Б.9.1. Наш край в 1917-1920 роках.
Б.9.2. Всеукраїнський референдум та вибори Президента Укр. 1.12.1991 р.: результати та історичне значення.
Втретє у XXстолітті Україна була проголошена незалежною державою. Збулася віковічна мрія українського народу мати «в своїй хаті свою правду і волю». На Всеукраїнському референдумі український народ підтримав Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою. Які б не були мотиви прийняття цього Акту, він став дійсно вікопомною подією в житті України. Одночасно були проведені вибори Президента України, яким став колишній секретар ЦК КПУ з ідеологи Л. Кравчук.
Б.10.1. Політика більшовиків в Україні в 1919-1920 рр. «Воєнний комунізм».
В першій половині 1919 р. більшу територію Східної України контролювали російські більшовики, які встановили тут свою диктатуру. Їхні намагання запровадити комунізм - політика «воєнного комунізму» - призвели лише до руйнування економічного життя в Україні, жорсткого терору та масових антибільшовицьких повстань. Закріпитися у 1919 р. більшовикам не вдалося внаслідок наступу на Україну військ «білого» генерала А.Денікіна - командувача Добровольчої армії. Метою Денікіна була ліквідація більшовицької диктатури та відновлення дореволюційних порядків у Росії. З перемогою над Денікіним в Україну у 1920 р. повернулася радянська влада і «воєнний комунізм».
Б.10.2. Конституційні традиції в Україні. Прийняття Конституції України в 1996 р. і її історичне значення.
Прийняття Конституції України стало закономірним етапом державотворення в Україні. Вона стала основою всієї юридичної системи держави, необхідним і безумовним чинником подальшого становлення незалежної, правової, демократичної, соціальної держави.
Б.11.1. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, її внутрішня та зовнішня політика.
Українці, які проживали на території Західної України, в результаті неймовірних зусиль проголосили незалежність свого регіону - ЗУНР. Однак сусідні держави - Польща, Румунія та Чехословаччина претендували на ці території. Єдиним союзником ЗУНР стала УНР, проте вона й сама потерпала від натиску ворогів. Сили були не рівні і після дуже короткого часу самостійного існування територія ЗУНР була загарбана державами-сусідами. Об'єднання ЗУНР і УНР показало всепереможне бажання українського народу жити в єдиній соборній українській державі.
Б.11.2. Сучасна релігійна та міжконфесійна ситуація в Україні.
Як і будь-яка демократична держава, Україна забезпечила своїм громадянам реальне право на свободу совісті та віросповідання. В Україні поновили діяльність заборонені за радянських часів церкви. Найбільш впливовим та чисельним релігійним напрямком в Україні є православ'я, яке представлене різними напрямками. Уряд України намагається вирішити всі наболіли питання релігійного життя в Україні. Тільки останнім часом і тільки в Києві на кошти держави було відновлено визначні пам'ятки культури: церкву Богородиці Пирогощі на Подолі, Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський храм Києво-Печерської Лаври. Стоїть питання про відновлення першої в Україні кам'яної церкви - Десятинної.
Б.12.1. Внутрішня та зовнішня політика Директорії УНР.
Прийшовши до влади на хвилі антигетьманського повстання, Директорія відновила УНР. Проте, як і Центральній Раді, їй не вдалося довго утримати під контролем територію Східної України. На заваді цьому стали як внутрішні чинники (відсутність підтримки з боку основної частини населення у зв'язку з цілим рядом помилок), так і зовнішні (жодна з держав-сусідів не визнала самостійність України). Натомість усі вони мали територіальні претензії до України. Протримавшись при владі трохи більше року, а в Києві лише 1,5 місяці, і не вирішивши наболілих питань внутрішнього життя, Директорія розпалася під тиском внутрішніх та зовнішніх ворогів. Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Східна Україна стала радянською.
Б.12.2. Ідеологізація і русифікація культурного життя в 70-80-ті роки. Політичний курс на «злиття націй».
«Інтернаціональна» політика КПРС була насправді прихованою русифікацією всіх народів СРСР. В країні насаджувалася марксистсько-ленінська ідеологія, населення постійно перебувало під «ідеологічним ковпаком» партії, свобода творчості була зведена нанівець. Насильницька русифікація призвела до тяжких наслідків, проте не зламала волі українського народу, не стерла його з мовної карти планети.
Б.13.1. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.
Хоча Українська національно-демократична революція зазнала поразки, проте змагання за волю не були марними. Вони стали яскравим прикладом майбутнім поколінням, дали неоціненні уроки боротьби за незалежність та побудови власної державності.
Б.13.2. Радянізація західних областей України у 40-50-х роках. Репресивні акції радянської влади в краї.
По завершенні Другої світової війни Західна Україна була включена до складу УРСР. Тут була встановлена радянська влада, що супроводжувалося звичним для неї терором та знущанням над місцевим населенням. Збройний опір радянізації було подолано, церкву, що стояла на захисті національних інтересів українців, розпущено. Аналогічними методами щодо українців діяла і польська комуністична влада, виселяючи українців з місць їхнього історичного проживання.
Б.14.1. Українське питання на паризькій мирній конференції у 1919 р.
Українці, які в ході Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр. змагалися за незалежну державу, намагалися привернути до себе увагу міжнародної громадськості, знайти міжнародну підтримку своїм домаганням. Проте «великі держави» -Англія, Франція та США, що вирішували долю Європи по закінченню Першої світової війни, не підтримали домагання українців. Відстояти незалежність та територіальну цілісність України не вдалося - територія України була поділена між чотирма сусідніми державами. Лише в складі СРСР радянська Україна мала певні автономні права, і то не довго.
Б.14.2. Декларація про державний суверенітет України та її історичне значення.
Першим кроком до реальної незалежності нашої держави стала Декларація про державний суверенітет України. У ній Верховна Рада тоді ще радянської України заклала основоположні принципи суверенітету та намітила шляхи розвитку української держави. Декларація стала юридичною основою державного будівництва.
Б.15.1. Політика «українізації» у 20-х роках та її наслідки.
З метою утримання та посилення своєї влади російські комуністи розпочали політику українізації. Вони розглядали її як засіб перебудови культури України на засадах та принципах марксизму, Проте головним наслідком цієї політики стало культурне відродження України, її мови та літератури. Найбільших успіхів політика українізації мала в освіті. З встановленням в СРСР одноосібного правління Сталіна наприкінці 20-х рр. українізація була припинена, хоча офіційних документів про це не існує. Правляча партія повернулася до традиційної для російської політичної еліти політики русифікації та знищення будь-яких національних особливостей.
Б.15.2. Загострення економічних проблем у 70-80-х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
Злочинна недбалість радянського керівництва перетворила Україну в регіон екологічної катастрофи. Наша Батьківщина, ставши одним з головних постачальників промислової та сільськогосподарської продукції в СРСР, розплатилася за це здоров'ям свого населення. Остаточного удару по екологічній ситуації країни та здоров'ю нації нанесла катастрофа планетарного масштабу - вибух на Чорнобильській АЕС. На жаль з цими проблемами незалежна Україна бореться практично самотужки.
Б.16.1. Суспільно-політичне життя укр. земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини в 20-30-х роках.
Західноукраїнські землі протягом 20-30-х рр. перебували у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини.Вони являли собою відсталі в економічному відношенні, аграрні регіони. Уряди держав-окупантів мало піклувалися про економічний та соціальний розвиток українських регіонів, переслідували українське політичне та культурне життя.Це викликало опір місцевого українського населення. Політичне життя в регіоні було розвинутим, особливо у Польщі. Саме тут з'явилася партія, що намагалася продовжити традиції Української революції, висунувши гасло побудови самостійної соборної української держави. Приємним винятком були українські землі у складі Чехословаччини. Проте й там ситуація змінилася на гірше після невдалого проголошення самостійності Карпатської України та окупації її території Угорщиною.
Б.16.2. Спроба державного перевороту у серпні 1991 р. і реакція на неї в Україні.
Спроба зупинити процес розпаду СРСР консервативними силами в Компартії зазнала невдачі. Ні місцеві еліти, ні населення не бажали далі бути слухняним виконавцем волі партії. В Україні різні політичні сили по-різному поставилися до заколоту: якщо праві партії виступили проти путчистів, то Компартія України його підтримала. Проте історію повернути назад неможливо - і поразка путчистів це ще раз підтвердила.
Б.17.1. Проголошення Злуки УНР та ЗУНР, історичне значення цього акту.
Багатовікове бажання українського народу жити в єдиній соборній державі було здійснено 1919 року. Дві українські держави, що існували на той час, УНР та ЗУНР об'єдналися в одну Українську Народну Республіку. Фактично вперше за всю історію України більшість українського народу опинилися в складі однієї держави. Проте складні зовнішньо та внутрішньо політичні умови призвели до втрати української державності. Тільки напередодні Другої світової війни більшість українців опинилися у складі єдиної радянської України.