Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії (стр. 1 из 3)

Реферат на тему:

Методи вдосконалення психологічної готовності до служби в армії

Кожна людина повинна вміти аналізувати свою поведінку, вчинки, передбачати наслідки власної діяльності, працювати над самовдосконаленням.

Дуже важливим його етапом у плані готовності до служби у Збройних Силах України є самоаналіз такої готовності на основі результатів тестування, анкетування. Для самоаналізу потрібно вміти проникати у власний внутрішній світ, правильно оцінювати рівень розвитку в себе кожної зі складових готовності до військової діяльності. Самоаналіз готовності до служби в армії повинен стати у кожного юнака стійкою звичкою, спрямованою на усвідомлення того, який із компонентів готовності сформований у нього краще, який — гірше або недостатньо. До процесу самоаналізу входять самоспостереження, самоконтроль, тобто вміння людини дивитися на себе, на свої дії ніби чужими очима, виявляти позитивні й негативні моменти.

Наступний етап самовдосконалення — постановка мети, розробка програми, складання плану. Успіх же в досягненні поставленої мети залежить від багатьох чинників. Пропонуємо враховувати такі поради:

1) оцінити свої плюси і мінуси в готовності до служби в Збройних Силах України;

2) проаналізувати причини, що призвели до низької готовності, несформованості окремих якостей, рис характеру, необхідних воїнові;

3) обдумати мету, шляхи, засоби самовдосконалення окремих якостей, властивостей особистості, встановити терміни досягнення задуманого;

4) в плані чітко визначити всі цілі, зокрема ті, що мають першочергове значення, встановити час їх виконання, послідовність процесу самовдосконалення, вибрати методи та способи досягнення мети;

5) якнайшвидше приступити до виконання плану самовдосконалення;

6) постійно контролювати строки виконання окремих пунктів плану самовдосконалення;

7) стежити за тим, щоб ваші власні цілі самовдосконалення співвідносилися з потребами суспільства;

8) вірити в свій успіх, у свої сили; вчитися на своїх помилках і на своїх успіхах;

9) виробити у себе звичку реагувати на невдачі й неприємності оптимістично;

10) у будь-якій складній життєвій ситуації, в навчанні, в роботі шукати щось цікаве, добре (його можна знайти!) і мотивувати ним свою самопідготовку до служби в армії;

11) підтримувати добрі навички та вміння, сформовані в попередні роки: особистої гігієни, щоденної зарядки, раціонального використання вільного часу тощо;

12) формувати у себе навички самовладання, саморегуляції психічних станів і поведінки; пам'ятати слова філософа Сенеки: «Найсильніший той, хто має владу над собою».

Позбутися негативних якостей, сформувати потрібні для військової служби риси характеру, знання, навички, звички можна лише усвідомивши необхідність цього для себе і суспільства, ціною великих вольових зусиль. Тому детальніше зупинимося на шляхах і способах формування волі людини.

САМОВИХОВАННЯ ВОЛІ

Воля — це здатність людини свідомо ставити мету і досягати її, долаючи перешкоди, труднощі.

Для саморегуляції поведінки, психічних станів, формування знань, навичок, якостей, необхідних воїнові, потрібні вольові якості. Щоб сформувати їх у себе, слід свідомо брати участь у таких ситуаціях, що вимагають' самостійності, організованості, витримки, рішучості, сміливості. Треба змалку привчатися долати життєві труднощі. Варто інколи навіть штучно їх створювати, аби, долаючи перешкоди, перевірити свої сили, сформувати вольові якості. Цього можна досягти тільки в діяльності (навчальній, трудовій, спортивній, військовій), тільки вправлянням, тобто багаторазовими повтореннями вольових дій. У процесі долання перешкод ситуаційні вольові стани закріплюються і перетворюються у стійкі вольові якості особистості.

Для формування вольових якостей радимо дотримуватися таких правил:

1. Долайте перешкоди, труднощі, намагайтеся вирішувати свої проблеми самостійно.

2. Не бійтеся перешкод і труднощів на своєму шляху, навпаки, радійте їм, бо вони дають змогу багато чого

навчитись, здобути впевненість у собі, сформувати риси справжнього чоловічого характеру.

3. Якщо ви не досягли успіху з першого разу, не втрачайте надії, пробуйте знову й знову.

4. У процесі формування вольових якостей поступово ускладнюйте для себе завдання, не уникайте труднощів, тренуйтеся в подоланні їх, прагніть досягти поставленої мети.

5. Наперед продумуйте свої дії, вчинки на випадок будь-якої складної, критичної, екстремальної ситуації.

6. Способи досягнення мети не повинні розходитися із загальнолюдською мораллю, прийнятими суспільними нормами.

7. Слід дотримуватися принципу: краще не приймати ніяких рішень, ніж приймати і не виконувати їх; прийняте рішення обов'язково виконувати.

8. Навчіться ставити близьку і далеку мету вдосконалення — це перший крок до формування волі.

9. Додержання режиму дня, планування завдань на день, щоденний контроль за їх виконанням — усе це сприяє формуванню волі, добрих звичок.

Серед вольових якостей, рис характеру, необхідних воїну, важливе значення мають організованість і дисциплінованість.

Організованість — це якість особистості, що характеризує здатність розумно планувати і впорядковувати свою діяльність. Для її формування потрібно:

дотримуватися певного порядку, що сприяє успіху діяльності;

планувати свої дії і розумно їх чергувати;

раціонально розподіляти час;

навчитися вносити в свою діяльність певну організацію при зміні обставин;

не братися за кілька справ відразу;

завжди виконувати свої обіцянки;

суворо додержувати режиму дня.

Дисциплінованість — це свідоме підкорення своєї поведінки суспільне прийнятим нормам, певному порядку. Для формування дисциплінованості потрібно:

усвідомити значення суспільних вимог, необхідність виконання норм і правил поведінки, у тому числі і статутів Збройних Сил України;

не допускати негативних вчинків, дисципліновано поводитися в будь-яких ситуаціях;

щоденно проводити оцінку й аналіз своєї поведінки, дбати про її поліпшення.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ

У суспільстві існують як формальні (службові), так і неформальні стосунки між людьми. Перші зумовлені певними офіційними нормами, статутами. Другі встановлюються ніби самі по собі, але за певними правилами, психологічними закономірностями. Для успішного, безконфліктного спілкування з іншими людьми доцільно враховувати такі поради:

1. Пам'ятайте про вплив на подальше спілкування першого враження про людину (вираз обличчя, одяг, манера поведінки, тема розмови) і дбайте про те, щоб справити добре враження при першій зустрічі.

2. Не підходьте дуже близько до малознайомого співрозмовника, бо ви потрапите в зону його психічного простору, до якої доступ відкрито тільки добре знайомим людям.

3. Негарно під час розмови відвертатися, відводити очі, бо це створює враження, ніби ви говорите не те, що думаєте.

4. Намагайтеся не переплутати ім'я, по батькові, прізвище людини, до якої ви звертаєтесь, бо це стане перепоною для спілкування.

5. Енергійне рукостискання, посмішка зроблять вас для більшості приємним співрозмовником.

6. Поводьтеся з іншими так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами. Слід прагнути подобатися людям.

7. Без самоповаги не може бути повноцінного спілкування, що базується на праві кожного відстоювати свої погляди, думки, твердження. Не варто погано характеризувати самого себе, приклеюючи собі негативні «ярлики» (типу «я — ганчірка», «я — ледар»).

8. Відстоювати свою позицію в будь-яких ситуаціях спілкування потрібно аргументами, логічними доказами, силою власної переконаності, а не демонстрацією агресивних намірів.

9. У будь-яких взаєминах, ситуаціях «виграє» той, хто краще розуміє психічний стан співрозмовника, його інтереси, бажання, почуття і з урахуванням цього поводиться.

10. Слід дбати про ритмічність діалогу, співвідношення мовлення і мовчання. Якщо людина перебуває у збудженому стані, то, щоб зняти напруження, їй потрібна

активність, насамперед мовна. Навчіться вольовими зусиллями примусити себе змовчати, навіть тоді, коли сказане вашим співрозмовником — нісенітниця, грубість, несправедливе звинувачення. Не відповідайте зопалу. У збудженому стані людина не чує заперечень. Поводьтеся стримано і дайте заспокоїтися вашому опонентові. Після цього можна висувати свої аргументи.

11. Критикуйте інших обережно і тактовно.

12. Спокійно розв'язуйте конфлікти, що виникли. Пам'ятайте, що більшу перевагу мають ті, хто в конфлікті зберігає витримку і на грубість не відповідає грубістю.

Військова діяльність, спілкування в умовах служби у Збройних Силах характеризуються цілим рядом емо-ціогенних ситуацій, що їх юнакам важко, інколи навіть неймовірно важко долати. Для попередження цього слід займатися спеціальними вправами, спрямованими на зняття негативних станів. Потрібно навчатись уявляти себе в різних емоційних станах (позитивних, негативних). Проаналізуйте і запам'ятайте, що ви відчуваєте, переживаєте, коли зовсім спокійні і коли дуже схвильовані. Корисно також читати уривки з книг, репортажі про екстремальні ситуації у військовій діяльності, описання радісних та сумних ситуацій і «приміряти» психічні стани літературних героїв на себе. Витрачайте на кожну таку ситуацію не більше 10 хв. Як тільки навчитеся це легко робити, можете зменшити кількість вправ і повертатися до них лише зрідка. В разі екстремальної ситуації, виникнення негативних переживань уявіть, відтворіть якусь із приємних ситуацій і викличте у себе позитивні емоції.

Хочемо ми того чи ні, але в житті ми постійно зустрічаємося з конфліктами. Необхідно навчитися розумно поводитися в конфліктних ситуаціях.