Економічна ситуація, що склалася в Україні, створює сприятливі умови для розвитку лізингових відносин. Передумовами цих відносин є: велика потреба в оновленні виробничих потужностей, криза неплатежів, погіршення збуту продукції, спад виробництва. В національній економіці створилася така ситуація, коли, з одного боку, має місце і підтримується гостра нестача фінансових коштів і низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів, який зріс, що зумовило низький сукупний попит на товари вітчизняного виробництва і його обсяг. З другого боку, має місце зниження надходжень до бюджету і, відповідно, підвищений рівень податків із супутнім цьому “придушенням” виробництва, розширенням “тіньової економіки” і зростаючим відпливом коштів зі сфери банківського обігу.
Враховуючи, що основною і безпосередньою причиною спаду виробництва є зниження сукупного попиту, головною метою заходів цього напряму має бути плавне, але досить інтенсивне його підвищення на продукцію вітчизняних підприємств.
Для того, щоб організувати будь-яке виробництво товарів, надання послуг, виконання робіт або розширити маштаби вже розпочатої справи потрібні певні витрати. Дістати у своє розпорядження нові робочі машини, обладнання можна двома способами - придбати чи взяти в оренду. Придбання тих чи інших потужностей можливе тільки тоді, коли покупець має достатні власні кошти або одержить довгостроковий кредит у банку. Більшість суб'єктів підприємницької діяльності в Україні не можуть ні виділити кошти для інвестицій, ні взяти в кредит, бо не спроможні забезпечити його заставою, а за інших умов банки кредитів не надають.
На сьогодні одні підприємства мають готову для реалізації продукцію (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальну та іншу техніку), а інші - потенційні споживачі - не мають коштів для її придбання. Споживачі готові взяти основні засоби в лізинг, але це не влаштовує продавця. У цьому разі і виникає необхідність у лізингодавцеві, який придбає цю техніку і здає її в лізинг споживачеві. В умовах високих ставок на кредити банків лізинг є одним із напрямів здійснення технічного переозброєння підприємств, які не мають достатніх власних оборотних засобів.
Лізинг дозволяє не залучати позиковий капітал і не "заморожувати" власний, економити на затратах, пов'язаних з володінням майном, установлювати за погодженням з лізингодавцем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів. Ось чому останнім часом багато фахівців органів державного управління, господарські керівники, підприємці та менеджери, наукові працівники виявляють інтерес до питань розвитку в Україні лізингу майна.
Лізинг є складним і багатогранним економічним явищем. У ньому поєднуються операції купівлі-продажу й оренди, кредиту та інвестування. Орендодавець здає в оренду своє майно, а лізингодавець в основному перед передачею майна в лізинг спеціально придбає його у виробника або іншого власника, при цьому часто за прямою вказівкою і вибором майбутнього лізингоотримувача.
З цього приводу цікавим є міжнародний досвід проведення операцій фінансової оренди. В світовій практиці під фінансовою орендою розуміють оренду, яка діє протягом всього або майже всього терміну використання засобів. Такий вид оренди, як правило, передбачається як механізм, за допомогою якого орендодавець фінансує фактичне придбання цього активу орендатором.
Фінансова оренда - це угода, за якою всі ризики і винагороди переходять до орендатора.
В ряді зарубіжних країн склався неординарний підхід до операцій з фінансовою орендою. Наприклад: в США фінансова оренда трактується, як операція, за якою всі ризики і винагороди передаються від орендодавця до орендатора. Дослідження фінансової оренди у Великобританії показали аналогію з подібними операціями в США, але було виявлено, що більшість менеджерів прагне укласти договір про фінансову оренду так, щоб формально не попадати під визначення операції як "фінансова оренда". Така практика реально дозволяє орендаторам заявляти подібні угоди, як операційну (короткотермінову) оренду, коли вони несуть витрати з підтримання обладнання в робочому стані, але при бажанні можуть повернути його орендодавцям. В Іспанії фінансовою орендою вважають тільки такі угоди, умови яких передбачають можливість наступної купівлі орендованого обладнання. В Швеції фінансовою орендою вважають тільки такі угоди, в яких наступне придбання орендованого обладнання є обов'язковою умовою.
Отже, світова практика фінансової оренди має певну аналогію операціям лізингу.
На відміну від відомої у нас практики прокату (згідно з договорами прокату), договори лізингу укладаються на більш тривалий термін. Якщо при прокаті вид орендованого майна пропонує майнодавець, то при лізингу його обирає лізингоотримувач. Як правило, на момент укладення лізингової угоди об'єкт лізингу ще не є власністю лізингодавача. За договором прокату у тимчасове користування громадянам надається майно культурно-побутового призначення для індивідуального або групового споживання без отримання орендодавцем прибутку від нього, а при лізингу надаються основні засоби, призначені для виробництва продукції або надання послуг з метою отримання прибутку.
У зв'язку з тим, що лізингоотримувач грає визначальну роль у виборі об'єкта лізингу ще на стадії його купівлі-продажу, і об'єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, то останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження (псування) об'єкта і несе затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об'єкта, якщо інше не передбачене договором.
Сьогодні лізинг здійснюється за договором, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу і залежно від особливості здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий або оперативний. За формою здійснення лізинг може бути поворотний, пайовий, міжнародний.
На інших підставах, ніж орендою, визначаються лізингові платежі, тобто з урахуванням норм амортизації. У той же час умови їх сплати є більш гнучкими, ніж при оренді майна. При фінансовому лізингу термін договору наближається до терміну повної амортизації майна. Після закінчення договору майно передається лізингоотримувачеві або викупляється ним за залишковою вартістю; таким чином лізингодавець "кредитує" лізингоотримувача у своєрідній формі.
Якщо оренда передбачає повернення орендованого майна й орендні платежі визначаються, як правило, з урахуванням прибутковості орендованого майна, то при фінансовому лізингу термін договору наближається до терміну амортизації майна, після чого майно викупляється лізингоотримувачем за залишковою вартістю. При цьому за рахунок лізингових платежів компенсуються затрати лізингодавця після придбання об'єкта лізингу, отримання кредиту. Цим фінансовий лізинг цілком схожий на продаж майна на виплат.
Актуальним питанням сьогодні є раціональне визначення розмірів лізингових платежів. Досліджуються різноманітні варіанти і основними з них є:
1. Платежі з рівномірним відшкодуванням вартості лізингового майна (з рівними амортизаційними відрахуваннями).
2. Платежі з нерівномірним розподілом річних амортизаційних відрахувань протягом року.
3. Платежі при повній і неповній амортизації об'єктів лізингу.
4. Платежі з авансовим платежем.
5. Платежі з відстрочкою першого платежу.
6. Платежі прискореною амортизацією лізингового майна в перші роки.
7. Платежі з відшкодуванням залишкової вартості об'єкта лізингу протягом дії договору лізингу.
8. Платежі зі зростаючою ставкою лізингового відсотка.
9. Платежі при постійній переоцінці вартості лізингового майна.
Для того, щоб з’ясувати особливості механізму лізингових платежів, наведемо умовночислові приклади.
Припустимо, що укладається договір фінансового лізингу терміном на 4 роки зі сплатою лізингових платежів 2 рази на рік, з рівномірним відшкодуванням вартості лізингового майна при нормі амортизації 10%, з нарахуванням лізингового відсотка (комісійна винагорода плюс відсоток за кредит) за ставкою 10% від залишкової вартості об'єкта лізингу. Первісна балансова вартість лізингового майна визначена в 3600 одиниць. Викуп об'єкта лізингу здійснюється за його залишковою вартістю на момент закінчення договору лізингу.
Завдання полягає у визначенні розміру кожного платежу, загальної суми лізингових платежів і вартості викупу лізингового майна.
Відповіді на всі ці запитання дає графік лізингових платежів (див. рис. 1).
Рис. 1. Графік лізингових платежів
За графіком лізингових платежів можна зробити висновок, що вартість майна постійно зменшується за умови, що сума відшкодування вартості майна протягом кожного платежу є величина незмінна. Разом з тим від залишкової вартості майна прямо пропорційно залежить лізинговий відсоток. Згідно з даними таблиці 1 загальна сума лізингових платежів склала 4752 одиниці, що включає в себе 2880 одиниць відшкодованої вартості майна і 1872 одиниці лізингового відсотка. Відповідно до заданої умови залишкова вартість цього майна, за якою повинен бути здійснений його викуп становить 720 одиниць.
Таблиця 1
| Номер платежу | Вартість майна | Відшкодування вартості майна | Лізинговий відсоток | Лізинговий платіж |
| 3600 | 360 | 360 | 720 | |
| 3240 | 360 | 324 | 684 | |
| 2880 | 360 | 288 | 648 | |
| 2520 | 360 | 252 | 612 | |
| 2160 | 360 | 216 | 576 | |
| 1800 | 360 | 180 | 540 | |
| 1440 | 360 | 144 | 504 | |
| 1080 | 360 | 108 | 468 | |
| Всього | 720 | 2880 | 1872 | 4752 |
При цьому згідно з Законом про лізинг сума лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60% вартості об'єкта лізингу в цінах на день укладання договору. Отже, в загальній сумі лізингового платежу (4752 од.) вартість об’єкта лізингу склала 60,6% або 2880 од.