I. Загальні відомості........................................................................................................................................................... 2
II. Державний лад.................................................................................................................................................................... 2
III. Природа.................................................................................................................................................................................... 2
Рельєф.............................................................................................................................................................................................. 3
Геологічна будівля і корисні копалини........................................................................................................................... 3
IV.Населення.............................................................................................................................................................................. 3
V. Історичний нарис............................................................................................................................................................. 3
Ісландія до 60-х р. 13 ст........................................................................................................................................................... 4
Ісландія під владою феодальних Норвегії (60-і р. 13 ст. - середина 16 ст.) і Данії (середина 16 - початок 19 ст.)............................................................................................................................................................................................................ 5
Зародження і розвиток капіталізму в Ісландії, що знаходилася під датським колоніальним пануванням (до 1918)................................................................................................................................................................................................. 6
Ісландія в унії з Данією (1918-44)....................................................................................................................................... 7
Ісландія після розірвання унії з Данією (з 1944).......................................................................................................... 8
VI. Політичні партії, профспілки й інші громадські організації............................................... 10
Політичні партії........................................................................................................................................................................ 10
Профспілки й інші громадські організації................................................................................................................... 10
VII. Економіко-географічний нарис.................................................................................................................... 10
Загальна характеристика економіки............................................................................................................................ 10
Промисловість.......................................................................................................................................................................... 11
Сільське господарство.......................................................................................................................................................... 12
Транспорт.................................................................................................................................................................................... 12
Зовнішня торгівля................................................................................................................................................................... 12
Республіка Ісландія
Ісландія - держава, розташована на однойменному острові в північній частині Атлантичного океану. На Півночі омиваєтся Гренландським морем, на Сході - Норвезьким морем, на Заході - Датська протока відокремлює Ісландію від Гренландії. Площа - 103 тис. км2 Населення - 206,7 тис. чіл. (оцінка –1971 року). Столиця – м. Рейк'явік.
В адміністративному відношенні поділяється на округи (сісли); столиця і ряд інших міст мають самостійне адміністративне керування.
Діюча конституція набрала сили 17 червня 1944. Глава держави - президент, що обирається населенням на 4 роки. Законодавча влада належить президенту і двопалатному парламенту - альтінгу. Депутати альтінгу (60 чоловік) обираються на 4 роки шляхом загального, рівного, прямого і таємного голосування на основі пропорційної системи представництва; 2/3 депутатів утворять нижню палату, інші верхню. Виборче право надається всім громадянам, що досягли 21 року. Виконавча влада належить президенту й уряду, відповідальному перед парламентом і президентом. Органи місцевого керування - виборні муніципалітети міст. Округами керують призначувані центральною владою чиновники.
Судова система складається з нижчих судів, міських судів і Верховного суду, що є вищою апеляційною інстанцією.
Берега Ісландії на Півдні вирівняні, аккумулятивне, інше узбережжя розчленоване численними фіордами і затоками (Фахсафлоуі, Брейдіфьорд, Хунафлоуі й ін.).
Велику частину Ісландії займає плато висотою 400-800 м, над яким піднімаються гірські масиви висотою 1000-1500 м і вулкани. Близько 200 вулканів; з них 30 виявляли активність за останні 1000 років; найбільш відомі - Гекла, Лаки, Аскья і Хваннадальсхнукур (найвища крапка 2119 м). Численні лавові полючи, що займають 6% території Ісландії, і інші сліди вулканічної діяльності. Поширено донні, кінцеві і бічні морени, рівнини й інші наслідки діяльності древніх льодовиків. Уздовж узбережжя, головним чином на Заході і Півдні - смуга низинних рівнин.
Геологічна будівля і корисні копалини
Північно-західні і південно-східні частини острова складені базальтами кайнозойского віку. У середній частині, у напрямку з Південного Заходу на Північний Схід, простирається грабенеподібна зона шириною 100—150 км (частна рифтової долини Північно- Атлантичного хребта). Она складається з серії порід, що сформувалися в умовах антропогенового обледеніння. Часті землетруси. Корисні копалини (ісландский шпат, сіра, горяча вода, перегрітий пар, мінеральні джерела) звязані з вулканізмом. Невеликі родовища торфу, лігниту тощо.
IV.Населення
Національний склад однорідний - близько 99% усього населення складають ісландці. Живуть також особи іноземного походження - головним чином датчани, німці і норвежці. Офіційна мова - ісландська. По релігії віруючі ісландці - протестанти (лютерани). Офіційний календар григоріанский. У 1703 (1-й перепис) населення складав 50,3 тис. чіл., 78 тис. на початку 20 в., 175,7 тис. чіл. (у тому числі 88,7 тис. чоловіків) у 1960 (перепис). За 1940-68 різко скоротилася частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві (до 13% і 5,8% проти 32,3% і 14,2%), зросла частка зайнятих у промисловості і будівництві (36,4%); швидко росте число зайнятих у сфері обслуговування. Найбільша щільність населення в південно-західній частині острова (до 11,6 чол. на 1 км2). Понад 70% населення проживає в містах. Великі з них (тис. жителів, у 1970): Рейк'явік (81,5; 40% усього населення Ісландії), Коупавогур (11,2), Акурейрі (10,7).
Заселення Ісландії почалося близько 870 (до цей острів був пустельним, перші переселенцы застали на ньому лише деяких ірландських пустельників). Більшість колоністів складали норвежці, але переселялися і вихідці зі скандинавських колоній в Ірландії, Шотландії і на островах Північної Атлантики, а також зі Щвеції. Колоністи дали острову назва Island - тобто "Країна льодів". До 930 узбережжя було в основному заселено (наприкінці 11 ст. нараховувалося більш 4,5 тис. с/г. дворів). Пасовищне скотарство, морський промисел стали головними заняттями населення; землеробство мало підсобне значення, і жителі Ісландії. мали потребу у ввозі зерна. Значну роль грало мореплавство. Ісландцями була відкрита Гренландія (у 80-х р. 10 ст.), вони досягли Північної Америки (близько 1000). Характер заселення Ісландії багато в чому визначив особливості її соціального і політичного ладу. Серед поселенців провідну роль грали представники родової знаті, що приплили сюди з численними домочадцями, рабами. Знову прибували іммігранти селилися у володіннях знатних першопоселенців, виявляючись під їхнім патронатом. Знать користувалася великим суспільним впливом у місцевому керуванні в якості жрецов (годі) і керівників судових збор (тінгів) і на загальнонародних зборах - альтінгу (уперше був скликаний близько 930). Розподіл Ісландії на годорди (округи), на чолі яких стояли годі, було закріплено 1-м ісландським законом (близько 930). В 2-й половині 10 століття. Ісландія була розділена на 4 адміністративні області ("чверті"). У 12 столітті почалося об'єднання годордів у руках найбільш могутніх представників родової знаті. Разом з тим характер заселення острова, ізольованість Ісландії від зовнішнього світу, особливості господарського життя обумовили тривале збереження родових традицій. Прийняте альтінгом у 1000 християнство довгий час не могло остаточно витіснити язичества. Аж до 13 століття політична влада не була цілком відділена від народу - у Ісландії не склалося класового суспільства і держави; основним соціальним шаром були рядові вільні люди - бонди (цей період історії Ісландії в ісландській літературі звичайно називають "періодом народовладдя"). Однак основа родового ладу - колективна власність - уже розклалася. Головним господарським і первинним суспільним осередком протягом середньовіччя був відособлений с/г. двір. У садибах заможних бондов поряд із членами їхніх родин жили раби (у перший період після заселення острова), слуги й інші залежні люди; у великих бондів орендували землю дрібні хазяїни і вільні люди. У 13 в. відносини поземельної залежності дрібних селян від середніх і великих землевласників одержали повсюдне поширення. (Однак орендар у Ісландії не позбавлявся особистої волі, і залежність його від власника землі не придбала ще рис феодальної залежності.) Знать (особливо могутній рід Стурлунгів), що володів великими багатствами, у 13 столітті відтіснив дрібних бондів від участі в керуванні.
У 1262-64 відбулося підпорядкування Ісландії норвезькій феодальній державі, що скористалося внутрішніми розбратами серед ісландської знаті. З переходом Ісландії під владу норвезького короля альтінг, що позбавився більшої частини законодавчих функцій, не припинив існування, але реальна влада перейшла в руки намісника і чиновників короля. Ісландці були зобов'язані платити податки і підкорятися законам, уведеним норвезьким королем. Володіння опальної знаті стали власністю корони. Процес перетворення дрібних селян - бондів в орендарів прискорився. Експлуатація Ісландії норвезькими правителями і духовенством являлася однією з головних причин занепаду економічного життя і зубожіння народу, що прогресувало. Політична залежність Ісландії від Норвегії збільшувалася її залежністю від ввозу багатьох товарів, що були дефіцитними в самій Ісландії. У 1380 Ісландія (разом з Норвегією) стала в унії з Данією, а потім (з 1397) у складі датсько-шведсько-норвезької Кальмарской унії. Епідемія чуми 1402-04 привела до різкого скорочення чисельності населення Ісландії і в подальшому до упадку країни. У 15 столітті за рахунок ісландського народу наживалися ганзейскі і англійські купці, рибалки і пірати; у 16 столітті ганзейців відтіснило датське купецтво. З утратою Норвегією статусу королівства (1537р.) керування Ісландії від Норвегії перейшло безпосередньо до датського уряду. Поширення ним реформації на Ісландію (уведення лютеранства, 1540) означало для Ісландії утрату залишків самостійності. Тому опір церковній реформі (його очолив єпископ-католик Йоун Арасон) прийняло характер національно-визвольної боротьби; з її поразкою гніт датської держави ще більш зріс. Торгова монополія датчан (встановлена в 1602) була обмежена лише наприкінці 18 століття, в Ісландії майже зовсім було відсутнє власне купецтво. Рейк'явік, що одержав у 1786 права міста, нараховував всего 300 жителів. З початку 19 століття Ісландія остаточно утратила формальні ознаки автономії: у 1800 указом датського короля був скасований альтінг, у 1808 ліквідоване самоврядування в хреппах (нижчих адміністративних одиницях).