На тему:
Гігієна праці. Виробничі інтоксикації та їх профілактика
Отрутами, або токсичними речовинами, є речовини, які потрапляючи в організм, навіть у невеликій кількості мають шкідливу дію на організм. Шкідлива дія токсичних речовин зумовлена тим, що вони, взаємодіючи з тканинами організму, порушують їх хімічну структуру та фізіологічні функції. Високі концентрації отрут короткочасної дії або ж невеликі довготривалої дії зумовлюють стійкі патологічні зміни в організмі.
Виробничі отруєння поділяють на гострі та хронічні. Гострі виникають через короткий проміжок часу після дії токсичної речовини на організм (відразу). Хронічні розвиваються повільно, і характерною їх рисою є те, що патологічні зміни, викликані дією отрути, поступово наростають. Деякі речовини діють відразу (гази, кислоти, луги). Гострі й хронічні отруєння відрізняються не лише строками виникнення патологічних змін, але і формою прояву й ураженням різних органів та систем організму.
Цілий ряд токсичних речовин в одних випадках можуть викликати гострі, а в інших - хронічні отруєння (бензол, хлор, фосфор, ртуть та її сполуки тощо). Хронічні отруєння є наслідком дії речовин, які мають здатність кумулюватися в організмі.
Шляхи проникнення отрут в організм переважно дихальні. Потрапляють вони також через шкірні покриви і рідше - через шлунково-кишковий тракт. Знання шляху, через який отруйні речовини потрапили в організм, є дуже важливим з гігієнічної точкизору. Це дає змогу вирішити питання профілактики виробничихотруєнь.
Всмоктування отруйних речовин через дихальні шляхи відбувається досить інтенсивно. Цьому сприяють анатомо-фїзіологічні особливості слизових оболонок. Найбільше значення має процес всмоктування в глибоких дихальних шляхах. Із альвеол токсичні речовини проникають у велике коло кровообігу. Цей шлях більш важливий, ніж через шлунково-кишковий тракт, тому що в цьому випадку отрути не проходять через печінку, яка відіграє важливу роль у їх нейтралізації.
При проникненні токсичних речовин через шлунково-кишковий тракт вони проходять через печінку, де нейтралізуються. Крім того, в кислому середовищі шлунку отрути можуть знешкоджуватися.
Токсичні речовини виділяються з організму нирками, через шкіру (анілін, нітробензол), молочні та слинні залози (свинець, ртуть, миш'як), кишечник.
Деякі токсичні речовини мають здатність накопичуватися (ку-мулюватися) в організмі й виділятися поступово. Розрізняють два види кумуляції - матеріальну, коли відбувається накопичення отрути в тканинах, І функціональну, коли спостерігається наростання порушення функції органу. Так, важкі метали депонуються в печінці, кістках, підшлунковій залозі І інших тканинах. Тільки під впливом особливих умов речовини, що депонувалися, потрапляють у кров і можуть викликати отруєння організму. До факторів, які зумовлюють вихід токсичних речовин з депо, слід віднести стани, що супроводжуються значним підвищенням температури, надмірне вживання алкоголю, що у свою чергу, викликає отруєння організму.
Токсична дія хімічних речовин залежить від багатьох причин. Мають значення його хімічна структура, фізичний стан, дисперсність, розчинність, концентрація, тривалість дії. Чим більша розчинність токсичних речовин, тим більше виражена їх дія. Чим вища концентрація токсичних речовин в повітрі й чим триваліший час їх дії, тим більший ступінь отруєння організму.
Необхідно відзначити, що в виробничих приміщеннях нерідко можна виявити не одну токсичну речовину, а декілька. Отже, має місце комбінований вплив токсичних речовин. Одночасно вониможуть діяти в одному чи в протилежному напрямках, підсилюючи чи послабляючи дію одна другої'.
Несприятливі умови зовнішнього середовища можуть підсилювати дію токсичної речовини, особливо це стосується температури повітря. Висока температура призводить до розширення судин, підсилення кровообігу, прискорення дихання, що сприяє кращому проникненню отрути. Іноді має значення вологість повітря. Вона підсилює токсичний ефект деяких речовин: соляної кислоти тощо.
Вагоме значення має Індивідуальна чутливість організму. Перенесені захворювання, загальне ослаблення організму знижують опірність до токсичних речовин. У таких людей перебіг Інтоксикації значно важчий та триваліший.
Профілактичні заходи щодо боротьби з професійними отруєннями:
- заміна токсичних речовин, що використовуються на виробництві, не-токсичними чи малотоксичними там, де це можливо;
- встановлення гра-нично допустимих концентрацій токсичних речовин в повітрі робочої зони підприємств і систематичний контроль за станом повітряного середовища на виробництві;
- допускати працівників до роботи з токсичними речовинами лише в спецодязі, протигазі чи респіраторі (рис. 9.4). Важливе значення має також дотримання правил особистої гігієни;
Рис. 9.4. Види респіраторів для захисту органів дихання від пилу:
А - протиаерозольиий типу "Пелюсток"; Б -патронний протиасрозольний; В респіратор РПГ-67;Г-універсальниЙгазопщЄзахисний респіратор.
- механізація виробничих процесів, яка виключає безпосередній контакт працівників з токсичними речовинами;
- раціональна вентиляція виробничих приміщень, обов'язкове проведення роботи з токсичними речовинами у витяжних шафах;
- санітарний інструктаж і навчання працівників безпечних методів використання токсичними речовинами;
- проведення попередніх та періодичних медичних оглядів, мета яких - виявлення професійних захворювань на ранніх стадіях;
- спеціальне (дієтичне) харчування з лікувально-профілактичною метою повинно містити продукти, які послаблюють вплив отрути, підвищують опірність організму до дії токсичних хімічних речовин;
- скорочення тривалості робочого дня та водночас збільшення тривалості щорічної відпустки.
Виробничий травматизм
Під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло в працівників чи службовців при виконанні роботи на території виробничого підприємства чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа чи організму в цілому.
Розрізняють такі види виробничих травм:
- механічні - від рухомих частин машин, ручного Інструмента, падаючих предметів тощо;
- термічні - від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум'ям, розплавленим металом;
- хімічні - від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів);
- електричні - від контакту з електричним струмом, обриву проводів тощо.
Єдиної класифікації причин виробничого травматизму не існує. Розрізняють три групи причин виробничого травматизму; технічні, організаційні та санітарно-гігієнічні.
До технічних причин відносять недосконалість конструкцій машин і устаткування, самого технологічного процесу, несправність верстатів, машин, ручного інструменту, відсутність чи недосконалість захисної техніки, устаткування.
До організаційних причин - неправильну організацію трудового процесу, застосування небезпечних методів праці, недотримання правил техніки безпеки, відсутність Індивідуальних засобів захисту.
Серед санітарно-гігієнічних, причин слід відзначити порушення санітарно-гігієнічного режиму на виробництві, погане освітлення, високу температуру та вологість повітря чи надмірно низьку температуру, виробничий пил, високу концентрацію токсичних речовин у повітрі, забрудненість приміщення, сильний шум тощо.
Виробничий травматизм умовно можна поділити на дві групи (промисловий та сільськогосподарський), оскільки за умовами виникнення, характером та локалізацією, а основне, наданням медичної допомоги та заходами, щодо попередження травматизму вони суттєво відрізняються.
Промисловий травматизм - це пошкодження, різні за характером, що були отримані на виробництві.
Основні заходи щодо боротьби з травматизмом:
- контроль за обладнанням, інструментами, за достатнім огородженням частин, що рухаються;
- покращення природного та штучного освітлення;
- систематичний нагляд за дотриманням правил техніки безпеки;
- забезпечення всіх робітників засобами індивідуального захисту і контроль за їх використанням під час роботи;
- проведення заходів щодо боротьби з втомлюваністю, покращення зовнішнього виробничого середовища, раціоналізація режиму праці та відпочинку.
Механізація сільськогосподарського виробництва, зростання культури трудівників села, заходи з охорони праці знизили травматизм у сільськогосподарському виробництві. Найважчі травми спостерігаються у тваринницьких і бурякосійних господарствах, які мають низький рівень механізації, порівняно з іншими господарствами. Найбільше травмуються особи, зайняті на польових роботах (у рільництві).
Основним запобіжним заходом проти травматизму на тракторах є заміна ручного запуску механічним, своєчасний ремонт, регулювання та усунення неполадок також може бути профілактикою травматизму. Щоб запобігти травматизму в тваринництві, обслуговуючий персонал повинен вивчити звички і поведінку тварин та обережно з ними поводитися.
Гігієна праці жінок
Активна трудова діяльність жінок поставила перед гігієністами проблему раціональної організації їх праці з урахуванням анато-мо-фізіологічних особливостей жіночого організму, щоб робітниця могла без втрат здоров'я займатися професійною діяльністю.
Усі професійні шкідливі фактори за характером впливу на жіночий організм можна поділити на три групи:
а) ті, що однаково впливають на організм незалежно від статі;
б) несприятливі для жіночого організму, але безпечні для генеративної функції;
в) які загрожують генеративній функції жінки.
Дуже небезпечний з точки зору несприятливих наслідків для здоров'я жінки взагалі ранній початок виробничої діяльності, коли шкідливі виробничі фактори негативно впливають на незміцнілий організм, що перебуває в стадії статевого дозрівання.