сильна конкуренція, але вони змагаються найперше за якість, а не за ціни. Остаточним наслідком є прискорення технологічного оновлення і швидке зниження собівартості продукції японського промислового сектора. В галузях технології, виробничих процесів
21 Після капітуляції Японії 1945 р. Сполучені Штати написали для неї конституцію, змінили її політичну систему і використали своє антитрастове законодавство як чернетку для японських законів, включно з антитрестовими.
154 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
та проектування виробів Японія має конкурентоздатні фірми світового рівня.
ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ
Державний сектор в Японії складається з національного уряду, місцевих органів самоуправління і державних підприємств. На відміну від Сполучених Штатів і Німеччини, в Японії органи місцевої влади мають малу фінансову самостійність і залежать від передачі доходу національним урядом. Японія дотримується напрямку, спільного для багатьох країн світу, приватизуючи деякі галузі, що перебувають у державній власності, як от телекомунікації та залізниці. Але роль державного сектора Японії не така, як в інших країнах. Його прикметною рисою є невелика частка урядового споживання, значна частка урядового інвестування та істотний контроль капіталу приватного сектора через використання урядових фінансових посередників22. Два головних податки в Японії—це податки на доходи приватних осіб і компаній . У 1992 р. Японія розширила свою податкову базу, запровадивши податок на додану вартість.
Податкова система Японії
Своєрідність японської системи оподаткування особистих і корпоративних доходів полягає в тому, що уряд щороку змінює ставки податків і звільнення від них. Щорічні зміни податкового законодавства—це важлива частина урядової бюджетної політики, і застосовуються вони для досягнення певних економічних і соціальних цілей. Приміром, з метою заохочення заощаджень у положенні про податок на особисті доходи передбачається звільнення від податків на доходи у вигляді відсотків за депозитами поштово-ощадних рахунків. Значну користь для заохочення промислових капіталовкладень принесли постанови про прискорену амортизацію. Деякі з податкових положень сприяють впровадженню нових виробів і технологій. Постановами, що розробляються для заохочення експорту та іноземних інвестицій, звільняється від оподаткування певна частина доходів від експортних операцій та інвестиційних проектів .
22 Прикладом є міністерство пошти і зв'язку.
23 Вони принесли 64% сукупного доходу японського бюджету 1991р.
24 Ргісе \УаІегпои5е, Согрогаїе Тахез: А ЇУогІсІтде Вигуеу, 1990, р. 432.
Розділ 6. Японія 155
Фінансова політика
Японія з 1982 р. застосовує доволі жорстку фінансову політику, щоб стримати зростання державного боргу, що складає приблизно 67% її ВНП . Щоправда, активне сальдо зовнішньої торгівлі країн великої сімки з рештою світу дало їм можливість чинити тиск па Японію, аби вона скоротила свій борг стосовно них і витрачала більше коштів на розвиток за рахунок внутрішнього інвестування. У відповідь на це японський уряд прийняв десятирічний план удосконалення японської інфраструктури, на що планується витратити 35 млрд. доларів. Фінансова політика Японії почала надавати більший пріоритет заохоченню внутрішнього розвитку. Пріоритетним завданням бюджету 1991 р. було заохочення капіталовкладень в інфраструктуру, передусім у сільську і транспортну. Японська інфраструктура гірша від західної, особливо якщо її якість визначати за відсотком населення, що користується водогоном і каналізацією. Іншим засобом фінансової політики, спрямованим на зменшення виплат відсотків за державним боргом, є обмеження використання державних облігацій для фінансування урядових витрат.
Соціальне забезпечення
Більшість працівників Японії охоплені однією із шести програм соціального забезпечення. Державний пенсійний план стосується всіх працівників та їхніх родин. Для найманих працівників, державних чи приватних, призначено додатковий план: більшість зайнятих у приватному секторі беруть участь у програмі пенсійного страхування найманих працівників, яка гарантує допомогу по старості в розмірі, залежному від заробітків; ще чотири програми, що мають назву "Спілки взаємодопомоги", стосуються державних і деяких приватних працівників. Основна пенсія залежить від програми. Пенсія по старості виплачується щомісяця в однаковій сумі, що залежить від кількості років, коли робилися внески. Внески надходять від наймачів, найманих та уряду. Допомоги на медичне обслуговування забезпечуються наймачами і зберігаються за найманими після їхнього виходу на пенсію. Старіння населення створює в Японії поважні проблеми, як, зрештою, і в інших розвинених країнах.
25 ОЕСО Есопотіс Зигуеуз, ./арап (ОЕСО: Рагіз, 1991), р.50.
| 156 |
Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
Банківська система
Банківську систему Японії можна поділити на кілька інституцій, взаємодію між якими забезпечує Банк Японії. Японські банки поділяються на комерційні, банки довготермінового кредитування і банки, що виконують операції з обміну іноземної валюти. На фінансуванні малих і середніх підприємств та інвестуванні в сільськогосподарську техніку спеціалізуються деякі приватні фінансові установи. Крім того, існують державні фінансові установи, що доповнюють функції приватних. Серед таких державних фінансових установ—Банк розвитку Японії, Поштово-ощадний банк, Експортно-імпортний банк Японії, Корпорація позик на житло та Корпорація фінансів малого бізнесу. Ці установи у своїй більшості були створені по закінченні другої світової війни і сьогодні відіграють важливу роль у фінансуванні діяльності держави.
Найбільшими позичальниками коштів у Японії є корпоративні промислові концерни, що домінують у сфері інвестиційної діяльності країни. Найважливішим джерелом заощаджень є приватні особи, що кладуть свої кошти на поштово-ощадні рахунки. Ці кошти разом із коштами державних трастових і пенсійних фондів зосереджуються в державних кредитних установах, про які йшлося вище. Великі та середні японські корпорації беруть позики у приватних японських банках або для мобілізації коштів випускають в обіг акції чи облігації; малі компанії (що звичайно є субпідрядниками великих) одержують більшість своїх позик від уряду через Корпорацію фінансів малого бізнесу.
Центральний банк. Банк Японії було створено 1882 р. Від самого початку він діяв як фінансовий агент держави: забезпечував уряд кредитними засобами й усі ці десятиліття виконував широке коло функцій, у тому числі обслуговував державні надходження й виплати, рахунки міністерства фінансів і державний борг, а також виконував операції з купівлі-продажу іноземної валюти.
Банк Японії виконує також цілу низку операцій з комерційними банками та іншими інституціями. До цих операцій належать приймання депозитів, видача позик, облік векселів і боргових зобов'язань, купівля і продаж казначейських векселів. Комерційні банки звертаються до Банку Японії як до джерела фондів, подібно до того, як банки США беруть позики у федеральному резервному фонді. Оскільки комерційні банки залежать від кредитів центрального банку, дисконтна політика відіграє важливу й ефективну роль у підтриманні загальної економічної стабільності.
| Розділ 6. Японія |
| 157 |
Обмеження на кредити центрального банку істотно й безпосередньо впливають на політику комерційних банків.
| ТАБЛИЦЯ 6.3. Найбільші банки Японії (млн. доларів США). |
| Банк | Активи |
| Даи-Ічі Кангьо | 426 858 |
| Сакура | 420 348 |
| Фуджі | 418 956 |
| Сумімото | 407 907 |
| Санва | 401 465 |
| Міцубіигі | 379 329 |
| Індл банк | 302 418 |
| Токоі | 248 986 |
| Сітікорп | 221 897 |
| Джерело: РоЛез, .Іиіу 20, 1992, рр.257-258,298. |
Комерційні банки. Японія зробилася світовим банкіром. Японські банки не просто більші, а значно більші від своїх американських відповідників. Як свідчить таблиця 6.3, десять найбільших банків світу—японські, і кожен із них залишив далеко позаду Сіті-корп, найбільшу банківську установу США. Але такими великими є не лише банки Японії. Номура, гігантська японська фірма, що виконує операції з цінними паперами, має загальний обсяг торгівлі акціями у двадцять разів більший, ніж Меріл Лінч, провідна американська фірма. Ресурси японської фінансової системи дають Японії безпрецедентну можливість впливати на розподіл світових ресурсів і забезпечувати значними фінансовими засобами японські промислові фірми.
Держалні фінансові установи. Сама держава бере істотну участь у фінансовій діяльності через кілька спеціалізованих кредитних установ, що є у її власності. Складовою частиною державної політики стимулювання економічного зростання в тих галузях, де бракує капіталів, є позики, що призначаються, приміром, для розвитку промисловості, сільського господарства та фінансування експорту. Фонди для надання позик виділяються цим установам зі спеціального дублюючого фонду, передбаченого національним бюджетом, а також із заощаджень приватних осіб, що накопичуються в Поштово-ощадному банку в формі ощадних рахунків, пожиттєвих пенсій та угод про страхування життя. Ці заощадження разом із вільними фондами зі спеціальних бюджетних рахунків вносяться на депозити бюро траст-фонду, що може використовувати одержані фонди для надання позик державним підприємствам і фінансовим установам. Надаються позики і приватному секторові, особливо підприємствам, пов'язаним із експортом. Проте, як правило, фінансування приватного сектора здійснюється спільно з приватними кредитними установами.