Економічну, адміністративну, культурну співпрацю з усіма партнерами по участі в єврорегіонах (одним з найактивніших є Польща) в Україні контролює Інститут Схід – Захід. Окремо займається поглибленням зв’язків з Польщею (насамперед у гуманітарній сфері) заснований у січні 2000 р. Польський інститут у Києві – одне з 16 подібних представництв польського Міністерства закордонних справ у головних центрах Європи [4, 243].
До його завдань належить формування і промоція образу Польщі як сучасної і демократичної держави, що успішно реформує суспільний устрій, має певні досягнення у ринковій трансформації, посідає великий культурний і науковий потенціал, політично, економічно та військово готова до європейської інтеграції.
Досягнути цього планується передусім через презентацію в Україні всіх напрямів творчої активності поляків: артистичної, художньої, наукової і т.д. За короткий час свого існування Польський інститут встиг провести ряд резонансних культурницьких акцій. Наприклад, гастролі в Києві всесвітньо відомого композитора Кшиштофа Пендерецького, виступи модерних театральних колективів із Кракова, Познані, Варшави [4, 243].
Проте ознайомлення української громадськості з культурою Польщі, як і польської – з культурою України, відбувається в основному завдяки ініціативі різноманітних мистецьких фондів, органів місцевого та державного управління. Концерти музичних груп, окремих солістів, організація фестивалів, художніх і музейних та фото виставок, театральних вистав сприяє ліквідації негативних стереотипів в українсько-польських стосунках, налагодженню добросусідських відносин та усвідомленню місця наших народів у єдиній європейській та світовій спільноті.
Підсумовуючи наведені факти, можна зробити висновок, що українсько-польські стосунки у всіх сферах життя значно пожвавилися з часу прийняття Польщі до складу країн-учасників Північноатлантичного альянсу. Розвиваючись за принципами Стратегічної програми НАТО, Програми “Партнерство заради миру” та Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО, вони досягнули якісно нового рівня – рівня стратегічного партнерства.
Щодо соціально-економічної співпраці України з НАТО можна навести ще один яскравий приклад, а саме – у сфері соціальної адаптації звільнених у запас військовослужбовців.
На відміну від спеціалізованих фінансових інститутів НАТО не має повноважень та ресурсів на фінансування розвитку конкретних програм економічного співробітництва. Проте Альянс проводить лінію на активізацію діалогу й обміну досвідом з експертами країн-партнерів, залучених до процесу управління, процесу реструктуризації, що є досить актуальним для України питанням. Так, у 1999 р. між створеним при Кабінеті Міністрів України Національним координаційним центром соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та НАТО було підписано Угоду, котра передбачає фінансування з боку Альянсу навчання українських військовослужбовців англійській, французькій та німецькій мовам у відділеннях мовних курсів “Альянс Франсез”, “Інституту Гете” та “Британської Ради” в Україні. Загальна вартість цього проекту – близько 100тис. дол. США. В рамках цього проекту вже пройшли підготовку та отримали сертифікати перші 50 представників України. Зараз триває робота по “розширенню” згаданого проекту, а саме – започаткування подібних мовних курсів в інших містах України – Севастополі, Харкові, Узині [2, 27].
Поряд з цим постійно збільшується кількість представників України, які вивчають іноземні мови за кордоном та на спеціалізованих курсах НАТО.
Метою співробітництва України з НАТО в науковій сфері є, зокрема, залучення потенціалу та можливостей НАТО і її держав-членів для підтримки національних програм України в галузі науки і технологій, обмін результатами наукових досліджень у сферах роззброєння, екологічної безпеки, високих технологій і комп’ютеризації, участь у здійснюваних під егідою НАТО наукових програмах та проектах.
Курс на інтеграцію в Європу, в тому числі й у євроатлантичні структури, сьогодні стає не тільки стратегічним пріоритетом, а й історичним імперативом України. На сьогоднішні найпотужнішим експортним потенціалом України є науково-технічний потенціал, який досі привертає увагу розвинених країн світу, потужних міжнародних організацій. Закордонні інвестиції в науку України складають близько 10 відсотків державного фінансування наукового сектора [8, 29].
Наукова програма НАТО була започаткована в 1958 р. як свідчення особливої уваги до прогресу в галузі науки і технологій, як чинника створення безпеки націй та укріплення їхніх позицій у світовій спільноті. Визначальними характеристиками Наукової програми були і є підтримка досліджень високої наукової якості та спроможність швидко реагувати на нові досягнення. Щороку в реалізації наукової програми НАТО беруть участь близько 13 тисяч учених, як стипендіати, учасники наукових зустрічей, семінарів, консультанти, або члени консультативних комісій.
Із початку 90-х років до участі в Науковій програмі НАТО залучено вчених не тільки з країн НАТО, а й із країн-членів Ради Євро-Атлантичного Партнерства. А з 1999 р. Наукова програма майже цілком присвячена підтримці співробітництва між ученими країн Партнерства і країн НАТО або фінансуванню та підтримці наукових досліджень у країнах партнерства [8, 29-30].
На сьогодні Україна посідає друге місце після Росії серед країн-партнерів із співробітництва в рамках Наукової програми НАТО. Відповідно до пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій українські науковці беруть участь у 38 проектах Наукової програми, з них десять – у рамках підпрограми “Наука заради миру ”, яка спрямована на підтримку адаптації впровадження наукових розробок до ринкових відносин. Це проекти в галузях наукових технологій, очищення стічних вод, моніторингу навколишнього середовища, створення нових матеріалів та джерел енергії, в галузях, які є найпріоритетнішими в усіх країнах світу. Тільки за програмою “Наука заради миру” інвестиції НАТО в Україну складають близько 1 млн. дол. США.
10 проектів Наукової програми за участю українських науковців у галузі фізичних та інженерних наук, близько 15 – у галузях науки та технологій життєзабезпечення та захисту довкілля виконується майже за всіма формами підтримки, що передбачені Науковою програмою НАТО. Серед співдиректорів проектів – науковці Національної академії наук, Академії медичних наук, Національних університетів, інших вищих закладів освіти, галузевих наукових організацій. Для координації співпраці Україна – НАТО в рамках Наукової програми НАТО та програми з проблем сучасного суспільства (CCMS) створено спільну робочу групу Україна – НАТО з питань науки та захисту довкілля. Наприкінці лютого 2000 р. відбулося перше засідання її української частини, а 18 жовтня цього ж року в м. Брюселі, у штаб-квартирі НАТО відбулося перше спільне засідання робочої групи [8, 30].
Високу оцінку керівництва Наукового комітету НАТО під час засідання робочої групи отримала ініціатива України, яка першою серед країн-партнерів проголосила про державну підтримку науковців, які отримали гранти НАТО, для підвищення якості виконання досліджень. Про цю ініціативу за рекомендацією робочої групи було інформовано наукову спільноту на засіданні Наукового комітету НАТО в форматі РЄАП.
На засіданні робочої групи від України проголошено, що Україна високо оцінює програми НАТО в галузі науки та захисту довкілля, із задоволенням відзначаючи їхній позитивний імідж у країні, серед наукової спільноти країни.
Україна більше опікується підвищенням якості виконання грантів, ніж їхньою кількістю. З метою більш ефективного використання грантів НАТО та покращення співпраці Україна має залучатися до огляду національних запитів на більш ранніх стадіях, наша держава має бути краще представлена в різних консультативних радах і в цьому контексті представлено перелік потенційних кандидатів для подання до керівництва відділу науки та довкілля Міжнародного секретаріату НАТО.
Україна вважає доцільною допомогу НАТО в заснуванні курсу післядипломного підвищення рівня науковців у галузі телекомунікації та навігації, який читатиметься англійською мовою.
Однак, зважаючи на принципи Наукової програми НАТО, не всі ініціативи можливо запровадити у найближчий час.
У рамках наукової програми НАТО близько 500 українських науковців отримали гранти або стипендії НАТО для того, щоб вони мали змогу відвідати різні наукові установи в країнах Альянсу; майже 300 учених отримали фінансову підтримку для участі в наукових конференціях НАТО або в роботі інститутів поглиблених досліджень. Одна з останніх науково-практичних міжнародних конференцій пройшла у Луцьку в березні 2001 р. на тему: “Україна – НАТО: стратегічне партнерство”.
Загальний обсяг фінансування участі України в наукових заходах Альянсу складає близько 1 млн. дол. США. А в першій половині 2000 р. за допомогою НАТО в Україні розпочала роботу Інформаційна академічна мережа, через яку українські науково-дослідні інститути та університети отримали доступ до інформаційної мережі Інтернет [2, 27].
За допомогою Центру документації та інформації НАТО в Україні унікальною для країн партнерів структурою НАТО постійно продовжується здійснення інформаційно-ознайомчих візитів представників України до штаб-квартири НАТО та штабу Верховного Головнокомандуючого Обє’днаними Збройними силами НАТО в Європі.
Максимальна і своєчасна інформованість – важливий відсоток успіху. Для Волинської області це особливо болюче питання, оскільки надходження інформації через Київ сповільнює процес реагуваняя, а отже, і правильність та своєчасність прийняття відповідних рішень чи вживання заходів. Позитивним є той факт, що стосовно цієї проблеми заходи по її розв’язанню вже вжито. Питання стосовно покращення і поширення інформації широко обговорювалося в кінці липня 2000 р. у м. Любліні на засіданнях робочих груп секретаріату транскордонного об’єднання єврорегіон “Буг”. Українською стороною було висунуто пропозицію про створення бази даних. Тоді ж було прийнято рішення про видання щоквартальника у видавництві “Єврорегіон-прес” з інформаційними викладками трьох країн (України, Польщі, Білорусії), а також статистичного довідника “Єврорегіон “Буг” у цифрах” [6; 7, 142]. Ці рішення – важливий крок у прикордонному співробітництві та взаємодії двох країн – України і Польщі, й вони є важливою складовою частиною програми ПЗМ.