Правові умови. Стан законності як політико-правове явище обумовлений станом самого права, системи законодавства. Чинне законодавство повинно бути достатньо повним, стабільним, забезпечуватися високим рівнем юридичної техніки, необхідними механізмами реалізації й охорони. Важливе значення для реалізації права і рівня законності мають правові засоби, що використовуються законодавцем, методи, способи і типи правового регулювання, принципи, на яких будується законодавство. Так, законодавство, що відстає від динамічного розвитку суспільних відносин, утруднює боротьбу із злочинністю.
Гарантіями законності є також відповідні суб’єктивні фактори. Серед них можна відзначити стан правової науки, повноту і розвиток в ній прогресивних гуманістичних ідей, положень, науково-теоретичних конструкцій. Безпосередній вплив на рівень законності здійснюють пануючі в науці науково-теоретичні концепції. Наприклад, безперечну шкоду у справі забезпечення законності нанесло ігнорування таких “буржуазних” (так їх називали до недавнього часу) теорій, як ідея правової держави, розподіл влад, параментаризм і т. д. Навпаки, науково-теоретична розробка ідеї правової держави, впровадження основних її полождень в законодавчу і правозастосувальну практику дозволяє зміцнити законність в діяльності державних органів. Проявом беззаконня і сваволі в їх діяльності сприяли теоретичні положення про посилення класової боротьби з побудовою соціалізму, про відмирання держави, про скорочення сфери правового регулювання і т. д.
Рівень законності визначається й ефективною діяльністю політичного керівництва, правильним вибором лідерами пріоритетів при прийнятті політичних рішень, готовністю й умінням відповідних органів вести боротьбу за зміцнення законності. Економічні, політичні, ідеологічні гарантії законності – це реальна матеріальна основа для нормального функціонування громадянського суспільства.
Спеціальні засоби забезпечення законності – це юридичні й організаційні засоби, призначені виключно для забезпечення законності. Серед них можна виділити юридичні й організаційні гарантії (засоби).
Юридичні гарантії – сукупність закріплених в законодавстві засобів, а також організаційно-правова діяльність по їх застосуванню, спрямовані на забезпечення законності, на безперешкодне здійснення, захист прав і свобод. Юридичні гарантії пов’язані із загальними умовами і визначаються ними. Вони юридично опосередковують їх, виступаючи в якості їх юридичної форми, не зливаючись, однак, з ними і не втрачаючи своєї юридичної якості (формально-нормативне закріплення, процесуальний порядок реалізації, державне забезпечення). При цьому юридичні гарантії немислимі без свого соціального змісту.
Серед юридичних гарантій розрізняють наступні.
Засоби виявлення (викриття) правопорушень. До них відноситься діяльність прокуратури, органів досудового слідства, Конституційного Суду і т. д. Ці гарантії пов’язані з роботою компетентних державних органів, спрямованою на виявлення правопорушень з метою їх припинення й усунення їх наслідків. Деякі гарантії пов’язані з діяльністю громадян. Так, наприклад, конституційне право на оскарження незаконних дій посадових осіб в суд.
Засоби попередження правопорушень. Це закріплені в праві засоби, що дозволяють запобігти можливим правопорушенням. Наприклад, ст. 43 КЗпП України передбачає, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40 КЗпП) можливе тільки за попередньою згодою профспілкового органу. Подібна згода має єдину мету запобігти можливому порушенню прав громадян, не допустити незаконного звільнення. Попереджувальну роль відіграють і такі засоби, як огляд багажу в аеропорту, митний огляд.
Засоби припинення правопорушень. До них відносятся засоби, спрямовані на припинення, недопущення правопорушень, порушень прав і свобод громадян та організацій. Це затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд, інші заходи припинення, відміна незаконних актів.
Заходи захисту і відновлення порушених прав, усунення наслідків правопорушень. Такими є примусове стягнення коштів на утримання дитини (аліментів), віндикація (примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння) та ін.
Юридична відповідальність. Під нею розуміється покарання особи, винної у вчиненні правопорушення. Даний засіб є важливим і необхідним для зміцнення законності, причому його ефективність визначається не жорстокістю, а невідворотністю.
Серед юридичних гарантій особлива роль відводиться процесуальним гарантіям, бо процес є формою життя матеріального права, реальне життя формально закріплені права і свободи можуть отримати, лише маючи процесуальне забезпечення. Можна справедливо пишатися широтою правового статусу особи, закріпленого в Конституції України. Однак це не дає підстав закривати очі на недоліки правового механізму реалізації цих прав, їх забезпечення і захисту. Юридичний механізм реалізації правових норм передбачає наявність чіткої нормативної бази. Конституційні норми, що закріплюють права і свободи, достатньо визначені, хоча багато з них не підкріплені поточним законаодавством, чітким юридичним механізмом реалізації, що утруднює їх здійснення.
Накінець, важливою гарантією законності є правосуддя – діяльність судів, що здійснюється шляхом розгляду й вирішення цивільних і кримінальних справ з метою зміцнення законності.
Під організаційними гарантіями розуміються різні заходи організаційного характеру, що забезпечують зміцнення законності, боротьбу з правопорушеннями, захист прав громадян. Сюди відносяться кадрові, організаційні заходи по створенню умов для нормальної роботи юрисдикційних і правоохоронних органів, створення в структурі останніх спеціальних підрозділів (для боротьби з організованою злочинністю, з корупцією і т. д.).
Підкреслюючи роль юрисдикційних і правоохоронних органів у справі забезпечення законності, їх значення не можна перебільшувати, абсолютизувати, бо ефективність їх роботи багато в чому визначається об’єктивними умовами. Однак нерідко відповідальність за стан законності, за ріст злочинності в регіоні, в країні покладається лише на органи прокуратури, МВС. Проблема боротьби із злочинністю часто зводиться лише до зміни керівництва цих органів без суттєвої зміни умов, що не може забезпечити належних гарантій законності.
Тільки цілеспрямована робота по вдосконаленню об’єктивних (загальних) умов, ефективне застосування спеціальних засобів, постійний розвиток законодавства дозволять забезпечити стабільну законність і стійкий правопорядок – основу нормального життя суспільства.
Юридичні гарантії по найближчих цілях поділяються на :
1) превентивні (попереджуючі) полягають в попередженні правопорушень:
недопущення порушення трудових прав громадян власником або уповноваженим ним органом, недопущення незаконного звільнення;
2) припиняючі – спрямовані на припинення виявлених правопорушень:
затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд;
3) відновлювальні – виражаються в усуненні чи відшкодуванні негативних
наслідків правопорушень: примусове стягнення аліментів, примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння;
4) каральні або штрафні – спрямовані на реалізацію відповідальності
правопорушників: покарання особи, винної у вчиненні правопорушення .
Юридичні гарантії законності по суб’єктах застосування бувають:
- парламентські;
- президентські;
- судові;
- прокурорські;
- адміністративні (управлінські);
- контрольні;
- муніципальні (місцеві).
Суб’єктами гарантій законності є всі суб’єкти права. Посадові особи поставле-
ні в один ряд з громадянами та іншими особами, тобто тут нівелюється підвищена небезпека порушення закону зі сторони посадової особи в порівнянні з небезпекою порушення закону, що вчиняється громадянином.
В свій час професор Александров Н.Г. пропонував компромісне рішення. Він не ставив в один ряд порушення закону, що вчиняються громадянами і посадовими особами. Законність в широкому аспекті, на його думку, означає вимогу додержува-тись законів всіма суб’єктами права. Законність, що розуміється у вузькому аспекті, означає додержання законів саме посадовими особами держави. Тобто законність поширюється тільки на діяльність державного апарату.4
Законність як раз і полягає в тому, що посадові особи виконують вимоги законів, виявляють порушення закону, припиняють їх, відновлюють порушені права і притягають винних до юридичної відповідальності. Законність тому обов’язково повинна характеризуватися наявністю ефективного механізму захисту дії законів держави, в тому числі захисту прав і законних інтересів громадян, інших суб’єктів права. Громадяни можуть брати участь у виявленні порушень закону посадовими особами і, відповідно, законності, сприяти її забезпеченню і зміцненню.
Будь-яких серйозних аргументів проти висловленої точки зору щодо виклю-чення з числа суб’єктів законності громадян та інших осіб (іноземних громадян, осіб без громадянства) в науковій літературі не наводиться. Типовою тут є позиція, згідно якої “законність єдина і вона однаково обов’язкова для всіх – і для органів влади, і для громадян”5 . На думку Строговича М. С., в демократичній державі всі однаково підпорядковані законам, що не дозволяє виключити з поняття законності додержання і виконання законів громадянами. Цю думку підтримує і Лазарєв В. В., підкреслюючи, що обмеження суб’єктів законності та її порушень не виправдано. “Гарантії законності є всезагальними і не містять яких-небудь винятків”6 .