не чинилось надмірних утисків, спустошливих поборів і здирств. Ті
надужиття спонукають люд покидати обжиті місця і пускатися у чужі
краї, аби пошукати собі поза межами вітцівської землі життя без
тих прикрощів - догіднішого, відраднішого і спокійнішого.
Тому постановляємо, щоб панове полковники, сотники, отамани
та інші військові і посполиті урядовці більше не наважувалися
виконувати панщизн та інших приватних робіт силами козаків і
посполитих, а надто якщо ті люди не є їхніми безпосередніми
підлеглими ані слугами: не посилати на сінокіс ані на жнива, не
силувати гатити греблі, не чинити над ними насильства захопленням
грунтів чи примусом до невигідного їх продажу і не конфісковувати
за леда-яку провину усе майно - рухоме і нерухоме. Також не
залучати ремісників без оплати до виконання панам урядовцям
домашніх робіт, а козаків не увільняти від служби заради
приватних доручень. Ясновельможний гетьман повинен усією повнотою
влади викорінювати надужиття і сам того остерігатися і не чинити,
щоб не давати прикладу для наслідування іншим.
Усе те лихо - утиски і грабунок бідного посполитого люду -
корениться у честолюбстві захланних хабародавців. Не маючи на те
прав ані заслуг, а лише ненатлі бувши жадобою власного зиску,
вони заходяться купувати військові і посполиті посади, здобуваючи
гетьманську прихильність принадами хабарів, і таким робом
допинаються поза вільними виборами проти права і слушності до
найвищих гідностей - полковничої булави й інших посад. Тому
суворо постановляємо, щоб ясновельможний гетьман не лакомився на
жодні подарунки чи обіцянки і нікому не доручав полковничої
булави чи інших військових і посполитих посадах з огляду на
особисті стосунки та щоб силоміць на ті посади нікого не
нав'язував.
Військові і посполиті урядовці, а надто полковники,
неодмінно мають обиратися на виборах свобідним голосуванням і
волевиявленням, а по виборах затверджуватися владою гетьмана,
проте вибори таких урядовців повинні проводитися виключно зі
згоди гетьмана. Такого ж порядку належить дотримуватися і
полковникам: не обирати сотників чи інших урядовців за хабарі чи
на основі особистої прихильності, нехтуючи вільним голосуванням
усієї сотні, а також не усувати їх з посад внаслідок особистих
незгод.
XI
Вдови - козачі дружини - і їхні осиротілі діти, козачі
господарства і жінки у відсутності їхніх чоловіків, - коли ті
будуть зайнятими у воєнних походах або на якихось інших
військових службах, - щоб не притягалися до виконання жодних
повинностей ані до громадських робіт, які входять в обов'язки
посполитих, та щоб не обкладалися повітовими податками, -
погоджено і затверджено.
XII
Не меншими утисками обтяжені й українські міста, бо села,
які раніше підлягали їм безпосередньо і надавали допомогу у
виконанні повинностей посполитих, були передані у власність
духовних і світських державців, а людність, що замешкувала ті
міста, порідшала, проте зобов'язана без жодних пільг справляти ті
самі повинності, які виконувалися раніше з допомогою отих
відторгнутих і переданих іншим власникам поселень.
Тому, коли у визволеній від московської неволі Вітчизні
нашій нарешті запанує мир, має бути призначений і проведений
спеціально визначеними для того комісарами генеральний перепис
усіх громадських маєтностей, що ними наділені державці. Наслідки
цього перепису подати у присутності гетьмана на розсуд високої
Генеральної ради, ухвала якої твердо визначить, хто має право, а
хто не повинен користуватися угіддями і маєтностями Війська, а
також - які податки зобов'язані сплачувати та який послух мають
виявляти піддані посесорам.
Нещасному підупалому посполитому людові множаться утиски і
через те, що козаки нерідко захищають заможніших селян від
міських і сільських повинностей, приймаючи їх у підсусідки, а
маєтніші купці, чванячись і гетьманськими універсалами і
покровительною прихильністю полковників, уникають громадських
повинностей, до яких зобов'язані, й відмовляються підсобити
нужденному поспільству.
Тому ясновельможний гетьман хай не забуде своїми
універсалами навернути і селян, які користуються заступництвом
козаків, і купців до виконання громадських повинностей, а також
заборонити надалі надавати їм заступництва.
XIII
Стольне місто Русі - Київ - та інші міста України нехай
непорушно і недоторкано зберігають всі свої права і привілеї,
слушно їм надані. Гідністю цих виборчих зборів постановлено і
доручено ствердити у свій час гетьманською владою.
XIV
З-поміж інших видів утисків, що ними пригнічені посполиті й
рядові козаки в Україні - нашій Вітчизні, - ніщо не може більш
пригнобити і виснажити народ, аніж наїзди подорожніх, які кудись
прямують чи повертаються, а також узвичаєні протиправні
повинності надавати підводи, супровід і вшановувати дарами.
Нужденні посполиті й прості козаки доведені тими повинностями до
відчаю, тому що сила-силенна чужинців і місцевого люду усіх
станів і посад пускаються у довгу подорож роксоланськими містами
і селами обох берегів Дніпра чи то у військових, чи у своїх
приватних справах, а не раз їдуть, виконуючи перше-ліпше
доручення, й особисті слуги не лише гетьмана, але й генеральних
старшин, полковників, сотників і значних товаришів, а понадто й
вищого духовенства.
А дехто, вирядившись у подорож з власної потреби чи бажання,
примушують городових і сільських отаманів справляти собі
невластиві почесті: підносити дари й забезпечувати харч, напої,
транспорт, супровід і варту. Ще інші, головно слуги, чинять
безсовісні здирства, вимагаючи без конечної потреби незліченну
кількість підвід з кіньми. Якщо ж городові чи сільські отамани не
в змозі задовольнити ті забаганки, то вимагачі таки правлять
свого, вдаючись до брутальної лайки і нагайки, щоб змусити
урядовців для залагодження справи власкавити їх грошовими дарами.
Декотрі забирають із собою в'ючних коней, а потім їх або
привласнюють, або продають. А поміж генеральними старшинами,
полковниками й іншими зверхниками, світськими і духовного стану,
повелося змушувати городових отаманів лагодити за громадський
кошт свої карети, а також справляти для слуг різноманітний одяг.
Понадто не встидаються турбувати міські ради, домагаючись через
спеціально вишколених слуг розваг і задоволення потреб своєї
кухні.
Між тим і самі отамани, жадаючи собі похвали й намагаючись
заручитися милістю і прихильністю сановних подорожніх, -
насамперед у своїх приватних, а не у громадських справах -
всіляко догоджають зверхникам і їхнім слугам. А не раз оті
городові й сільські отамани і самі чигають на можливість
полакомитися під приводом гостинності: раденько запрошують
подорожніх, котрим достатньо і пригорщі харчу й питва, на пишну
гостину. Там доволі напиваються різноманітних напоїв, а харчі
розподіляють поміж собою, долучаючи усе це в облікові книги поміж
видатки, і таким чином не лише обтяжують посполитим повинності і
збільшують їм чинш, а допроваджують таки до крайнього зубожіння.
Тому по визволенні нашої Вітчизни з московського ярма, коли
у ній нарешті запанує мир по нинішнім лихолітті, найясніший
гетьман повинен у всіх підвладних йому містах запровадити такий
лад, щоб народ не пригнічувався недоречними повинностями в міру
поліпшення стану держави. Для того у громаді кожного міста треба
обрати і привести до присяги підскарбія, підлеглого полковому
підскарбію, який би мав під своєю орудою і опікою усі військові
прибутки і видатки і правдиво вносив їх у облікові книги. Якщо
по щорічному обрахунку тих видатків буде поміченим у боргах і
незаконних розтратах, - то їх слід відшкодувати з власних коштів
того підскарбія, щоб повернути місту. Тому повинен вносити в
облікові книги лише ті випадки, що пов'язані з поїздками у
конкретній справі: хто з чиєю подорожною відбував подорож та
якими вигодами користувався.
А насамперед нехай найясніший гетьман виявить спасенну
турботу, аби скасувати у нашій Вітчизні повинності поштову і
надання супроводу та випадки насильного вимагання підвід і
подарунків, налагодивши справу так, як у сусідніх країнах, - там
ніде нема такого проклятущого і обтяжливого для посполитих
звичаю. А для перевезення листів нехай найясніший гетьман введе
за прикладом і зразком чужоземних держав пошту за військовий кошт
у відповідних полках підвладної йому території, попередньо
докладно і всебічно обговоривши, вирішивши і затвердивши цю
справу на Генеральній раді.
XV
Орендна плата, призначена на щорічну платню компанійським і
сердюцьким полкам та на інші військові видатки, вважається всією
людністю роксоланською - козаками і посполитими - надто
обтяжливою, а постій компанійців і сердюків - нестерпною завадою.
Отже, і від тої оренди і від згаданого постою треба
відмовитися і зовсім їх скасувати.
Розглянути і вирішити на Генеральній раді, з яких джерел
поповнити і відновити для видатків занепалу військову скарбницю,
вичерпану на проведення воєнних дій, а також - яку кількість
кінного і пішного війська доцільно залишити по завершенні війни
при боці найяснішого гетьмана для військової служби.
XVI
Не раз нужденний люд нарікає, благаючи спасу, і висловлює
свої образи й обурення тим, що орендарі, а також ярмаркові
комісари щокрок переслідують силою-силенною незвиклих і