В усіх таких випадках лікар призначає хворому режим з великим або меншим обмеженням фізичної активності.
У лікувальних установах використовують також 4 режими фізичної (рухової) активності хворих:
1) строгий постільний режим;
2) постільний режим;
3) палатний режим;
4) загальний режим.
Строгий постільний режимзвичайно призначають хворим на самому початку важких гострих захворювань (гострий інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія й ін.) Хворому категорично забороняється не тільки вставати, але і сідати, а в деяких випадках навіть самостійно повертатися в постелі. Усі санітарно гігієнічні заходи (санітарна обробка хворого, заміна білизни, подача судна і сечоприйомника), а також годування здійснюються тільки за допомогою медичної сестри. Особливо обережними й акуратними повинні бути дії медичного персоналу при транспортуванні таких хворих і виконанні лікувальних і діагностичних маніпуляцій. Тривалість строгого постільного режиму встановлює лікар кожному хворому індивідуально, у залежності від особливостей плину його захворювання.
При поліпшенні загального стану і відсутності рецедивів та загострень лікар призначає хворому постільний режим. Він характеризується трохи більшою фізичною активністю хворого в постелі: дозволяється повертатися, під спостереженням лікаря або медичної сестри виконувати легкі гімнастичні вправи і, нарешті, через визначений час сідати на краю ліжка,) опустивши ноги.
При палатному режиміхворому дозволяють сидіти на стільці поруч з ліжком, вставати і навіть визначений час ходити по палаті. Туалет, годівля хворих тафізіологічні відправлення здійснюються в палаті.
При загальному(позапалатному)режимі дозволяється вільна ходьба по коридорі, підйом по сходам, прогулянки на території лікарні. Хворі самостійно обслуговують себе: приймають їжу в їдальні, ходять у туалет, приймають гігієнічну ванну, душ і т.д.
Спостереження за правильністю виконання хворими того або іншого режиму фізичної активності і безпосереднє забезпечення такого режиму — найважливіший обов'язок медичної сестри.
II.Висновок.
Отже ми бачимо, що однієї з важливих задач загального догляду за хворими є створення і забезпечення у відділенні лікувально охоронного режиму так як хвороба порушує нормальну взаємодію людини і середовища, що її оточує. Ми бачимо що основою лікувально-охоронного режиму є суворе дотримання розпорядку дня, який забезпечує фізичний і психічний спокій хворого.
Порушення хворим лікувально-охоронного режиму, призначеного лікарем, може викликати важкі наслідки для хворого, аж до смертельного результату, це ще раз підкреслює важливість ліквально-охронногорежиму.
Практична частина.
Задача.
Розрахувати річну потребу в хлорному вапні, сульфохлорантині, лізолі, ниртані для соматичної лікарні на 800 ліжко-днів.
Розв’язок.
Річна потреба в дизинфектанта розраховується за наступною формулою:
Х=А*Н
Де Х-річна потреба вдезенфикаті
А-кількість дезинфеката на ліжко день визначається згідно таблиці
Н-число ліжкоднів
При заявці на кілька препаратів число ліжко днів ділеться на кількість препаратів в даному випадку на 4.
Оже Ххлорного вапна = 5 * = 1000г
Хсульфохлорантину =2,5 * = 500г
Хлізолу = 15 * = 3000г
Хниртану = 15*= 300г
Відповідь.
Річна потреба вдезинфікатах на 800ліжко-днів становить:
Для хлорного вапна 1кг
Для сульфохлорантину 0,5кг
Для лізолу 3кг
Для ниртану 0,3кг