Мета цього страхування полягає у захисті підприємства від фінансових втрат, пов’язаних з компенсацією шкоди, заподіяної споживачам їхньою продукцією у разі висунення останніми претензій.
Страховий тариф встановлюється в залежності розміру товарообігу підприємства у вартісному вираженні. На тариф також впливають наступні фактори:
тип товару, включаючи упаковку, інструкцію, що додається, його призначення і сфера застосування;
місце споживання цього товару, тобто обсяг і місце експорту, обсяг і місце імпорту;
місце страхувальника у черговості поставок, тобто чи це виробник, оптовий чи роздрібний торговець;
вік та історія товару (наскільки давно вироблявся цей товар) і репутація товаровиробника;
система контролю за якістю виробів під час виробництва або доставки;
умови купівлі-продажу товару;
розмір страхового покриття та історія збитків у даного стр-ника за останні 5 років.
Розмір тарифу коливається в межах від 0,1% до 0,6%. Договори страхування укладаються на строк, як правило, який відповідає гарантійному строку, встановлений на певний товар даного страхувальника. Договір може укладатися на більш довгий термін, але і підвищуються ставки страхової премії. Практично завжди ці договори передбачають франшизу. Напр. у Німеччині франшиза встановлюється на рівні 20% від встановленої страхової суми. Дуже характерним для цього виду страхування є те, що заяви страхувальників досить часто дуже розтягнені в часі, тобто страхове відшкодування носить ретроспективний характер і не завжди співпадає із терміном дії договору страхування. Це відбувається з тієї причини, що шкода життю і здоров’ю через споживання певних товарів може проявитися не відразу, а іноді через довгий період часу після страхової подій. Тому дуже важливим для страховика є встановлення факту завдання шкоди саме під час дії договору страхування. Великий інтервал часу між отриманням страхової премії і виплатою відшкодування породжує проблеми створення відповідних страхових резервів, оцінки ризиків.
Відшкодування не відбувається якщо фактичне завдання шкоди знаходиться поза межами строку страхування, крім того, не відбувається відшкодування, якщо шкода була викликана вживанням продукції або послуг у зв’язку:
з радіацією;
зі страйками, військовими діями заколотами, революціями;
з дефектами, які були відомі страхувальниками до реалізації продукції;
з неправильним зберіганням на складі страхувальника;
з транспортуванням (тому що покривається полісом страхування відповідальності перевізника);
зі шкодою, завданою нематеріальним активам, патентам, товарним знакам, ліцензіям тощо.
36. Організаційні основи страхування сг підприємств.
Сільське господарство – найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикових галузей економіки. С/г підприємства дуже відрізняються від інших підприємств характером діяльності. С/г, як галузь, має свої особливості які впливають і на організацію страхування:
Залежність с/г виробництва від природнокліматичних факторів, коливання урожайності с/г культур викликають не рівномірність у річних доходах с/г підприємств.
Сезонний характер виробництва, тривалість виробничого циклу і нерівномірність у витратах впливають на початок і закінчення строків дії договорів стр-ня, на термін оплати страхових внесків.
Склад і структура виробничих фондів (основних і оборотних) впливає на визначення об’єктів стр-ня і на визначення обсягів покриття (обсягів страхової відповідальності). У склад основних фондів с/г підприємств поряд з будівлями, спорудами, обладнанням і іншими звичайними основними фондами входять робочі і продуктивні тварини та багаторічні насадження на які припадає 20% всієї сукупності виробничих фондів. У складі оборотних коштів велику питому вагу складають молодняк і тварини на відгодуванні, а також незавершене виробництво, яке включає урожай с/г культур, крім того, корми насіння і посадочний матеріал.
33. Страхування відповідальності роботодавця: зміст і значення.
До сукупності підприємницьких ризиків належить відповідальність товаровиробника (роботодавця) за шкоду життю і здоров’ю, заподіяну працівникам даного підприємства при виконанні ними службових обов’язків (при настанні нещасного випадку на виробництві).
Це страхування здійснюється як у добровільній, так і у обов’язковій формі. Обов’язкове страхування згідно із статтею 6 Закону “Про страхування” розповсюджується на робітників ризикових професій народного господарства. Відповідно до переліку робіт із підвищеною небезпекою, затвердженим комітетом у справах нагляду за охороною праці №123 від 30.11.93 підприємства, які проводять такі роботи із залученням певних фахівців повинні укладати договори обов’язкового страхування стосовно життя, здоров’я, працездатності цих фахівців.
Об’єктами страхування є життя, здоров’я, працездатність працівників і службовців підприємства або установи. Страхувальником виступає підприємство, а застрахованими робітники, які перелічені у документі, що подає страхувальник разом із заявою. У добровільному страхуванні страхувальник сам визначає кількість застрахованих працівників, страхову суму по кожному з них, а також загальну страхову суму. В даному випадку страхова сума по кожному застрахованому не обов’язково повинна бути однакова. В обов’язковому страхуванні страхова сума визначається відповідними нормативними актами.
В період дії договору страхування допускається заміна одного застрахованого іншим, але загальна кількість застрахованих повинна бути незмінно.
Обсяг відповідальності за цим видом страхування включає:
смерть застрахованого від нещасного випадку при виконанні ним службових обов’язків;
отримання застрахованим травми в наслідок нещасного випадку на виробництві із встановленням інвалідності;
тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Перелік конкретних страхових нещасних випадків передбачається в договорі страхування, а також передбачається виключення. Стандартними виключеннями є отримання потерпілим шкоди життю, здоров’ю внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, вчинення навмисного злочину, замаху на самогубство. Договір укладається терміном в межах 1 року, по обов’язкових видах на рік. Страхові премії встановлюються у добровільних видах страхування в залежності від обсягу відповідальності і від ступеню ризику даного виробництва і даної професії.
Середні тарифи коливаються від 1% до 5%.
Премія сплачується одноразово (іноді може бути в розстрочку). Виплата проводиться в разі смерті - 100% страхової суми, при встановленні інвалідності І групи - 90-100%, ІІ група - 70-75%, ІІІ - 50-60%. При тимчасовій втраті працездатності щодобова виплата в розмірі 0,5-1% страхової суми за кожну добу непрацездатності, але зазвичай не більше 50%.
При настанні страхової події страхувальник повинен при обов’язковому страхуванні скласти акт про нещасний випадок протягом 3-х днів після настання страхового випадку, а застрахований чи його спадкоємець подає заяву про виплату, акт про нещасний випадок, довідку про тимчасову втрату працездатності або встановлення інвалідності, в разі смерті, копію свідоцтво на смерть та документ, що підтверджує право на спадщину. Перелік необхідних документів встановлюється у договору страхування.
Виплата здійснюється у термін 7-10 днів з моменту отримання документів через касу страхової компанії або підприємства, або перерахуванням коштів у банк.
38. Сстр-ня тварин с/г підпр-тв.
Стр-ва сума встановлюється за домовленістю сторін, виходячи із їх балансової вартості з урахуванням зносу, якщо стр-ник юридична особа. При встановленні стр-вої суми стосовно тварин у господарствах громадян, вартість тварин приймається на рівні середньоринкової страхової премії. Коливаються в залежності від виду застрахованої тварини і можуть бути зменшені або підвищені в залежності від ступеню ризику.
Договір стр-ня. Умови стр-ня є однаковими як для господарств юридичних осіб і для господарств громадян. Договір стр-ня укладається як правило на 1 рік, але може бути укладений на невизначений час із щорічним корегуванням і уточненням страхової премії.
Страхова премія може сплачуватися одноразово або в 2-3 строки, але в цьому випадку у розстрочку, а перший стр-вий платіж повинен складати не менше 50% страхової суми. Останній платіж повинен бути сплачений протягом 3-х місяців з моменту першого платежу.
Стр-вий тариф. Середньоринкові тарифні ставки: велика рогата худоба до 1% страхової суми; свині 5-8%; вівці, кози, коні 2-3%; домашня птиця, хутрові звірі, кролики до 5%.
Стр-ве відшкодування. При настанні страхової події стр-ник протягом 3-х днів повинен сповістити компетентні органи. Стр-вик протягом 3-х днів складає акт. Цей акт, повинен бути підписаний крім стр-ка і стр-ника відповідними компетентними органми. На підставі акту стр-ва компанія оцінює розмір збитку. Він визначається шляхом встановлення середньої страхової суми на 1 голову тварини і множенням її на кількість загиблих тварин. При вимушеному забої тварини сума збитку зменшується на вартість реалізованого м’яса придатного для харчування, на вартість шкурок хутрових тварин, шкір великої рогатої худоби і коней, пуху і пера птиці, вовни, якщо не можна все це вживати то сума збитку відшкодовується як за повністю загиблих тварин.
Пільги. Цей вид стр-ня передбачає відчутні пільги для постійних стр-ників з метою заохочення укладати договір на невизначений термін. Починаючи з 2-го року знижка тарифу 20%, з 3-го – 30%, з 4-го – 40%.
37. Страхування урожаю сільськогосподарських культур.