Володимир, побудувавши Десятинну церкву, почав засновувати перші державні школи в Києві. До пам"тного знаку на честь 1000-ліття заснування першої державної школи ми зараз направимося. Звичайно, писемність з"явилася на Русі задовго до офіційного прийняття християнства, але воно сприяло його поширенню. Згадки про першу писемність стосуються Х ст. і містяться в договорах Русі з греками 911 і 944 рр., тексти яких збереглися в "Повісті минулих літ". Так, в договорі 911 р. згадується звичай писати заповіти, якщо людина кудись від"жджала надовго в чужу країну. В договорі 944 р. згадується соборна церква святого Іллі на Подолі. Для її функціонування необхідно було 26 різних богослужебних книг. Це свдчить, що на середину Х ст. писемність на Русі була не просто відома, а й отримала поширення в державних канцеляріях і стала проникати в економіку та побут. До наших часів збереглись дві слов"янські азбуки: глаголиця і кирилиця. Болгарський письменник Х ст. Чорноризець-Храбр у творі "Про письмена" виділи три єтапи розвитку слов"янської писемності. Спочатку слов"яни-язичники вживали для ворожіння і рахування черти і ризи, а коли стали християнами, то почали писатилатинськими і грецькими буквами, але згодом слов"янський просвітитель Кирило створив їм азбуку. Більшість творів давньоруської писемності, що дійшли до наших днів, датуються ХІ – ХІІ ст.ст. Питання про виникнення й витоки слов"яно-руської писемності ще й досі залишається дискусійним у нашій науці. Невідомо, що уявляло собою первісне письмо слов"ян, не з"ясовано походження кирилиці та глаголиці. Деякі досоідники намагаються вирішити це питання шляхом пошуків витоків кирилиці і глаголиці. Цьому питанню присвятили свої праці визначні вчені – І.І. Срезнєвський, Є.Ф.Карський, А.І.Соболевський, І.Тейлор, Е.Георгієв,. М. Тихомиров, Д.Лихачов. Вважається, що за своїм алфавітно-звуковим складом обидва алфавіта схожі, однак їхня графіка не має майже нічого спільного. Найбільш вірогідним є припущення, що кирилиця виникла з більш раннього "протокирилівського" письма. Створення кирилівського алфавіту пов"язане з діяльністю в Моравії в 60-х роках Іх ст. братів-проствітителів Кирила та Мефодія. Кирило, який отримав добру освіту, знав кілька мов. Напрвлений патріархом фотієм як місіонер до Моравії вести проповіді слов"янською мовою, він розробив слов"янську абетку і, використовуючи її, переклав на слов"янську мову основні християнські книги для богослужіння. Чорнорицець Храбр згадує про наявність у слов"ян "свого" письма. Це були черти і ризи. Глаголицю виводять з якогось більш данього письма, можливо, хазарського. Перний час ці два алфавіти існували паралельно.