МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Н.П.У. ім. ДРАГОМАНОВА
КАФЕДРА СОЦІАЛНОЇ РОБОТИ ТА УПРАВЛІННЯ
ПРИНЦИПИ МЕНЕДЖМЕНТУ
РЕФЕРАТ
студента -ї групи
факультету
Науковий керівник
Київ-2006
ПЛАН
1. Вступ.
2. Ппринципи управління в межах класичного підходу до управління.
3. Принципи управління планово-адміністративної системи господарювання.
4. Сучасні принципи управління.
5. Висновки
Результативність і ефективність управління сучасною організацією значною мірою залежить від того, яких принципів дотримуються її керівники, приймаючи управлінські рішення, і які методи вони застосовують для їх реалізації. Правильний вибір забезпечить досягнення бажаного результату найменшими зусиллями. Опора на систему об’єктивних закономірностей менеджменту здійснюється шляхом дотримання принципів ефективної менеджерської діяльності.
Принцип – це певне певне правило, сформульоване на основі пізнання законів чи закономірностей чинити саме так; Тобто, це основні правила, ідеї, норми поведінки розробленні управлінською наукою та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарської і соціальної діяльності організації. Тому знання й урахування принципів у практичній діяльності є найважливішою умовою управління.Реальний механізм дії принципів менеджменту полягає у визначенні й дотриманні їх вимог суб’єктом управління при здійсненні впливу на об’єкт управління.
ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ В МЕЖАХ КЛАСИЧНОГО ПІДХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ
Загальні принципи менеджменту мають відповідати таким вимогам:
· Визначати загальні положення, властиві організаціям різних типів і видів
· Відповідати законам розвитку природи, суспільства і бізнесу
· об’єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією
бути визнаними суспільством.
Основоположний принцип менеджменту – забезпечення прибутковості бізнесу, процвітання підприємництва і максимум добробуту персоналу фірми.
Дотримання раціональних правил в управлінні виробництвом є однією з умов успіху організації, на що першим вказав Ф.Тейлор. Центром його дослідження стали чотири принципи управління індивідуальною працею працівників:
· науковий підхід до виконання кожного елемента роботи;
· науковий підхід до добору, навчання і тренування працівника;
· кооперація з працівниками;
· розподіл відповідальності за результатами роботи між менеджерами і працівниками;
Головні принципи менеджменту, розробленні школою наукового менеджменту і класичною адміністративною школою, подано в табл..№1
Ці принципи і сьогодні не втратили своєї актуальності. Завдання менеджера – знайти їм розумне застосування, а головне правильно співвіднести між собою, розглядаючи їх як цілісну систему.
| Принципи | Зміст |
| Розподіл праціПовноваження та відповідальністьДисциплінаЄдиноначальністьПідпорядкованість інтересівЄдність дійВинагорода персоналуЦентралізаціяСкалярний ланцюгПорядокСправедливістьСтабільність персоналуІніціативаКорпоративний дух | Спеціалізація робіт для ефективного використання робочої сили (за рахунок скорочення кількості завдань, на які спрямовуються зусилля працівника)Кожному працівнику має бути делеговано повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботиРобітники мають підкорятися умовам договору між ними і керівництвом, менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядкуРобітник одержує розпорядження та звітує лише перед одним безпосереднім начальникомІнтереси організації превалюють над інтересами індивідаУсі дії, що мають одну мету, слід об’єднувати в групи і здійснювати за єдиним планомСправедлива нагорода працівників за їхню працюЄдиний порядок в організації, що має центр управління. Кращі результати досягаються при правильному співвідношенні централізації і децентралізаціїНерозривний ланцюг команд, по якому передаються всі розпорядження й здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархіїРобоче місце – для кожного працівника, і кожний працівник на своєму місціСправедливість реалізації встановлених правил і угод на всіх рівнях скалярного ланцюгаОрієнтація працівників на лояльність до організації і на довгострокову роботу. Висока плинність знижує ефективність роботиЗаохочення незалежних суджень працівників у межах делегованих їм повноважень і виконуваних робітГармонія інтересів персоналу й організації, єдність зусиль (у єдності сила) |
Означені принципи стосувалися порядку планування і контролю для за виконанням роботи. Вони стали відправною точкою для наступних досліджень у сфері, оскільки їх використання зумовило підвищення ефективності управління виробничими процесами. Г.Емерсон доповнив дослідження Ф.Тейлора кількома фундаментальними положеннями щодо ролі і місця менеджера:
· підлеглий існує для того щоб продовжувати і розширювати роботу керівника;
· керівник існує тільки для того, щоб зробити продуктивнішою роботу підлеглого;
· компетентні фахівці повинні формулювати основні правила, навчати всіх застосовувати їх і постійне стежити за відхиленнями;
· кожен рівень управління існує не для задоволення тих, хто стоїть нижче;
· для здійснення будь-якої операції в організації необхідно застосовувати знання і вміння, які тільки є у світі.
Багато із цих принципів і нині мають практичну цінність, незважаючи на те, що управлінська наука пішла вперед.
ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ПЛАНОВО-АДМІСТРАТИВНОЇ СИСТЕМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Визначення загальних підходів до управління організаціями відбувалося в межах різних управлінських шкіл. Західний менеджмент ґрунтувався на тому, що кожна організація є самостійним суб’єктом ринку, який має широку свободу дій. Іншою була ситуація в країнах, які сповідували соціалістичну ідею. У них система управління ґрунтувалася на ідеї централізації і прямого керівництва діяльністю підприємств державними владними структурами. Передусім це стосувалося Радянського Союзу, де централізація набула особливо жорстоких форм. Ідеї нового підходу до управління розробляли А.Богданов, Н.Вітке, А.Гастев та ін. Вони сформулювали принципи управління, які відповідали особливостям планово-адміністративної системи господарювання. Табл..№2
| Принципи | Зміст |
| Демократичний централізмЄдиновладдя і колегіальністьЄдність політичного і господарського керівництваПоєднання галузевого і територіального підходів в управлінніПланове ведення господарстваМатеріальне і моральне стимулювання праціНауковістьВідповідальністьПідбір і розміщення кадрів Економічність і ефективністьСпадковість господарських рішень | Централізоване керівництво народним господарством і надання обмеженої господарської самостійності підприємствамБезперечне підпорядкування волі керівника, сувора дисципліна, але широке залучення працівників до участі в управлінніПолітичні завдання визначаються з урахуванням особливостей стану і розвитку економіки; управління націлене на виконання планівВиробництвом, яке створює економічні умови життя людей, керують переважно галузеві органи управління, а інфраструктурою, що визначає соціальні умови життя населення переважно територіальні органиВизначення на тривалий період напрямків, темпів та пропорцій розвитку виробництва від підприємства до народного господарства загаломРозподіл матеріальних благ і задоволення потреб людей залежно від кількості та якості витраченої ними праці за допомогою матеріальних і моральних стимулівПобудова всієї системи управління виробництвом на досягнення науки управлінняКожен працівник підприємства має знати свої права, обов’язки, а також те, за що він особисто несе відповідальністьПідбір працівників і організацію має здійснюватися так, щоб доручена їм робота була виконана найефективнішеЕфективне поєднання людських і матеріальних ресурсів з метою їх най економнішого і найпродуктивнішого використанняОсновою є єдність економічних явищ і процесів як послідовності кількісних і якісних змін, що здійснюються у часі та просторі |
Недосконалість системи управління, яка ґрунтувалася на принципах жорстокої централізації, спричинила її низьку ефективність, що призвело до зниження конкурентоспроможності економіки Радянського Союзу і її руйнування. Стало очевидним, що розвиток країни можливий тільки на основі переходу до ринкової економіки і перегляду основних принципів управління, оскільки старі перестали “працювати” в нових умовах господарювання. У них була відсутня одна з найважливіших складових – ініціативність, підприємливість працівників, здатність організації залучати новації, які б поліпшували її конкурентні позиції.
Отже, нові умови економічної діяльності вимагають нових принципів, на основі яких вона може успішно здійснюватися.
СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ
Світовий економічний розвиток вступив у нову стадію – постіндустріальну, яка має свої особливості і передбачає нове бачення процесів, що потребують управлінських дій. Головна увага в управлінні спрямовується на людей як носіїв інтелекту. Менеджмент зосереджує свої зусилля на тому, щоб:
· навчити працівників спільно діяти і тим самим досягти синергізму (єдності, спільності) в роботі;
· передбачає чесність і довіру в ділових відносинах – етику в бізнесі оголошено золотим правилом ;
· прагне сформулювати таку організаційну культуру , яка б стимулювала саморозвиток працівників і їх бажання бути рівноправними членами компанії.
З огляду на це найважливішим стають ті принципи , які дають змогу повністю розкрити потенціал людини і спрямувати його на користь організації: