Загальні права сторін по ДС можна визначити наступним чином.
Страховик має право:1) протягом дії договору страхування перевіряти стан застрахованого майна, а також точність наданих Страхувальником відомостей щодо застрахованого майна;
2) припинити дію договору страхування у разі передачі Страхувальником застрахованого майна у власність або оренду іншій особі;
3) припинити дію договору страхування у разі припущення Страхувальником дій, які призвели до підвищення ступеню ризику щодо застрахованого майна.
4) відмовити у виплаті страхового відшкодування, у разі неповідомлення Страхувальником до настання страхового випадку всіх обставин підвищення ступеню ризику щодо застрахованого майна.
5) відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі невиконання Страхувальником своїх обов`язків, викладених в Правилах та договорі.
Страхувальник має право:
на отримання суми страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.
на призначення вигодонабувачем по договору страхування третьої особи.
Страховик зобов'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;
3) при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;
4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Страхувальник зобов'язаний:
1) своєчасно вносити страхові платежі;
2) при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;
4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
5) повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.
Окремо до обов`язків страхувальника можна віднести його дії при настанні страхового випадку, що часто закріплюються в ДС, зокрема: протягом 3-х днів повідомити страховика про події, що сталися. Якщо не повідомив без поважних причин, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
обов`язково повідомити органи пожежного нагляду або інші подібні органи (міліція тощо), щоб вони могли підтвердити зв`язок страхового випадку і прийняти участь у складанні акту.
зберігати ушкоджене майно у тому вигляді, в якому воно опинилось після страхової події до прибуття представника страховика, тобто не має право змінювати картину збитків.
здійснити заходи щодо рятування застрахованого майна.
надати страховику можливість проводити розслідування причин і розміру збитків.
14. Процес врегулювання претензій страхувальників та його завдання. Виплата с. відшкодування.
Коли угода закінчується виплатою, то СКо має забезпечити своєчасне і кваліфіковане врегулювання збитків, тобто розгляд необхідних документів, вирішення питання про виплату і фактичну сплату відшкодування.
Подання заяви про настання с. випадку входить до обов`язків с-увальника. СКо посилає спеціаліста на місце події для складання с. акту (це вже обов`язок с-овика), в якому зазначається:
– дата с. події
– зміст с. події
– обсяг ушкоджень
– вжиті с-увальником заходи щодо запобігання розповсюдження наслідків с. події
– перелік майна, що знищене або ушкоджене.
На підставі с. акту СКо вирішує питання щодо сплати с. відшкодування.
Порядок виплати відшкод-ня регул-ся статтею 24 ЗУ “Про с-ня”, в ній визначається, що виплата проводиться згідно з договором с-ня, або законодавством, на підставі заяви с-увальника (його представника) або 3-х осіб, визначених у договорі с-ня, і с. акту (аварійного сертифікату), який склад-ся с-овиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, визначеній с-овиком.
Розмір с. виплати практично завжди знах. у межах с. суми за договором с-ня. С. сума визначає ліміт відповідальності страховика перед страхувальником.
Більшість заяв щодо виплати задовол-ся досить швидко, але інколи бувають суперечки між сторонами стосовно розмірів відшкодування і строків сплати цих відшкодувань. Зазвичай у договорі (полісі) заздалегідь обумовлюються шляхи вирішення цих суперечок. Останньою інстанцією є суд або арбітраж, і його рішення є остаточним. С-овик має право відмовити у виплаті с-увальнику, підстави відмови перелічені в Ст. 25 ЗУ ”Про с-ня”.
Підставами відмови є:
Навмисні дії с-увальника або особи, на користь якої укладено договір с-ня, спрямовані на настання с. випадку.
Вчинення с-увальником навмисного злочину, що призвів до с. випадку.
Подання с-увальником свідомо неправдивих відомостей про об`єкт с-ня.
Отримання с-увальником повного відшк-ня збитків за майновим с-ням від особи, винної у їх заподіянні.
Несвоєчасне повідомлення с-увальником про настання с. випадку без поважної причини, або створення перешкод с-овику у визначенні обставин, хар-ру та розміру збитків.
Умовами договору с-ня можуть бути передбачені ін. підстави для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті приймаються с-овиком у терміни, передбачені у правилах с-ня, і повідомл-ся с-увальнику в обов`язково письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. При повному виконанні зобов`язань щодо виплати, тобто у повному обсязі с. суми, договір с-ня вважається вичерпаним, його дія припиняється.
При сплаті відшкодування у розмірі певної частки від с. суми договір с-ня вважається чинним у обсязі, який = різниці між с. сумою і сплаченим відшкодуванням.
До с-овика, який сплатив с. відшкод-ня за договором майнового с-ня в межах його фактичних витрат на покриття збитків, переходить право вимоги, яке с-увальник або ін. особа, що одержала с. відшкод-ня, має до особи, винної у заподіяному збитку. Це право вимоги наз. правом регресної вимоги (регресу) або суброгацією.
15. Необхідність та сутність страх-ня життя. Види страхування.
Страхування життя – це підгалузь особистого стр-ня в який об´єктом стр-ня є життя страхувальника (застрахованого). Договір страх-ня життя укладається на термін не меньше 3 років.
Страхова сума виплачується у випадках :
До життя застрахованого до закінчення строку дії ДС,
Смерті застрахованого з будь-якої причини,
Досягнення застрахованим певного віку.
Ця підгалузь характерізується нагромадженням протягом дії ДС на відміну від інших підгалузей особистого страхування.
До стр-ня життя відноситься :
Змішане стр-ня життя;
Стр-ня дітей;
Весільне стр-ня ;
Довічне стр-ня;
Стр-ня пенсій.
16. Таблиця смертності: призначення, зміст, порядок складання.
При проведенні стр-ня життя основними випадками є дожиття до закінчення строку стр-ня або смерть страхув-ка (застрах-го) протягом його дії. Для цього СК повинна визначити імов-сть настання цих випадків серед застрах-них. З цією метою складають таблицю смертності, яка баз-ся на пок-ках статист обліку н-ня або матеріалах самої СК і показує смертність осіб, що щорічно помирають у даному вічі із даної к-сті народжень. Визнач-ся фактори, які впливають на смертність н-ня: вік (після 25р ризик збільш-ся), професія, місце проживання, стать (вік смертн-ті чоловіків менший). Ці фактори пов врахувати стр-к при розробці умов стр-ня.
Достовірно побудована таблиця смертності має дуже важливе значення для кожної СК, оскільки саме від неї залежить розмір премії, резерви премії.
Порівнюючи таблиці смертності всього н-ня і таблиці смертностіСК, останні точніші. Кожен конкретний стр-к має можливість викор-ти точніші дані щодо своїх страхув-ків (застрах) та щодо видів стр-ня, в яких вони беруть участь. Високим пок-кам смертності мають відповідати вищі за розміром премії. На розмір премії впливає ще й такий пок-к, як норма доходності, що її СК нараховує на внески страхув-в.внески слугують для форм-ня певного розміру фондів, які забезпечили б їй виконання своїх обов’язків перед страхув-ми.
17. Змішане стр-ня життя: порядок уклад-ня договорів с-ня, обчислення і сплати стр платежів.
Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть. Проте фактично присутній один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя не тільки забезпечує, й створює накопичення. Він має впевненість, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.
Договори змішаного страхування життя довгострокові і можуть укладатися на різні за тривалістю строки (в Україні – 3, 5, 10, 15 і 20 років). При цьому враховується вік застрахованого: min – 16 років, max – 72 роки.
При укладанні договору страхування важливе значення має і стан здоров’я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи, можуть бути передбачені і інші обмеження.