Професійні спілки
ТАБЛИЦЯ 5.2. Членство у профспілках у відсотках від робочої сили США, 1945-1991. |
Рік | Членство у профспілках |
1945 | 21.9 |
1950 | 22.3 |
1955 | 24.7 |
1960 | 23.6 |
1965 | 22.4 |
1970 | 22.6 |
1975 | 21.7 |
1980 | 21.2 |
1985 | 20.4 |
1989 | 19.3 |
1990 | 18.4 |
1991 | 17.8 |
Спілки утворюють третю частину тріумвірату "бізнес—уряд-спілка". Робітники в Сполучених Штатах та інших капіталістичних країнах не задовольнилися розрахунком виключно на ринкові сили для визначення свого економічного статусу. Замість цього вони об'єднались і утворили професійні спілки з метою укладання колективних угод із працедавцями. Потреба працівників у робочих місцях за умов колективної угоди не зменшувалась, але працедавець мусив мати справу з робочою силою як з об'єднанням, а не як з окремими особами. Сила і значення професійних спілок в основних індустріальних країнах світу не тотожні. В Німеччині вони беруть участь у процесі прийняття рішень разом зі своїм працедавцем на підставі політики взаємовирішення (колективного прийняття рішень); в Англії вони безпосередньо залучаються до політичного процесу як члени британської лейбористської партії.
Джерело: Есоаотіс Кероті оіИіє Ргєяісіепі, 1992 (^УазЬіпд-Іоп, О.С.: и.5. Соуепшіепі Ргіп-Ііпд ОЮсе, 1992), рр.332-335. |
Як видно з таблиці 5.2, спілки Сполучених Штатів досягли максимальної кількості своїх членів упродовж 1940-1950-х років, а далі поступово почали скорочуватися, коли країна змінювала свій стан від суспільства товарного виробництва до суспільства обслуговування. Ця зміна втілилась у зміні характеру праці, що її виконували люди,—від трудо-
122 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДБЛЬ
місткої до наукомісткої праці. В 1945 р. майже половина американської робочої сили була зайнята на виробництві; 1990 р. число робочих місць на виробництві складало приблизно 20%. І навпаки—число осіб, зайнятих у сфері надання послуг, після 1945 р. зросло удвічі. Сьогодні робочі місця у своїй більшості вимагають не заводської "синьокомірцевої", а інтелектуальної "білокомірце-вої" праці, й існує тенденція до ототожнення працівників "білого кольору" не з робітничим класом, а скоріше з управлінцями. Багато робочих місць, здобутих профспілками, було втрачено в автомобільній та сталеливарній галузях, де впродовж 1980-х рр. було звільнено понад мільйон "синьокомірцевих" робітників, бо іноземна конкуренція стала руйнувати ринки США.
ОЦІНКА ЕКОНОМІКИ США
Коли Рональда Рейгана було обрано президентом, він проголосив: "В Америці настав ранок". У той час американці відчували піднесення і сподівалися на славний завтрашній день, де Америка матиме високий авторитет у світі. Але вже за якихось дванадцять років замість цих сподівань з'явився песимістичний настрій, незважаючи на той факт, що "холодна війна" завершилась, а Радянський Союз більше не існує. Сьогодні найпоширеніше запитання: чи перебувають Сполучені Штати в процесі спаду, і якщо так, то чому? На цю тему було написано чимало книжок, але тут доречно навести назву однієї з них, написаної Дональдом Барт-летом і Джеймсом Літлом: "Америка: що не вдалося?"'. Автори доводять, що популярні в 1980-х рр. бізнесові операції на зразок перейняття контролю над корпорацією за рахунок купівлі контрольного пакету акцій, а також викупу акцій власної компанії за рахунок позичених коштів знищили тисячі фірм і десятки тисяч робочих місць.
Зниження конкурентоздатності США у світі стало предметом широкого обговорення. Серед причин, що пояснювали це зниження, називалися такі: неадекватна шкільна освіта, низька норма заощаджень, замалі інвестиції в наукові дослідження й розробки; стверджувалося навіть, що японці ведуть нечесну гру. А ще лунають звинувачення в тому, що система охорони здоров'я в США погіршується, міста небезпечні, інфраструктура руйнується, робочі місця експортуються за кордон, і подібне голосіння триває. Згідно з дослідженням під назвою "Конкуруючі економіки:
Америка, Європа і Тихоокеанська смуга", опублікованим Управ-
5 Оопаїсі Ь.ВагіїеІІ апй Затеч В.ІлШе, Атепса: \У1іаі \Уепі ЇУгопд? (Капзаз Сіїу:
Апагездга апсі МсМееІ, 1992).
Розділ 5. Сполучені Штати Америки 123
лінням оцінки технологій, рівень міжнародної конкурентоспроможності Сполучених Штатів знизився на два пункти . По-перше, обсяг експорту їхньої промислової продукції знизився, а імпорту—зріс. По-друге, вони зазнали зниження життєвого рівня внаслідок зменшення реальних заробітних плат промислових робітників, що почалося з 1970-х рр.
Сполучені Штати як країна-боржник
Сполучені Штати—провідна країна-боржник у світі, і цю позицію вони займали востаннє від XIX століття до 1914 р. Іноземне інвестування в Сполучених Штатах, що здійснюється у формі прямих та портфельних інвестицій7, 1991 р. складало суму приблизно 2.5 трлн. доларів, або на 10.6% більше, ніж 1990 р., тоді як прямі й портфельні інвестиції СПІД за кордоном оцінювалися майже в 2.1 трлн. доларів—на 6.6% більше, ніж 1990 р.8. Залишок близько 400 млрд. доларів становить борг, що відображає різницю між тим, скільки іноземці винні Сполученим Штатам, і тим, скільки американці винні за кордон. Сполучені Штати були провідною світовою державою-кредитором до середини 1980-х рр., коли вони поступилися цим місцем Японії. Оскільки дефіцит їхнього торговельного балансу зростав, за кордон переміщалися щораз більші суми доларів для оплати таких товарів, як автомобілі та телевізійні приймачі закордонного виробництва. Чимало з цих доларів повернулися до Сполучених Штатів у формі іноземних інвестицій у нерухоме майно, акції та облігації, будівництво заводів і придбання компаній США.
Зовнішній борг не обов'язково шкодить національним інтересам якоїсь країни. Коли США були країною-боржником напередодні першої світової війни, іноземний капітал допомагав забезпечувати інвестиції, потрібні для будівництва американських залізниць, сталеливарних заводів, м'ясоконсервних комбінатів та інших підприємств. Ці підприємства, у свою чергу, створювали матеріальні блага, забезпечували зайнятість і перетворювали Сполучені Штати на індустріальну державу. Однак упродовж 1980-х рр. США
с Сопдгезя о{ ІЬе ипііесі Зіаіез, ОЮсе ої ТесЬпоІоду Азяезїтепі, Сотреііпд Есопо-тіея: Атепса, Еиторе, апсі іЬє РасіПс Кіт (\Уа5ІипдІоп, О.С.: и.З.СоуететепІ Ртгііпд ОІЇісе, 1992).
Прямі інвестиції складаються з інвестицій у компанії, підприємства й нерухоме майно. Портфельні інвестиції включають придбання державних цінних паперів та акцій і облігацій приватних компаній.
и.З.ОератппепІ ої Соттегсе, "Іпуезипепі Тгапзасиопз", Яигуеу о[ Сип-єні Вияіпеяа, -Іипе 1992, р.68.
124 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
брали позики для фінансування потреб своєї оборони, що не мало тривкої економічної вартості. Прямі іноземні інвестиції у Сполучених Штатах приносили додаткові робочі місця для робітників США, нові методи менеджменту, нові технології та залучення нового капіталу, що його інакше довелось би брати із заощаджень американців. Але можна було б довести, що зовнішній борг робить Сполучені Штати вразливими щодо акцій зовнішніх інвесторів і що відплив прибутків означає втрату їх для Сполучених Штатів. А ще зовнішній борг спричиняє погіршення платіжного балансу США. Із зовнішнім або закордонним боргом пов'язаний державний борг.
Державний борг. Колишній президент Рональд Рейган, імовірно, буде вважатися найбільш популярним і харизматичним президентом нинішнього століття, але щодо оцінки зробленого ним існують розбіжності. Ті, хто вважає його видатним президентом, відзначають економічний розквіт 1980-х рр. і покращення політичних відносин із Радянським Союзом. Його критики вказують на величезне зростання зовнішнього боргу, надприбутки Волстрі-ту, антиіранський скандал і збільшення нерівності доходів і багатства. Бюджетний дефіцит, що частково фінансувався через зовнішні позики, допомагав заохочувати розквіт, але федеральний борг, що 1980 р. був меншим трильйона доларів, у кінці 1992 р. перевищив 4 трлн. У таблиці 5.3 наведено федеральний бюджетний дефіцит і федеральний борг за 1980-1992 рр.
ТАБЛИЦЯ 5.3. федеральний урядовий дефіцит і борг (млрд. дол.).
Рік | Дефіцит | Борг | Борг у % від ВВП |
1981 | -79.0 | 994.3 | 32.8 |
1982 | -128.0 | 1,136.8 | 36.1 |
1983 | -207.8 | 1,371.2 | 40.3 |
1984 | -185.4 | 1,564.1 | 41.4 |
1985 | -212.3 | 1,817.0 | 45.0 |
1986 | -221.2 | 2,120.1 | 49.7 |
1987 | -149.8 | 2,345.6 | 51.7 |
1988 | -155.2 | 2,600.8 | 57.8 |
1989 | -153.5 | 2,867.5 | 54.7 |
1990 | -220.5 | 3,206,3 | 59.1 |
1991 | -268.7 | 3,599.0 | 63.4 |
1992 | -365.2 | 4,078.8 | 69.8 |
Джерело: Есопотіс Керогі оі іЬе Ргеяісіеиі, 1992 (УУазЬіпдІоп, О.С.: и.5.Соует-тепі Ргіпішд ОНісе, 1992), р.385.
125 |
Розділ 5. Сполучені Штати Америки
Сполучені Штати—не єдина з найбільших країн, що має великий державний борг. Німецький уряд з урахуванням вартості возз'єднання планував 1992 р. мати дефіцит бюджету в розмірі кількох сотень мільярдів німецьких марок. Борг Німеччини становить понад 50% її валового внутрішнього продукту, а загальний борг Італії дорівнює 109.8% від ВВП. У таблиці 5.4 наведено порівняльні дані про державний борг провідних індустріальних країн, поданий у відсотках від ВВП. Борг Японії, виражений подібним чином, перевищує борг Сполучених Штатів, але головна відмінність полягає в тому, що Японія має набагато вищу, ніж Сполучені Штати, норму заощаджень. Те ж стосується й Німеччини та інших країн. Це забезпечує їм більшу спроможність щодо підтримки свого боргу.