Конфлікт — це зіткнення різних позицій, поглядів, думок людей. Можна виділити два види конфліктів: руйнівний, який шкодить людині, колективу, ікон-структивний, який дає змогу відшукати в суперечці альтернативу. В певних випадках конструктивний конфлікт здатний активізувати потенційні можливості особистості, відкрити перспективу 'її самовдосконалення. Важливо навчитися переводити руйнівний конфлікт у конструктивний. Для цього можна скористатися такими порадами:
1. У конфлікті неправі обидві сторони. Той, хто першим іде на примирення, виявляє не слабкість, а свою силу.
2. У будь-якого вашого суперника слід знайти щось позитивне і зрозуміти його позицію.
3. У будь-якому конфлікті, який ви бажаєте зняти, ліквідувати, варто враховувати дві фази у спілкуванні. Перша — це фаза «Так». Ви повинні на цій фазі погодитися з частиною аргументів опонента, поспівчувати йому, показати, що ви його проблеми знаєте не гірше, ніж він сам. Коли співучасник конфлікту дещо заспокоїться, можна включати фазу «...але». На цій фазі слід спокійно, аргументовано викласти свою точку зору і запропонувати варіанти розв'язання проблеми, компромісні рішення конфлікту.
СПОСОБИ ТА МЕТОДИ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ
Психічна саморегуляція грає виняткову роль у будь-якій діяльності, особливо у військовій, бо позначається на взаєминах між військовослужбовцями, їхньому здоров'ї, а в цілому на боєготовності Збройних Сил. Рівень саморегуляції психічних станів, поведінки людини зумовлений насамперед ступенем розвитку її вольових якостей. Самовладання як одна із складових саморегуляції проявляється в збереженні не тільки зовнішнього, а й внутрішнього спокою. У неприємній ситуації слід дотримуватися принципу: «Не хвилюватися через те, чого я змінити не можу». Дуже важливо зняти внутрішнє, емоційне напруження, яке шкодить здоров'ю, негативно позначається на поведінці людей. Існує кілька способів його зняття.
Спосіб перший. Не стримувати зовнішні прояви почуттів, емоцій, виплескувати свою злість. Та цей спосіб є непристойним у суспільстві, грубим, асоціальним.
Спосіб другий. Реагувати на емоціогенні чинники в пристойній для суспільства формі: включитися в активну фізичну діяльність (корисна і потрібна робота, гімнастичні вправи, вправи для дихання, рух).
Спосіб третій. Не допустити спалаху злості. Цього можна досягти різними методами, а саме:
1. В момент появи негативного стану необхідно переконати самого себе, що причина, яка його породжує, не варта того, щоб через неї хвилюватися.
2. Не слід поспішати діяти, коли вами володіють такі почуття, як нетерпіння, гнів. Заспокоївшись, ви обов'язково знайдете краще розв'язання проблеми.
3. Слід пам'ятати, що будь-яке хвилювання — це загроза вашому здоров'ю. Злістю, криком, іншими афективними діями не можна розв'язати проблеми. У стані збудження людина не здатна осмислювати, усвідомлювати свою поведінку, її емоції «забивають» розум.
4. Не потрібно вступати в запальні дебати з людьми, які вивели вас із стану рівноваги, бо цим ви «підкидаєте дрова у багаття». Чим більше ми рухаємось, кричимо, розмахуємо руками тощо, тим вищим буде напруження. У такій ситуації варто промовчати, або відійти, або відвернутися від співрозмовника, поки він не заспокоїться.
5. Щоб зменшити дію негативних емоційних станів, потрібно багато разів обдумати майбутню подію, щоб звикнути до неї, пережити її уявно. Але цим не варто дуже захоплюватися, щоб не притупити обережність.
6. Проаналізуйте свій власний позитивний і негативний досвід у розв'язанні проблем, врахуйте при цьому зміни, що відбулися з вами і в навколишньому житті з того часу, коли ви мали справу з цими проблемами.
7. Погодьтеся, що ви не ідеал, а така сама людина, як інші, і так само можете помилятися, робити промахи.
8. Китайський мислитель Конфуцій стверджував, що бути обманутим і пограбованим — це значно менше лихо, ніж довго пам'ятати про це. Тримати в пам'яті негативні емоції рівнозначно поступовому самогубству. Хвилюватися з приводу подій, які вже сталися, зовсім нерозумно. Не варто займатись і безплідними самозви-нуваченнями, краще зробити правильні висновки.
9. Оптимізм, гумор, захоплення цікавою справою повертають людині позитивні емоції, радість, душевну рівновагу. Люди, здатні до цього, емоційно стійкіші, витриваліші.
Цікаві правила психічної саморегуляції розробив американський фахівець у галузі людських стосунків Дейл Карнегі. Наведемо деякі з його рекомендацій.
Як аналізувати і розв'язувати проблеми стурбованості, тривожності:
1. Перед прийняттям рішень зберіть факти, точну інформацію про цю проблему.
2. Після ретельного аналізу фактів приймайте рішення.
3. Прийнявши рішення, приступайте до дій. Відкиньте всяке хвилювання щодо результату.
4. Не намагайтеся зробити всі справи зразу, бо це підірве
ваші фізичні і психічні сили. Слід розробити раціональні способи виконання завдань.
5. Коли ви (чи хто-небудь з ваших друзів) схильні турбуватися з приводу якоїсь проблеми, запишіть наступні запитання і дайте відповіді на них: а) У чому полягає проблема? б) Чим вона викликана? в) Які можливості її розв'язання? г) Яке рішення найкраще?
Щоб зняти хвилювання, стурбованість, необхідно:
1. Відгородити минуле і майбутнє «залізними дверима». Живіть у «відсіку» сьогоднішнього дня, не хвилюйтеся за майбутнє. Для мудрої людини щодня відкривається нове життя. Слід навчитися забувати про минулі дні і не турбуватись про день завтрашній.
2. Запитайте себе: «Що є найгіршим із того, що може відбутися сьогодні, якщо я не можу розв'язати свою проблему?»
3. Приготуйтеся змиритись із цим найгіршим в разі необхідності.
4. Потім спокійно подумайте, як змінити ситуацію.
5. Пам'ятайте про шкоду, яку хвилювання завдає вашому здоров'ю. Доктор Алексіє Каррель стверджував: «Ділові люди, які не вміють боротися із стурбованістю, помирають молодими».
6. Ведіть рахунок своїх успіхів, а не своїх неприємностей.
7. Не наслідуйте сліпо інших. Знайдіть себе в житті і залишайтеся самим собою.
8. Коли доля вручає вам лимон, постарайтеся зробити з нього лимонад. Дуже важливо навчитись із кожної своєї втрати, неприємності виносити щось корисне для себе.
9. Забувайте про свої власні неприємності, створюючи радість, щастя для інших. Роблячи добро іншим, ви в першу чергу допомагаєте собі.
Для саморегуляції психічних станів можна використати цілий комплекс інших методів: переключення уваги, самопідбадьорювання, самопереконання, самонаказ, самонавіювання- та ін.
Переключення уваги полягає у тому, що ви самостійно можете раптово спрямувати свою увагу з об'єкта думки, який вас хвилює, на інші об'єкти, яких у даній ситуації навіть немає, але вони можуть викликати позитивні переживання.
Самопідбадьорювання — це звернення до самого себе для того, щоб зміцнити віру в себе, вмовити не хвилюватися, повірити в успіх підготовки до служби в армії («Я все зможу, я всього доб'юсь», «Військова служба мені не страшна» тощо). Можна самого себе картати («Що, став розмазнею?»; «Чого розкис?») або вдатися до самокритики у присутності інших, що набагато ефективніше.
Самопереконання — це вміння переконати себе у здатності регулювати свої настрої, почуття, вчинки; це дискусія із самим собою, наведення аргументів, доказів на користь стримування, регулювання емоцій. Важливо, щоб у юнака було сформовано почуття патріотизму, усвідомлення свого обов'язку перед іншими, перед суспільством.
Самонаказ — це наказ собі діяти у певних екстремальних ситуаціях. Так, за самонаказом: необхідно вставати вранці, коли цього робити не хочеться, виконувати розпорядження викладача допризовної підготовки, дотримуватися режиму дня, дисципліни, доводити розпочату справу до кінця.
Самонавіювання побудоване на тих самих механізмах, що й самопідбадьорювання. Власне слово як подразник спрямовується на свою психіку. Ефективність самонавіювання залежить від уміння повністю відволікатися від усього стороннього і переключатися лише на зміст формул самонавіювання і відчуття того, що вони відбивають, який зміст несуть.
СПОСОБИ ТА МЕТОДИ РЕЛАКСАЦІЇ
Організм людини під виливом тривалих нервових, психічних напружень зазнає втоми. У цьому випадку йому потрібна розрядка — релаксація* Способами релаксації можуть бути: 1) сон, якщо ви можете в ситуації напруження заснути; 2) автотренінг, коли людина ніби оволодіває функціями свого організму, не підвладними свідомій регуляції (серцебиття, дихання, теплові відчуття та ін.). Завдяки тривалій, постійній регуляції фізіологічних станів знімаються небажані емоції, зайві хвилювання.
Існує багато методів, за допомогою яких індивід регулює не тільки власну поведінку, а й поведінку інших. Серед них важливе місце належить автотренінгу. Цей психотерапевтичний метод поєднує в собі елементи самонавіювання та саморегуляції. Він допомагає управляти своїми емоціями, відновлювати сили і працездатність, знімати велике нервове напруження. Займатися автотренінгом найкраще в тихому, затемненому приміщенні. Одяг має бути теплим, вільним, не заважати диханню.
Сядьте зручніше в крісло чи на стілець, руки покладіть на стегна, заплющіть очі, розслабте всі м'язи. Кожну з формул навіювання повторюйте декілька разів
(кількість залежить від результату її дії на організм). Поступово занурюйтесь у стан комфорту, тепла. Усе повинно відбуватися ніби у напівдрімотному стані, без напруження, без зосередженості уваги на чомусь побічному. В центрі вашої уваги, внутрішнього погляду мусить бути лише та частина тіла, що згадується у формулі. Увагу з однієї частини тіла на іншу потрібно переносити повільно, поступово.
Повільне дихання необхідно проводити не менше 2—3 хв. Дихайте із задоволенням, намагаючись відчути легкий потік повітря через ніздрі. Розслаблюючи м'язи, уявіть собі, що вони поступово розтікаються, втрачають зовнішні обриси. Ваша увага повинна рухатись по тілу зверху вниз. Обличчя слід розслабляти поелементно, від лоба до підборіддя, тіло — з голови до пальців рук і ніг. Повторюйте ці уявні процедури, доки не відчуєте позитивних змін в організмі.