Контрольна робота на тему:
„Грошовий обіг і грошовий оборот”
ПЛАН
1. Закони грошового обігу.
2. Види грошового обороту.
3. Безготівкові розрахунки.
1. Закон грошового обігу.
Закон грошового обігу був сформульований К.Марксом у його фундаментальній праці "Капітал". Він виражається наступною формулою:
М - кількість грошових знаків, необхідних в даний момент для обігу;
Ц - сума цін товарів, що підлягають реалізації;
В - сума цін товарів, платежі по яких виходять за рамки даного періоду;
П- сума цін товарів, проданих у минулі періоди, терміни платежів по яких наступили;
ВП- сума взаємопогашених платежів;
V - швидкість обороту грошової одиниці.
Залежність рівня цін від грошової маси визначається формулою Фішера:
MV = PQ
P - ціна товару;
Q - кількість товарів, пропонована на ринку.
Так, якщо відомо загальна кількість товарів на ринку країни і ціни, по яких вони продаються, то можна прорахувати необхідну кількість грошей в обігу
Приклад. Протягом року в країні продається 10 млн. одиниць товару (Q) за ціною 500 грн. за одиницю (P). Швидкість обороту грошей дорівнює 5 оборотам у рік (V).
Визначити необхідну грошову масу (M).
М = (10 * 500)/5 = 1 000 млрд. грн.
Рівняння Фішера показує, що, якщо ціни на товари в країні ростуть, то необхідно збільшувати масу грошей у обороті. У противному випадку виникне дефіцит грошей. Така ситуація мала місце в Україні в 1993 році, коли в результаті лібералізації цін, вони різко підскочили, а держава не встигла привести у відповідність з ними грошову масу. У цій ситуації влада змушена вводити більш великі купюри.
Для аналізу кількісних змін грошового обороту на визначену дату і за визначений період, а також для розробки заходів по регулюванню темпів збільшення об’єму грошової маси використовують спеціальні показники, або як їх ще називають – грошові агрегати:
Агрегат | Коментарі | |
| М0 | готівкові кошти, що знаходяться в обороті (монети і банкноти) | Зазвичай в розвитих країнах переважне значення має безготівковий оборот (він тісно зв'язаний з кредитом, а кредит дає істотну економію витрат обороту). Тому роль цього агрегату невелика |
| М1 | М0 + залишки на рахунках | Кошти на рахунках у банках використовуються для здійснення поточних платежів. Тому обсяг даного агрегату в значній мірі характеризує ліквідність грошової маси. Разом з тим, чим більші оборотні кошти підприємства "заморожені" на рахунку, тим менше засобів може бути інвестоване в основний капітал. Даний агрегат у більшому ступені виконує функцію засобу обігу (платежу) |
| М2 | М1 + термінові й ощадні депозити | Хоча "депозитні гроші" мають меншу ліквідність, вони можуть бути протягом якого-небудь часу обернені в кошти (приміром , в агрегат М1). Агрегат М2 у більшому ступені виконує функцію засобу нагромадження, хоча частково служить і засобом обігу |
| М3 | М2 + ощадні вклади, а також цінні папери | Зазначений агрегат може бути цілком охарактеризований як виконуючий функцію засобу нагромадження. Разом з тим, якщо під цінними паперами, що складають даний агрегат, розуміти і векселя, то в такому випадку цей агрегат може виконувати функцію засобу обігу, адже вексель, виданий підприємством, по своїй суті не відрізняється від векселя, виданого центральним банком (банкноти) |
В США для визначення грошової маси використовують 4 грошових агрегати, в Японії і Німеччині – 3, в Англії і Франції – 2. В грошовій масі розрізняють також активні гроші, що використовуються в готівковому і безготівковому обороті, і пасивні (заощадження, резерви, залишки на рахунках), які тільки потенційно можуть бути використані в угодах.
Особливості побудови показників грошової маси в Україні.
Починаючи з 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу. Для розрахунку сукупної грошової маси в Україні передбачені наступні грошові агрегати:
М0 = готівка (гроші поза банками).
М1 = М0 + кошти на рахунках і поточних депозитах.
М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (до інших відносяться кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження).
М3 = М2 + кошти клієнтів за страховими операціями банків.
Статистичні дані показують, що в Україні структура грошової маси особливо грошові агрегати М2 і М3 ще не досягли розгалуженої та розвинутої форми. Відносно незначний відсоток, який припадає на (М3-М1) грошової маси можна пояснити тим, що в Україні тільки розпочався процес формування фінансового ринку, грошово-кредитної системи, які б за своїм змістом і параметрами були адекватними вимогам ринкової економіки.
Україна має чи не найбільшу пропорцію готівки щодо загальної грошової маси. На початок 1997 року 43,2% грошової маси має готівкову форму і обертається поза банками, тоді як в США частка готівки становить менше 20 відсотків від грошової маси.
Причинами високого рівня готівки в обігу є:
¾ зростання номінальних грошових доходів населення;
¾ зниження рівня безготівкових розрахунків населення за придбані товари та надані послуги;
¾ зростання банківських ризиків, пов¢язано із збереженням вартості грошей;
¾ зволікання населення розміщувати вільні кошти на вклади, у зв¢язку з втратою довіри до банківських та парабанківських структур через їх банкрутство, процентну політику і відсутність відповідальності перед вкладниками та механізму страхування депозитів.
¾ наявність значних обсягів неофіційної (тіньової) економіки.
Тенденції, що склалися у структурі грошової маси України мають негативні наслідки як для ефективного функціонування грошової системи так і для економіки в цілому.
По-перше, відбулося подальше скорочення грошових надходжень на розрахункові (поточні) рахунки суб¢єктів господарювання, що значно ускладнює і без того важкий стан з розрахунками в народному господарстві. Це викликано кризою в економіці та постійною недостачею у суб¢єктів господарювання вільних обігових коштів.
По-друге, це зменшення (через низький рівень реальних депозитів) ліквідності та послаблення кредитного потенціалу комерційних банків, що в свою чергу призводить до зниження інвестицій та меншого зростання ВВП у довгостроковому періоді. Тому задовільний прогноз інфляції та основних макроекономічних показників надзвичайно важливий для проведення монетарної політики.
2. Види грошового обороту
Грошовий обіг являє собою рух грошових потоків у готівковій і безготівковій формі. Такий рух можливий завдяки тому, що в кого-небудь є надлишок грошей (пропозиція), а хтось відчуває потребу (пред'являє) попит. Грошовий обіг обслуговує потік товарів, робіт і послуг, і саме через нього матеріалізується функціонування фінансової системи (нагромадження і перерозподіл ресурсів). Адже неможливо заплатити військовому грошове утримання, а вчителю заробітну плату частиною продукції великого тракторного заводу - платника податків. Він сплачує податки в грошовій формі, у грошовій же формі ці засоби надходять у бюджет, і в такій же формі надходять військовому і вчителю. Тому грошовий обіг - це кровоносні судини для фінансової системи.
Грошовий обіг, як указувалося вище, має дві основні форми: готівкову і безготівкову.
3. Безготівкові розрахунки
Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:
* платіжними дорученнями;
* платіжними вимогами-дорученнями;
* чеками;
* акредитивами;
* векселями;
* в порядку планових платежів;
* заліку взаємних вимог.
1.Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.
Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх розрахунках.
Дорученнями можуть проводитися: