Вічні проблеми з транспортом хвилюють як городян, так і жителів українських сіл. Тоді чому б учителю не запропонувати одному-двом учням дослідити і підготувати публікацію на цю тему з власними висновками, пропозиціями.
Наступна ситуація. Учень не поїхав разом з однокласниками на тематичну екскурсію. Через кілька днів, у який раз, пропустив заняття в школі. Причина банальна -в ці дні йому випала черга пасти корів. «Чому ти, а не хтось з батьків?» - нарікала вчителька. - «Мені самому не подобається сидіти біля худоби, але в мами хворі ноги, а батько не може піти на цілий день з роботи. Так що крім мене за коровами бігати в нас більше нікому».
Що в такій ситуації робити вчителю? Один варіант -- поспівчувати, а інший -- розібратися разом, що це за явище, коли воно виникло, і чому в інших країнах ніхто по черзі череди не пасе, а на Україні це робиться повсюди. І не просто розібратися, а запропонувати учню прочитати відповідну літературу, поговорити на цю тему із співгромадянами, що побували за кордоном, зв'язатися по електронній пошті з однолітками за рубежем.
Важко уявити собі місцеве періодичне видання, яке б не зацікавили такого роду якісні матеріали, підготовлені і підписані учнями місцевої школи.
У свою чергу, чітка і проста постановка вчителем завдання здатна зробити чудеса з учнем. Для того щоб зрозуміти, як робляться статті, у нього відразу ж виникне бажання не тільки прочитати в оригіналі твори тих, кого друкують і читають, а і потреба знайти, попрацювати з текстами, розібратися і зрозуміти, як дописувачі зауважують, бачать проблеми, будують сюжет, про що оповідають. Як тут не проаналізувати тему, образи героїв?
Завдяки чому автори утримують інтерес читача і як застосувати ці прийоми в себе? З чого вони починають і чим закінчують розповіді? Як будуються пропозиції в порівнянні з моїми? Які той чи інший автор підбирає слова, як розставляє їх, і які з них могли б підсилити мій рукопис? Такі і подібні їм питання змусять учнів зовсім по-іншому дивитися на більшість творів, додадуть зміст самому процесу їхнього вивчення, наповнять щирим змістом уроки літератури.
Тоді при вивченні тієї ж теми «Духовні цінності людини в поезії Ліни Костенко» у деяких учнів з'явиться необхідність не тільки знайти, вивчити першоджерело, а і побувати хоча б на одній із зустрічей поетеси з читачами, поспілкуватися безпосередньо з письменником-сучасником. Чи якщо зацікавлять твори Д.Павличка і виникнуть питання, то і написати йому листа.
Звичайно, усю цю роботу неможливо уявити без допомоги вчителя літератури, який сам повинен у всьому цьому добре розбиратися.
Очевидно, що однією на всіх «вічною» темою «Як я провів/провела літо» тут вже ніяк не обійтися. Учителю літератури треба мати десятки тем, які можна було б «підкидати» учням.
Зрозуміло, реалізувати всі ідеї в рамках відведеного програмою часу не удасться. Як учителям фізкультури, керівникам гуртків художньої самодіяльності, керівнику дипломних проектів, так і вчителю літератури буде потрібно для цього додатковий час.”
Керуючись міркуваннями такого роду, в нас зав’язалося цікаве листування з Григорієм Вишневим. Він рецензує наші переклади, вірші, оповідання. А в школі з’вилася ціла електронна бібліотека творів місцевих авторів.
Нещодавно взялися за переклад відомої книги американського бізнесмена, педагога Маршала Брайна „Підліткам про світ дорослих”. По закінченні перекладу книга буде поміщена в Інтернеті з фотографією перекладача.
Така діяльність допомагає розкрити душу дитини, її талант, окрилює, приносить радість першого успіху і творчої праці. Як писав Сухомлинський: „Почуття володаря знань пробуджуються в учня найсильніше тоді, коли він безпосередньо щось досліджує, відкриває, коли учень схоплює конкретні факти, явища.”
Сьогодні ідеї Сухомлинського не популяризуються і не підносяться так, як би того хотілось. Вчителі глибоко не проникаються його творчістю, мало впроваджують її в практику. Він є пропагандистом особистості, любові і добра, оберегом наших національних святинь. Ми ж ще не можемо відійти від домінуючої ролі колективу, авторитарної педагогіки. Тому так важко нам дається Сухомлинський.
Думаю, якби Василь Олександрович жив у наш час, то книга „Сто порад учителеві” збагатилася б на ще одну пораду, на мій погляд, дуже і дуже важливу: „Ділові якості громадянина незалежної республіки потрібно виховувати з самого рання. Багатою державу роблять багаті, високоідейні люди. Їх потрібно виховувати спочатку в сім’ї , а потім в школі, жодного дня не забуваючи про це”.
На одному з семінарі директорів шкіл та їх заступників я спробував підняти це питання та зіткнувся з нерозумінням і хибним баченням дійсності. А виною всьому – консерватизм поглядів, небажання проникнутися проблемою. Мене звинуватили в тому, що духовність я підміняю гендлярством, що піддався впливу Заходу. Та я не розглядаю гроші і духовність як антагоністичні поняття. Навпаки, гроші роблять духовну людину сильнішою, вагомішою, потрібною суспільству.
В нашому селі сто років тому жив Демченко, київський професор медицини, людина досить багата. Багатство було нажите чесною корисною для людей працею. На свої кошти заснував і утримував дендропарк небувалої краси. Коли прийшли до влади ті, хто прославляли бідність, від дендропарку залишилися лише хащі, зникла бібліотека, картинна галерея. Те ж саме сталося в сусідньому селі Ярошівці з безцінним надбанням світоча української культури Василя Горленка. Та хіба тільки в нас! Згадайте відому на весь світ династію Симиренків, які не лише будували заводи, вирощували сади, а за свої кошти видали „Кобзаря”. Що маємо тепер? Останній з родини Симиренків був знищений. Заводи стали, сади вирубали.
Чи підніметься на ноги коли-небудь Україна, коли ми, педагоги, будемо сповідувати псевдо духовність?
Своїм учням я кажу так: „ Люди з давніх-давен намагалися вгадати своє майбутнє: зверталися до чаклунів, гадали на картах, читали гороскопи, забуваючи про те, що найкращий спосіб вгадати своє майбутнє – збудувати його самому.
Отже, майбутнє потрібно не вгадувати, а будувати.
Потурбуйтеся про своє майбутнє зараз – в ньому Вам доведеться прожити решту свого життя. Крім Вас ніхто цього не зробить.
Ви, і лише Ви є конструктором і будівничим свого майбутнього.
Почніть робити це зараз, інакше буде пізно.
В першу чергу подумайте про свою роботу.
Про роботу
Ваша робота повинна подобатися Вам та давати хороший прибуток. Вона повинна також приносити користь іншим людям та природі. 500 гривень на місяць – це добре, але ліпше - 1000, ще ліпше - 2 000. Думаєте, це не для Вас? Помиляєтеся. Ви матимете таку роботу. Не запізніться лише потурбуватися про неї заздалегідь.
Хороша робота - для хороших робітників.
Погана – для поганих. Хто не потурбується про неї заздалегідь, той може взагалі залишитися без роботи.
Перш за все, придивляйтеся до всього. Визначтеся, яка справа Вам подобається, яка – ні. Дізнайтеся, на якій роботі можна заробляти більше грошей. Зробіть це якнайшвидше, щоб мати більше часу на підготовку до роботи. Ви маєте стати хорошим робітником. Без тривалої підготовки Ви ніколи таким не станете, а отже, ніколи її не матимете.
Про хорошого робітника
Хороший робітник:
-вміє робити багато такого, чого інші не вміють;
-знає те, чого інші не знають;
-відповідально ставиться до своїх обов’язків;
-проявляє ініціативу та винахідливість;
-дисциплінований;
-вміє спілкуватися з людьми, поважає людей, вміє ворогів перетворювати на друзів, є тонким психологом;
-багато працює, мало гуляє;
-мало хворіє, або не хворіє зовсім;
-щиро вболіває за своє підприємство;
-є патріотом;
-інтереси підприємства ставить вище власних;
-знає своє місце.
Бути таким і легко, і важко. Головне, приборкати себе, свої бажання та емоції, постійно працювати над собою. Ці якості даються не відразу. До них привчаються з дитинства.
Найпідступніші спокуси
Вам подобається спілкуватися зі своїми ровесниками. Але вони діти, або юнаки, які не мають життєвого досвіду. Спілкуючись з ними, Ви нічого не дізнаєтеся про світ дорослих, не підготуєте себе до життя в ньому. З ким поведешся – того й наберешся.
Отже, побільше спілкуйтеся з дорослими, які досягли успіху в житті.
Різного роду розваги: застілля, розважальні телепрограми, дискотеки і т. д. крадуть Ваш дорогоцінний час, даючи можливість іншим випередити Вас.
Не захоплюйтесь занадто особами протилежної статі.
Не дивіться на інших – ідіть своїм шляхом.
Ваша байдужість до навчання та самовиховання – ваш перший ворог. Не будьте байдужими. Цікавтеся всім.
Приєднуйтесь до проектів
-школі та селу потрібен свій „Дитячий акціонерний банк”;
-людям в селі потрібне підприємство по переробці зерна;
-не віддамо свій економічний простір зайдам з інших міст. Відкриємо свою фото справу;
-забезпечимо людей послугами зв’язку;
-видавничі та друкарські послуги можуть давати прибуток;
-шоу-бізнес є одним із найприбутковіших;
-нам не завадить рибне господарство;
-хай процвітає торгівля;
-розширимо відділок оренди;
-створимо своє сільгосппідприємство.
Спробувавши себе в цих та інших справах, Ви отримаєте досвід роботи на майбутнє. Відчуєте дію законів на собі. Пройдете школу бізнесу. Тож запрошую всіх до гри.
З запитаннями та пропозиціями звертатися до директора школи.
Поради
Більшість з Вас хоче заробляти багато грошей. Щоб мрії стали дійсністю, потрібно вчитися вже зараз. Це ніби плавання. Для того щоб перепливти глибоку річку, потрібно спершу повчитися плавати на малій глибині.
Отже, пропоную всім знайомство зі світом бізнесу розпочати вже зараз в школі. Бізнес починається з ідеї. Ви можете приєднатися до моїх ідей. Можете запропонувати свої. Зіграємо в гру „Бізнес”. Це буде гра лише наполовину, тому що гроші, Ваші прибутки, конкретні справи будуть не іграшкові, а реальні.