В одухотвореній метафорі ознаки живого предмета переносяться на неживий. Ось чому деякі учні не лише сьомих-восьмих класів, але й дев’ятих, читаючи цей твір, не зрозуміли його змісту. Так учень Р. (9кл.) говорить: “Якийсь набір фраз, який зовсім не зв’язаний між собою. Отже все це не викликає у мене ніяких думок”. Учень не “бачить”, не розуміє метафоричного образу. Щоб він “побачив” картину намальовану автором, він повинен не стрімголов “подивитись” і пройти мимо або по-діловому розібрати її, треба, щоб споглядальна картина викликала в учня естетичні переживання, збудила емоції, мобілізувала життєвий досвід. Поет правильно зауважує: “Хто це скаже? Хто це знає? І дає відповідь: “Тільки той, хто ходить в гай”, “Хто в огні, як я палає, хто закоханий украй”.
По суті, одухотворення - це закон, специфіка поетичного зображення дійсності, а не просто окремий прийом. В школі вчителі української літератури часто говорять про одухотворення при аналізі поетичних творів. Це наближає до учнів неживий світ. Предмети і явища світу, в такому випадку, стають зрозумілішими цікавішими для них. Бо ми знаємо, що для людини в мистецтві цікаво перш за все те, що прямо або непрямо зв’язано з нею самою.
На практиці доводиться чути, як учитель намагається зробити учневі приблизно такі вказівки: “Читайте бодро”, “Читайте весело”, “Посумуйте трошки разом з автором”, “Читайте з почуттям”. Подібна спроба механічно викликати те або інше почуття призводить до негативних результатів. Учні читають фальшиво, перекручують естетичну суть твору, не можуть передати свої “бачення”, душевні переживання. Сприймають твір як набір фраз, які не викликають ніяких думок.
Потенційно будь-яка метафора містить в собі “море простору”. І в цьому одне із джерел сили її художнього впливу. І.Франко пише: “Світ дрімає. Блідолиций місяць задрімав над ним”. В цьому вірші в метафоричному значенні виступають слова “світ дрімає”, “задрімав”. В чому їх переносний, глибокий смисл? У цьому образі учні відчувають відразу, ніби несвідомо, спокій. Але не автоматично, а в результаті швидкого включення їхньої уяви. Так будь-яка метафора робить учнів активними читачами, творцями; вона заставляє самостійно, по-своєму, власними очима “побачити” те, що малює поет. Проте читацька свобода в сприйманні метафори не означає свавілля. “Світ дрімає” може уявлятися учням більш або менш яскраво, конкретно, в більшій або меншій мірі піднесеним, легким і т.д. Так учень С. (8 кл.) говорить: “Світ дрімає. Блідолиций місяць задрімав над ним. Тихо спить втомлена земля. Лиш де-не-де часом трісне гілка, пробіжить сіренька мишка. Уві сні інколи глухо застогне дерево, мабуть, йому щось наснилося. Раптом між кронами дерев щось засвітилося. Це ранковий промінчик сонця, відірвавшись від могутнього світила залетів у ліс. День постукав у дубові лісові двері, а дзвінке цвірікання пташок радісно запитало: “Хто там?”
А учень В. (9 кл.) створив таку картину: “Світ дрімає. І весь люд спочиває. Та ось перші сонячні промені прорізали темряву і світ просипається, наповнюється духмяними ранніми пахощами квітів. Все пробуджується: і квіти, і трави, і звірі, і люди. Місяць теж прокинувся і тихенько спускається з неба”. Учні розуміють метафору, бачать в ній образ тоді, коли слідом за художником слова і в указаному ним напрямку підмічають подібність у явищах: самостійно придумують метафори: “Місяць прокинувся, спускається з неба”. У цих висловлюваннях учнів ніби заново відкриваються, зближуються один з одним, різні явища світу: світ дрімає і люди дрімають, сходить сонце, все навкруги пробуджується. Предмети і явища світу в метафорі приєднуються один до одного, а сам світ, дякуючи цьому сприймається учнями як внутрішньоєдиний, цільний.
Таким чином, метафора - це не просто стилістична фігура, це -світосприймання. Справжнє художнє світосприймання, бо воно кормить художню творчість. Метафоричне мислення - не тільки цільне мислення але й економне. Метафора, говорив академік А.Потебня, дає нам можливість “замінювати масу різноманітних думок відносно невеликими розумовими величинами”. А Юрій Олеша одного разу записав: “Сьогодні скорочено, в художніх образах я побачив у сні все своє життя”. Мислити образами, зокрема метафорами, - це означає мислити зжато, об’ємно і творчо.
АНОТАЦІЯ
Стаття демонструє, як метафори можуть ефективно використовуватися в розвитку творчості особистості. Показано яким чином сила метафор дозволяє досягти емоційного компоненту особистості, який надто добре захищений, щоб бути доступним іншим способами. Метафора - це не просто стилістична фігура, це - світосприймання яке годує творчість.