III тип: а) болота, які допускають роботу тільки спеціальних плаваючих машин і механізмів або звичайних машин на понтонах (крім б) I типу та а) II типу); б) болота повністю заповнені торфом, які допускають роботу і проїзд машин з питомим тиском до 0,1 кгс/см2 при ширині болота більше1 кмПри спорудженні магістральних трубопроводів в болотистій місцевості існують деякі особливості при підготовчих роботах.
На болотах, які покриті великим шаром снігу, глибина промерзання незначна. В цьому випадку застосовують метод промерзання верхнього шару грунту болота на смузі роботи землерийних машин. За декілька днів до початку земляних робіт ущільнюють і укатують сніг бульдозерами на смузі 5-6 м. При досягненні товщини ущільненого і промерзлого шару 0.2-0.3 м приступають до розробки траншей. На глибоких незамерзлих болотах, які характеризуються інтенсивним процесом розпаду органічних решток, метод промерзання займає багато часу. В таких випадках для прискорення промерзання застосовують рівня води нижче відмітки дна траншеї за допомогою голчатофільтруючих установок. Також застосовується метод поливу води на смугу роботи машин для отримання крижаної плівки.
При будівництві під’їзних і вздовжтрасових доріг на неглибоких болотах, заповнених щільним торфом для насипів застосовується привізний грунт. Насипи укладаються на хворостяну подушку, товщиною 0,35-0,4 м. Розхід гравію на 1 км дороги складає 480 м3 в щільному тілі та 600 м3 в розпушеному стані. Дороги з гравійним покриттям мають добрі експлуатаційні якості. Для будівництва цих доріг застосовуються бульдозери.
На важко прохідних ділянках болота при спорудженні трубопроводів в літній період і на незамерзлих болотах в зимовий час застосовуються лежневі і сланеві дороги. Дороги з повздовжнім настиланням називаються лежневі, а з поперечним – сланеві. Лежневі дороги більш економічні, але за питомим тиском на торфяну основу можуть бути застосовані тільки на болотах I типу. Сланеві дороги значно знижують навантаження на торфяну основу від машин і механізмів і тому застосовуються на болотах I і II типів. Спорудження лежневих і сланевих доріг виявляється найбільш дорогою і важкою частиною підготовчих робіт на болотах. В літній період на болотах I типу лежневі дороги укладають із реманентних щитів, які виготовляють на будівельних базах, їх можна застосовувати від двох до п’яти разів. Дороги з лісоматеріалу споруджуються бульдозерами.
В деяких випадках застосовують дороги з покриттям стрічкового типу. Стрічкові покриття укладаються на сплановану основу або хворостяну вистілку товщиною 0,08 – 0,02 м у вигляді двох стрічок. На заболочених ділянках укладають повздовжні лежні, а з верху – хворостяна вистілка товщиною 0,15 – 0,2 м, яка ущільнюється декількома проходами бульдозера. Після закінчення робіт, стрічкове покриття намотують на барабан спеціального укладчика ДТУ – 1, або ДТУ – 2 і перевозять на нове місце. Продуктивність укладчика – 120 м в зміну.
При споруджені трубопроводів в районах на незамерзаючих болотах будують зимні дороги або зимними. Розрізняють зимними снігові, снігокрижані, крижані, снігодерев’яні, кригодерев’яні та інші. Вибір типу дороги залежить від потужності промерзлого шару, інтенсивності промерзання і степені впливу додатніх температур лежачих шарів торфу. Будівництво зимників ведеться після підготовки ґрунтової основи, яке заключається в укатці або знищенні шару снігу, зняття рослинного шару зглажувані і плануванні поверхні. Розчистку планування і ущільнення будівельної смуги здійснюють після випаду першого снігу. На погано промерзаючи болотах для збільшення їх несучої здатності поверхню болота поливають водою. При промерзанні болота на 0,2 – 0,25 м і товщині сніжного покриву до 0,2 – 0,4 м ущільнюють сніг проходами бульдозерів або болотних тракторів. На відміну від лежневих і сланових доріг спорудження зимників не потребує великих капітальних і трудових5.Ходова частинаХодова частина призначена для забезпечення можливості пересування машини, а також служить опорою рами машини, повністю сприймаючи його вагу. Вона складається з наступних основних частин: рушія і елементів підвіски. Іноді в склад ходової частини входить рама машини.
Рушієм називається механізм, перетворюючий крутний момент від двигуна в тягове зусилля машини. В машинах для будівництва трубопроводів застосовуються колісний і гусеничний рушії.
Підвіскою називається устрій, з’єднуючий остов машини з рушієм: з колесами при колісному рушії або з опорними катками при гусеничному рушії.
Ходова частина машини складається з рами, мостів з колесами і еластичної підвіски, яка зв’язує раму з мостами або безпосередньо з колесами.
В ведучому мості розташовані механізми, перетворюючі крутний момент до ведучих коліс автомобіля (головна передача з диференціалом і півосі). Співвідношення між загальним числом коліс автомобіля і числом його ведучих коліс називається колісною формулою. Вона складається з двох цифр, перша з яких відповідає загальному числу коліс автомобіля, а друга числу ведучих коліс. Наприклад, автомобіль з колісною формулою 42 має чотири колеса (2 моста), двоє з яких ведучі (як правило задній міст), а автомобіль44 – так само чотири колеса, але всі ведучі.
Призначення еластичної підвіски – забезпечення плавності руху машин, помя’кшує удари коліс, що сприймаються ними, а також поштовхи під час їзди по нерівностям дороги.
Відрізняють два основних типа елементів підвіски: ресори та амортизатори. Ресори поглинають сприйняті колесами поштовхи та удари, а амортизатори гасять коливанняпідвіски.
Найбільш розповсюджені листові ресори, які складаються з вигнутих листів ( пластин ), маючи різну довжину, таким чином, щоб вся ресора наближались за формою до балки рівного опору згину.
Перший самий довгий лист ресори називається корінним. Його кінцями ресора кріпиться до рами машини. В центрі листи ресори кріпляться болтами, а по краям стягнуті хомутами; між листами наносять мастило. Застосовуються також ресори у вигляді витих пружин та довгих пружних валів, працюючих на скручення. Відомо застосування ресор з гумою.
Принцип дії амортизатора заснован на опорі в’язкої рідини, яка перетікає через малі отвори з одної порожнини в іншу під тиском дії поршня, зв’язаним з ресорою і здійснюючи разом з нею коливання. Широке розповсюдження отримали амортизатори двохсторонньої дії, в яких опір здійснюється рідиною при русі поршня в обидві сторони.
5.1 Колісний рушій
Колісний рушій представляє собою колесо, яке складається з обода, ступиці і диску. Колеса бувають, як жорсткі; коли металічний обід безпосередньо перекачується по грунту або наділений масивним литим гумовим колом, так і оснащенні пневматичними шинами. В сучасних машинах найбільше застосування отримали м’які колеса.
Пневматичні шини представляють собою порожнисті еластичні балони, наповнені стисненим повітрям. Під час кочення колеса, шина стискається під дією ваги машини і поштовхів від нерівностей дороги. Основне навантаження на колісний рушій сприймається повітрям і тільки 8 – 10% стінками шини. Оскільки жорсткість пневматичної шини в основному залежить від того, під яким тиском знаходиться в ній повітря, розрізняють шини високого (0,5-0,7мПа), низького (до 0,18мПа) і понаднизького тиску(0,05-0,08мПа).
В шинах понаднизького тиску застосовується система централізованої підкачки і регулювання тиску в них. При русі машини з такими шинами по заболоченій місцевості, тиск в шинах знижують до мінімуму; при цьому прохідність машини зростає. При виїзді на тверду дорогу тиск знову підвищують. Завд’яки цьому при русі по дорозі шина меньше деформується, а в результаті чого опір коченню зменьшується, а термін служби збільшується.
Шина складається із покришки, камери і обвідної стрічки, яка захищає камеру зі сторони ободу. В зовнішній будові покришки розрізняють бігову частину, бортову частину і бокові стінки, з’єднюючі обидві частини. У внутрішній будові розрізняють каркас, протектор, подушечний шар, боковини і крилама з сердечником.
В спеціальних машинах для будівництва магістральних трубопроводів все частіше застосовуються безкамерні шини, в яких камера відсутня, а повітря накачується у внутрішню порожнину колеса. Перевагою безкамерних шин є швидке охолодження, мала вага і більша безпека при русі.
В машинах, призначених для роботи в болотястій місцевості, застосовуються безкамерні арочні шини, які відрізняються широким профілем, низьким тиском (0,05 – 0,14 мПа), сильно розвинутим грунтозчепленням.
5.2 Гусеничний рушій
Гусеничний рушій служить для забезпечення руху машини по ґрунтовим дорогам і бездоріжжю. Його відмінною особливістю є наявність безкінечної шарнірної стрічки – гусениці. При роботі рушія гусениця, неперервно перекачуючись, розгортається по грунту, утворюючи рельсовий шлях, по якому за допомогою ведучого колеса переміщується на опорних катках сама машина.
Металічна гусениця складається з окремих траків шарнірно з’єднаних між собою пальцями і втулками для зняття гусениці одне із його зє’днаних зроблено роз’ємним. До кожної пари траків кріпиться болтами металічна пластина – башмак, який передає тиск на грунт. Для збільшення зчеплення з грунтом в нижній частині кожного башмака є спеціальний виступ – шпора або грунтозацеп.
Ведуча зірочка, сприймає обертовий момент від останньої марки трансмісії і забезпечує пересування машини.
Натяжний механізм служить для регулювання і підтримання правильного натягу гусениці і складається з натяжного пристрою. Натяг гусениці регулюється шляхом переміщення натяжного колеса спеціальним пристроєм. Надмірний натяг гусениці призводить до швидкого зносу гусениці і збільшує затрати потужності. При наїзді передньої частини гусеничного рушія на яку небудь перешкоду або при попаданні твердих предметів між зірочкою і траками гусениці натяжне колесо відходить назад і стискає пружину, пом’якшуючи тим самим отриманим рушієм удар і запобігає поломці його деталі. Іноді натяжний механізм розміщується в задній частині гусениці. Викликане цим деяке погіршення роботи рушія проявляється у зв’язку з малими швидкостями робочого ходу.