Б.17.2. Вибори Президента України у 1999 р.
Вибори 1999 р. засвідчили факт мирної, демократичної передачі влади. Вони показали відносно високий рівень культури політичної еліти України. На відміну від деяких країн СНД, де перехід влади від одного лідера до іншого супроводжується конфліктами, в Україні цей перехід відбувся цивілізованим шляхом.
Б.18.1. Культура і духовне життя в Україні у 1917-1920 рр.
Культура України 1917-1920 рр. розвивалася в надзвичайно складних умовах політичного протистояння. Багато митців були змушені емігрувати чи загинули, було знищено безліч культурних цінностей. Проте саме в цей період закладені основи «українського Відродження» - сплеску української культури 20-х рр. XXстоліття. Найбільше культурних здобутків зафіксовано в часи Української Держави П. Скоропадського. Багато з цих здобутків було втрачено у період Директорії УНР та більшовицької диктатури, коли українська культура зазнала непоправної руйнації.
Б.18.2. Спроби реформування економіки України наприкінці 50-х-у першій половині 60-х років.
Розвиток економіки України у другій половині 50-х-першій половині 60-х рр. був неоднозначним. Реформи по переходу від централізованого до територіального управління промисловістю дали короткочасні результати. Позитивні зміни у сільському господарстві, проведені за часів Хрущова, також не дали тих результатів, на які очікували. Головними причинами відставання країни від розвинутих країн Європи залишалися - панування комуністичної партії та насадження її ідеології, повне одержавлення економіки. Приватна ініціатива і далі вважалася ворожою і не сумісною з побудовою комуністичного майбутнього.
Б.19.1. Політика більшовиків щодо релігії та церкви в Україні у 20-З0-ті роки.
З самого початку свого перебування при владі більшовики різко негативно ставилися до релігії та церкви. У період «воєнного комунізму» 1917-1921 рр. церква зазнала тотального переслідування, що виправдовувалося більшовиками зв'язками між церквою та «контрреволюцією». У період НЕПу 1921-1928 рр. більшовицька влада дещо пом'якшала до релігії, проте з встановленням в СРСР у 1929 р. одноосібного правління Сталіна розпочався новий наступ на права віруючих. Вони фактично стали людьми «другого сорту», а церкви зазнали тотального знищення. Духовність народу підрубувалася під корінь.
Б.19.2. Розвиток національної культури та спорту в незалежній Україні.
Український спорт є невід'ємною складовою міжнародного спорту, а українські спортсмени - визнаними у світі. В умовах недостатнього фінансування, застарілості спортивної бази наші спортсмени досягають великих результатів на міжнародних змаганнях. Держава намагається підтримати та розвинути аматорський спорт, який є запорукою здоров'я нації.
Б.20.1. Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
З кінця 20-х рр. радянське керівництво взяло курс на прискорену індустріалізацію в промисловості. Саме в цей період радянська Україна стала провідним економічним регіоном СРСР. Проте за швидкі темпи будівництва було заплачено надзвичайно високу ціну - було підірване здоров'я цілого покоління, внаслідок викачування коштів із сільського господарства Україну охопив голодомор, що забрав мільйони людських життів. Якість нових заводів та фабрик була низькою, як і якість їхньої продукції. Екологічне становище України різко погіршилося.
Б.20.2. Культура України в роки Великої вітчизняної війни.
Незважаючи на великі труднощі, що постали перед українським суспільством в роки Великої Вітчизняної війни, науковці та митці України внесли вагомий внесок у розвиток вітчизняної та світової культури. Технічні досягнення науковців нашої Батьківщини пришвидшили розгром ворога, а твори митців піднімали патріотизм народу, спрямовували його зусилля на перемогу.
Б.21.1. Голодомори 1921-1922 рр., 1932-1933 рр., 1947 р. Україні: причини та наслідки.
Проживаючи на 40% найкращого у світі чорнозему, український народ тричі у XXстолітті голодував. Єдине пояснення цьому - злочинна аграрна політика правлячої Комуністичної партії, що мала на меті викачати збіжжя з села для розвитку і відбудови промисловості. Замість допомоги голодуючим радянські правителі і надалі продовжували вилучення зерна на селі.
Б.21.2. Наш край в роки Великої Вітчизняної війни.
Б.22.1. Політика суцільної колективізації та розселянювання України. Її соціально-економічні наслідки.
Справжнім лихом для українців стала сталінська колективізація. Вона мала виключно негативні наслідки в історії українського народу, прирекла село на зубожіння та вимирання.
Велика кількість селян-власників була «розкуркулена» чи загинула в роки голодомору або концтаборах та висилках. Приватна власність на землю була зруйнована. Наслідки руйнівної колективізації даються взнаки до сьогодні.
Б.22.2. Опозиційний рух в Україні у другій половині 60-х-першій половині 80-х років, його представники.
Отже, протягом 60-х-першої половини 80-х рр. з певними перепадами, викликаними активізацією репресивних заходів, відбувалося наростання опозиційного дисидентського руху в Україні, хоча широкої підтримки у громадян республіки він не набув. Це пояснюється як жорстокістю репресивних заходів, так і тим, що дисиденти, правозахисники у своїй діяльності часто намагалися вирішити проблеми, які не були відомі переважній більшості населення України.
Б.23.1. Розвиток культури в 30-ті роки. «Розстріляне відродження».
30-ті рр. в історії розвитку української культури - трагічний час. Саме тоді було вчинено справжній погром культури - розстріляні сотні митців, зруйновані тисячі храмів. Було припинено українізацію, сталінське керівництво розпочало масоване насадження всього російського. Деяких успіхів було досягнуто в освіті - збільшилася кількість навчальних закладів, учнів та студентів. Проте все культурне життя знаходилося «під сталінським чоботом» - все, що не відповідало поглядам «Великого Вождя», безжально знищувалося.
Б.23.2. Пріоритети зовнішньої політики України на рубежі ХХ-ХХІ століть.
Молода українська держава намагається проводити багатовекторну політику - розвивати економічні, політичні та культурні відносини з країнами Західної Європи, країнами-сусідами та стратегічним партнером на сході - Росією. Україна - визнана у світі держава, член-засновник найвпливовішої міжнародної організації - ООН.
Б.24.1. Громадсько-політичне життя в Україні у 30-х роках.
Громадсько-політичне життя в Україні у 30-ті рр. характеризувалося встановленням та посиленням одноосібної диктатури Сталіна. Саме в цей час була встановлена система комуністичної тоталітарної диктатури, наслідки якої ми переживаємо до сьогодні. Всі опозиційні диктатору сили, які існували чи могли існувати, були придушені.
Б.24.2. Здобутки і проблеми сучасної України у сфері науки й освіти.
Зі здобуттям незалежності в України розпочалося реформування науки та системи освіти. Уряд приділяє значну увагу цим галузям діяльності, проте складна соціально-економічна ситуація не дає достатньої змоги підняти українську науку та освіту на необхідний рівень.
Б.25.1. Неп і особливості його впровадження в Україні.
20-ті рр. XX ст. - період мирного розвитку, відродження економіки в Україні, мистецького піднесення, пов'язаних із запровадженням НЕПу. Відродження ринкових засад в економіці, деяке послаблення політичного терору призвели до швидкого економічного зростання, поширення української мови в усіх сферах суспільного життя. Входження радянської України до складу новоутвореного СРСР призвело до втрати будь-яких решток самостійного управління; всіма процесами в республіці керував московський центр.
Б.25.2. Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу вад нацизмом.
Фактично Україна є найбільш потерпілою республікою в ході Другої світової війни - український народ поніс тяжкі людські та матеріальні втрати. Мільйони наших співвітчизників пропали у горнилі найбільшої в історії війни. Україна зробила вагомий внесок у перемогу над ворогом, і нам є чим пишатися.