Економіко-географічне положення.
По розмірах території Японія складає 378 тис. км2 Японія – країна-архіпелаг, розташована на чотирьох великих (Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сикоку) і майже 6 тис. дрібних островів. Довжина берегової лінії складає майже 30 тис.км. Берега сильно зрізані й утворять безліч заток і бухт.
Японія відділена від материка Східно-Китайським, Японським і Охотським морями. Зі сходу і південно-сходу країну омивають води Тихого океану. Між островами Хонсю, Сикозу і Кюсю розташоване Внутрішнє Японське море.
Омиваючі Японію моря й океани мають для країни величезне значення, як джерело біологічних, мінеральних і енергетичних ресурсів. Зв'язок Японії з іншими країнами світу здійснюється морським шляхом.
Положення Японії на стику материка Євразія і Тихий океан, що знаходиться в центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, відкриває дуже великі можливості для участі країни в міжнародному поділі праці.
Японія – гірська країна (75% території). Для розширення життєвого простору використовується принадлежна до суші акваторія: на штучних півостровах і островах, створених шляхом засипання мілководь, розміщаються житлові і промислові зони. Основна частина населення країни проживає на прибережних рівнинах (в основному по тихоокеанському узбережжю островів).
Значний вплив на господарське освоєння робить висока сейсмічність і вулканізм. Щорічно в Японії відзначається близько 1,5 тисяч землетрусів різної сили. На островах знаходяться 15 діючих вулканів, а ще кілька десятків можуть пробудитися. Найвища вершина Японії – гора Фудзіяма (3776 м.). З виверженням підводних вулканів зв'язані моретрясения і викликувані ними цунамі, що наносять великий збиток господарству (в основному о.Хонсю й о.Хоккайдо). Утім, життя на островах не можна назвати ідилічної. За рік тут випадає до 1700 мм опадів – більше, ніж у дощовій Великобританії. До цього треба додати тайфуни і тропічні зливи, цунамі і землетрусу, що є тут нерідкими гістьми. І тільки дивні стійкість і працьовитість японського народу дозволяють країні не тільки протистояти природним стихіям, але і процвітати.
Клімат Японії в цілому досить сприятливий для проживання людей і ведення господарства. Острів Хоккайдо і північ Хонсю розташовані в зоні помірного морського клімату, інша частина Хонсю, острова Сикоку і Кюсю – у вологому субтропічному, а острова Рюкю (у т.ч. Окінава) – у зоні тропічного клімату.
Найважливішим фактором, що формує клімат, є мусони, що влітку супроводжуються тайфунами і зливами, а узимку – снігопадами. Зм'якшуюче вплив робить теплий океанічний плин Куросио. Завдяки кліматичним умовам у південних субтропічних і тропічних областях можна збирати по двох врожаю в рік.
В останні роки в Японії загострилася земельна проблема (погіршується якість земель). Розташовані в основному слабоподзолистые і торф'янисті ґрунти, а також бурі лісові і червоноземи, що підходять для вирощування багатьох сільськогосподарських культур (від картоплі на півночі до цукрового очерету на півдні). Оброблювані землі складають 13% площі, луги і пасовища – 4%.
В даний час Японія – конституційна монархія (тобто імперія). Вищий орган державної влади і вищий законодавчий орган – парламент, що складається з двох палат: палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутата). Термін повноважень депутатів палати представників – 4 роки, палати радників – 6 років (з переобранням половини складу кожні 3 роки). Парламент виконує важливу роль - приймає бюджет, ратифікує міжнародні договори й угоди, вносить пропозиції про виправлення до Конституції.
Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром. Основні релігії – синтоизм і буддизм. Грошова одиниця – 1 ієна = 10 сенам.
Природні ресурси.
Японія бідна корисними копалинами. Прив'язка до зовнішніх джерел сировини і ринкам збуту готових товарів стала найважливішою причиною проведення країною активної зовнішньої політики.
Понад 2/3 територію Японії займають лісу, чагарники; значна частина лісів, понад 1/3 – штучне насадження. Хвойні породи складають 50% загальних запасів деревини і 37% усієї лісової площі. Усього у флорі Японії нараховується близько 300 видів трав і понад 700 видів дерев і чагарників.
Ріки Японії численні, але малопротяженны. Найбільша з них – ріка Синако (367 км). Більшість рік – це бурхливі гірські потоки, джерела гидроэнергетики і води для іригації. Для судноплавства ріки непридатні. Озера в Японії двох типів: глибоководні гірські і мілководні, розташовані на прибережних низменностях. Достаток рік, озер, підземних вод, який щедро нагороджена Японія, впливає благотворно на розвиток сільського господарства і промисловості. Промисловий розвиток країни викликало серйозні проблеми з забрудненням навколишнього середовища, що і привело до розвитку програми за удосконалювання контролю за станом природи.
Останнім часом у Японії особливе значення приділяється розвитку рекреаційних ресурсів. Питання культури й естетики ландшафту, декоративне садівництво, створення парків і заповідників, охорона пам'ятників старовини ввійшли в життя японського народу здавна. Зараз у Японії мається близько 25 національних парків. На развитие туризму приходиться розплачуватися, зараз висловлюється заклопотаність значним ушкодженням природного навколишнього середовища. Тому розробляються шляхи кращого використання визначних пам'яток природи, одночасно з її захистом і збереженням.
Населення.
По чисельності населення (більш135 млн. чол.) Японія входить у першу десятку країн світу. Однак за останнє десятиліття характер природного руху населення різко змінився. Японія стала першою державою Азії, що перешли від другого до першого типу його відтворення. За прогнозами Японських демографів чисельність населення стабілізується до 2010 року на рівні 130 млн. чіл. Великою проблемою для Японії стало швидке збільшення частки обличчя, старше 65 років. Тривалість життя в цій країні найвища у світі (76 років – для чоловіків, 82 року – для жінок). Населення Японії відрізняється національною однорідністю (більш 95% складають японці). З інших народностей значна чисельність проживаючих корейців і китайців.
Японська мова дуже специфічна і не входить у жодну з мовних родин. Дуже складна і система Японської писемності, у якій використовуються як ієрогліфи, так і словникова абетка.
Населення розміщене по території неоавномерно. При високій середній щільності (більш 330 млн. чел. на 1 км2) деякі райони по цьому показнику із самими густонаселеними районами світу (це прибережні райони тихоокеанського узбережжя, де проживає 2/3 населення країни).
Майже 4/5 населення Японії – міські жителі. 11 міст мають населення понад 1 млн. чоловік. Найбільша міська агломерація – Кэхин (Токіо – Йокогама), де зосереджено більш 25 млн. чоловік у 150 населених пунктах. Разом із двома іншими найбільшими агломераціями Хансин (Осако – Кобе – Кіто) і Тюку (Нагоя й ін.), а також з розташованими між ними містами, агломерація Кэйхин зливаються в єдину систему – Токійський мегаполіс (Токайдо). Загальна чисельність його населення – більш 60 млн. чоловік.
Мегаполіс Токайдо простягнувся уздовж узбережжя на 600 – 700 км. Середня щільність населення в його межах складає 800 – 1000 чел. на 1 км2. Близькість моря і звивиста лінія узбережжя створюють сприятливі умови для розвитку морського транспорту і будівництва портів.
Швидко ростуть і периферійні центри – Саппоро, Сэндай. А за межами мегаполіса сформувалася ще одна агломерація – Китайкюсю-Фукуока (на півночі острова Кюсю).
Промисловість.
В останні десятиліття Японія виступає як одна з ведучих економічних держав, є другий по величині національною економічною силою у світі. Населення Японії складає приблизно 2,3% загальносвітової чисельності, але створює близько 16% валового світового продукту (ВМП), обчисленого по поточним валютним курсам, і 7,7% по купівельній спроможності ієни. Її економічний потенціал дорівнює 61% американського, але по показнику виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію приходиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її валовий внутрішній продукт (ВВП), підрахований на базі поточних валютних курсів, у чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високої технічної досконалості, особливо в окремих напрямках передових технологій. Нинішні позиції Японії у Світовому господарстві – результат її економічного розвитку в другій половині минулого сторіччя. У 1938 р. на її частку приходилося всего 3% ВМП.
У Японії розвиті череная і кольорова металургія, машинобудування, хімічна і харчова промисловість. Хоча Японія є найбільшим імпортером сировини для більшості цих галузей, проте по випуску продукції багатьох галузей країна часто займає 1-2 місце у світі. Причому промисловість концентрується в основному в межах Тихоокеанського промислового пояса (на 13% території країни випускається майже 80% промислової продукції).
Промисловість Японії спочатку розвивалася в основному по еволюційному шляху. На імпортній сировині практично заново були створені такі базові галузі, як енергетика, металургія, автомобілі- і суднобудування, хімічна і нафтохімічна, будівельна промисловість. Після енергетичної і сировинної криз середини 70-х років у промисловості став переважати революційний шлях розвитку. Країна початку усе більше обмежувати ріст енергоємних і металлоёмких виробництв, що залежать від імпорту палива і сировини й орієнтуватися на новітні наукомісткі галузі. Вона стала лідером в області електроніки, биотехники, приступила до використання нетрадиційних джерел енергії.
I. Металургія потерпіла за останнім часом сильні зміни. Замість безлічі застарілих заводів побудовані могутні комбінати, оснащені новітньою технікою. Не розташовуючи в достатній мері своєю сировинною базою, Японія орієнтується на імпорт залізної руди і вугіль, що коксують. Великими постачальниками залізної руди були і залишаються Малайзия і Канада. Основні постачальники вугілля – США, Австралія; у меншому ступені – Індія і Канада. По виробництву рафінованої міді Японія займає друге місце у світі, після США. Родовища поліметалевих руд складають базу для розвитку виробництва цинку і свинцю.