Багато вчених схиляються до думки, що навіть заради отримання негативного результату – неуспіху проекту СЕЗ подібна практична реалізація мала сенс з точки зору обґрунтування рекомендацій по поліпшенню проекту чи повної відмови від подібної моделі “відкривання” економіки. Дійсно не можна не погодитися, що втрати економіки від локальних економічних експериментів у випадку їх неуспіху є незіставними зі збитками від невиважених заходів у масштабах усієї економіки.
Для того щоб зменшити можливий негативний вплив, необхідно розглянути питання припинення діяльності неефективно працюючих СЕЗ та ТПР, де не створені необхідні умови по залученню інвестицій, повільно ведеться робота з потенційними інвесторами, відсутня необхідна інфраструктура. На окремих ТПР слід обмежитися тими інвестиціями, які вже прийшли, та скоротити перелік пріоритетних видів діяльності. При цьому уряд має зберегти пільги, надані таким суб’єктам. До такого кроку спонукає необхідність зберегти авторитет держави серед іноземних інвесторів і забезпечити захист їхніх прав в Україні.
Але, з іншого боку, навряд чи варто повністю відмовлятися від практики створення СЕЗ в майбутньому. При проведенні розумної політики і врахуванні специфіки нашої країни діяльність СЕЗ може сприяти прискоренню НТП, зростанню випуску наукомісткої продукції. Виправданим є надання статусу СЕЗ не окремим адміністративним регіонам, а окремим галузям економіки, науково-дослідним установам (як це має місце в США), агломераціям підприємств, портам, транспортним артеріям. В таких зонах необхідно стимулювати виробництво продукції саме з підвищеною доданою вартістю і високим ступенем наукоємкості.
З огляду на це особливої актуальності набуває удосконалення існуючої нормативно-правової бази. Насамперед необхідно переглянути стратегію створення СЕЗ в Україні, узгодити її з пріоритетами внутрішньої та зовнішньої політики, а також державними програмами реструктуризації промисловості і розвитку регіонів.
Однією з важливих передумов об’єктивного процесу створення СЕЗ є розробка відповідної комплексної методичної бази, яка повинна охоплювати всі етапи створення зон – від визначення типу і розробки її техніко-економічного обґрунтування – до практичних заходів по облаштуванню. В цьому контексті надзвичайно важливо напрацювати такі підходи до надання пільг, які б дозволили пов’язувати їх з результатами реалізації інвестиційного проекту. Наступною проблемою методологічного характеру є перелік інвестиційних пріоритетів при створенні типових зон. Одним з пріоритетів, які необхідно враховувати при створенні таких СЕЗ, є вибір напрямків залучення інвестицій. Очевидно, що вони можуть дати результати лише в тих випадках, якщо по-перше, будуть спрямовані на технологічне переобладнання галузей, по-друге, вписуватися в фундаментальні державні програми економічних перетворень і структурної перебудови господарства. При цьому недопустимими представляються випадки, коли в перелік пріоритетів потрапляють виробництва, які і без того є високоефективними.
Актуальним є також формування дієвого механізму державного регулювання процесів створення і функціонування СЕЗ. З точки зору проведення цілісної державної політики в сфері СЕЗ надзвичайно важливим є завершення формування і початок функціонування Агентства з питань СЕЗ. Серед задач, які потребують першочергового вирішення, є “перехоплення ініціативи” у регіонів відносно створення СЕЗ.
Світовий досвід створення СЕЗ і той досвід, який вже має Україна в цій сфері, підтверджує, що розвиток інфраструктури є однією з найскладніших задач. Оскільки фінансування розвитку інфраструктури з центрального бюджету неможливе, необхідно звернутися до всього спектру фінансового інструментарію, починаючи з організації муніципальних запозичень і закінчуючи створенням цільових фондів.
В цьому контексті перспективним напрямком є стимулювання притоку в СЕЗ валютних коштів тіньового сектору, в тому числі і переміщених за кордон. Одним з можливих механізмів рішення цього питання могла б стати спрощена процедура відкриття валютних рахунків нерезидентами в межах зони.
Тільки в поєднанні з іншими елементами загальної стратегії економічного розвитку країни СЕЗ здатні забезпечити активізацію підприємницької діяльності, залучення нових технологій, розвиток ринкових методів господарювання, а в кінцевому підсумку – ріст обсягів виробництва і поставок високоякісних товарів та послуг як на внутрішній, так і на зовнішній ринки, додаткові можливості для вирішення соціальних проблем в країні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1) Роговий. Актуальні питання розвитку територій з особливим статусом в Україні. //Економіка України - №11 - 2000 р – с. 4-13.
2) Загородній В.М. Сучасні проблеми і перспективи розвитку особливих територіально-господарських утворень. //Финансовая консультация - №43-44 – 2000 г - с.28-29 /Спецвыпуск ч.2/.
3) Шаранданов. СЕЗ – як спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області. //Финансовая консультация - №39-40 – 2000 г- с.59-60 /Спецвыпуск /.
4) Шеховцов, Шестакова, Громов. СЕЗ: мировой опыт и перспективы в Росии. //Вопросы экономики - №10 – 2000 г – с.104-117.
5) Міжнародний цент перспективних досліджень. СЕЗ: світовий досвід і досвід України. //Фондовый рынок - №32 – 2000 г – с.28-29.
6) Солодов. Мертвый сезон. //Бизнес - №15 – 2000 г – с.10-14.
7) Савин. Нужны ли России СЕЗ? //Мировая экономика и международные отношения. - №3 – 2000 г – с.67-72.
8) Новак. Проблеми становлення і розвитку ВЕЗ в Україні. //Україна-бізнес – №6 (1 березня) – 2000 р – с.10.
9) Кифяк. ВЕЗ в Буковині: реалії та перспективи. //Регіональна економіка - №1 – 2000 р – с.200-203.
10) Мокій. СЕЗ як форма регіонально-секторальної моделі зовнішньо-економічної інтеграції. //Регіональна економіка - №4 – 1999 р – с.106-112.
11) Рижкова. ВЕЗ: особливості оподаткування. //Баланс - №35,36 – 1999 р – с.30-34.
12) Принц. Аналіз указів Президента щодо створення ВЕЗ, практики їх функціонування. //Віче - №12 – 1999 р – с.29-37.
13) Воронцов, Дяченко. О статегии создания СЕЗ в Украине. //Финансова тема - №10 – 1999 г – с.8-15.
14) Кулік. ВЕЗ: за і проти: історія формування ВЕЗ і практичний досвід в інших країнах. //Український географічний журнал - №3 – 1999 р – с.3-12.
15) Махмудов. СЭЗ как инструмент привлечения инвестиций. //Фондовый рынок - №11 – 1999 г – с.26-28.
16) Канадуров. СЭЗ и стимулирование инвестиций. //Бизнес-информ - №1-2 – 1999 г –с.71-74.
17) Стороженко, Безменова. СЕЗ как форма внешнекономического регулирования рынков. //Бизнес-информ -№1-2 – 1999 г – с.75-78.
18) Сахарук. Мировой опыт и практика Украины в создании СЭЗ. //Бизнес-информ - №9-10 – 1999 г – с.75-78.
19) Солодкий. Сучасний стан ВЕЗ в Україні. //Фондовый рынок - №32 – 1999 г – с.30-34.
20) Пила, Чмир. Підсумки і перспективи створення СЕЗ в Україні. //Економіка України - №8 – 1999 р – с.26-34.
21) Тюббен. СЕЗ в Україні – засіб сприяння інвестиціям? //Фондовый рынок - №7 – 1999 г – с.25-27.
22) Чуприна. СЕЗ в Україні. //Вісник податкової служби України - №15 – 1999 р –с.8-12.
23) Лебедько, Руданський. СЕЗ: світовий досвід створення і функціонування. //Вісник податкової служби України - №7 – 1999 р – с.43-44.
24) Танцюра. Особливості економіки України з точки зору можливості створення ВЕЗ. //Вісник ЖІТІ. Економічні науки - №8 – 1998 р – с.251-253.
25) Танцюра. СЕЗ і особливості їх формування в Україні. //Економіка промисловості. Збірник наукових праць – Черкаси – 1998 р. – с.53-60.