Законом Про банки і банківську діяльність Стаття 3 (стр. 3 из 6)
2. Маневрування.
сума власних оборотних коштів
Км=сума джерел власних коштів
Перевищення показника характеризує можливість вільного використання коштів при зміні процесу виробництва. Нормативне значення показника - 0,4 - 0,6.
3. Заборгованості.
сума позикових коштів
Кз=сума власних коштів
Залежить від структури та швидкості обігу коштів.Прискорення оборотності коштів не впливає на фінансовий стан позичальника. Нормативне значення показника - 0,5 - 1,0.
4. Фінансової стабільності.
джерела власних та прирів-
нених до них коштів + дов-
гострокові позикові кошти
Кфс=актив балансу
Коефіцієнт показує питому вагу в загальній вартості майна усіх джерел коштів, що позичальник може використати у своїй поточній діяльності без втрат для кредиторів. При значенні 0,5 - ризик мінімальний.
5. Участь власних та довгострокових позичених коштів у запасах та затратах.
розділ І пасиву + довго-
строкові позичені кошти
мінус розділ І активу
Кувпк=розділ ІІ активу
Підтверджує платоспроможність клієнта. Нормативне значення показника 0,5.
6. Загальний коефіцієнт покриття за балансом.
актив балансу мінус розділ
І активу
Кпб=короткострокові позички +
позичені кошти + розрахунки
з кредиторами (за виключен-
ням позик для працівників)
Показує здатність позичальника розраховуватись за своїми боргами. Значення - не менше 1,0.
Необхідно мати на увазі: при розрахунках коефіцієнтів обов'язково виключаються з відповідних статей балансу знос основних засобів та нематеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.
При здійснені оцінки кредитоспроможності та фінансової стабільності банки можуть використовувати інші показники:
а) коефіцієнт інвестування, якщо він більше одиниці, це свідчить про достатність власних коштів.
джерела власних коштів
Кі=основні кошти та поза-
оборотні активи
б) коефіцієнт покриття балансу дає змогу встановити, чи покривають ліквідні кошти суму короткострокових зобов'язань і характеризує спроможність позичальника розрахуватися за своїми боргами
оборотні активи
Кпб=короткострокові зобов'язання
Цей коефіцієнт може дорівнювати 3,0, але не менше 1,0 і відповідність значення цього показника оптимальній величині є гарантією низького кредитного ризику.
в) коефіцієнт використання фінансових ресурсів (усього майна) дає змогу визначити, за який період одержаний прибуток може компенсувати вартість майна
балансовий прибуток
Квфр=актив балансу
г) коефіцієнт ефективності використання власних коштів дає узагальнену оцінку ефективності вкладених коштів
балансовий прибуток
Кввк=джерела власних коштів
При аналізі та визначенні оцінки діяльності позичальника можуть бути використані інші показники.
Для отримання комплексної оцінки кредитоспроможності позичальника потрібно визначені показники порівняти з оптимальними і на підставі їх аналізу вирішувати питання про можливість надання кредиту.
Реальні висновки та пропозиції за результатами оцінки діяльності позичальника дозволять уникнути банку невиправданого ризику при здійсненні кредитних взаємовідносин.
Кредит надається банком, як правило, позичальникам з найбільш високою кредитоспроможністю, які забезпечують своєчасне його погашення за рахунок отриманих доходів.
У разі укладання договору та надання кредиту позичальнику із недостатньою кредитоспроможністю доцільно застосовувати такі заходи щодо зменшення кредитного ризику:
- зменшення розміру кредиту, що надається одному позичальнику;
- страхування кредитів;
- одержання достатнього забезпечення за виданими кредитами шляхом укладання договору застави на майно, цінні папери позичальника;
- надання позичальником поручительств, гарантій інших організацій;
- скорочення строків користування кредитом.
В практиці роботи комерційних банків України використовуються наступні показники, за допомогою яких можна оцінити ефективність роботи потенційного позичальника:
1. Рентабельність підприємства.
2. Рентабельність реалізованої продукції.
3. Рентабельність акціонерного капіталу.
4. Рентабельність активів.
5. Рентабельність затрат.
Ефективність використання клієнтом оборотного капіталу можна оцінити за допомогою таких показників:
1. Тривалість обороту капіталу в днях.
2. Кількість оборотів капіталу за певний період (швидкість обороту капіталу)
3. Коефіцієнт закріплення оборотного капіталу в вартості реалізованої продукції.
Звітність потенційного позичальника є лише одним з джерел одержання про нього інформації. До інших каналів відносяться архів банку, обмін інформацією з іншими банками і фінансовими установами, вивчення фінансової преси.
Розглядаючи можливість використання тих чи інших показників для оцінки кредитоспроможності позичальників, не слід забувати і про проведення об’ємного якісного аналізу. Так, наприклад менеджери кредитних відділів американських банків про підготовці кредитних меморандумів складають об’ємний звіт не тільки про основні характеристики діяльності позичальника (загальні відомості, дані про керівництво та його зміни, рейтингова оцінка акцій, облігацій та векселів, фінансові результати та інші кредитори), а й про галузь, у якій він працює, характер ринку його продукції тощо. Причому такий меморандум складається за стандартною схемою з конкретними висновками і пропозиціями менеджера. Загальна схема такого аналізу в згрупованому вигляді наведена в Таблиці 1. , а її використання дає змогу мати чітке уявлення про характер і діяльність позичальника.
Таблиця 1. Схема проведення кредитного аналізу (правило шести ”СІ” - принципи кредитування.
| I. Характер. | II. Здатність. | III. Грошові кошти |
| 1. Кредитна історія клієнта банку2. Досвід роботи інших кредиторів з даним клієнтом3. Мета позички4. Досвід клієнта і складанні планів та прогнозів5. Кредитний рейтинг клієнта6. Наявність серед керівників осіб з правом другого підпису | 1. Дієздатність клієнта і гарантія2. Наявність статутних документів3. Характеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність, тощо | 1. Обсяг в звітному періоді: продаж, прибутку, дивідендів2. Забезпеченість власними коштами3. Наявність ліквідних резервів4. Кредиторська та дебіторська заборгованість5. Структура капіталу та рівень ліверіджу6. Контроль за витратами7. Динаміка цін на акції (показник Р/Е)8. Наявність аудиторського висновку9. Якість управління10.Останні зміни в бухгалтерському обліку |
| IV. Забезпечення | V. Умови | VI. Контроль |
| 1. Право власності на активи2. Строк служби активів3. Залишкова вартість4. Борги, обмеження5. Зобов’язання за лізингом та закладні6. Наявність страхування7. Гарантії8. Банк клієнта9. Судові санкції10.Податкові санкції11.Потреба в фінансових ресурсах | 1. Рейтинг клієнта в своїй галузі, частка ринку2. Конкурентоздатність клієнта3. Чутливість до кон’юнктур-них та технологічних змін4. Умови на ринку робочої сили5. Вплив інфляції на грошові потоки клієнта6. Довгострокові прогнози розвитку галузі та перспектива зростання клієнта | 1. Банківське законодавство2. Правила кредитування3. Наявність документації у клієнта 4. Кредитна заявка та кредитний договір5. Інформація сторонніх осіб (політики, економісти, громадські діячі) про зовнішні фактори зміни умов економічної діяльності |
Однім з принципів банківського кредитування є забезпеченість зобов'язань продавця позичальнику щодо поверненню позички. Забезпечення зобов'язань може досягатися за рахунок застави позичальником майна, на що банком в відповідності з діючим законодавством може бути звернуте стягнення, гарантії (поручительства), стягнення пені і т.д.
Майно і інші форми зобов'язань продавця позичальника перед банком повинні задовольняти наступним вимогам:
1. Висока ліквідність.
2. Спроможність до тривалого строку зберігання (як мінімум протягом строку погашення позички).
3. Стабільність цін на заставлене майно.
4. Низькі витрати по зберіганню і реалізації застави.
В залежності від того, наскільки заставлене майно відповідає даним вимогам, варіюється обсяг позики, що видається. Розмір позики під заставу встановлюється в процентах до ринкової вартості застави в момент укладання кредитної угоди. В випадку неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізації застави з метою відшкодування з виторгуваних коштів боргу клієнта і витрат по реалізації. Виручка що залишилася повертається позичальнику. Якщо виручена сума виявиться недостатньою, то кредитор має право фінансової претензії до позичальника.
Найбільш розповсюдженими є наступні носії забезпечення кредитів: