiсної поведiнки, якi упадковуються молодшими поколiннями шляхом iмiтацiї, простого повторювання того, що роблятьстаршi.
При такому вiдтворюваннi поведiнкових форм всякий вихiд за рамкитих форм, що усталились, всякий новий елемент в розподiлi функцiй неминуче порушують стабiльний плин сукупнього процесу працi.
I тому, накопичення нових елементiв у системi наявного подiлупрацi, її прогресуючий розвиток можливi лише тодi, коли здiйснюєтьсяще й додаткова, окрема дiяльнiсть, а саме - координацiя . дiй окремихiндивiдiв.
Але для здiйснення координацiї необхiднi засоби зовсiм iншого типу - якiсно вiдмiннi вiд знарядь первiсної працi. Це знаряддя, яквiдомо, були засобами силової (механiчної ) взаємодiї .засоби комунiкацiї, тобто засоби їх iнформацiйної взаємодiї.
Засоби iнформацiї взаємодiї iснують, звiстно, й у свiтi тварин,однак там вони розвиваються тiльки у процєсi еволюцiї видiв. Якi нескладнi, наприклад, засоби стадної комунiкацiї приматiв, вони по-перше, не здатнi позначати тих речей, властивостей i вiдносин, яких немаєу наявнiй ситуацiї спiлкування iстот. А, по-друге, цi засоби успадковуються лише бiологiчно. Такi засоби спiлкування можуть забезпечитикоординацiю спiльних дiй лише в рамках наявного аудiовiзуального контакту. Вони непридатнi для передавання i набування досвiду минулихвзаємодiй за межами наявних ситуацiй. А тому, вони непридатнi i для попереднього узгодження дiй рiзних iндивiдiв.
Зрозумiло, що без цього розвиток .подiлу працi неможливий. Для переходу до прогресуючої диференцiацiї функцiй потрiбнi були такi iнформацiйнi засоби, якi могли б розвиватися так само необмежено i незалежно вiд бiологiчної еволюцiї, як i засоби речовинно-енергетичнi. Тобто,такi засоби, якi були б продуктами творчої дiяльностi самих iндивiдiв ..
Певна рiч, вiдповiднi засоби спiлкування виникли не вiдразу. їхстановлення було, очевидно, складнним i тривалим процесом i вiдбувалося у взаємозв'язку з розвитком засобiв працi i з бiологiчною еволюцiєюгомiнiд. Сучаснi реконструкцiї цього процесу свiдчать, що на певному етапi розвитку гомiнiди набули здатностi створювати i застосовуватидля впливу на психiку одне одного специфiчнi засоби - мовнi ознаки. Аколи вони набули здатностi до членороздiльної мови, тодi, фактично,склалися достатнi умови для становлення власне соцiального подiлу працi.
Це пов'язано з тим, що здатнiсть до членороздiльної мови означаєздатнiсть створювати не тiльки окремi знаки, але й їх сполучення (синтагми, як кажуть лiнгвiсти), мовнi знаковi системи, тобто такi засобиiнформацiйної взаємодiї, що можуть ускладнюватися в принципи необмежено.
Зi створенням мовних засобiв спiлкування наступнi поколiннядiстали можливiсть успадковувати досвiд дiяльностi попереднiх поколiньне тiльки з допомогою наслiдувальної поведiнки, як це вiдбувається вугрупованнях вищих тварин, але й з допомогою у знакових системах.
Таким чином, в угрупованнях гомiнiд крiм бiологiчних каналiвспадковостi - хромосомного i поведiннового - сформувався другий (пiсляречового) канал культурної, тобто соцiальної, спадковостi - знаковий(соцiально-iнформацiйний).
Оскiльки знаковi системи є продуктом дiяльностi самих людей iпiддаються практично необмеженим модифiкацiям i ускладненням, то кожненаступне поколiння могло не тiльки успадковувати знаковi системи своїхпредкiв, а й перетворювати їх i творити новi, вiдповiднi до потреброзвитку їхньої дiяльностi. А це означає, що з появою мовного спiлкування з'явився необмежений (бiологiчно) засiб узгодження дiй окремихiндивiдiв, i тим самим було забезпечено другу необхiдну .умову прогресуючого розвитку подiлу працi та диференцiацiї перших соцiальнихфункцiй незалежно вiд бiологiчної еволюцiї iндивiдiв.
Бiльш того, є пiдстави припускати, що ця умова була вже не тiлькинеобхiдною, але й достатньою.
По-перше, через те, що штучних засобiв iнших дiй одної на одну, -крiм дiй речовино-енергетичних й iнформацiйних, люди, як вiдомо, нестворили.
По-друге, через те, що видова еволюцiя гомiнiд фактично припинилася саме з появою виду Homo sapiens, здатного до зв'язаного (синтагмiчного) мовлення, тобто до членороздiльної мови.
Збiг процесiв завершення становлення членороздiльної мови i завершення видової еволюцiї гомiнiд дає пiдстави припускати, що створення мовних знакових систем завершило процесс формування достатнiх передумов надбiологiчно .ї iсторичностi суспiльства ..
Це означає, що виникнення мовних знакових систем довершило .той процес соцiогенезу, початок якому - за кiлька мiльонiв рокiв до того -було покладено створенням перших знарядь працi. Таким чином, якщо початок соцiогенезу був покладений появою штучних засобiв творення матерiальної культури ., то завершення процесу соцiогенезу пов'язано з появою штучних засобiв творення такожi нематерiальної культури, а отже- з появою достатнiх передумов розвитку культури як такої.Тобто - зпоявою не тiльки необхiдних, але й достатнiх елементiв механiзму власне культурної еволюцiї.