VI. Політичні партії, профспілки й інші громадські організації
Партія незалежності (консервативна) оформилася в 1929. У партію входять рибопромисловці і риботорговці, представники торгової буржуазії, заможні фермери. Прогресивна (фермерська) партія, заснована в 1916. Виражає інтереси заможних фермерів і частини міської буржуазії. Народний союз, заснований наприкінці 1956 як виборчий блок, у 1968 оформилася як партія. Поєднує вихідців з Єдиної соціалістичної партії Ісландії, лівих соціал-демократів, що були членів "Партії захисту нації" (існувала в 1953-68). Соціал-демократична партія Ісландії (СДПІ), заснована в 1916. Організація вільнодумних і лівих, заснована в 1969. Поєднує частину колишніх членів Народного союзу, СДПІ, консерваторів.
Профспілки й інші громадські організації
Федерація ісландських профспілок, заснована в 1916. У 1971 поєднувала понад 45 тис. членів. Входить у Міжнародну конфедерацію вільних профспілок. Спілка Ісландія - СРСР, засноване в 1950. Жіноча ліга боротьби за культуру і світ, входить у МФЖ. Федерація молодіжних організацій Ісландії, є координаційним центром молодіжного руху. Північне суспільство, сприяє розвитку дружніх зв'язків Ісландії з іншими країнами Північної Європи.
VII. Економіко-географічний нарис
Загальна характеристика економіки
Ісландія відноситься до капіталістичних країн із середнім рівнем розвитку. До середини 19 ст. основні галузі господарства - м'ясо-шерстне тваринництво і рибальство розвивалися вкрай повільно. В 2-й половині 19 ст. намітилося пожвавлення в економіці в зв'язку зі скасуванням датської торгової монополії і введенням нових методів і техніки в рибному промислі. З початку 20 ст. рибальство і рибообробка стають міжнародною спеціалізацією країни. Ісландія займає одне з провідних місць по експорті рибної продукції на світовому ринку.
Після 2-й світової війни поряд з ростом рибного господарства розвивається енергетична, цементна, хімічна, будівельна промисловість; на початку 70-х рр. намітилася тенденція збільшення капіталовкладень у транспорт і зв'язок, у сферу торгівлі і житлове будівництво. У сільському господарстві поряд із традиційним вівчарством розвивається молочне тваринництво; ці галузі задовольняють внутрішні потреби і дають продукцію на експорт. У ведучій галузі господарства - рибопереробної промисловості - панує приватний капітал (концерн "Торса"). Активну роль в економіці грає промислова і збутова кооперація (охоплює 80% виробництва с/г. продукції, 30% морожених рибопродуктів тощо.). Зростає значення державно-монополістичного сектора, державний капітал має вплив у траловому промислі, кільоперерабці, торговому судноплавстві, цементної, азотнотуковой, гідроенергетичної промисловості. В економіці бере участь іноземний (американський, західнонімецький, швейцарський, шведський) капітал. В економіці Ісландії значна роль зовнішньої торгівлі - на частку експорту у вартості валового національного продукту в 1970 приходилося 48,3%.
Промисловість Ісландії дуже сильно зв'язана з рибальством і рибопереробкою (25-30% вартості валового національного продукту; 1970). По улову риби, головним чином оселедця і тріски (у 1971 близько 0,7 млн. тон), Ісландія займає 7-е місце в Західній Європі, а по улову в розрахунку на душу населення (до 4 т у рік) - 1-е місце у світі. Головні центри рибообрабки - Рейк'явік, Сіглуфьордур, Акурейри, Вестманнаейяр. Основна продукція (тис. т, 1970): морожена риба (277), солона (оселедець) і сушена риба (137), риб'ячий жир (13), рибне борошно (67). Прибережний китобійний промисел. Загальне виробництво електроенергії 1,6 млрд. квт/год (1971). Тепло гарячих джерел використовується для теплофікації Рейк'явіка й у тепличних господарствах (загальна площа яких - понад 100 тис. м2). Розвиваються (за участю іноземного капіталу) енергоємні галузі: виробництво азотних добрив у Гувунесі (25 тис. т нітрату амонію), алюмінію - у районі Хабнарфьордура, у містечку Стрьоумсвік (41,5 тис. т металу в 1971). Маються цементна промисловість (завод в Акранесе, 120 тис. т; діатомовий завод на озері Міватн, 22 тис. т), рибальське суднобудування і судноремонт (Рейк'явік і Акурейри, лакофарбова, текстильна, трикотажна і шкіряно-взуттєва промисловість, деревообробне і меблеве виробництво.
Носить дрібнотоварний характер; земельні ділянки вкрай роздроблені. С/г. землі складають 23% усієї території Ісландії (2,3 млн. га) і використовуються головним чином під луги і пасовища. Основа сільського господарства - м'ясо-шерстне вівчарство і молочне тваринництво; поголів'я (у тис., 1971): овець 740, великої рогатої худоби 51 (у тому числі корів 36), коней (ісландський поні) 33. Обробляється всего 1 тис. га; Використовуються головним чином кормові трави і картопля, у теплицях - помідори, огірки.
Важливу роль грає морський транспорт (тоннаж флоту 105 тис. брутто реєстрових т у 1971); рибальський флот нараховує 816 судів (близько 80 тис. брутто реєстрових т). Є також незамерзаючі порти. Важливе значення повітряного транспорту (авіакомпанії "Лофтлейдір" і "Флюгфеллаг"). Довжина автомобільних доріг понад 10 тис. км. 54,7 тис. автомашин (1971). Залізниць немає.
84% експорту (1971) складають рибопродукти, 13% - інша промислова продукція, 3% - продукти тваринництва. В імпорті найбільш важливі статті - рідке паливо, продукція машинобудування, легкої і харчової промисловості. Понад 3/5 експорт і близько 9/10 імпорту проходить через порт Рейк'явік. Головні зовнішньоторговельні партнери - США, Великобританія, ФРН, скандинавські країни; на частку СРСР і інших соціалістичних країн у 1970 приходилося 10,5% загального товарообігу. У 1991 Ісландію відвідало понад 60 тис. туристів. Грошова одиниця – крона.
1. http://geo2000.nm.ru/data/euro/iceland.htm
2. http://www.countrywatch.com/files/077/cw_topic.asp?vCOUNTRY=077&TP=ECO
3. http://www.rubricon.ru/qe.asp?qtype=4&qall=1&aid={529BF50F-6567-4E19-A678-C175C3AD7575}&id=1&fstring1=%u0418%u0441%u043B%u0430%u043D%u0434%u0438%u044F%20%28%u0433%u043E%u0441%u0443%u0434%u0430%u0440%u0441%u0442%u0432%u043E%29&rq=1&onlyname=&newwind=&psize=10&pn=1