Проте Японію вже не варто вважати економічним і політичним страховищем, як це було раніше. Японська економіка починаючи від 1991 р. переживає значний спад ділової активності. Ціни на землю зросли, акції на японській біржі втратили половину своєї вартості, а японські банки обтяжені боргами за позиками під заставу нерухомості, що зумовлені падінням вартості нерухомого майна в Японії. Оздоровлення економіки затримується, бо банки і майнові компанії намагаються уникнути наслідків своєї дебіторської заборгованості, а промислові компанії прагнуть позбутися зайвих інвестицій і проектів, започаткованих ними в кінці 1980-х років . У 1993 р. очікується приріст ВВП Японії менше ніж на 2%— це найменший рівень приросту за останні 40 років . Накопичення фінансових проблем було наслідком спекулятивних операцій на ринках нерухомого майна і цінних паперів. Японське оздоровлення буде стримуватися процесом подальшого старіння населення, що, за оцінками, вимагатиме щорічних видатків у сумі 1 млрд. доларів на покриття вартості додаткових товарів і послуг7.
Проте ефективність японської економіки особливо вражає, якщо врахувати ту економічну базу, з якої країна мусила починати свій розвиток. Японія обіймає невелику територію, має обмежені природні ресурси і велике населення. Японія дуже чутлива до економічних і політичних потрясінь у світі, бо вона імпортує значну частину своїх ресурсів. Залежність від експорту й імпорту—прикметна риса життя японців. То як же вони досягли такого успіху у всесвітньому суперництві? Майкл Портер у своїй книжці
3 МісЬаеІ СгісЬІоп, Шяілд 8ип (Nе^V Уогк: АІЇгеД А.Кпорг, 1992). За цією книжкою має зніматися кінофільм із Зеном Коннері в головній ролі.
В іншій книжці під назвою "У тіні вранішнього сонця" (Іп Иіе 8Ьа(1о«г о/ Иіе Нізтд 8ип, Ьу \Уі11іат Оіеігіск) описується, яке могло би бути життя за умов економічного домінування японців. Японія контролювала б технології, більшу частину промислових і банківських капіталів США і встановлювала б процентні ставки.
5 СЬгіБЇорЬег \Уоо(і, ТЬе ВиЬЬІе Есопоту (Ьопаоп: ЙМдигіск ап<1 ^аскяоп, 1992).
°ТЬе Есопотіяі, МоуетЬег 7-13, 1992, р.131.
7 Магуіп Сеігоп апй Оууеп Бастея, Сгуаіаі СІоЬе: ТЬе Науеа ашсі Иіе Науе-Ноїв о[ ІЬе Nе^V \УогШ Огсіег (Ме-т Уогк: ЗІ.Маїїіп'я Ргезя, 1992), Спаріег 11, "ТЬе Кіїіпд 5ип Зеїз". 19
146 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
"Конкурентна перевага націй" пропонує відповідь, виходячи з парадигми конкурентної переваги . Порівняльної переваги, що грунтується на володінні чинниками виробництва, вже недостатньо для пояснення, чому країни і галузі успішно діють у світовому змаганні, тому що конкурентної переваги може досягнути країна, бідна на ресурси. Економічному успіхові сприяють відмінності в структурі економіки, а також культурні, інституційні та історичні особливості.
ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА
Економічна філософія Японії містить у собі головні ідеї сучасної капіталістичної економіки. Ця філософія була прищеплена країні, що майже не мала жодних зовнішніх зносин із західним світом аж до 1853 р., коли командор Мет'ю С.Перрі зі своєю морською ескадрою США змусили Японію всупереч її волі відкритися Заходові . Після шоку, викликаного незахищеністю перед зовнішнім світом, японцям стало очевидним, що вони мусять зробити вибір: або створити сучасну промислову державу, або стати ще одним ринком для західних товарів. Вони обрали перше, і невдовзі Японія перетворюється із малорозвиненої країни на економічно потужну державу світу. Вона робила це, застосовуючи в суперництві з індустріальними країнами Заходу всі доступні їй засоби;
вона відкинула традиційні норми поведінки, віддаючи перевагу всьому західному. На початку нинішнього століття Японія досягла промислової та військової могутності, достатньої для того, щоб перемогти у війні з арміями Російської імперії.
В історії економічного розвитку Японії можна виділити два головних періоди: період Мейджі—від 1868 до 1913 рр. і період після другої світової війни—від 1948 до 1960 рр. Кожен із них важливий для розуміння того, як Японія перетворилася на могутню світову державу. Спільним знаменником для обох цих періодів є роль уряду, яку він відігравав у стимулюванні економічного розвитку. Важливе значення для сприяння економічному зростанню мали і людські ресурси, бо Японія мала бідні природні ресурси, а землі було замало з огляду на кількість населення.
8 МісЬаеІ Рогіег, ТЬе Сотреііііуе Асіуапіаде оі Наііопа (Nе\V Уогк: ргее Ргевв, 1990), рр.П-25.
Насправді місіонери дісталися Японії ще в середині п'ятнадцятого століття. В 1638 р. голландці заснували у Нагасакі торговельний пост і утримували його впродовж кількох століть. Голландська мова стала для Японії мовою вивчення Заходу, а завдяки книгам, завезеним із Голландії, японські вчені мали змогу не відставати від інтелектуального й наукового прогресу на Заході.
Розділ 6. Японія 147
Період Мейджі, 1868-1913
Рік 1868—рік Поновлення Мейджі —вважається початком періоду розвитку Японії як сучасної промислової країни. В перші роки після Поновлення найважливішим досягненням Японії було створення сприятливого середовища для економічного розвитку. Щоби протистояти економічній агресії західних країн, Японія мусила розробити державну політику щодо опанування таємниць промисловості. Задля оволодіння необхідними знаннями японських студентів посилали вивчати технології західних країн. Крім того, західних інженерів і техніків брали на тимчасову роботу, щоб вони навчали японців виробничим технологіям. Японці звикали пристосовувати західні технології до власних потреб.
Роль держави. Держава стала головним розпорядником ключових галузей промисловості. У процесі модернізації в Японії впродовж останньої частини минулого століття було націоналізовано такі провідні сектори економіки, як поштова служба, телефонний і телеграфний зв'язок та залізниці. Держава будувала також корабельні, металургійні й верстатобудівні цехи і заводи та управляла ними. Встановлено державну монополію на тютюн, сіль і камфору". В інших галузях уряд забезпечував технічну та фінансову підтримку приватній ініціативі.
Фінансову і монетарну базу економіки було закладено 1882 р. з утворенням державного банку Японії. Було розроблено податкову політику, що заохочувала накопичення капіталу. Доходи від податків забезпечували формування державного капіталу, що витрачався на розбудову доріг та освітніх закладів. Витрати на військові арсенали, верфі, кораблі тощо утворювали підґрунтя для мілітаризації процесу економічного розвитку.
Роль приватного ШАПриємвицтва. Коли впродовж періоду Мейджі держава опікувалася створенням умов, необхідних для зміцнення економіки і розвитку промисловості, приватне підприємництво теж квітувало і розвивалося. Важливим наслідком цього періоду було витіснення самураїв—касти воїнів, що панувала в Японії впродовж століть. Самураї інтегрувались у японське суспільство, а дехто з них пішов у бізнес. Отже, японські бізнесмени були залучені з вищих верств суспільства, і від самого
10 Поновлення Мейджі було назване саме як "поновлення" через те, що повноваження уряду, узурповані Токугавою Шогунате, були поновлені імператором Японії, котрий посмертно став відомий як "Імператор Мейджі".
" Уряд фінансував також створення експериментального та дослідного устаткування для навчання японських робітників і для пристосування західних виробничих технологій до місцевих умов. 19*
148 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
початку Їхнє заняття вважалося престижним і шанованим. Щодо цього Японія дістала стартову перевагу, бо в більшості країн, що розвиваються, верству бізнесменів значною мірою утворюють вихідці з низових суспільних класів або з расових та релігійних меншин, які не користуються повагою населення. Крім того, розвиваючи експортні галузі, що базувались на дешевій робочій силі, Японія мала можливість збільшити експорт продукції, а це забезпечувало надходження іноземної валюти для закупівлі продуктів харчування та сировинних матеріалів, що їх потребувала економіка.
Прикметною рисою японського капіталізму була концентрація економічних потужностей у формі промислових синдикатів, відомих під назвою "зайбацу". Кожний синдикат складався з двадцяти або тридцяти великих фірм, зосереджених навколо потужного банку. Ці великі фірми були представниками всіх важливих промислових секторів економіки, так що кожна група могла зазвичай мати у своєму складі судноплавну, сталеливарну, страхову компанії тощо. Синдикати-зайбацу були більшими за будь-яку з корпорацій США, а контролювались і управлялися вони кількома родинними династіями. Скажімо, перед другою світовою війною синдикат Міцуї наймав 1 800 000, а Міцубіші — 1 000 000 працівників . Між зайбацу і японським урядом було налагоджено робочі стосунки, причому уряд за допомогою військової сили або інших засобів забезпечував проникнення на нові ринки.
Розвиток Японії після другої світової війни
Після поразки Японії у другій світовій війні та її наступної окупації Сполученими Штатами перед економікою країни постали проблеми реформування і реорганізації. Нова конституція Японії, що містила західні засади демократичного парламентського правління, була розроблена Сполученими Штатами й опублікована у листопаді 1946 р.13. Іншою складовою частиною окупаційної політики США був поділ зайбацу на кілька самостійних промислових підприємств. Японцям було накинуто антитрестове законодавство на взірець американських законів Шермана—Клейтона. Щоправда, пізніше японський уряд скасував чимало законів, щоб звільнити певні галузі від антитрестового законодавства. Метою запровадження цих звільнень було покращення позиції Японії у світовому експорті, для чого було дозволено утворювати певні різ-